03 червня 2020 року справа №360/597/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 р. (у повному обсязі складено 5 березня 2020 року у м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/597/20 (головуючий І інстанції суддя Т.В. Смішлива) за позовом ОСОБА_1 до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач 07.02.2020 року звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив:
- визнати протиправними дії Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови у перерахунку пенсії відповідно до заяви від 15.01.2020.
- зобов'язати Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області починаючи з 01.01.2020 провести перерахунок пенсії, відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, як особі, яка відпрацювала на підземних роботах не менш як 15 років, зарахувавши до стажу роботи, що дає право на обчислення пенсії за Списком 1 періоди роботи на шахті «Краснокутська» виробничого об'єднання «Донбасанатрацит»: з 02.01.1989 по 31.07.1991 на посадах гірника підземного з повним робочим днем під землею, машиніста підземних устаткувань з повним робочим днем під землею та електрослюсаря підземного з повним робочим днем під землею; з 30.04.1992 по 02.08.1992 на посаді підземного гірничого майстра з повним робочим днем під землею; з 21.02.1996 по 25.11.1997 на посаді підземного гірничого майстра з повним робочим днем під землею; з 24.12.1997 по 23.11.1998 посадах підземного гірничого майстра з повним робочим днем під землею та гірника підземного з повним робочим днем під землею (а.с. 1-7).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 5 березня 2020 року у справі № 360/597/20 позов задоволено частково (а.с. 100-107).
Визнано протиправним та скасовано рішення Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 15 січня 2020 року № 26 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (місце знаходження: 92200, Луганська область, Білокуракинський район, смт. Білокуракине, вул. Історична, буд. 81, ЄДРПОУ 41246789) провести ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного перебування: АДРЕСА_2 ), перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” з 01 січня 2020 року, з урахуванням до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії по списку 1, роботу на шахті «Краснокутська» виробничого об'єднання «Донбасанатрацит» - 4 роки 6 місяців 07 днів за періоди з 02.01.1989 по 31.07.1991, з 30.04.1992 по 02.08.1992, з 21.02.1996 по 25.11.1997, з 24.12.1997 по 23.03.1998 та з 24.03.1998 по 23.11.1998.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що 15.01.2020 року позивач звернувся до управління із заявою про перерахунок пенсії за Списком № 1 з вимогою зарахувати до пільгового стажу період роботи з 02.02.1989 року по 31.07.1991 року, з 30.04.1992 року по 02.08.1992 року, з 21.02.1996 року по 25.11.1997 року, з 24.12.1997 року по 23.03.1998 року та з 24.03.1998 року по 23.11.1998 року, надавши довідки, що уточнюють особливий характер роботи.
Апелянт вважає, що, оскільки підприємства, які видавали довідки, що уточнюють характер роботи, на час видання спірних довідок розташовані та зареєстровані на території, яка непідконтрольна українській владі, врахувати при перерахунку пенсії документи, які видані ВП шахта «Кранокутська» ДП «Донбасантрацит» неможливо, так як ці довідки є недійсними на території України та не створюють жодних правових наслідків.
З урахуванням наведеного апелянт вважає рішення № 26 від 15.01.2010 року про відмову в перерахунку пенсії позивачу прийнятим правомірно.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржено.
Згідно ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного перебування: АДРЕСА_2 , є пенсіонером та отримує пенсію за віком, є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджено копіями документів, а саме: паспорта громадянина України, карткою платника податків, довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19 вересня 2019 року № 930-5000197261 (а.с. 9, 11-12).
Згідно протоколу призначення пенсії ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії № 123750001101, позивач отримує пенсію за віком. Відповідно до розрахунку стажу загальний страховий стаж складає 23 років 09 місяців 19 днів, в тому числі стаж, що дає право на зниження пенсійного віку (робота за Списком №1) становить 11 років 05 місяців 05 днів (а.с. 68).
15.01.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії, зареєстрованою за № 108 (а.с. 77-78).
Рішенням про відмову в перерахунку пенсії від 15.01.2020 № 26 відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії за віком за заявою від 15.01.2020 через відсутність належних документів, які підтверджують факт пільгової роботи ОСОБА_1 за періоди роботи 02.01.1989 по 31.07.1991, з 30.04.1992 по 02.08.1992, з 21.02.1996 по 25.11.1997, з 24.12.1997 по 23.03.1998 та з 24.03.1998 по 23.11.1998 (а.с. 39-41, 95-97).
Спірним у даній справі є правомірність прийняття відповідачем рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Пунктом шостим статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За унормуванням ст. 48 Кодексу законів про працю України, ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та п. 1 Порядку № 637, трудова книжка є основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи працівника.
Пунктом 20 Порядку № 637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Абзацом першим пункту 17 Порядку № 637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
В свою чергу, пункт 18 Порядку № 637 передбачає, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
За змістом частини першої статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Пунктом 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IVпередбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п'ята статті 45 Закону № 1058-IV).
Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Пунктом 3.3. розділу ІІІ Порядку № 22-1 окреслено, що саме “орган, що призначає пенсію”, надає роз'яснення особам з питань призначення та виплати пенсій.
Пункт 4.7. розділу ІV Порядку № 22-1 визначає, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
З урахуванням положень пункту 4.7. розділу ІV Порядку № 22-1 саме відповідач як орган, що призначає пенсію, повинен спочатку всебічно, повно і об'єктивно розглянути усі подані документи, на підставі пункту 3.3. розділу ІІІ вказаного Порядку надати необхідні роз'яснення, і лише після цього вирішувати питання про наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії.
Натомість, відповідач проігнорував вищенаведені нормативно визначені вимоги для належного прийняття та розгляду документів щодо призначення пенсії позивачу.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383).
Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Пунктом 3 Порядку № 383, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
За визначенням пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Ця постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене результатами атестації (пункти 4, 4.1 Порядку № 383).
Пунктом 4.2 Порядку № 383 передбачено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку (пункт 4.3 Порядку № 383).
Нормами пунктів 4.4, 4.5 Порядку № 383 обумовлено, що якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядку проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41. Відповідно до зазначених нормативних актів документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
З огляду на вищевикладене, уточнююча довідка може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці. Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_2 від 02.01.1989 у межах спірних правовідносин, судом встановлено, що вона містить такі записи про роботу позивача:
Шахта «Краснокутська» в/о «Донбасантрацит»:
запис 2. - 02.01.1989 - прийнятий підземним гірником першого розряду з повним робочим днем під землею;
запис 3. - 14.04.1989 - переведений підземним машиністом підземних устаткувань другого розряду з повним робочим днем під землею;
запис 4. - 05.02.1990 - переведений електрослюсарем ІІІ розряду з повним робочим днем під землею;
запис 5. - 31.07.1991 - звільнений за ст. 37 КЗпП УСРС (за власним бажанням).
Шахта «Краснокутська» в/о «Донбасантрацит»:
запис 8. - 30.04.1992 - прийнятий гірничим майстром підземним з повним робочим днем під землею;
запис 9. - 02.08.1992 - звільнений за ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням).
Шахта «Краснокутська» в/о «Донбасантрацит»:
запис 23. - 21.02.1996 - прийнятий гірничим майстром підземним з повним робочим днем під землею;
запис 24. - 25.11.1997 - звільнений за ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням).
Шахта «Краснокутська» в/о «Донбасантрацит»:
запис 25. - 24.12.1997 - прийнятий підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею;
запис 26. - 24.03.1998 - переведений підземним гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею;
запис 27. - 23.11.1998 - звільнений за ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) (а.с. 13-16).
Інші періоди роботи позивача не є спірними, а тому судом не досліджуються.
Довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 01.11.2013 № 188, виданою відокремленим підрозділом шахта «Краснокутська» державного підприємства «Донбасантрацит» підтверджено, що позивач виконував гірничі роботи з повним робочим днем під землею, що за професією та посадою передбачена Списком № 1 розділ І підрозділ 1 за період з 02.01.1989 по 13.04.1989 становить 0 років 0 місяців 25 днів, з 14.04.1989 по 04.02.1990 становить 0 років 01 місяць 28 днів (а.с. 25, 91).
Довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 01.11.2013 № 189, виданою відокремленим підрозділом шахта «Краснокутська» державного підприємства «Донбасантрацит» свідчить, що позивач виконував гірничі роботи з повним робочим днем під землею, що за професією та посадою передбачена Списком № 1 розділ І підрозділ 1 пункт 1010100а за період з 05.02.1990 по 31.07.1991 становить 1 рік 04 місяців 24 дні (а.с. 26, 92).
Довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 01.11.2013 № 190, виданою відокремленим підрозділом шахта «Краснокутська» державного підприємства «Донбасантрацит» визначено, що позивач виконував гірничі роботи з повним робочим днем під землею, що за професією та посадою передбачена Списком № 1 розділ І підрозділ 1 пункт 1010100б за період з 30.04.1992 по 02.08.1992 становить 0 років 03 місяці 01 день, з 21.02.1996 по 25.11.1997 становить 1 рік 09 місяців 04 дні (а.с. 27, 93).
Довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 01.11.2013 № 191, виданою відокремленим підрозділом шахта «Краснокутська» державного підприємства «Донбасантрацит» унормовано, що позивач виконував гірничі роботи з повним робочим днем під землею, що за професією та посадою передбачена Списком № 1 розділ І підрозділ 1 пункт 1010100б за період з 24.12.1997 по 23.03.1998 становить 0 років 02 місяці 26 днів, з 24.03.1998 по 23.11.1998 становить 0 років 07 місяців 19 днів (а.с. 28, 94).
В довідці від 01.11.2013 № 192, виданою відокремленим підрозділом шахта «Краснокутська» державного підприємства «Донбасантрацит» зазначено додаткову інформацію на ОСОБА_1 про відволікання від основної роботи за період з 1989 по 1998 роки (а.с. 29, 82).
Наказом відокремленого підрозділу шахти «Краснокутська» державного підприємства «Донбасантрацит» від 26.07.1995 № 228К «Про результати проведення атестації робочих місць умовам праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення» з додатком до нього, затверджено перелік робочих місць, виробництв, робот, професій робітників, яким підтверджено право на пільгове забезпечення (а.с. 34, 86) відповідно до переліку посад та професій, які за результатами атестації робочих місць, підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1 (а.с. 32-33, 84-85), де вказана професія позивача - майстра гірника.
Листом Управління праці та зайнятості населення Луганської обласної державної адміністрації проінформовано, що атестація робочих місць виконана згідно вимогам Методичних рекомендацій з її проведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.1992 № 41 (а.с. 31, 83).
Судом встановлено, що позивачу на підставі заяви про призначення пенсії від 19.09.2019 та доданих до неї документів призначено пенсію за віком з урахуванням наявного пільгового стажу за Списком № 1 (11 років 05 місяців 05 днів), зарахованого з 19.01.1999, зі зниженням пенсійного віку.
Звертаючись із заявою від 15.01.2020 про перерахунок пенсії, ОСОБА_1 додатково надав відповідачу довідки, що уточнюють особливий характер роботи від 01.11.2013 № 188-192; довідки про заробітну плату від 04.11.2013 № 202-205; довідку про реорганізацію шахти «Краснокутська» від 04.11.2013 № 206; документи про атестацію робочих місць, що не заперечується відповідачем, тобто, останній надав оцінку записам трудової книжки та додатковим до пенсійної справи документам.
Суд відзначає, що записи трудової книжки позивача містять відомості щодо призначення, переведення та звільнення позивача за спірні періоди, що є підтвердженням трудової діяльності позивача.
Згідно зі Списком № 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота на яких надає право на державну пенсію на пільгових умовах, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 за № 1173, і який був чинним до 26.01.1991 розділ 1 «Гірничі роботи» підрозділ 1 «Підземні роботи» передбачає, що право на пенсію на пільгових умовах мають усі робітники, інженерно-технічні працівники та службовці, зайняті повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, руди, сланцю, нафти, озокериту, газу, графіту, азбесту, солі, слюди та інших рудних і нерудних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників та інших підземних споруд, а також всі працівники, зайняті повний робочий день під землею на обслуговуванні зазначених вище робітників і службовців (медперсонал підземних здоровпунктів, працівники підземного телефонного зв'язку і т. д.).
Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений Постановою Ради Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991, що діяв до 11.03.1994, Список № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994, що діяв до 16.01.2003, містять в собі підрозділ 1 розділу 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень»: пунктом «а» у яких передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.
Записами у трудовій книжці та наданих довідок підтверджено, що в період з 02.01.1989 по 31.07.1991, з 30.04.1992 по 02.08.1992, з 21.02.1996 по 25.11.1997, з 24.12.1997 по 23.03.1998 та з 24.03.1998 по 23.11.1998 позивач працював на посадах, передбачених Списком № 1.
За приписами пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, у яких має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У даному випадку такими уточнюючими довідками є довідки, що уточнюють особливий характер роботи від 01.11.2013 № 188-192, в яких зазначено виключно пільговий підземний стаж позивача без врахування періодів, коли позивач не був задіяний у повний робочий день під землею (відпустки без збереження заробітної плати, учбові відпустки, легка праця за рекомендацією лікаря, лікування без права отримання лікарняного, тощо).
Такі періоди відволікання ОСОБА_1 від основної роботи за 1989 - 1998 роки вказані у довідці від 01.11.2013 № 192, виданою відокремленим підрозділом шахта «Краснокутська» державного підприємства «Донбасантрацит» (а.с. 29, 82).
Згідно довідок, що уточнюють особливий характер роботи від 01.11.2013 № 188-192 пільговий стаж ОСОБА_1 у спірний період з 02.01.1989 по 31.07.1991, з 30.04.1992 по 02.08.1992, з 21.02.1996 по 25.11.1997, з 24.12.1997 по 23.03.1998 та з 24.03.1998 по 23.11.1998 становить 4 роки 6 місяців 07 днів.
З урахуванням даних обставин справи та вимог положень Порядку № 22-1, безпідставними є посилання відповідача в рішенні про відмову в перерахунку пенсії № 26 від 15.01.2020 на неможливість здійснення перерахунку пенсії позивача з урахуванням підтверджених довідками, що уточнюють особливий характер роботи від 01.11.2013 № 188-192 періодів роботи за Списком № 1, тобто, безпідставним незарахування до пільгового стажу позивача 4 роки 6 місяців 07 днів за спірний період з 02.01.1989 по 23.11.1998.
Посилання відповідача про неможливість врахувати довідки №№ 188-192, 202-205 та № 206 у зв'язку з тим, що вони видані підприємствами, які перебувають на непідконтрольній українській владі території, суд вважає безпідставними, та зазначає наступне.
Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому Законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Частиною 1 статті 3 Закону України від 15.04.2014 за № 1207-VII Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України встановлено, що для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:
1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;
2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.
Тобто, норми даного закону не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами....
Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 грудня 1996 року по справі Лоізіду проти Туреччини дійшов такого висновку: Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною Владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14 і враховується судом при розгляді даної справи.
Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду, Пенсійний фонд повинен взяти до уваги інформацію, зазначену у документах, аби у повному обсязі захистити права позивача, який звернувся до управління за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі Ковач проти України від 07 лютого 2008 року, пункт 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, пункт 50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, пункт 54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Суд вказує, що позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади. Більш того, спірні довідки датовані 2013 роком.
На теперішній час на законодавчому рівні відсутня така обов'язкова умова як перереєстрація підприємств на територію підконтрольну українській владі.
За таких обставин суд вважає необґрунтованими доводи відповідача стосовно неврахування спірних довідок при призначенні позивачу пенсії.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не врахував зазначені довідки.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, пільговий стаж за Списком № 1 становить 11 роки 05 місяців 05 днів.
З урахуванням вище наведених висновків суду про необхідність враховувати довідки, що уточнюють особливий характер роботи від 01.11.2013 № 188-192, та довідку про час відволікання від роботи від 01.11.2013 № 192, дані яких не суперечать записам у трудовій книжці, судом правомірно встановлено, що відповідач безпідставно не зарахував ОСОБА_1 спірні періоди з 02.01.1989 по 31.07.1991, з 30.04.1992 по 02.08.1992, з 21.02.1996 по 25.11.1997, з 24.12.1997 по 23.03.1998 та з 24.03.1998 по 23.11.1998 - 5 років 6 місяців 9 днів, з яких один рік неможливо врахувати до пільгового стажу через відволікання від роботи (довідка № 192 від 01.11.2013, тобто не зараховано 4 роки 6 місяців 07 днів (а.с. 82).
Тобто, позивач на момент звернення до відповідача із заявою про перерахунок пенсії мав пільговий стаж роботи (15 років 11 місяців 12 днів = 11 років 05 місяців 05 днів (зарахований)+ 4 роки 6 місяців 07 днів (не зарахований)).
Перерахунок пенсії за нормами статті 8 Закону № 345-VI здійснюється на загальних підставах відповідно до Закону № 1058-ІV.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п'ята статті 45 Закону № 1058-IV).
Частиною четвертою статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
З матеріалів справи встановлено, що позивач звертався до відповідача з метою перерахунку пенсії, підстава - зміна страхового стажу, набутого до 01.01.2004 - 15.01.2020 року.
Мінімальний розмір пенсії таким особам та працівникам встановлюється, в редакції Закону № 1058-VI з 11.10.2017, незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, абзацом третім частини першої статті 28 Закону № 1058-ІV встановлена державна гарантія у формі мінімального розміру пенсії працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням визначених осіб.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що позивач набув право на підвищення пенсії відповідно до статті 8 Закону № 345-VI.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу позивача спірні періоди роботи, прийнявши рішення про відмову в перерахунку пенсії № 26 від 15.01.2020, а тому суд першої інстанції вірно визначив за необхідне визнати протиправним зазначене рішення, оскільки саме рішення, а не дії створюють відповідні правові наслідки.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.
У разі скасування індивідуального акту суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третя статті 245 КАС України).
У межах спірних правовідносин способом судового захисту порушеного права є визнання протиправним та скасування рішення Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 15 січня 2020 року № 26 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язання Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” з 01 січня 2020 року, з урахуванням до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії по списку 1, роботу на шахті «Краснокутська» виробничого об'єднання «Донбасанатрацит» - 4 роки 6 місяців 07 днів за періоди з 02.01.1989 по 31.07.1991, з 30.04.1992 по 02.08.1992, з 21.02.1996 по 25.11.1997, з 24.12.1997 по 23.03.1998 та з 24.03.1998 по 23.11.1998.
Зважаючи на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на приписи ст. 77 КАС України стосовно обов'язку доказування правомірності своїх дій суб'єктом владних повноважень відповідачем не доведено, що, приймаючи спірне рішення він діяв правомірно.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 р. - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 р. у справі № 360/597/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Повне судове рішення складено 3 червня 2020 року.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді Т.Г. Арабей
І.В. Геращенко