Провадження № 1-кп/537/120/2020
Справа № 537/754/20
03.06.2020 р.Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді : ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
законного представника ОСОБА_6 ,
захисника адвоката ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8 ,
законного представника ОСОБА_9 ,
захисника адвоката ОСОБА_10 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в приміщенні Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області кримінальне провадження №12019170110002189 від 25.11.2019року про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кременчука Полтавської області, громадянин України, освіта неповна середня, не працюючий, учень 1 курсу Коледжу Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий;
у вчиненні злочину , передбаченого ст.187 ч.1 КК України, -
Суд визнав доведеним, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив злочин за наступних обставин:
23.11.2019 близько 20 години 10 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні магазину «АТБ - Маркет», який розташований за адресою: м. Кременчук, вул. Республіканська 134-а, зустрів потерпілого ОСОБА_8 , та у нього виник злочинний умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на напад з метою заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та мети, ОСОБА_5 підійшов до потерпілого ОСОБА_8 та почав вимагати у останнього негайно дати йому 50 грн. Потерпілий ОСОБА_8 йому відмовив, після чого ОСОБА_5 наніс ОСОБА_8 правою рукою стиснутою в кулак два удари в область обличчя з лівого боку, та в подальшому, погрожуючи забрати у нього все майно біля магазину, примусив потерпілого розміняти на касі грошові кошти,направився з потерпілим до каси магазину. ОСОБА_8 , сприймаючи погрози і фізичний тиск з боку ОСОБА_5 реально, на касі розміняв купюру у 200грн., придбавши собі шоколадний батончик, та віддав відразу 50 грн. ОСОБА_5 , який потім покинув приміщення магазину «АТБ-Маркет» та грошима розпорядився на власний розсуд.
Згідно висновку експерта №692 від 05.12.2019, у потерпілого ОСОБА_8 встановлені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма зі струсом головного мозку, яка утворилась від не менше ніж однократної ударної дії тупим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею, яким міг бути, наприклад кулак, та по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину визнав частково, вину щодо нанесення тілесних ушкоджень визнає, а вимагання коштів не визнає. Пояснив, що дійсно знайомий з потерпілим. Дійсно потерпілий раніше звертався до нього з проханням позичити гроші. Він позичив йому гроші в сумі 50грн. Більше двох місяців потерпілий не повертав йому борг. Декілька разів він звертався до потерпілого з вимогою повернути борг, але потерпілій лише обіцяв. 23.11.2020року коли він був разом з товаришем в магазині то побачив потерпілого. Він звернувся до нього з вимогою повернути борг. Дійсно вдарив потерпілого кулаком два рази. Після цього потерпілий пішов до каси, купив «Снікерс» та віддав йому борг в сумі 50грн. Після цього вони потисли друг другу руки та розійшлися.
В судовому засіданні законний представник обвинуваченого ОСОБА_6 пояснила, що її син дуже спокійна людина. Про те що трапилося дізналася від працівників поліції. Спілкувалися з ним після цього. Батько потерпілого налаштований отримати від них гроші.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що з ОСОБА_12 він товаришує. Приблизно в кінці 2019року він разом з ОСОБА_13 прийшли в магазин АТБ купить щось поїсти. Він пішов через відділ води. Там ще перебувало декілька осіб. До нього звернувся ОСОБА_14 та запитав його, чи є у нього гроші, він відповів що немає. Потім ОСОБА_15 зупинив ОСОБА_16 , між ними зав'язався діалог. ОСОБА_14 вимагав у ОСОБА_16 50грн. ОСОБА_17 не хотів віддавати йому гроші. ОСОБА_14 став йому погрожувати, потім декілька разів вдарив ОСОБА_16 в обличчя. Потім сказав, що в разі не надання йому 50 грн. він ще отримає. Після цього ОСОБА_17 пішов на касу, купив батончик, розміняв 200 гривневу купюру, та одразу на касі віддав ОСОБА_18 50грн. Після цього вони розійшлися. Розмови про борг ніякої не було. Він намагався покликати охорону, але марно. З ОСОБА_19 було ще декілька друзів. Про стан здоров*я ОСОБА_16 він дізнався через декілька днів.
Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснив, що дійсно разом з ОСОБА_19 був в магазині АТБ на Раківці, дійсно зайшов в магазин по воду. Бачив як ОСОБА_14 розмовляв з хлопцями. Про що розмовляли йому не відомо. Потім він купив воду та вийшов з магазину. Через декілька днів ОСОБА_14 повідомив його, що можливо його будуть викликати до поліції в якості свідка. Про те, що ОСОБА_14 забрав гроші у ОСОБА_16 йому не відомо.
Крім часткового визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини, його вина у вчиненні умисного злочину повністю доведена наступними доказами, що безпосередньо досліджені судом, а саме:
-Протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 24.11.2019року, відповідно до якого ОСОБА_9 звернувся з заявою про пограбування його сина в магазині «АТБ - маркет»;
-Протокол огляду місця події від 24.11.2019року, яким встановлено місце вчинення злочину;
- Висновок експерта №692 від 05.12.2019року яким встановлені тілесні ушкодження, які отримав ОСОБА_8 ;
-Диск ДВД з відеозаписом, відповідно до якого встановлені обставини вчинення злочину в магазині «АТБ - маркет»;
-Протокол огляду відеозапису від 09.12.2019року;
-Протокол проведення слідчого експерименту від 10.12.2019року, відповідно до якого потерпілій ОСОБА_8 надав відомості щодо вчинення кримінального правопорушення;
-Висновок експерта №761 від 21.12.2019року;
-Протокол проведення слідчого експерименту від 13.12.2019року,, відповідно до якого свідок ОСОБА_11 розповів про обставини скоєння кримінального злочину;
-Висновок експерта №762 від 21.12.2019року;
-Протокол пред*явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.01.2020року, відповідно до якого ОСОБА_8 вказує на ОСОБА_5 як на особу яка пограбувала його;
-Протокол пред*явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.01.2020року, відповідно до якого свідок ОСОБА_11 визнає особу, яка винила злочин;
які безпосередньо досліджені судом в судовому засіданні та які ніким з учасників процесу не оспорюються, є належними і допустимими.
Зазначені докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні встановленого судом злочину, є такими, що доповнюють одне одного, є належними допустимими та достатніми, оскільки, у відповідності до ст.ст.84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому Конституцією та КПК України.
Не визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні встановленого судом злочину, суд оцінює критично, розцінюючи дану обставину як спосіб захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки такі показання обвинуваченого спростовуються вищенаведеними доказами.
Приймаючи до уваги пояснення обвинуваченого, оцінюючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про винність ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ст. 187 ч.1 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для здоров*я особи, яка зазнала нападу.
Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь та характер суспільної небезпеки діяння, вчиненого обвинуваченим, всі обставини по справі в їх сукупності, особу обвинуваченого, який вину визнав частково, вчинення злочину в неповнолітньому віці, і визнає ці обставини пом'якшуючими покарання.
Обставин, що обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
В ст. 50 КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, яке застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Відповідно до ст.65 КК України, реалізуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд при призначенні покарання враховує ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_5 злочину який є тяжким злочином.
Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 « Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначення покарання суди мають суворо додержувати вимог ст.65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Відповідно до правового висновку Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, висловленого в ухвалі від 24.11.2015 року, підставами для судового розсуду (судової дискреції) при призначенні покарання виступають: кримінально-правові відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючи норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), при визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у рішенні в справі «Довженко проти України» зазначає про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду тощо.
Призначаючи ОСОБА_5 зазначене вище покарання за ч.1 ст.187КК України, суд виходить із того, що воно є достатнім для виправлення обвинуваченого, для запобігання вчиненню ним нових злочинів, таким, що відповідає його особі, справедливим, а також є достатнім для досягнення передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання, та відповідає принципу верховенства права.
Щодо особи обвинуваченого ОСОБА_5 , суд враховує зокрема те, що обвинувачений не судимий, не працює, має постійне місце проживання, ставлення обвинуваченого до вчиненого, думку потерпілого, висновок органу пробації і суд приходить до переконання про можливість виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства, з застосуванням ст.ст.75,76,104 КК України. Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження вчинення нових злочинів.
Згідно ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково, чи відмовляє в ньому.
Вислухавши учасників судового провадження , дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного.
Суд знаходить позовні вимоги законного представника ОСОБА_9 потерпілого такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Приймаючи до уваги те, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 187 КК України доведена в повному обсязі та цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди обвинувачений визнав в повному обсязі, то суд приходить до висновку, що позов, щодо стягнення матеріальної шкоди у розмірі 50.00 грн. задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Статтею 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування судом враховуються вимоги розумності і справедливості.
П.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року вказує, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
П.9 названої Постанови Пленуму Верховного Суду України вказує, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховує характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданих травм, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу й зусиль необхідних для відновлення попереднього стану, наміру, з яким діяв заподіювач шкоди тощо).
Беручи до уваги те, що моральна (немайнова) шкода була завдана потерпілому ОСОБА_8 внаслідок неправомірних дій та виразилась в отриманні тілесних ушкоджень, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд знаходить можливим частково задовольнити позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди і вважає потрібним стягнути на користь позивача 5000 (п*ять тисяч) гривень моральної (немайнової) шкоди.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили обрати особисте зобов*язання, поклавши на нього обов*язки не відлучатися із населеного пункту в якому він зареєстрований та проживає без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Речовій доказ по справі, відповідно до ст.100 КПК України, а саме диск DVD-R з відеозаписами з камер відео спостереження «Магніт - фінанс» - залишити в матеріалах справи.
Керуючись ст. ст. 373,374 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винним та призначити покарання
- за ст. 187 ч.1 КК України у виді позбавлення волі строком на 3( три) роки.
Відповідно ст.ст. 75,104 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного судом покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши 1 (один) рік іспитового строку.
Відповідно до ст. 76 КК України, впродовж іспитового строку на засудженого ОСОБА_5 покласти обов'язки:
1)періодично з*являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили обрати особисте зобов*язання, поклавши на нього обов*язки не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Цивільний позов ОСОБА_9 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 50/п*ятдесят /грн.00коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 5000/п*ять тисяч/грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної щкоди.
Речовій доказ по справі, відповідно до ст.100КПК України, а саме диск DVD-R з відеозаписами з камер відео спостереження «Магніт - фінанс» - залишити в матеріалах справи.
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області протягом 30днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя: ОСОБА_1