Справа № 242/1209/20
Провадження № 2/242/809/20
02 червня 2020 року Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді: Владимирської І.М., при секретарі Сафроновій К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове в порядку заочного спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач АТ КБ «Приватбанк» 20.03.2020 року звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування позову зазначив, що 12.03.2010 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, на підставі якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 5300 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом, проте, умови Кредитного договору відповідачем належним чином не виконуються. Так, станом на 30.11.2019 року заборгованість за кредитним договором становить 58 484 грн. 55 коп., з яких: 1267 грн. 36 коп. - заборгованість за кредитом; 53 956 грн. 02 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина); 2761 грн. 17 коп. - штраф (процентна складова). З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 58 484 грн. 55 коп., а також 2102 грн. 00 коп. судових витрат по оплаті судового збору.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 20.03.2020 року цивільну справу залишено без руху.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 09.04.2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився про дату, час та місце слухання справи, повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій підтримав позов та просить суд слухати справу за його відсутності, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце слухання справи повідомлена належним чином. Згідно ст. ст. 223, 280 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у порядку заочного провадження у відсутність відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, за згодою позивача на розгляд справи в порядку заочного провадження.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 526 ЦК України, сторони мають виконувати зобов'язання належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Розглядаючи справу, суд встановив, що відповідно до анкети-заяви про відкриття рахунку і надання банківських послуг у «Приватбанку» 12.03.2010 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір, відповідно до якого позивач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 5300 грн. 00 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,0 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 8).
Відповідно до цієї заяви, яка підписана позичальником та банком, відповідач погодилась з тим, що дана заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає договір про надання банківських послуг.
В заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з договором про надання банківських послуг до його укладення, примірник договору про надання банківських послуг згодна отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту.
12 березня 2010 року ОСОБА_1 підписала довідку № НОМЕР_1 про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» по кредитному договору SAMDN55000032391417, з якої вбачається ознайомлення позичальника, крім іншого, з характеристикою кредиту, валютою картрахунку, пільговим періодом, базовою процентною ставкою в розмірі 3,0% на місяць, обов'язковим щомісячним платежем, пенею за несвоєчасне погашення заборгованості, штрафом за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань (а.с. 9).
Відповідно із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованість за Договором від 12.03.2010 року, станом на 30.11.2019 року становить 58 484 грн. 55 коп., з яких: 1267 грн. 36 коп. - заборгованість за кредитом; 53956 грн. 02 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина); 2761 грн. 17 коп. - штраф (процентна складова).
В силу ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодовець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.
У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, на думку позивача, відповідач ОСОБА_1 не виконала належним чином зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, яка згідно розрахунку позивача станом на 30.11.2019 року становить 58 484 грн. 55 коп., з яких: 1267 грн. 36 коп. - заборгованість за кредитом; 99 587 грн. 23 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 53 956 грн. 02 коп. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина); 2761 грн. 17 коп. - штраф (процентна складова).
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконувала належним чином умови договору від 12.03.2010 року і в частині своєчасної сплати кредитних коштів, тому суд дійшов висновку про те, що відповідач дійсно має заборгованість за тілом кредиту в розмірі 1267 грн. 36 коп., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитом суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч. 1ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 1, 3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Водночас, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором (ч.4 ст.1056-1 ЦК України).
Незважаючи на надання кредитору та позичальнику права самостійно визначати спосіб та порядок збільшення кредитором змінюваної процентної ставки у кредитному договорі, певні гарантії, передбачені Законом, ЦК України, повинні бути дотримані.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.
У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим ч. 5 ст. 1056-1 ЦК України.
У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки (ч. 6 ст. 1056-1 ЦК України).
У п. 28 Постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин» Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надав роз'яснення про те, що при підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
Відповідно до п. 2.1.1.5.3 Умов і правил надання банківських послуг до обов'язків позичальника відносяться отримання виписки про стан картрахунків та про здійсненні операції по картрахункам.
За п. 1.1.3.1.9 Умов і правил надання банківських послуг Банк зобов'язаний не менш як раз на місяць у спосіб, визначений у Заяві надавати Держателю виписки про стан Картрахунків та про проведені за минулий місяць операції по Картрахунках. При підключенні Держателя до системи INTERNET-banking (Приват 24) надання виписок здійснюється через вказаний комплекс. При підключенні Клієнта до комплексу ІНФОРМАЦІЯ_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 Банк здійснює можливість доступу до інформації про стан рахунку, шляхом використання функцій SMS-повідомлень.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем не наданого жодного належного та допустимого доказу, вважати, що між сторонами укладено кредитний договір із встановленням змінюваної процентної ставки.
Оцінюючи порядок збільшення фіксованої процентної ставки, суд зазначає, що у абзаці 3 п.28 Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК України або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК України. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК України зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.
В укладеному між сторонами кредитному договорі не визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.
Таким чином, суд приходить до висновку, що збільшення фіксованої процентної ставки здійснено кредитором в односторонньому порядку.
При визначенні розміру заборгованості відповідача за процентами за користування кредитом з 01 вересня 2014 року по 30 листопада 2019 року суд виходить з погодженої сторонами процентної ставки по кредиту 3 % на місяць (30 % на рік) на залишок заборгованості.
Отже, позивачем не надано доказів належного повідомлення відповідача про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом, а тому збільшення процентної ставки було проведено в односторонньому порядку під час дії заборони на таке підвищення, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за процентами з відповідача необхідно задовольнити частково.
Судом встановлено, що розмір заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 01 вересня 2014 року по 30 листопада 2019 року становить :
1267 грн. 36 коп. х 30 % : 360 днів х 1917 дні = 2024 гривень 61 копійок.
Таким чином, стягненню з відповідача підлягають проценти за користування кредитом нараховані за ставкою 30 % річних станом на 31.08.2014 року в розмірі 199 гривень 18 копійок і проценти за користування кредитом за період часу з 01 вересня 2014 року по 30 листопада 2019 року в розмірі 2024 гривні 61 копійок, а загальна сума заборгованості за процентами з урахуванням вищевикладеного становить 2223 гривні 79 копійок (199 грн. 18 коп. + 2024 грн. 61 коп.).
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3261 грн. 17 коп., суд виходить з наступного.
14 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відповідно до ст. 2 якого забороняється на час проведення антитерористичної операції нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Пунктом 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014, у період із 14 квітня 2014 року до її закінчення.
На виконання цього Закону 30.10.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1053-р, яким було затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з п. 22 ч. 1 цього Розпорядження м. Селидове (Селидівська міська рада) Донецької області, де зареєстрований відповідач, входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція.
Проте 05.11.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1079-р про зупинення дії Розпорядження від 30.10.2014 року № 1053-р, яке в подальшому постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2015 року було визнано нечинним (справа № 826/18330/14).
Згідно ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» район проведення антитерористичної операції це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.
За наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).
Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, і до цього переліку включено м. Селидове Донецької області.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта відповідача, тому в даному випадку слід застосувати положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
З розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що станом на 30 листопада 2019 року існує заборгованість відповідача за кредитом, яка складається з основного боргу, процентів, штрафів у відповідному розмірі.
При цьому, вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення штрафу в розмірі 3261,17 грн., суд вважає, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, штрафи (фіксована частина та процентна складова) нараховані станом на 30 листопада 2019 року, тобто у період дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
На підставі викладеного, враховуючи, що ОСОБА_1 не виконала належним чином зобов'язання, передбачені кредитним договором від 12.03.2010 року, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість, що утворилась станом на 30 листопада 2019 року в загальному розмірі 3491 грн. 15 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 1267 грн. 36 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 2223 грн. 79 коп., задовольнивши вимоги позивача саме в цій частині.
В силу вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто витрати, пов'язані із сплатою судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що при звернені до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 2102 грн. 00 коп.. та враховуючи, що суд задовольнив позовні вимоги частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеної частини позовних вимог, а саме: судовий збір у сумі 125 грн. 49 коп. (5,97 %).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 536, 610, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. № 50, ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. № 50, ЄДРПОУ 14360570) суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 3491 (три тисячі чотириста дев'яносто одна) грн. 15 коп., з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 1267 (одна тисяча двісті шістдесят сім) грн. 36 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 2223 (дві тисячі двісті двадцять три) грн. 79 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. № 50, ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 125 (сто двадцять п'ять) грн. 49 коп.
В решті позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя І.М. Владимирська