Головуючий І інстанції: Бідонько А.В.
03 червня 2020 р. Справа № 520/870/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2020, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 20.02.20 по справі № 520/870/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач), в якому просив суд:
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 виходячи з 70% грошового забезпечення з 01.01.2018;
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 р. та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2019 року;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під'їзд, 2-й поверх) перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 - ( ІНФОРМАЦІЯ_1 навродження, ІПН НОМЕР_1 ) пенсію у розмірі 74% грошового забезпечення з 01.01.2018., здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018.року однією сумою;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під'їзд, 2-й поверх) перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 навродження, ІПН НОМЕР_1 ) пенсію у розмірі 74% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 р. однією сумою;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. З, пов. 2, м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 року навродження, ІПН НОМЕР_1 ) компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018.згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року без урахування постанови КМУ № 649 від 22.08.2018 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправними, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 74 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 74 % від відповідних сум грошового забезпечення.
Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправними, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати 75 % суми підвищеної пенсії з 05.03.2019 року згідно постанови № 103.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 05.03.2019 з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області здійснити виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 року.
У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 в частині відмови в задоволенні позовних вимог, постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги грутнуються на тому, що перерахунок та виплата пенсії з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018 року повинна здійснюватися пенсійним органом на підставі саме пенсійного законодавства, а не з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання нечинними пунктів 1 і 2 постанови № 103. Вважає, що право на отримання перерахованого розміру пенсії з 01.01.2018 визначається безпосередньо Законом № 2262-ХІІ, підпадає під дію ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Позивач мав «законні сподівання» отримати пенсію у збільшеному розмірі після її перерахунку, отже, обмеження щодо строків і розмірів виплати сум доплати (підвищення) до пенсії (50% підвищення - з 01.01.2018 по 31.12.2018, та 75% підвищення - з 01.01.2019 по 31.12.2019), передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, не можуть бути застосовані. Враховуючи, що сума перерахованої пенсії підпадає під поняття «існуюче майно» у розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважає, що ця сума повинна бути виплачена позивачу з урахуванням 100 % підвищення пенсії. Зазначає, що право на виплату пенсії у визначених під час перерахунку з 01.01.2018 розмірах виникло до прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018, з урахуванням неможливості зворотної дії нормативно-правового акту в часі, зазначена постанова до спірних правовідносин не може бути застосована.
Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін посилаючись на необгрунтованість скарги.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції позивачем оскаржується виключно в частині відмови у задоволенні позовних вимог, рішення суду першої інстанції переглядається судом апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, у відповідності до ст. 308 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років з 25.12.1997, яка призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року.
Відповідно до розрахунку Міністерства оборони України, на момент призначення пенсії позивачу з 25.12.1997 розмір становив 74% грошового забезпечення (вислуга років 28), пенсійна справа № ФХ 101338 (а.с. - 26).
З 01.01.2018 та з 01.01.2019 пенсійним органом проведено перерахунок пенсії позивачу, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Так, перерахунок пенсії з 01.01.2018 в розмірі 70 % грошового забезпечення складає 50 % суми підвищення пенсії, з 01.01.2019 - 70 % грошового забезпечення, 75 % суми підвищення пенсії.
Згідно з постановою КМУ № 103 від 21.02.2018, підсумок пенсії після перерахунку з надбавками складає 5987,45 грн., з них виплачується щомісяця: з 01.01.2018 - 4845,03 грн.; з 01.01.2019 - 5443,24 грн. замість 6014,45 грн.
28.12.2019 позивач звернувся до пенсійного органу з адвокатським запитом, в якому просив перерахувати та виплачувати пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, здійснивши виплату суми недооплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою; нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, починаючи з 01.01.2018 відповідно до постанови КМУ № 159 від 21.02.2001, без урахування постанови КМУ № 649 від 22.08.2018, здійснивши виплату недооплаченої компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з 01.01.2018 однією сумою (а.с. - 6).
Листом від 09.01.2020 № 414/02-2-20 відповідач повідомив позивача, що відповідно до ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. З 01.01.2018 перерахунок пенсії позивачу проведено на підставі постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Виплата перерахованих підвищень пенсії проводилась з січня 2018 на підставі п. 1 та п. 2 постанови КМУ № 103: з 1 січня 2018 - 50 %; з 1 січня 2019 - 75 %. На виконання постанови КМУ «Про деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» від 24.12.2019 № 1088, з 01.01.2020 виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», до 01 березня 2018 та перерахованих з 01 січня 2018 здійснюється на умовах 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року. Основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст. 46 Закону № 1058-ІV, ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядку, передбаченого постановою КМУ від 21.02.2001 № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Нараховані пенсійні виплати здійснювались своєчасно, тому підстави для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строку іх виплати відсутні.
Не погоджуючись із проведеним розрахунком пенсії та порядком його виплати, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнанння протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 внаслідок виплати пенсії не в повному обсязі, а у розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, в період з 01.03.2018 року по 04.03.2019 року, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, виплачуючи 50 % підвищення до пенсії позивача, перерахованої з 01.01.2018, згідно з Постановами Кабінету Міністрів України № 103 та № 704 від 30.08.2017 року, діяв у відповідності до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103 та не порушив вимог ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити виплату пенсії однією сумою та зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 року, згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року без урахування постанови КМУ № 649 від 22.08.2018 року.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон № 2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно зі ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 зазначеного Закону № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент призначення пенсії), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у строки, встановлені частиною другою статті 51 цього Закону.
Таким чином, вказана норма не вказує на рішення суб'єкта владних повноважень про зміну видів грошового забезпечення військовослужбовців як на підставу для перерахунку пенсії, а пов'язує її перерахунок з фактичною зміною видів грошового забезпечення.
Разом із тим, Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину четверту ст. 63 Закону № 2262-ХІІ викладено у такій редакції: "усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій" (набрання чинності з 01.01.2017).
Отже, починаючи з 01.01.2017 законодавцем змінено правові підстави перерахунку пенсії військовослужбовцям та віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України визначати умови, порядок проведення перерахунку пенсії та встановлювати розміри проведених виплат.
Відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (в редакції постанови № 103) перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", проводиться на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно та схеми тарифних розрядів за основними типовими посадами.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" постановлено: перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах:
з 1 січня 2018 року - 50 відсотків;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків;
з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 передбачено, що у разі коли внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією постановою, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно із Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
На підставі викладеного слід дійти висновку, що військовослужбовцям та деяким іншим особам перерахунок пенсій здійснюватиметься із урахуванням трьох складових оновленого грошового забезпечення, визначеного на 01.03.2018 року - окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.
Виплата перерахованих пенсій здійснюватиметься поетапно починаючи з 01.01.2018 року у таких розмірах: з 01.01.2018 року - 50 відсотків; з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року - 75 відсотків; з 01.01.2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року.
Органи Пенсійного фонду здійснюватимуть перерахунок пенсій на підставі довідок про складові оновленого грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, які будуть видані відповідними міністерствами та відомствами.
Таким чином, збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача, як колишнього військовослужбовця на підставі постанови № 704.
Порядок проведення перерахунку пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393" (далі - Порядок № 45).
Відповідно до п.п. 1, 2, 3 Порядку № 45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
Згідно з п. 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону № 2262-ХІІ. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Таким чином, позивач отримав право на перерахунок пенсії у січні 2018 року, на підставі статті 63 Закону України № 2262-ХІІ, пункту 4 Порядку № 45.
При цьому, Кабінет Міністрів України уповноважений визначати порядок проведення такого перерахунку, що й було реалізовано ним шляхом прийняття Порядку № 45.
За змістом п.п. 1, 2 постанови № 103, нею врегульовані строки виплати пенсій, а не порядок проведення перерахунку.
Також, вказаними пунктами постанови № 103 фактично зменшено розмір доплат до пенсій за результатами перерахунку у 2018 та 2019 роках.
Питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям "порядок проведення перерахунку пенсії", тому право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01.01.2018 року, з урахуванням вже сплачених сум, має визначатися та визначається безпосередньо Законом № 2262-ХІІ, отже підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" і що відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати "майном" у значенні цього положення, оскільки позивач отримав право на вказані суми виплат, яке до прийняття постанови № 103 було передбачено Законом № 2262-ХІІ, отже, невиплата вказаних сум є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.
Зазначена правова позиція узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18, відповідно до якого право на пенсію підпадає під сферу дії ст. 1 Протоколу першого Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.
Обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому Законом, не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України.
Юридична природа соціальних виплат, в тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов'язує з ними принцип захисту "законних очікувань" (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід'ємними елементами принципу правової держави (Rechtstaat) та верховенства права.
Так у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10, № 71378/10) Європейський суд з прав людини вказав, що якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (пункт 35).
У справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський суд з прав людини наголосив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.
Отже, оскаржувані пункти постанови № 103 всупереч вимогам частини третьої статті 1-1, статті 43, частини четвертої статті 63 та Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", змінюють умови і норми пенсійного забезпечення військовослужбовців.
Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що п.п. 1, 2 постанови № 103 та зміни до п.5 і додатку 2 Порядку № 45 є протиправними та такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23.04.2020 у справі № 2040/7219/18 (К/9901/8033/19).
За таких обставин дії пенсійного органу стосовно виплати позивачу лише 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 та за рахунок виплати лише 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2019 року є такими, що порушують права позивача, а отже мають бути визнані протиправними.
Що стосується вимоги позивача про здійснення виплати суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 р. однією сумою, колегія суддів зазначає наступне.
Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Так, у своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").
Колегія суддів зауважує, що в цьому випадку легітимні сподівання позивача на отримання пенсійний виплат, передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними, а тому на них поширюється режим "існуючого майна".
Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 червня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 35).
За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності.
Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.
Отже, з огляду на вказане вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог в цій частині, а тому в цій частині вимог необхідно задовольнити, зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України здійснити виплату суми заборгованості недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою.
Посилання суду першої інстанції на те, що вказана вимога не підлягає задоволенню, адже кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки матеріалами справи встановлено протиправність дій пенсійного органу щодо виплати позивачу з 01.01.2018 суми підвищення до пенсії, а тому позивач має законне право на отримання пенсійних виплат, передбачених нормами чинного законодавства шляхом зобов'язання відповідача здійснити виплату суми заборгованості недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою.
У той же час стосовно позовних вимог щодо нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу колегія суддів зазначає наступне.
Так, питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та відповідно до ч. 1 зазначеного Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з ч. 2 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Таким чином, компенсація втрати частини доходів нараховується та виплачується на вже нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України.
Отже, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію особа набуває в момент отримання доходу.
Враховуючи, що позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми пенсії, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, враховуючи їх передчасність.
Стосовно дотримання позивачем строку звернення до суду із даним позовом, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом встановлено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, який обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Це правило застосовується, якщо іншими законами не встановлені інші строки для звернення до адміністративного суду.
Так, спірні правовідносини між сторонами склались з приводу обмеження пенсійним органом пенсії позивача граничним розміром, яке за наслідками розгляду справи визнано протиправним.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Зазначена правова норма стосується вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини пенсійного органу, а тому умовами її застосування є факт нарахування сум пенсій за минулий час та доведеність вини пенсійного органу - наявність протиправних дій або протиправної бездіяльності, наслідками яких стала невиплата сум пенсій.
Судовим розглядом встановлено, що пенсія позивачу була перерахована, однак не виплачена, що і стало підставою звернення позивача до суду із даним позовом.
За таких обставин колегія суддів зазначає про наявність підстав для застосування спеціальних строків, визначених ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в не повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління ПФУ в Харківській області, які полягають у виплаті позивачу пенсії не у повному обсязі та про зобов'язання відповідача виплатити позивачу недоплачену частину пенсії з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 01.01.2018 року до 05.03.2019 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині відмови у задоволені позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового в цій частині про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 по справі № 520/870/2020 скасувати в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про:
-визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті ОСОБА_1 лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 та лише 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2019 по 04.03.2019 року.
-зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину пенсії з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 01.01.2018 року до 05.03.2019 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті ОСОБА_1 лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 та лише 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2019 по 04.03.2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину пенсії з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 01.01.2018 року до 05.03.2019 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою.
В іншій частині позовних вимог рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 року по справі № 520/870/2020 - залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов