Справа № 534/454/20
Провадження 1-кп/524/276/20
02.06.2020 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області
у складі колегії судді : головуючого судді: ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі: ОСОБА_4
за участю прокурора: ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Кременчука Полтавської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020170080000075 від 28.01.2020 року відносно вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч.2, ст. 115 ч.2 п.1 КК України,-
У судовому засіданні прокурором Кременчуцької місцевої прокуратури ОСОБА_5 було заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 ще на 2 місяці , оскільки ризики , передбачені ст.. 177 КПК України існують до теперішнього часу, він знаходячись на волі може ухилитись від явки до суду, так як вчинив особливо тяжкий злочин проти життя та здоров'я людини, після вчинення злочину обвинувачений зник та його місцезнаходження було невідоме, також може знищити або спотворити будь-які речі або документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, знаходячись на волі може незаконно впливати на потерпілих та свідків, які не допитані у судовому засіданні, захисника ОСОБА_6 , який просить суд застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту,так як прокурором ризики, передбачені ст. 177 КПК України не доведені, обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав думку свого захисника, приходить до наступних висновків :
Відповідно до ст.331 ч.3 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Так, двомісячний строк тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, застосований ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 10.04.2020 року спливає 08.06.2020 року.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисного злочину , який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжкого злочину.
За даним кримінальним провадженням, суд враховує обсяг пред'явленого обвинувачення, всі ризики, встановленні під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які не змінилися до теперішнього часу, а також превалювання суспільного інтересу над індивідуальним інтересом у даному провадженні.
Згідно вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім того, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
У зв'язку з викладеним, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, оскільки заявлені ризики, передбачені п. 1,2,3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, не зменшилися та до обвинуваченого не можуть бути застосовані більш м'які альтернативні запобіжні заходи.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я у разі доведення його вини йому може бути призначено покарання від 10 до 15 років позбавлення волі або довічного позбавлення волі , знаходячись на волі може продовжувати злочинну діяльність та перешкоджати встановленню істини по кримінальному провадженню, він не має міцних соціальних зв'язків, розлучений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, йому висунуте обвинувачення у вчиненні злочину проти життя і здоров'я, який вчинено відносно двох осіб, також знаходячись на волі ОСОБА_7 може незаконно впливати на потерпілих, свідків, які не допитані у судовому засіданні, може ухилитись від явки до суду, так як після вчинення злочину обвинувачений зник та його місцезнаходження було невідоме, з'явився до слідчого лише 10 лютого 2020 року, тому вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду, можливості обвинуваченого істотно перешкоджати кримінальному провадженню.
Таким чином, суд, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи матеріали кримінального провадження, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження, вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 на шістдесят днів, а саме з 02.06.2020 року до 31.07.2020 року включно .
Оскільки злочин у якому висунуте органами досудового розслідування обвинувачення ОСОБА_7 вчинений із застосуванням насильства , то суд відповідно до п.1 ч.4 ст. 183 КПК України вважає не визначати у даному кримінальному провадженні при розгляді питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заставу.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 р. по справі №3-208/2018, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Керуючись ст.ст. 331 ч.3, 369 , 372, 392 КПК України, суд , -
Клопотання прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, а саме з 02.06.2020 року по 31.07.2020 року включно .
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду , через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом 7 днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
Головуючий суддя : ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3