03 червня 2020 року справа №200/11483/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Гаврищук Т.Г., Геращенка І.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/11483/19-а (головуючий суддя І інстанції - Галатіна О.О., складене у повному обсязі 24 січня 2020 року у м. Слов'янськ Донецької області) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0088624308 від 14 травня 2019 року,-
25 вересня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 14 травня 2019 року № 0088624308 (а.с. 4-9 т.1).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року відмовлено у задоволені позовних вимог (а.с. 195-198 т.1).
Не погодившись із судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог (а.с. 204-209 т.1).
В обґрунтування апеляційної скарги вказані наступні підстави для скасування рішення суду першої інстанції:
1. спірне податкове повідомлення-рішення прийнято поза межами строку та порядку встановленого п.86.8 ст. 86 Податкового Кодексу України, позивач вважає, що 13 травня 2019 року є останнім днем для його прийняття;
2. в акті перевірки та спірному податковому повідомленні рішенні вказані різні порушені строки сплати податкового зобов'язання, відтак підстави нарахування податкового зобов'язання не відповідають дійсності;
3. розрахунок штрафних санкцій не було надано позивачу разом з податковим повідомленням-рішенням;
4. вважає, що контролюючим органом не вірно відрахована гранична дата сплати податкового зобов'язання, що тягне за собою не вірний розрахунок штрафних санкцій;
5. внесення виправлень в акт перевірки листом, яким розглянуто заперечення на акт перевірки є незаконним, відтак, складання спірного податкового повідомлення-рішення на підставі хибних даних є незаконним.
Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки вищевказаним фактам, що призвело до прийняття помилкового рішення по суті вимог.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року замінено відповідача по справі Головне управління ДФС у Донецькій області на Головне управління ДПС у Донецькій області.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.
01 червня 2020 року до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Від представник відповідача 03 червня 2020 року до канцелярії суду надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас» є юридичною собою, зареєстрованою у ЄДРПОУ 09 березня 2010 року (а.с. 83-87 т.1).
Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області 14.03.2019 року проведено перевірку, з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з рентної плати за надра за 1 квартал 2017року.
Відповідно до висновків акту Головного управління ДФС у Донецькій області № 57/05-99-43-08 від 14 березня 2019 року про результати перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з рентної плати ТОВ «Шахтоуправління «Донбас», встановлено порушення товариством терміну сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання, визначених п. 57.1 ст.57 та п. 252.26 ст. 252, пп. 258.1.1 п.258.1 ст. 258 Податкового кодексу України (а.с. 11-15 т.1).
Позивач не погодився з зазначеним актом перевірки та звернувся з запереченнями до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (а.с. 18-21 т. 1).
08 травня 2019 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області за результатами розгляду заперечень встановлено, що перевіряючими допущені неточності, описки, помилки в преамбулі, описовій частині та у висновку акту перевірки, у зв'язку з чим, деякі частини акту перевірки були уточнені та викладені в новій редакції (а.с. 56-63 т.1), а саме:
1. Преамбулу акта перевірки в редакції «Акт перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з рентної плати за надра за липень, листопад, грудень 2018 року ТОВ «Шахтоуправління «Донбас» викладено в наступній редакції:
«Акт перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з рентної плати за надра ТОВ «Шахтоуправління «Донбас», код ЄДРПОУ 36982901, за 1 квартал 2017 року з 02 січня 2019 року по 11 березня 2019 року».
2. Описову частину акту перевірки розділ Результати перевірки, починаючи зі слів «Порушення, що виявлені перевіркою … та закінчуючи словами « до статті цього кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом», викласти в наступній редакції:
«Перевіркою своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання з рентної плати за надра за 1 квартал 2017 року встановлено порушення Товариством п. 57.1 ст.57 та п. 257.5 ст. 257 Податкового кодексу України. По строку сплати платежу 19 травня 2017 року в сумі 452376, 98 грн., фактично здійснена: 03 січня 2019 року в сумі 75,0 грн., 14 січня 2019 року в сумі 1184,0 грн., 28 січня 2019 року в сумі 101, 50 грн.,01 лютого 2019 року в сумі 103, 0 грн., 04 лютого 2010 року в сумі 100100,0 грн., 19 лютого 2019 року в сумі 110, 18 грн., 22 лютого 2019 року в сумі 138, 40 грн., 04 березня 2019 року в сумі 350500,00 грн., 11 березня 2019 року в сумі 64,90 грн., що призвело до затримки платежу більше ніж 30 календарних днів.
Наведена таблиця розрахунку кількості днів затримки по сплаті узгодженого грошового зобов'язання.
14 травня 2019 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийняте податкове повідомлення-рішення № 0088624308 (а.с. 55 т. 1), відповідно до якого за затримку на 593, 606, 618, 622, 625, 640, 641, 644, 653, 660 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 452 376 грн. 98 коп., до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 20% у сумі 90 475 грн. 40 коп.
21 червня 2019 року позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою за № 57-юр на вищевказане податкове повідомлення-рішення (а.с. 68-73 т. 1).
Рішенням Державної фіскальної служби України від 20 серпня 2019 року № 39956/6/99-99-11-06-01-25 скарга позивача залишена без задоволення (а.с. 79-80 т. 1).
Спірним питанням даної справи є правомірність прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем порушені строки сплати узгодженого податкового зобов'язання з рентної плати за надра за 1 квартал 2017 року, відтак, застосування до нього штрафних санкцій є правомірним.
Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючи органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Контролюючи органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України. Основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок підсумкових сум податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, та перевірка правильності застосування ставок податків і податкових пільг, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до приписів пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу. При цьому, відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення. У свою чергу, відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Згідно з п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем 18 квітня 2017 року подано до контролюючого органу податкову декларацію 9067920702 та Розрахунок з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 1 квартал 2017 року в якій визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 1 629 504,19 грн. (а.с. 40-41 т.1).
Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з п. 49.20 ст. 49 ПК України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем. Граничні строки подання податкової звітності можуть бути збільшені за правилами та на підставах, передбачених цим Кодексом.
При цьому, чинним законодавством не передбачено перенесення граничних строків сплати податкового зобов'язання, якщо останній день строку припадає на вихідний або святковий день.
Відтак, граничний термін сплати по цій податковій декларації суми податку які є узгодженими 19 травня 2017 року, оскільки 20 травня 2017 року є вихідним, що нівелює посилання апелянта на невірний розрахунок граничної дати сплати.
При цьому, різниця в один день (на думку апелянта гранична дата має бути 20 травня 2017 року) не змінить розмір штрафних санкцій у бік зменшення з огляду на положення п.126.1 ст.126 ПК України.
Згідно з інтегрованою карткою платника податків, товариству нараховано плату за надра в розмірі 1 629 504,19 грн. по вищевказаній декларації, з урахуванням переплати в сумі 40 045,67 грн. сплаті підлягає - 1589458,52 грн. (а.с. 136-140 т.1)
Згідно з приписами п. 59.1. ст. 59 ПК України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.
У зв'язку з несплатою позивачем узгоджених податкових зобов'язань, податковим органом було сформовано вимогу № 4492-17 від 12 липня 2017 року, яка направлена на адресу позивача. Вказана вимога, не оскаржувалась та не відкликалась, що не є спірним.
Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
У зв'язку з тим, що сума податкового боргу у розмірі 1589458,52 грн. самостійно позивачем не сплачена, відповідач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення податкового боргу з банківських рахунків у банках, що обслуговують позивача.
14 лютого 2018 року Донецьким окружним адміністративним судом у справі № 805/75/18- а було прийнято рішення, яким вимоги Головного управління ДФС у Донецькій області задоволені в повному обсязі. Стягнуто з рахунків у банках, які обслуговують ТОВ «ШУ «Донбас» 1 589 458 грн. 52 коп. (а.с. 24-26 т.1).
На виконання рішення суду, з рахунків Товариства в період з 02 січня 2019 року по 11 березня 2019 року за інкасовими дорученнями відповідачем стягнуто податковий борг з рентної плати за надра в сумі 452 376,98 грн.
Відповідно до платіжних доручень, наданих позивачем, судами встановлено, що позивачем порушено п. 57.1 ст.57 та п. 257.5 ст. 257 Податкового кодексу України, а саме по строку сплати платежу 19 травня 2017 року в сумі 452376, 98 грн., фактично здійснена: 03 січня 2019 року в сумі 75,0 грн. (а.с. 171 т.1), 14 січня 2019 року в сумі 1184,0 грн. (а.с. 172 т.1), 28 січня 2019 року в сумі 101, 50 грн. (а.с. 172 т.1), 01 лютого 2019 року в сумі 103,00 грн. (а.с. 173 т.1), 04 лютого 2010 року в сумі 100100,00 грн. (а.с. 173, 174 т.1), 19 лютого 2019 року в сумі 110,18 грн. (а.с. 174, 175 т.1), 22 лютого 2019 року в сумі 138 40 грн. (а.с. 175 т.1), 04 березня 2019 року в сумі 350500,00 грн. (а.с. 176 т. 1), 11 березня 2019 року в сумі 64,90 грн. (ас. 176 т. 1), що призвело до затримки платежу більше ніж 30 календарних днів.
Таким чином, підставою для проведення перевірки, з результатами якої не згоден позивач, є факт несвоєчасної сплати рентної плати за надра в сумі 452 376,98 грн., що не спростовується апелянтом. З аналізу правових норм ПК України та рішення суду у справі № 805/75/18-а слідує, що контролюючий орган правомірно провів перевірку по факту порушення строків сплати зобов'язання з рентної плати за надра за 1 квартал 2017 року, оскільки під час розгляду справи № 805/75/18-а суд встановив факт невиконання Товариством свого обов'язку щодо сплати податкового зобов'язання в установлений законом строк, а саме як встановленого судом на, та прийняв рішення про стягнення боргу з рахунків боржника.
Пунктом 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відтак, судами першої та апеляційної інстанції достеменно встановлено порушення товариством граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з рентної плати за І квартал 2017 року, оскільки сума 452376, 98 грн. стягнута з рахунків товариства у період з 03 січня 2019 року по 11 березня 2019 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 805/75/18-а при затримці більше 30 календарних днів.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про правомірність застосування до товариства штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, відтак податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.
При цьому, товариство не заперечує факт несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання, а посилається на наступні порушення:
Посилання позивача, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято поза межами строку та порядку встановленого п.86.8 ст. 86 Податкового Кодексу України, а саме прийнято 14 травня 2019 року замість 13 травня 2019 року (останній день для його прийняття на думку апелянта) на думку суду є надмірно формальним підходом та не приймається судом з огляду на встановлене порушення товариством граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з рентної плати за І квартал 2017 року та підставою яка не впливає на правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення.
Щодо посилання позивача/апелянта, як на підставу скасування спірного податкового-рішення, що в акті перевірки та спірному податковому повідомленні рішенні вказані різні порушені строки сплати податкового зобов'язання, відтак підстави нарахування податкового зобов'язання не відповідають дійсності, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 10 вересня 2013 року у справі № 21-237а13, акт перевірки є документом, який лише підтверджує факт проведення перевірки, містить доказову інформацію про виявлені правопорушення та може бути наданий суду під час вирішення спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта і не зумовлює виникнення будь-яких прав та обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася.
Акт перевірки не є правовим актом індивідуальної дії, оскільки не є актом застосування норм права та не встановлює конкретні приписи, звернені до окремої особи.
Тобто, акт перевірки - це службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, а визнання його протиправним в частині наявності описок або будь-яких неспівпадань зі спірним податковим повідомленням-рішенням не призведе до поновлення прав позивача у спірних правовідносинах.
Відтак, посилання апелянта на наявність недостовірних даних в акті та спірному податковому повідомленні-рішенні не є підставою для його скасування при встановлені факту порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань, які доречи не спростовуються апелянтом.
При цьому, дійсно, внесення виправлень в акт перевірки листом, яким розглянуто заперечення на акт перевірки, не передбачено чинним законодавством, однак це не є підставною для скасування податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що акт перевірки не породжує для позивача будь-яких наслідків, а дані в податковому повідомленні -рішенні щодо порушених строків та нарахованих сум штрафних санкцій, з правомірним посиланням на відповідні статті податкового кодексу, відповідають встановленим фактичним даним порушених строків своєчасної сплати в погашення сум грошового зобов'язання з січня по березень 2019 року.
Щодо не надання розрахунку штрафних санкцій разом з податковим повідомленням-рішенням ,а лише в суді при розгляді справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач не був позбавлений на ознайомлення ним в процесі розгляду справи, відтак, ці посилання не є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.
Не відображення в інтегрованій картці спірного податкового повідомлення- рішення не спростовує правомірність його винесення.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в справі «Золотас проти Греції» стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов'язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв'язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, заява № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, заява № 49429/99).
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачу/апелянту надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованого та правомірного висновку суду попередньої інстанції.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/11483/19-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/11483/19-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення та продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України щодо запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).
Повне судове рішення складено 03 червня 2020 року.
Судді Т.Г.Арабей
Т.Г. Гаврищук І.В. Геращенко