03 червня 2020 року справа №360/1097/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді - доповідача Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2020 року у справі № 360/1097/20 (головуючий І інстанції Кисельова Є.О., текст рішення складено у приміщенні суду за адресою: просп. Космонавтів, 18, м. Сєвєродонецьк Луганської області) за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 03.03.2020 ВП № 58963466,-
В березні 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - позивач, ГУ УПФУ в Луганській області) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - відповідач, Східне МУ МЮ) в якому з урахуванням уточнених вимог просив визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 03.03.2020 року про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн/ у виконавчому провадженні ВП № 58963466 (а.с. 1-3, 24-26).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2020 року у позов задоволено (а.с.53-55).
Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 03.03.2020 hjre ВП № 58963466 про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області у розмірі 5100,00 грн.
Відповідач з вказаним рішенням суду не погодився та пjдав апеляційну скаргу в якій послався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просив скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2020 року. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 10.04.2019 року № 360/3873/18 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період липень - серпень 2018 року. 23.04.2019 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. На адресу Відділу надійшла відповідь від боржника, що на користь стягувача нарахована заборгованість за липень 2018 року у розмірі 3817,90 грн. та за серпень 2018 року у розмірі 3817,90 грн., яка буде виконуватися за окремою бюджетною програмою, затвердженою постановою КМУ від 22.08.2018 року № 649. 03.03.2020 року державним виконавцем відповідно до ст.ст. 63,75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн. а копію направлено боржнику для виконання. Вважає, що в спірних правовідносинах неможливе застосування практики Верховного суду на яку послався суд першої інстанції, оскільки позовна заява ГУ ПФУ в Луганській області не містить такої підстави для звернення до суду із позовом як відсутність фінансування. Про відсутність фінансування позивачем жодним чином не зазначено і у листах на адресу відповідача, натомість позивач у них посилається на постанови КМУ від 22.08.2018 року № 649 та окремий порядок, який буде встановлений постановою КМУ. Також вважає, що відсутність фінансування позивачем документально не підтверджено та не надано доказів вчинення будь-яких дій на отримання фінансування для виконання судового рішення на момент накладення штрафу на боржника. Зазначає, що позивачем надано лише розрахунок пенсії стягувача за період липень - серпень 2018 року, в той час як відповідно до рішення суду позивач повинен здійснити виплату за період липень - серпень 2018 року. Матеріали виконавчого провадження не містять відомостей та належних доказів на вчинення ГУ ПФУ в Луганській області дій, передбачених п. 5 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду. Вважає, що позивачем не було вжито всіх можливих та необхідних заходів для виконання судового рішення в повному обсязі (а.с. 60-67).
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Суд, заслухав суддю - доповідача, перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, встановив наступне.
23.04.2019 року відповідачем відкрито виконавче провадження № 58963466 з примусового виконання виконавчого листа № 360/3873/18, виданого 10.04.2019 року Луганським окружним адміністративним судом про зобов'язання ГУ ПФУ в Луганській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період липень-серпень 2018 року (арк. спр. 4, зворотній бік арк. спр. 4, 41-42).
Листом від 27.03.2019 року № 4474/03-02 позивач направив до Пенсійного фонду України інформацію про нараховані суми пенсійних виплат на виконання рішення суду для розгляду питання їх погашення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» (арк. спр. 7, зворотній бік арк. спр. 7, 47-48).
Листом від 26.04.2019 року № 6537/03-01 позивач повідомив відповідача про те, що заборгованість з виплати пенсії за серпень 2018 року (згідно рішення суду у межах виплати пенсії за один місяць) нараховано та включено у виплатну відомість березня 2019 року, що підтверджується розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № N/A 15450 за дорученням № Д N/A 15450/53. Також було повідомлено, що виплата заборгованості за липень 2018 року у розмірі 3817,90 грн. буде здійснюватися за окремою бюджетною програмою, відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду». Проте, рішення комісії Пенсійного фонду України щодо погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду та запит про надання документів, що підтверджують суму, яка підлягає виплаті, до ГУ ПФУ в Луганській області від ПФУ не надходили (арк. спр. 5-6, 43-46).
03.03.2020 року відповідачем винесена постанова про накладення штрафу на ГУ УПФУ в Луганській області за невиконання без поважних причин боржником рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/3873/18, яку позивачем отримано 10.03.2020 року. Вказаний факт підтверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції ГУ ПФУ в Луганської області на копії супровідного листа від 03.03.2020 року за вих. № 6823, яким відповідачем на адресу позивача спрямовано оскаржувану постанову (арк. спр. 8, зворотній бік арк. спр. 8, 41-42).
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду про її скасування.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частинами другою та третьою статті 14 КАС України визначено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з ч.1 ст. 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Приписами пунктів 1 та 16 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п'ята);
- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З аналізу викладених норм вбачається, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Судами встановлено, що ГУ ПФУ в Луганської області рішення суду у встановлений державним виконавцем строк не виконано.
Проте, як зазначає позивач, часткове невиконання рішення суду сталося з незалежних від нього причин, а саме через відсутність рішення комісії Пенсійного фонду України щодо погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду та відповідних бюджетних асигнувань.
Колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 року за № 41/26486 (далі - Положення), управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Фонду), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.
Відповідно до пункту 4 Положення управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду (підпункт 3); призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства (підпункт 7); забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункт 8).
Разом з тим, згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 (далі - Порядок № 649).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 649 цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, коштами, передбаченими в державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.
Пунктами 4, 5 Порядку № 649 передбачено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.
Для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України:
документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника;
копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа;
розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 649 виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету у спосіб перерахування коштів боржнику.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій і за рішенням суду здійснюється, зокрема, коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Черговість виконання судових рішень визначається датою їх надходження.
Проте, як вже зазначалось заборгованість з виплати пенсії за серпень 2018 року (згідно рішення суду у межах виплати пенсії за один місяць) нараховано та включено у виплатну відомість березня 2019 року, що підтверджується розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № N/A 15450 за дорученням № Д N/A 15450/53.
Колегія суддів зазначає, що рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 року у справі № 360/3873/18 включено до Реєстру судових рішень, виконання яких буде проведено у порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22 серпня 2018 року (а.с. 7 зворотній бік).
Таким чином, позивачем вжито конкретні заходи з метою виконання рішення рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 року.
Фактична невиплата коштів стягувачу встановлених рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 року у справі № 360/3873/18 зумовлена тим, що виділені бюджетні кошти на виконання судових рішень, боржником в яких є Пенсійний фонд України, спрямовуються на безумовне виконання таких рішень у порядку черговості прийняття. Тому, за умови дотримання Головним управлінням Пенсійного фонду у Луганській області встановленого порядку виконання судового рішення, рішення щодо накладення штрафу є передчасним, оскільки жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а.
Таким чином, зважаючи на відсутність фінансування позивача щодо виконання рішення суду у справі № 360/3873/18, апеляційний суд вважає, що у відповідача відсутні підстави для накладення на боржника штрафу за невиконання рішення без поважних причин. Тобто відсутність відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин.
З огляду на викладине, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 03.03.2020 року ВП № 58963466 про накладення штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2020 року у справі № 360/1097/20 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 03.03.2020 ВП № 58963466 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2020 року у справі № 360/1097/20 - залишити без змін.
Повний текст постанови складений та підписаний 3 червня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення окрім випадків визначених статтєю 328 Кодексу адміністративного судочинства України, але не менш ніж строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щодо запобігання поширення короновірусної хвороби (COVID-19).
Суддя-доповідач: І.В. Геращенко
Судді: Т.Г. Арабей
Г.М. Міронова