Справа № 562/510/20
"27" квітня 2020 р. Здолбунівський районний суд
Рівненської області
в складі головуючого судді Мички І.М.
при секретарі Кондратюк Н.В.
розглянувши у підготовчому засіданні в м. Здолбунів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Здолбунівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно- ,
Позивач я власником земельної ділянки площею 0,0033 гектарів, кадастровий номер якої - 5622610100:00: 007:018 з цільовим призначенням для будівництва індивідуальних гаражів, відповідно до договору купівлі - продажу від 16 квітня 2019 року , посвідченого приватним нотаріусом Здолбунівського районного нотаріального округу Рівненської області Чайковською А.О.
За період з червня 2019 року по вересень 2019 року мною на належній йому ділянці побудовано нежитлове приміщення, а саме гараж. Дане будівництво було проведено без отримання відповідних дозволів, належно затвердженого проекту , проте з додержанням архітектурних, будівельних норм і правила також на земельній ділянці з відповідним цільовим призначенням.
Відповідно до п. 9 Закону України « Про регулювання містобудівної діяльності» органу державного архітектурно - будівельного контролю були наданні повноваження лише до 31.12.2015 року приймати в експлуатацію об'єкти будівництва, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт , а тому змушений звертатися до суду з даним позовом.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з"явився, надіслав в суд заяву, в якій позов підтримав, просить його задовольнити, справу розглянути у його відсутність.
Представник відповідача Здолбунівської міської ради в судове засідання не з"явився, надіслав заяву, в якій просив справу розглянути в його відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечує.
За вказаних обставин, суд проводить розгляд справи у відсутності сторін без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно ст.ст. 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на самочинно побудований спірний гараж, суд виходить з такого.
Згідно з даними технічного паспорту на гараж від 10.03.2020 позивачем ОСОБА_1 у 2019 році було побудовано гараж розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею - 29,0 кв.м.
Самочинно збудований гараж виконано без отримання відповідного дозволу, але без порушення встановлених будівельних норм і правил, на земельній ділянці яка була для цього відведена , кадастровй номер якої 5622610100:00:007:0187 .
Крім того, з початку будівництва ніяких заяв, претензій та скарг щодо збудованого гаража не надходило, тобто ним не були порушені права інших осіб будівництвом зазначеного гаража.
Згідно правових позиції висловленій Верховним Судом України при розгляді справи N 6-1328цс15 зазначено, що згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 6 „Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва )" визначено, що відповідно до ст. 376 ЦК України суди розглядають справи щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинно збудоване майно власником земельної ділянки; про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинно будівництво.
Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію обє'кта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
Водночас згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, а саме об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту. Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.
Згідно порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. №461 у випадку визнання права власності на самочинно збудований об'єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об'єкта.
Частиною 3 ст.375 ЦК України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Відповідно до ч.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За таких обставин та враховуючи те, що самочинна побудова не порушує права інших осіб та при будівництві були дотримані будівельні, архітектурні, санітарні, протипожежні та екологічні норми, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 375,376, ЦК України, ст.ст.12,13,206,247,259,279,264,265,354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Здолбунівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індентифікаційнйи номер НОМЕР_1 , право власності на самочинно збудоване нежитлове приміщення - приміщення гаража, площею 29,0 кв.м., за адресою : АДРЕСА_1 на земельній ділянці кадастровий номер якої - 5622610100:00:007:0187.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: