Справа № 316/1743/20
Провадження № 2-о/316/39/20
"03" червня 2020 р. м.Енергодар
Суддя Енергодарського міського суду Запорізької області Куценко М.О. перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Енергодарський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Енергодарська міська рада в особі Служби у справах дітей, про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису цивільного стану,-
01.06.2020 р. ОСОБА_1 звернулась до Енергодарського міського суду Запорізької області з вищезазначеною заявою.
Дослідивши матеріали поданої заяви, суддя вважає, що заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Як вбачається із заяви ОСОБА_1 встановлення даного юридичного факту їй необхідно для встановлення факту родинних відносин з померлим на державному рівні задля того, щоб дитина мала всі особисті немайнові та майнові права, пов'язані з фактом батьківства.
Відповідно до ст.318 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено, зокрема: який факт заявник просить встановити та з якою метою; докази, що підтверджують факт. А також до заяви додаються окази, що підтверджують викладені в заяві обставини.
Слід зазначити, що мета встановлення юридичного факту дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.
З урахуванням зазначеної в заяві мети, суд визначає коло осіб, які можуть бути залучені до участі у справі.
Згідно роз'яснень викладених в пунктах 1, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, у тому числі, якщо такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника, тощо.
Проте зміст поданої заяви про встановлення батьківства не містить, не тільки конкретної мети з якою необхідно заявнику встановлення даного факту, але й будь-яких обґрунтувань, які саме юридичні наслідки породжує встановлення даного факту від якого залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника та її дитини, доказів того, що невстановлення даного юридичного факту перешкоджає заявнику та її дитині у здійсненні своїх особистих немайнових чи майнових прав, чи посилань на їх наявність.
В порушення вищевказаних норм закону, стороною заявника нечітко і розпливчасто зазначені обставини викладені у заяві, а також є незрозумілим задля якої саме мети заявник звернувся до суду, оскільки, як зазначає заявник у заяві: «встановлення факту родинних відносин з померлим на державному рівні задля того, щоб дитина мала всі особисті немайнові та майнові права, пов'язані з фактом батьківства» без конкретизації що саме має на увазі заявник, вживаючи даний термін, не дозволяє суду дійти висновку про належність вимог заявника до справи, що розглядається в порядку визначеному розділом ІV ЦПК України.
Крім того, заявник у заяві зазначає про те, що запис про батька дитини було вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. Водночас, належний доказ на підтвердження даної обставини, заявником не надано. При цьому, судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 130 СК України, заява про встановлення факту батьківства приймається судом виключно у разі, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. Таким чином, надання такого доказу є необхідною умовою для прийняття до розгляду даної заяви.
Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч.3 ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи наведене вище, суддя вважає за необхідне заяву залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення вищезазначених недоліків.
Разом з цим, суд акцентує увагу заявника на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із заявою повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Частиною 3 ст.185 ЦПК України встановлено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Таким чином, залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджатиме заявнику у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 259-260, 318 ЦПК України, суддя -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Енергодарський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Енергодарська міська рада в особі Служби у справах дітей, про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису цивільного стану - залишити без руху.
Надати заявнику строк для усунення недоліків - 7 днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що у випадку неусунення заявником недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. О. Куценко