Справа № 545/953/20
Провадження № 2-а/545/62/20
"03" червня 2020 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді Путрі О.Г.
при секретарі Кузуб Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення ,-
Встановив:
Позивач звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до поліцейського роти № 4 батальйону УПП в Полтавській області ДПП Пилипенко А.Р. про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 12.04.2020 року відносно нього складено постанову про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн. Вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки адміністративне правопорушення не скоював та відповідно в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення , докази в підтвердження факту вчинення ним правопорушення відсутні, був порушений процесуальний порядок розгляду адміністративного матеріалу.
Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 22.04.2020 року відкрито провадження по справі.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 18.05.2020 року замінено первісного відповідача по справі - поліцейського роти № 4 БУПП в Полтавській області ДПП Пилипенко А.Р. на належного - Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП.
Від первісного відповідача по справі на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому зазначив, що постанова відносно позивача винесена правомірно, оскільки ним порушені ПДР України, а тому позовні вимоги безпідставні та необґрунтовані.
В судове засідання позивач не з'явився, направив на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримує з наведених в ньому підстав, прохає задовольнити.
Представник відповідача - Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з'явився, надіславши заяву про розгляд справи без їх участі, проти задоволення позову заперечує з підстав , викладених у відзиві первісного відповідача.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно п.5 ч.1 ст.213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
У відповідності до ст.222 КУпАП до компетенції органів Національної поліції віднесено розгляд справ про адміністративні правопорушення, щодо порушень правил дорожнього руху.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 283 КУпАП визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 „ Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам передбаченим статтями 283 та 284 КпАП. У ній зокрема потрібно навести докази на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім доводів.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі.
У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Судом встановлено, що 12.04.2020 року поліцейським роти №4 БУПП в Полтавській області ДПП Пилипенко А.Р. винесена постанова серії ДПО18 № 686773 про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн.
Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 , 12.04.2020 року о 12 год. 09 хв., в м. Полтаві по вул. Великотирнівській , керував транспортним засобом Audi-80 , д.н.з. НОМЕР_1 , та не мав при собі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з ст. 6 Закону України "Про Національну поліцію" поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1ст. 7 Закону України "Про Національну поліцію" під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Згідно з п. 8 ч. 1ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію"поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію"визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Статтею 35 ЗУ « Про національну поліцію» визначений вичерпний перелік підстав зупинки поліцейським транспортних засобів, а саме: частина перша встановлює, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Згідно з ч.2 ст. 35 ЗУ « Про національну поліцію», поліцейський зобов'язаний зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені органами доходів і зборів відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту
Частиною третьою зазначеної статті ЗУ « Про національну поліцію» передбачено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
У відповідності до статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках: 1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи; 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; 3) якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю; 4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо; 5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; 6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.
Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15 березня 2019 року по справі №686/11314/17, поліцейські не можуть вимагати у водія будь-яких документів,якщо у них немає доказів правопорушення, що, в силу приписів ч.5ст.242 КАС України, враховується судом першої інстанції.
Відповідно до п. 21.2 ст. 21 ЗУ « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів » контроль за
наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється зокрема відповідним підрозділом Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Виходячи із вищевикладеного, перевірка у особи наявності полісу цивільно-правової відповідальності може бути здійснена за умови виявлення працівниками Національної поліції порушення такою особою правил дорожнього руху.
Доводи інспектора поліції, які містяться у відзиві, про те, що позивача було правомірно зупинено у зв'язку з тим, що за результатами перевірки інформації у базі даних моторно-транспортного страхового бюро України поліцейські прийшли висновку про можливу причетність позивача до адміністративного правопорушення , а саме - керування транспортним засобом особою , яка не має поліса обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності , є безпідставними та не ґрунтується на вищенаведених нормах закону. Під час зупинки транспортного засобу у інспектора поліції були відсутні докази вчинення позивачем правопорушення та передбачена законом підстава для зупинки транспортного засобу, тобто інспектор поліції лише припускав про можливу причетність позивача до скоєння правопорушення.
На відеозаписі, долученому відповідачем до матеріалів справи , не зафіксоване вчинення позивачем будь-якого правопорушення .
Таким чином , доказів що ОСОБА_1 було вчинено правопорушення та з цих підстав позивача було зупинено працівниками поліції суду не було надано. Таким чином, з огляду на відсутність доказів правомірності зупинки позивача, суд приходить до висновку, що в даному випадку вимога поліцейського роти № 4 батальйону УПП в Полтавській області Пилипенко А.Р. до ОСОБА_1. надати поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України.
Відповідно до частини 1статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятої постанови серії ДПО18 № 6867773 від 12.04.2020 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.
Право поліцейських зупиняти водіїв транспортних засобів чітко визначено ст.35 ЗУ "Про національну поліцію" і не може грунтуватися на припущеннях.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином , суд дійшов висновку, що відповідачем в порушення вимог ст.77 КАС України не надано доказів в підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення та відповідно правомірності дій інспектора поліції при винесенні оскаржуваної постанови ,тому позов в частині скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження по справі обґрунтований та підлягає задоволенню.
Надаючи оцінку позовним вимогам про визнання протиправними дій поліцейського роти № 4 батальйону УПП в Полтавській області ДПП Пилипенко А.Р. суд приходить до наступного висновку.
Чинним законодавством України передбачено право інспектора поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення та за результатами їх розгляду виносити постанови. Враховуючи, що поліцейським роти № 4 БУПП в Полтавській області Пилипенко А.Р. фактично реалізована його компетенція на розгляд справи про адміністративне правопорушення, в результаті чого винесено рішення - постанову про накладення адміністративного стягнення, оспорювані дії щодо складення постанови не є такими, що порушують права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків, а тому визнання незаконними дій не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки оскаржувані дії інспектора поліції не є юридично значимими для позивача.
Належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі . Отже, беручи до уваги наявність у поліцейського роти № 4 БУПП в Полтавській області ДПП Пилипенко А.Р. повноважень на розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача та винесення постанови, враховуючи, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення, складена відносно позивача, підлягає скасуванню, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій інспектора поліції.
Керуючись ст. ст. 2,6, 8-10,14,77,246,250, 286 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( місце реєстрації : АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції ( юридична адреса : Полтавська область Полтавський район с. Розсошенці вул. Кременчуцька,2-в ) про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 686773 від 12.04.2020 року, винесену відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень.
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП - закрити.
В іншій частині - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О. Г. Путря