02 червня 2020 року справа №200/14682/18-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Суддя Першого апеляційного адміністративного суду Геращенко І.В., розглянув апеляційну скаргу апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 травня 2019 року у справі № 200/14682/18-а (головуючий І інстанції Стойка В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування рішення,-
До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла справа № 200/14682/18-а разом із апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби України у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 травня 2019 року.
Ознайомившись з даною апеляційною скаргою, суд вважає, що вона не відповідає вимогам ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що дану справу судом першої інстанції розглянуто у відкритому судовому засіданні, повний текст рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 травня 2019 року складено 17 травня 2019 року (а.с. 56-59). Вперше апеляційна скарга на рішення суду подана до суду першої інстанції 10 червня 2019 року (а.с. 60).
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року вказану апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з несплатою апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції (а.с. 67).
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2019 року апеляційну скаргу відповідача повернуто у зв'язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк (а.с. 97-98).
14 травня 2020 року податковим органом повторно подано апеляційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 травня 2019 року, тобто з пропущенням строку, встановленого ст. 295 КАС України. Апелянт заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження в якому просив поновити зазначений строк, посилаючись на те, що вперше апеляційна скарга була подана своєчасно та у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору апеляційну скаргу було повернуто. Вважає, що судові витрати, не повинні бути перешкодою для доступу до правосуддя (а.с. 108-110).
Разом з тим, за пунктом 3 частини 1 статті 7 КАС України, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом віднесено до принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах, зміст якого розкриває стаття 10 цього Кодексу, частинами 1, 2 якої встановлено, що усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
Наведеними положеннями КАС України чітко визначено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Такими процесуальними обов'язками учасників справи визначено, крім іншого, дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, а також виконання встановлених законом вимог щодо оформлення апеляційної скарги, зокрема, надання документу про сплату судового збору, у тому числі, на підставі ухвали суду апеляційної інстанції про залишення скарги без руху.
Таким чином, апелянт, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору, для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, у тому числі щодо видатків на сплату судового збору.
Суд зазначає, що відсутність у скаржника коштів, призначених для сплати судового збору і як наслідок, невиконання через це вимог закону і суду, своїх процесуальних обов'язків, не може вважатися поважною підставою пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період.
Зазначена правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 804/3801/16.
Проаналізувавши причини пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду, на які посилається відповідач, суддя-доповідач дійшов висновку про визнання зазначених причин неповажними.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянт є суб'єктом владних повноважень і з огляду на принцип верховенства права суд не може надавати перевагу одній зі сторін у справі в користуванні процесуальними правами, якщо це перешкоджає виконанню рішення суду, прийнятого на користь іншої сторони.
Крім того, заявником подано апеляційну скаргу майже через рік після ухвалення рішення судом першої інстанції, тобто з суттєвим порушенням процесуальних строків апеляційного оскарження.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що апелянтом при повторному зверненні з апеляційною скаргою на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 травня 2019 року не сплачено судовий збір за подання вказаної скарги.
Відповідно до п.1 ч.5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір» № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Позивачем заявлені вимоги майнового характеру на загальну суму 3919,07грн. Позов подано у грудні 2018 року.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» з 1 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у місячному розмірі 1762,00 грн.
Згідно підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на час подання позовної заяви), ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно пп.2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюється ставка судового збору у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
З матеріалів справи вбачається, що при поданні позовної заяви повинно було бути сплачено судовий збір у розмірі 1762,00. Відтак, за подання апеляційної скарги по даній справі, відповідач повинен сплатити судовий збір сумі 2643,00 грн.
Доказів сплати судового збору апелянтом не надано.
В апеляційній скарзі апелянт заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Проте, зазначене клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Тобто, відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк є правом суду, але не його обов'язком.
Також, суд вважає, що апелянт ніяким чином не підтвердив та не обґрунтував можливість сплатити суми судового збору в майбутньому.
Також необхідно зазначити, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, cерія А, № 93).
Враховуючи вищенаведені норми, суддя-доповідач дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання скаржника стосовно відстрочення сплати судового збору.
Таким чином, апелянту необхідно усунути встановлені судом недоліки апеляційної скарги, а саме, надати докази сплати судового збору у сумі 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) гривні а також надати заяву про поновлення строку з обґрунтуванням інших причин поважності його пропущення.
При цьому несплачену суму судового збору належить перераховувати за наступними реквізитами: отримувач коштів - Краматор.УК/м.Краматорськ/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37944338, рахунок отримувача - UA578999980313111206081005059, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації бюджету - 22030101.
За приписами ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, з наданням строку для усунення вказаних недоліків, а саме, необхідно надати заяву про поновлення строку з обґрунтуванням інших причин поважності його пропущення та оригінал квитанції про сплату судового збору.
Керуючись ст. ст. 169, 296, 298, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Визнати неповажними причини пропуску Головним управлінням ДПС у Донецькій області строку на апеляційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 травня 2019 року.
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 травня 2019 року у справі № 200/14682/18-а - залишити без руху.
Встановити строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, але не менш ніж строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щодо запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), шляхом направлення до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору та заяви про поновлення строку з обґрунтуванням інших причин поважності його пропущення.
Після усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.
Роз'яснити, що в разі невиконанні вимог даної ухвали щодо надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду з наданням відповідних доказів щодо поважності причин пропуску строку, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження, що позбавляє апелянта права повторного звернення до апеляційного суду з цього питання.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до ст.ст. 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: І.В. Геращенко