02 червня 2020 року справа №200/739/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Блохіна А.А., суддів: Гаврищук Т.Г., Сіваченка І.В., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участю позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Кривуценко В.І., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 р. у справі № 200/739/20-а (повний текст складено 06 лютого 2020 року, головуючий І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
15 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області у якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення від 16.08.2019 року № 148 про відмову в перерахунку пенсії по інвалідності згідно ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; - зобов'язати перевести з 09.08.2019 року на підставі заяви № 6506 від 09.08.2019 року на пенсію по інвалідності на рівні з військовослужбовцями строкової служби відповідно до ст. 59 ч. 3 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як норми прямої дії та ст. 3 п. “г” Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” та провести обчислення державної (основної) пенсії по інвалідності з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з урахуванням виключно лише відсотку втрати працездатності, в даний час - 60% та положень постанови КМУ від 26.06.2019 року № 543 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року, за передбаченою формулою.
В обґрунтування позову зазначає, що з 02.10.1989 року по 03.01.1990 року брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження служби в внутрішніх справ СРСР та є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 у зв'язку з чим йому призначена пенсія з інвалідності 3 групи.
Позивач значиться на пенсійному обліку відповідача, вважає, що відповідачем невірно зазначено його статус, згідно з яким призначено пенсію згідно зі ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Вважає, що має право на пенсію по інвалідності у відповідності з ч. 4 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Рішенням Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2019 від 25.04.2019 року визнано неконституційним словосполучення “дійсної строкової”, яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Позивач 09.08.2019 року звернувся до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області з письмовою заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Проте, рішенням управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 16 серпня 2019 року № 148 позивачеві було відмовлено в перерахунку пенсії. Відмовляючи, відповідач вказує, що з 01.07.2019 року позивачеві було проведено перерахунок пенсії відповідно до діючого законодавства, тому провести перерахунок вдруге неможливо.
Позивач вважає, що має право на пенсію по інвалідності на рівні з військовослужбовцями строкової служби відповідно до ст. 59 ч. 3 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як норми прямої дії та ст. 3 п. “г” Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, оскільки, служба в органах МВС є прирівняної до військової служби, у зв'язку з чим вважає рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії протиправним.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 р. у справі № 200/739/20-а позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 16.08.2019 року № 148 про відмову в перерахунку пенсії по інвалідності згідно статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.08.2019 року № 6506 про перерахунок пенсії згідно ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та провести обчислення державної (основної) пенсії виключно з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з урахуванням відсотку втрати працездатності, в даний час - 60%, за формулою: п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року і кожного наступного відповідного року, помножений на існуючий відповідний відсоток втрати працездатності, без врахування інших положень Закону України № 796 - XII та положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду заяви. В решті позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги відповідачем зазначено, що судом першої інстанції не повно з'ясовано усі обставини справи, не надано вірної оцінки наявним у справі документам.
01.07.2019 року управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області позивачу було проведено перерахунок пенсії на підставі Постанови КМУ №543 від 26.06.2019 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України». Розмір пенсії після перерахунку склав 7863,02 грн. Суд своїм рішенням зобов'язав управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську здійснити перерахунок пенсії позивачу за формулою, яка не передбачена Законом №796 та Постанови КМУ № 1210.
В судовому засіданні позивач і його представник заперечували проти доводів апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача і його представника, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с. 6-7). Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 від травня 2015 року позивач є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, а згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 від 02.06.2014 року є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни і інвалідів війни (а.с. 11).
Довідкою від 01.01.1990 року № 744 підтверджено, що ОСОБА_1 з 02 жовтня 1989 року по 03 січня 1990 року проходив службу в Чорнобильському ОВС Київської області та має пільги (а.с. 10).
Таким чином, позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час несення служби в органах внутрішніх справ, а відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 02.06.2014 року є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни і інвалідів війни, що прирівнює його до військовослужбовця.
09 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області з заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (а.с. 37, 82).
Рішенням від 16.08.2019 року управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області відмовило позивачеві з підстав того, що з 01.07.2019 року позивачеві було проведено перерахунок пенсії в автоматичному режимі відповідно до діючого законодавства, тому провести перерахунок вдруге неможливо (а.с. 8).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Статтею 1 Закону України № 796-ХІІ встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Статтею 10 Закону України № 796-ХІІ визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено розділом VIII Закону України № 796-ХІІ.
Відповідно до частини 1 статті 54 № 796-ХІІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії і отримає пенсію по інвалідності 3 групи, призначеної згідно до Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до частини 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Колегія суддів звертає увагу на те, що пенсія, відповідно до приписів частини 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ, з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, обчислюється виключно за бажанням особи, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стала особою з інвалідністю.
Рішенням Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2019 від 25.04.2019 року визнано неконституційним словосполучення “дійсної строкової”, яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю
Відповідно до преамбули Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” № 2232-XII від 25.03.1992 року (далі - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Частиною 6 статті 2 Закону України № 2232-XII встановлені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Судом встановлено, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження служби в органах МВС, яка прирівняна до військової служби Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” та має пільги передбачені законодавством, що підтверджується відповідними посвідченнями (а.с. 11).
Судом встановлено, що позивач 09 серпня 2019 року звернувся до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області з заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Зміст вказаної заяви, на думку суду, не свідчить про намір позивача отримувати пенсію по інвалідності, відповідно до частини 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ, яку слід обчислювати з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Рішенням від 16.08.2019 року управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області відмовило позивачеві з підстав того, що з 01.07.2019 року позивачеві було проведено перерахунок пенсії в автоматичному режимі відповідно до діючого законодавства, тому провести перерахунок вдруге неможливо.
Колегія суддів зазначає, що позивач звернувся до відповідача про перерахунок пенсії саме за приписами ст.54 Закону № 796-ХІІ.
Судом встановлено, що з заявою про перерахунок пенсії, у відповідності до приписів ч.3 ст.59 Закону № 796-ХІІ, з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, позивач не звертався та відповідачем це питання не вирішувалось, тому в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 16.08.2019 року № 148 про відмову в перерахунку пенсії по інвалідності згідно статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” слід відмовити.
У зв'язку з тим, що позовна вимога про зобов'язання перевести з 09.08.2019 року на підставі заяви № 6506 від 09.08.2019 року на пенсію по інвалідності на рівні з військовослужбовцями строкової служби відповідно до ст. 59 ч. 3 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як норми прямої дії та ст. 3 п. “г” Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” та провести обчислення державної (основної) пенсії по інвалідності з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з урахуванням виключно лише відсотку втрати працездатності, в даний час - 60% та положень постанови КМУ від 26.06.2019 року № 543 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року, за передбаченою формулою є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у перерахунку пенсії, з заявою про перерахунок пенсії, у відповідності до приписів ч.3 ст.59 Закону № 796-ХІІ, з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, позивач не звертався, в її задоволенні також слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення всіх позовних вимог.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду - скасуванню. Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 р. у справі № 200/739/20-а - задовольнити. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 р. у справі № 200/739/20-а - скасувати. Прийняти нову постанову. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити. Повне судове рішення - 03 червня 2020 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Сіваченко