Справа№ 324/966/16-ц
Провадження № 2/324/485/2016
26.12.2016 Пологівський районний суд
Запорізької області
в складі: головуючого судді Іванченка М.В.
при секретарі Таран Т.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Пологи справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування,
Позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до суду із позовом, в якому зазначено, що 23.10.2013 року о 20год.30хв. на вул.Леніна у м.Докучаєвськ сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ІЖ 412», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та автомобіля «ВАЗ 211210», д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходився у власності та під керуванням ОСОБА_2 . У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди автомобілю «ВАЗ 211210», д.н.з. НОМЕР_2 , було завдано механічних ушкоджень, чим завдано його власнику матеріальної шкоди. Постановою Докучаєвського міського суду Донецької області від 04.11.2013 року у справі №3/228/403/2013 ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на два роки. Станом на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Розмір шкоди, завданої власнику автомобіля «ВАЗ 211210», д.н.з. НОМЕР_2 , відповідно до Звіту про оцінку транспортного засобу від 02.12.2013 року №1940 складає 15730,95грн. Відповідач особисто зазначену шкоду ОСОБА_2 не відшкодовував. На підставі заяви ОСОБА_2 наказом від 11.02.2014 року №814 позивач відшкодував останньому майнову шкоду в розмірі 13109,13грн., що підтверджується платіжним дорученням №1/1-22252 від 11.02.2014 року. У зв'язку із цим, позивач, посилаючись на вимоги Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані зі здійсненням регламентної виплати потерпілому, у сумі 13109,13грн. і витрати на проведення дослідження транспортного засобу та збір документів у загальній сумі 720грн. Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у сумі 1378грн. та витрати на правову допомогу у сумі 2000грн.
Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився і уповноваженого представника не направив. Однак суд бере до уваги, що у тексті позовної заяви, підписаної представником за довіреністю від 28.12.2015 року №153 Ратушним С.І., зазначене клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його уповноваженого представника.
Відповідач ОСОБА_1 повторно до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся відповідно до вимог ч. 5 ст. 74 ЦПК України шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом із повідомленням за адресою, зазначеною позивачем. Окрім того, відповідно до вимог ч. 9 ст. 74 ЦПК України позивача було зобов'язано подати оголошення про дату, час та місце розгляду справи у газету «Урядовий кур'єр», проте, позивач вимоги суду не виконав. Тому суд, керуючись ч. 4 ст. 169 та главою 8 розділу 3 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, постановляє заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи та давши оцінку доказам, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено, що 23.10.2013 року приблизно о 20год.30хв. ОСОБА_1 керував автомобілем « НОМЕР_3 412», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул.Леніна у м.Докучаєвську, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. У районі будинку АДРЕСА_1 він порушив п.2.9«а» і п.12.1 Правил дорожнього руху України і вчинив зіткнення з автомобілем «ВАЗ НОМЕР_4 », д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , у результаті чого вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Докучаєвського міського суду Донецької області від 04.11.2013 року у справі № 3/228/403/2013 ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 та ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на два роки.
Відповідно до вимог ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Пунктом 39.1 ст.39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961) встановлено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до пп.«а» п.41.1 ст.41 Закону № 1961 МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
19.11.2013 року ОСОБА_2 , потерпілий у ДТП, звернувся до позивача із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, як того вимагає ст.33 Закону № 1961.
Із вказаного повідомлення вбачається, що згідно полісу АЕ НОМЕР_5 обов'язкового страхування цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована.
Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 застрахована не була.
Відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу №1940, складеного 21.11.2013 року ТОВ «Експерт», вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «ВАЗ 211210», д.н.з. НОМЕР_2 , складає 15730,95грн.
Відповідно до п.35.1 ст. 35 Закону № 1961 для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
02.12.2013 року ОСОБА_2 відповідно до вимог ст.35 та п.41.1. ст.41 Закону № 1961 звернувся до позивача із заявою про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
На підставі наказу Моторного (транспортного) страхового бюро України від 11.02.2014 року № 814 платіжним дорученням від 11.02.2014 року №1/1-22252 ОСОБА_2 було перераховане страхове відшкодування у сумі 13109,13грн.
Згідно з ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до п.38.2.1 ст.38 Закону № 1961 МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Оскільки із наданих до суду документів вбачається, що станом на час розгляду справи відповідач у добровільному порядку не відшкодував позивачеві суму виплаченого ОСОБА_2 страхового відшкодування, суд вважає позовні вимоги у цій частині повністю обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Також суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача витрат МТСБУ, пов'язаних із залученням аварійних комісарів для визначення розміру заподіяної шкоди.
Відповідно до п.41.4 ст.41 Закону № 1061 МТСБУ за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду здійснює оплату послуг осіб, залучених для встановлення причин, обставин подій, за якими може бути проведена регламентна виплата, та розміру заподіяної внаслідок них шкоди, а також банківських витрат МТСБУ при здійсненні регламентних виплат.
До суду надано копію листа МТСБУ до ТОВ «Експерт» від 21.11.2013 року № 3/1-05/32925 про надання доручення на виконання робіт по справі №22252, копію рахунка від 02.12.2013 року № 1167 про оплату послуг ТОВ «Експерт» у сумі 720грн., копію Акта виконаних робіт за дорученням МТСБУ №22252 від 21.11.2013 року по справі МТСБУ №22252, копію платіжного доручення від 26.12.2016 року №4715 про перерахування коштів у сумі 720грн. за послуги аварійних комісарів згідно з рахунком №1167 від 02.12.2013 року, копію звіту про оцінку транспортного засобу від 02.12.2013 року №1940, копію протоколу огляду транспортного засобу від 28.11.2013 року, копію сертифіката суб'єкта оціночної діяльності №12464/11 від 19.09.2011 року щодо ТОВ «Експерт», копію свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 08.09.2008 року №6840 щодо ОСОБА_3 , копію кваліфікаційного свідоцтва оцінювача від 07.06.2008 року серії НОМЕР_6 №6088 щодо ОСОБА_3 , копію посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача від 19.03.2013 року серії МФ №5037-ПК щодо ОСОБА_3 .
Вказані копії документів у повному обсязі підтверджують факт проведення оцінки вартості відновлювального ремонту автомобіля «ВАЗ 211210», д.н.з. НОМЕР_2 , за дорученням позивача ТОВ «Експерт» і безпосередньо оцінювачем ОСОБА_3 і факт понесення позивачем у зв'язку з цим витрат на суму 720грн.
Тому суд вбачає підстави для задоволення позову в цій частині і стягнення з відповідача витрат позивача на проведення оцінки автомобіля і збір документів у сумі 720грн.
Що стосується вимог про стягнення з позивача витрат на правову допомогу у сумі 2000грн., суд не вбачає правових підстав для їх задоволення зважаючи на таке.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: 2) витрати на правову допомогу; 3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; 4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; 6) витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.
У тексті позовної заяви позивач зазначає про залучення для забезпечення стягнення заборгованості та представництва його інтересів у суді по даній справі фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 . На підтвердження даних обставин та суми гонорару залученого фахівця позивач надав до суду копію контракту про надання правової допомоги від 27.09.2012 року №70, укладеного між МТСБУ та ФОП ОСОБА_4 , копію додаткової угоди №34 до контракту про надання правової допомоги №70 від 27.09.2012 року, яка датована 11.02.2016 року, та копію довіреності від 28.12.2015 року №141, наданої МТСБУ ОСОБА_4 без права передоручення.
Однак, позовна заява у даній справі підписана представником позивача ОСОБА_5 , який діє на підставі довіреності від 28.12.2015 року №153.
Жодних платіжних документів на підтвердження факту виплати винагороди ФОП ОСОБА_4 за виконання умов вказаного вище контракту та додаткової угоди до нього у сумі 2000грн., а також документів на підтвердження вчинення хоч якихось дій ОСОБА_4 на виконання його повноважень, передбачених контрактом і довіреністю, щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у сумі 13829,13грн., позивачем до суду надано не було.
Згідно із ч.1 та ч.2 ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року № 4191-VI розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Позивачем не надано до суду жодного розрахунку фактично витраченого ФОП ОСОБА_4 часу, а також детального розрахунку розміру компенсації витрат на правову допомогу.
Тому суд вважає вимоги позивача у частині стягнення з відповідача витрат на правову допомогу не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Оскільки по даній справі суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача, то понесені позивачем судові витрати по справі, які складаються із судового збору в сумі 1378грн., підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.1191 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 15, 57, 60, 61, 74, 76, 88, 212 - 215, 224-226, 228 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131): витрати, пов'язані зі здійсненням регламентної виплати потерпілому, в розмірі 13109 (тринадцять тисяч сто дев'ять)грн. 13коп.; витрати, понесені на проведення дослідження транспортного засобу та збір документів, в розмірі 720 (сімсот двадцять)грн.; витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім)грн., в задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана на протязі десяти днів з дня отримання копії рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Пологівський районний суд Запорізької області на протязі десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: