ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 травня 2020 року м. Київ № 640/16922/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Пащенко К. С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу
за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва»
до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві
про визнання протиправним та скасування рішення,
Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» (адреса: 02091, м. Київ, Харківське шосе, буд. 148 А, ідентифікаційний код - 39604270) (далі - позивач або Підприємство) подано на розгляд Окружному адміністративному суду м. Києва позов до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (адреса: 03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 12, ідентифікаційний код - 40414833) (надалі - відповідач або Головне управління), у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін у вигляді штрафу у розмірі 3 400,00 грн. (три тисячі чотириста гривень), видане Головним управлінням 07.08.2019 за № 23 (нижче - Рішення № 23 або Спірне рішення).
В якості підстав позову позивачем, зокрема, зазначено, що: відповідачем складено два Акти перевірки - від 18.07.2019 № 3248-10 та від 19.07.2019 № 3248-10 (далі - акт перевірки від 18.07.2019 та акт перевірки від 19.07.2019) за одним і тим самим номером 3248-10, зміст яких суперечить один одному; Головним управління фактично не вчинено всіх необхідних дій, що є передумовою для початку здійснення позапланової перевірки; відповідач втратив право на здійснення заходів державного нагляду у сфері ціноутворення, оскільки в порушення ч. 2 ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-VI) та Постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 342 (надалі - Постанова КМУ № 342) органом державного нагляду не розроблена, не затверджена та не опублікована на його офіційному веб-сайті уніфікована форма акту; позивач скористався наданим йому правом та письмово повідомив відповідача про недопуск до позапланової перевірки; Акт перевірки від 19.07.2019 складений не у присутності директора ОСОБА_3, оскільки останній перебував у відпустці, а виконуючим обов'язки директора була інша особа - Волкотруб П.В., до якого, з метою проведення перевірки, уповноважені особи відповідача не звертались і, відповідно, у його присутності не складали як такий Акт, так і Акт про створення перешкод посадовій особі від 19.07.2019; у Рішенні № 23 неправомірно зазначено, що директором позивача на час перевірки був Солодуха А. М., що доводить факт відсутності уповноважених осіб у приміщенні позивача та складення акта перевірки від 19.07.2019 у присутності виконуючого обов'язки директора ОСОБА_2; запит відповідача про надання інформації від 16.07.2019 не є офіційним документом відповідача, оскільки на ньому відсутні обов'язкові реквізити - назва організації та реєстраційний індекс; перевірка не відбулася у зв'язку з не допуском до перевірки і, відповідно, складення Акту перевірки від 19.07.2019 є передчасним, оскільки його складення можливе лише у випадку проведення перевірки; позивач не вносив у Акт перевірки від 19.07.2019 напис наступного змісту: «заперечення будуть надані, у зв'язку з не допущенням до проведення перевірки, акт відмовляємось приймати».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання; встановлено п'ятнадцятиденний строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву та докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу.
У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що: позивачем створено перешкоди для виконання покладених функцій на посадових осіб відповідача, чим порушено вимоги ст. 11 Закону № 877-V, за що передбачена відповідальність згідно п. 4 ч. ст. 20 Закону України «Про ціни і ціноутворення» (далі - Закон № 5007-VI); Головним управлінням було дотримано вимоги ч. 5 ст. 7 Закону № 877-V, оскільки 16.07.2019 позивача було повідомлено про проведення щодо нього позапланової перевірки; Законом № 877-V покладено обов'язок на контролюючий орган пред'являти службове посвідчення перед початком здійснення заходу і, оскільки, на направленні від 15.07.2019 № 2623 та запиті про надання інформації від 16.07.2019 міститься відбиток штемпеля позивача, такий обов'язок було дотримано; 18.07.2019 відповідач не розпочинав перевірку; наданий позивачем наказ про надання відпустки від 11.07.2019 № 520/к-тр є недостовірним та недостатнім доказом; факт створення перешкод підтверджується листом позивача від 11.07.2019 № 2617-07/2019, а сам позивач у своїй позовній заяві не заперечує про не допуск перевіряючих; позивач свідомо не допустив спеціалістів відповідача до проведення позапланової перевірки шляхом ненадання витребуваних документів; доводи позивача, що порушення, зазначені в акті перевірки від 19.07.2019, повинні бути зазначені виключно за результатами проведеної позапланової перевірки виконання суб'єктом господарювання вимог припису від 22.03.2019 є безпідставними та надуманими; захід державного нагляду здійснюється не раніше дати початку цього заходу, у межах строків, зазначених у направленні та наказі, а суб'єкт господарювання сам повинен наполягати на внесенні запису в журнал перевірок, а не покладати цей обов'язок на контролюючий орган; відповідачем не було здійснено позапланову перевірку, оскільки позивач не допустив перевіряючих до перевірки; Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14.08.2019 № 965 затверджено уніфіковану форму акта перевірки дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, жодним уповноваженим органом він не скасований і є чинним; положеннями відповідача та Держпродспоживслужби не покладено на останніх такого повноваження як формування та затвердження уніфікованих форм актів.
02.01.2020 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення № 71/ю-2019, в яких, зокрема, зазначено про наступне: зміст 1 та 2 абзаців Рішення № 23 суперечить один одному та не відповідає нормам Законів № 877-V та № 5007-VI; з урахуванням норми ч. 6 ст. 7 Закону № 877, складення акту можливе лише за результатами проведеної перевірки, яка не відбулася, що не заперечується відповідачем у відзиві на позов; порушення позивачем норми ст. 1883 КУпАП є безпідставним, оскільки цією нормою встановлюється відповідальність виключно посадових осіб, а суб'єкт господарювання не може порушити норму закону, яка встановлює відповідальність посадових осіб за відповідне порушення; порушення позивачем норми п. 1 ч. 4 ст. 20 Закону № 5007-VI також не відповідає дійсності, оскільки цією нормою встановлено відповідальність суб'єкта господарювання за певне порушення, а отже неможливо порушити норму, якою встановлюється відповідальність за порушення закону; у період з 15.07.2019 по 19.07.2019 жодна посадова особа відповідача до виконувача обов'язків директора Підприємства ОСОБА_2 не зверталась, у журналі реєстрації перевірок не реєструвалась; 18.07.2019 до канцелярії Підприємства з'явилась особа, яка, отримавши лист № 2617-07/2019 від 17.07.2019, у верхній його частині екземпляра позивача, власноруч написала « 18.07.19 отримано гол. спец. ОСОБА_1 » та проставила свій особистий підпис; ознайомившись із текстом вказаного листа, вказана особа запропонувала працівнику канцелярії Підприємства прийняти та підписати акт від 18.07.2019, а працівник зробив копію вказаного акта та повідомив, що не уповноважений підписувати його; позапланова перевірка, результати якої оформлені актом від 18.07.2019, фактично не відбувалась за місцем провадження господарської діяльності позивача та у присутності керівника - виконувача обов'язків директора - ОСОБА_2, а факт його складення свідчить про протиправність дій посадових осіб відповідача; акти від 18.07.2019 та від 19.07.2019, акт про перешкоди від 19.07.2019, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених ст. 74 КАС України, не можуть бути визнані допустимим доказом, оскільки одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а Рішення № 23, прийняте на підставі акту перевірки який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню; Рішення № 23 не містить жодних посилань на документи, якими підтверджується висновок, які саме перешкоди створено саме Підприємством; акти перевірки від 18.07.2019 та 19.07.2019, акт про створення перешкод від 19.07.2019, оформлені з порушеннями норм законодавства, не містять підписів усіх осіб, які зобов'язані були приступити до здійснення перевірки, а тому не мають жодної юридичної сили, не породжують жодних юридичних наслідків і не можуть бути визнані допустимими доказами; відповідач не мав права на власний розсуд, під час здійснення перевірки, використовувати уніфіковану форму акта, яка затверджена не уповноваженим на такі дії органом - Мінекономрозвитку; Держпродспоживслужба та її територіальне відділення - Головне управління, як органи державного нагляду визначені ст. 1 Закону № 877-V, не вчинили жодних дій, передбачених нормами Закону № 877-V та Постанови КМУ № 342, не організували розроблення уніфікованої форми документа, не розробили проект уніфікованої форми документа, не затвердили та не подали на державну реєстрацію уніфіковану форму документа, не опублікували, не впровадили та не ввели уніфіковану форму акту в установі Відповідача для використання його посадовими особами під час реалізації владних повноважень - проведення заходів державного нагляду; акт перевірки № 3248-10 не відповідає по формі і змісту вимогам Постанови КМУ № 342 та ДСТУ 3843-99 і не є документом стандартного формуляру документа, встановленого відповідно до його функціонального призначення у сфері державного нагляду за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; порушення органом державного нагляду правової процедури проведення перевірки призводить до відсутності її правових наслідків.
Від відповідача 19.02.2020 до суду надійшли пояснення від 17.02.2020, в яких зокрема, зазначається, що: позапланова перевірка розпочалася 16.07.2019 у присутності директора позивача; наказ № 520/к -тр від 12.07.2019 про тимчасове покладення обов'язків директора на ОСОБА_2 в перший день перевірки 16.07.2019 Головному управлінню не надавався, а тому саме ОСОБА_3 зазначено на першій сторінці акта перевірки від 19.07.2019; 19.07.2019 позивачем створено перешкоди, листом від 17.07.2019 № 2617-07/2019 відмовлено у наданні документів для виконання покладених функцій на посадових осіб Головного управління; 16.07.2019 на момент вручення направлення від 15.07.2019 № 2623 позивач не заявляв жодних заперечень щодо допуску посадових осіб Головного управління і, відповідно, перевірку було розпочато та допущено посадових осіб до перевірки; доказів про те, що при складенні акту перевірки та акту про перешкоди у приміщенні та у присутності уповноваженої особи Підприємства посадові особи відповідача не перебували і не пропонували уповноваженій особі позивача підписати акт, позивачем не надано; 19.07.2019 посадові особи відповідача прибули до позивача для продовження перевірки, розпочатої 16.07.2019; твердження позивача, що предметом призначеної перевірки була перевірка стану виконання приписів, але не порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін є безпідставним та необґрунтованим; в преамбулі наказу Мінекономрозвитку від 14.08.2013 № 965 відсутні посилання на скасовану Методику, затверджену Постановою КМУ № 752 від 28.08.2013, а уніфікована форма акта розроблена у відповідності до вимог Закону № 877-V і містить всі відомості, передбачені ч. 6 ст. 7 цього Закону; в матеріалах справи відсутній належний і допустимий доказ того, що уніфікована форма акта, затверджена наказом Мінекономрозвитку від 14.08.2013 № 965, не відповідає Методиці розроблення уніфікованих форм актів; оскільки допуск до проведення перевірки відбувся, надалі предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених органом нагляду порушень законодавства; факт отримання направлення № 2623 від 15.07.2019 підтверджує виконання усіх, визначених Законом № 877-V дій Головним управлінням, в т. ч. щодо надання службових посвідчень; направлення № 2623 від 15.07.2019 окреслює перелік осіб Головного управління, які мають право здійснювати перевірку; у відповідача відсутні повноваження у законотворчій діяльності; акт перевірки № 3248-10 було складено 19.07.2019, а не 18.07.2019, як це вказує позивач, а позивач не заперечує про недопуск перевіряючих.
06.04.2019 до суду надійшли додаткові пояснення позивача від 06.04.2019 № 2/10-2020, у яких, з посиланням на п. 3 ч. 3 ст. 44 КАС України, відзначається, що: твердження відповідача про те, що позапланову перевірку розпочато 16.07.2019 у повній відповідності до вимог Закону № 877-V, є безпідставними; запит від 16.07.2019 про надання інформації не містить обов'язкових реквізитів - назви організації та реєстраційного індексу, а тому є таким, що складений із порушенням встановленої правової процедури, не є офіційним документом, оскільки не зареєстрований в установі відповідача; службові посвідчення на надавались виконуючому обов'язки директора Підприємства; наявність на направленні № 2623 відбитку штемпеля канцелярії в жодному випадку не доводить того факту, що уповноважені особи надали виконуючому обов'язки директора Підприємства всі документи, визначені ст. 7 Закону № 877-V; порівняльний аналіз змісту розташування реквізитів уніфікованої форми акта, затвердженої Наказом Мінекономрозвитку № 965 та уніфікованої форми акта, відповідно до Методики, затвердженої у 2018 році, доводить, що вони повністю не співпадають; відповідач не довів, яким чином уніфікована форма акта перевірки, затверджена 14.08.2013 Наказом № 965 може відповідати Методиці розроблення уніфікованих форм актів, яка затверджена постановою КМУ у 2018; згідно п. 8 ч. 1. ст. 8, абз. 1 ч. 2 ст. 9, ч. 1 ст. 62 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов'язаний виконувати накази керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2020 задоволено клопотання № 3/ю-2020 від 07.04.2020 "Про витребування доказів" представника Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" Солодухи А. (директора); витребувано у ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві: оригінали: акту перевірки від 18.07.2019 № 3248-10 та акту перевірки від 19.07.2019 № 3248-10 (для огляду судом); копію електронного носія із відеофіксацією позапланової перевірки, що була проведена відповідно до наказу № 3248 від 12.07.2019 та направлення № 2623 від 15.07.2019 у приміщеннях КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" та у присутності уповноваженої особи позивача. Витребувано КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" належним чином засвідчену копію витягу з книги реєстрації перевірок за період з 10.07.2019 по 26.07.2019.
На виконання вимог вищевказаної ухвали 04.05.2020 до суду надійшли від позивача: засвідчені копії витягу з книги реєстрації перевірок (1 арк.), копії листа Головного центру обробки інформації Державної прикордонної служби України від 10.04.2020 № 184/С-4770 (2 арк.) та паспорта для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_4 FF НОМЕР_1 (1 арк.); від відповідача: оригінал акту перевірки від 19.07.2019 № 3248-10 (3 арк.), оригінал останньої сторінки проекту акта перевірки від 18.07.2019 № 3248-10 (1 арк.), письмові пояснення головних спеціалістів відділу контролю за регульованими цінами Головного управління ОСОБА_1 та ОСОБА_5 від 22.04.2020 (2 арк.), копія посвідчення від 19.02.2019 № 080 (1 арк.), витяг з сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (2 арк.).
Розглянувши подані сторонами документи, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
16.07.2019 до Підприємства надійшло направлення на проведення заходу (позапланової перевірки) від 15.07.2019 № 2623 (далі - направлення № 2623). Предметом заходу була перевірка стану виконання позивачем п.п. 2, 3 припису Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 22.03.2019 № 315 про усунення порушень вимог законодавства (з проведенням відеофіксації).
16.07.2019 до Підприємства надійшов запит про надання інформації, підписаний начальником відділу контролю за регульованими цінами Головного управління Курочкою Д.Л.
У вказаному запиті повідомлялось про проведення перевірки позивача та необхідність підготовки інформації з підтверджуючими матеріалами, а саме: даних про здійснення перерахунку за послуги «Прибирання прибудинкової території» та «Поточний ремонт конструктивних елементів внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження» мешканцям будинків Дарницького району м. Києва; копії паспорта 1, 2 та 11 сторінок керівника підприємства.
Вказані документи необхідно було підготувати для перевірки на 11 год. 00 хв. 18.07.2019.
Листом від 17.07.2019 № 2617-07/2019, примірник якого отриманий 18.07.2019 головним спеціалістом ОСОБА_1, відповідача було повідомлено про, зокрема, неможливість надання копій сторінок 1, 2, 11 паспорту керівника підприємства з огляду на те, що інформація, яка міститься на них, є конфіденційною та про те, що позивач користується своїм правом не допустити представників відповідача до проведення позапланової перевірки у зв'язку з тим, що органом державного нагляду не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта.
29.07.2019 на адресу позивача, поштою, надійшов акт № 3248-10 від 19.07.2019 та Акт про створення перешкод посадовій особі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін у проведенні перевірки від 19.07.2019 (далі - Акт про створення перешкод).
У Акті від 19.07.2019, копія якого надана позивачем, зазначено наступне: перевірку розпочато 16.07.2019 та закінчено 19.07.2019; особами, що брали участь у перевірці були головні спеціалісти ОСОБА_1 та ОСОБА_5, директор Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» ОСОБА_3; виявлено порушення п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону № 5007-VI та ст. 1883 Кодексу України про адміністративні правопорушення; в графі «детальний опис виявленого порушення» зазначено, що створено перешкоди для виконання покладених на уповноважені органи функцій, при здійсненні позапланової перевірки; графа «пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеної перевірки та складеного акта перевірки, що мають місце з боку суб'єкта господарювання» не заповнена; в графі «відмітка про відмову від підписання посадовими особами та/або уповноваженими особами суб'єкта господарювання, третіми особами цього акта перевірки» міститься напис «від підпису відмовились, акт направлено рекомендованим листом, /підпис/, ОСОБА_1 ».
У Акті перевірки від 19.07.2019, копія якого надана відповідачем разом із відзивом на позовну заяву, окрім вищезазначеного, у графі «пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеної перевірки та складеного акта перевірки, що мають місце з боку суб'єкта господарювання» міститься напис наступного змісту «Заперечення будуть надані, у зв'язку з не допущенням до проведення перевірки, акт відмовляємось приймати».
У Акті про створення перешкод зазначено, що його складено головними спеціалістами ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у присутності головного інженера КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» ОСОБА_2 у приміщенні позивача. Також, у Акті про створення перешкод, з посиланням на положення ст. 11 Закону № 877-V встановлено порушення директором КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» ОСОБА_3 вимог ст. 11 Закону № 877-V, а саме: створено перешкоди службовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, за що передбачена відповідальність згідно ст. 20 Закону № 5007-VI. У вказаному Акті міститься напис наступного змісту: «від підпису відмовився, акт направлено рекомендованим листом, /підпис/, ОСОБА_1».
Рішенням про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» від 07.08.2019 № 23 застосовано до позивача штраф у розмірі 3 400,00 грн. (три тисячі чотириста грн.).
У вказаному Рішенні № 23 зазначено, що т.в.о. заступника начальника Головного управління Караулов В.Д., розглянувши матеріали позапланової перевірки Підприємства, проведеної головним спеціалістом відділу контролю за регульованими цінами ОСОБА_1 (акт перевірки № 3248-10 від 19.07.2019), суб'єкт господарювання - Підприємство, директор суб'єкта господарювання - ОСОБА_3, встановив порушення позивачем порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Також, зазначено, що перевіркою встановлено, що позивачем створено перешкоди для виконання покладених функцій на посадових осіб Головного управління, чим порушено вимоги ст. 11 Закону № 877-V, за що передбачена відповідальність п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону № 5007-VI вигляді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З посиланням на п. 6 ч. 1 ст. 18, п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону № 5007-VI, ст. 12 Закону № 877-V до підприємства застосовано штраф у розмірі 3400,00 грн. (три тисячі чотириста грн.).
Позивач не погоджується із таким рішенням відповідача, у зв'язку з чим вирішив звернутись до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд зауважує наступне.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі, регулюються Конституцією України, Законом № 5007-VI, Законом № 877-V, Постановою КМУ № 342 та іншими нормативно-правовими актами (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) (далі - державний нагляд) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду, їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду є Закон № 877-V.
Згідно абз. 2 ст. 1 Закону № 877-V, державний нагляд - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходами державного нагляду є планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом (абз. 3 ст. 1 Закону № 877-V).
Підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (абз. 4 ч. 1 ст. Закону № 877-V).
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону № 877-V для здійснення позапланового заходу орган державного нагляду видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
Відповідачем, до відзиву на позовну заяву, додано копію наказу № 3248 від 12.07.2019 про проведення позапланового заходу (перевірку) (далі - наказ № 3248), відповідно до якого наказано чотирьом посадовим особам Головного управління здійснити перевірку Підприємства у термін з 15.07.2019 по 26.07.2019. Предметом перевірки визначено стан виконання Підприємством п.п. 2 та 3 припису Головного управління від 22.03.2019 про усунення порушень вимог законодавства (з проведенням відеофіксації).
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду, яке підписується керівником органу державного нагляду або його заступником із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою (ч. 2 ст. 7 Закону № 877-V).
Згідно ч. 2 ст. 7 Закону № 877-V у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду, що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).
Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу (ч. 4 ст. 7 Закону № 877-V).
Судом встановлено, що відповідачем оформлено направлення на проведення заходу від 15.07.2019 № 2623 (далі - направлення № 2623), а його зміст відповідає змісту наказу № 3248.
Згідно ч. 5 ст. 7 Закону № 877-V, перед початком здійснення заходу, посадові особи органу державного нагляду зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду, і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення) (абз. 1 ч. 5 ст. 7 Закону № 877-V).
Посадова особа органу державного нагляду без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд суб'єкта господарювання.
Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених ст. 7 Закону № 877-V.
Державний нагляд здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 4 Закону № 877-V).
Позапланові заходи здійснюються в робочий час суб'єкта господарювання, встановлений його правилами внутрішнього трудового розпорядку (ч. 3 ст. 4 Закону № 877-V).
Органи державного нагляду та суб'єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу (ч. 8 ст. 4 Закону № 877-V).
Позаплановий захід щодо суб'єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником (ч. 11 ст. 4 Закону № 877-V).
Згідно ч. 12 ст. 4 Закону № 877-V перед початком здійснення державного нагляду посадова особа органу державного нагляду вносить запис до журналу реєстрації заходів державного нагляду (за наявності такого журналу у суб'єкта господарювання).
При здійсненні заходів державного нагляду посадові особи органів державного нагляду зобов'язані використовувати виключно уніфіковані форми актів (ч. 15 ст. 4 Закону № 877-V).
Як вбачається з матеріалів справи направлення № 2623 містить штамп реєстрації вхідної кореспонденції Підприємства за № 1494 від 16.07.2019.
Судом встановлено, що відповідачем не дотримано вимог вищевказаних норм, а позапланову перевірку Підприємства, визначену наказом № 3248, не можна вважати здійсненою.
Таких висновків суд дійшов з огляду на наступне.
В порушення абз. 1 ч. 5 ст. 7 Закону № 877-V, перед початком здійснення перевірки позивача, посадові особи Головного управління не пред'явили керівнику Підприємства направлення № 2623 та службові посвідчення. Наявність на направленні штампу реєстрації вхідної кореспонденції не є безумовним свідченням того, що воно було вручене саме керівнику Підприємства.
Суд зауважує, що таким доказом мав бути електронний носій із відеофіксацією позапланової перевірки, що мала бути проведена відповідно до наказу № 3248 від 12.07.2019 та направлення № 2623 від 15.07.2019 у приміщеннях підприємства та у присутності його уповноваженої особи. Суд витребував такий носій від відповідача ухвалою від 13.04.2020. Однак, відповідач повідомив суду (заява від 29.04.2020), що в період з 15.07.2019 по 26.07.2019 головними спеціалістами Головного управління ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відеофіксація позапланової перевірки у приміщеннях Підприємства не здійснювалась.
Проведення відеофіксації перевірки було передбачено наказом № 3248, який підлягає обов'язковому виконанню уповноваженими на перевірку особами в силу вимог п. 8 ч. 1 ст. 8, абз. 1 ч. 2 ст. 9 та ч. 1 ст. 62 Закону України «Про державну службу».
Пояснення головних спеціалістів Головного управління ОСОБА_1 та ОСОБА_5, викладені письмово на ім'я начальника Головного управління та надані суду разом із заявою відповідача від 29.04.2020, не свідчать про наявність обґрунтованих підстав для невиконання наказу в частині та нездійснення відеофіксації в площині питання предмету відповідного заходу.
Отже, доводи відповідача, щодо дотримання ним вимог ч. 5 ст. Закону № 877-V, визнаються судом необґрунтованими.
При цьому суд зауважує, що представником відповідача, під час розгляду даної справи, неодноразово змінювалась правова позиція щодо позапланової перевірки позивача. Так відповідач стверджував, що:
- позивач свідомо не допустив спеціалістів Головного управління до проведення перевірки шляхом не надання витребуваних документів (стор. 6 відзиву на позовну заяву);
- Головним управлінням не була здійснена позапланова перевірка, оскільки позивач не допустив перевіряючих до перевірки (стор. 7 відзиву на позовну заяву);
- позивачем, 19.07.2019, створено перешкоди, листом від 17.07.2019 за № 2617-17/2019 відмовлено у наданні документів для виконання покладених функцій на посадових осіб Головного управління, чим порушено вимоги ст. 11 Закону № 877-V;
- у зв'язку зі створенням позивачем перешкод, шляхом ненадання документів для виконання покладених функцій на посадових осіб, Головним управлінням повністю обґрунтовано зазначено в розділі «Порушення вимог законодавства, виявлені під час перевірки» акту перевірки від 19.07.2019 саме в детальному описі виявленого порушення: створення перешкод для виконання покладених на уповноважені органи функцій при здійсненні позапланової перевірки з посиланням на нормативно-правовий акт, вимоги якого порушено (п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону № 5007-VI, ст. 1883 КУпАП) (стор. 4 додаткових пояснень);
- позапланову перевірку було розпочато 16.07.2019 та не з вини Головного управління її не було завершено у зв'язку зі створенням перешкод (стор. 5 додаткових пояснень);
- позивач допустив до позапланової перевірки Головне управління та не надає жодного доказу, що ним надавався журнал реєстрації заходів державного нагляду посадовим особам Головного управління для внесення запису (стор. 12 додаткових пояснень);
- факт створення перешкод підтверджується листом позивача від 17.07.2019 № 2617-07/2019 «Про відмову у наданні документів та у проведенні позапланової перевірки», а позивач у своїй позовній заяві не заперечує про не допуск перевіряючих (стор. 17 додаткових пояснень).
Закон № 877-V та Закон № 5007-VI не визначають такої форми недопуску до проведення перевірки як ненадання документів суб'єктом господарювання.
В той же час, абз. 2 ст. 11 Закону № 877-V визначено обов'язок суб'єкта господарювання допускати посадових осіб органу державного нагляду до здійснення заходів державного нагляду за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду, передбаченого цим Законом. Отже, недопуск до проведення перевірки може мати місце виключно за наявності факту недопущення посадових осіб органу державного нагляду до здійснення перевірки.
Згідно ч. 6 ст. 7 Закону № 877-V, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду; найменування органу державного нагляду, а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду, які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду вносить до такого акта відповідний запис.
Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду, а другий зберігається в органі державного нагляду.
Судом установлено, а відповідачем підтверджено (заява від 29.04.2020 та пояснення спеціалістів Головного управління від 22.04.2020), що посадовими особами Головного управління було складено два акти перевірки за одним і тим же номером 3248-10 від 18.07.2019 та від 19.07.2019.
Зміст наданої позивачем копії акту перевірки від 18.07.2019 відповідає фактам, що викладені посадовими особами відповідача у своїх поясненнях. Так вказані особи:
- підтвердили факти складення актів у різні дати з одним і тим самим номером та перебування їх у приміщенні Підприємства 18.07.2019, однак посилаються на спілкування з його юристами, а не з директором або уповноваженою ним особою;
- не підтверджують факт здійснення позапланової перевірки у присутності директора Підприємства або уповноваженої ним особи;
- підтверджують факти отримання 18.07.2019 листа позивача від 17.07.2019 № 2617-07/2019 та складення акту перевірки від 18.07.2019 та проставлення на ньому власних підписів;
- не підтверджують факт їх перебування у приміщенні Підприємства 19.07.2019;
- підтверджують факти знищення перших трьох сторінок акта від 18.07.2019 та четвертої сторінки акта від 19.07.2019, заміни четвертої сторінки акта від 19.07.2019 та четверту сторінку акта перевірки від 18.07.2019;
- підтверджують той факт, що зміст граф актів від 18.07.2019 та від 19.07.2019 «детальний опис виявленого порушення» відрізняється один від одного.
Відповідачем вказані факти не заперечуються, про що свідчить надання суду (для огляду) оригіналу акта перевірки від 19.07.2019 на 3 арк. та оригіналу останньої сторінки акта перевірки від 18.07.2019 на 1 арк.
При цьому суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що оригінал останньої сторінки акта перевірки від 18.07.2019 на 1 арк. є проектом, оскільки складення проекту акта перевірки не передбачено Законом № 877-V, а проставлення у ньому підписів осіб, що проводили перевірку, свідчить про його складення саме 18.07.2019 (абз. 9 ч. 6 ст. 7 Закону № 877-V).
Закон № 877-V, також, не надає права особам, що складають та підписують акт перевірки за результатами її проведення, враховувати наявність певних обставин, наділяти їх статусом нововиявлених, складати інший акт перевірки із іншою датою його складення не в приміщенні суб'єкта господарювання та заміняти його аркуш із підписами посадових осіб органу державного нагляду на аркуш з іншого акта.
Суд зауважує, що складення акта 19.07.2019 не в останній день перевірки та не в приміщенні Підприємства свідчить про порушення відповідачем ч. 11 ст. 4 Закону № 877-V, що призвело до неможливості підписати акт перевірки посадовою особою Підприємства (абз. 9 ч. 6 ст. 7 Закону № 877-V). Відповідно, внаслідок таких дій посадових осіб Головного управління, позивач не міг скористатися правом підписати акт із зауваженнями (ч. 12 ст. 4 Закону № 877-V).
Також, суд погоджується із доводами позивача стосовно того, що акти від 18.07.2019 та від 19.07.2019 не були складені і не могли бути складені за участю директора Підприємства - ОСОБА_3, на підтвердження чого у матеріалах справи містяться наступні документи: копія наказу № 520/к-тр від 12.07.2019 (про покладення обов'язків директора Підприємства на головного інженера ОСОБА_2), копія наказу № 156/35/01 від 11.07.2019 (про відпустку директора ОСОБА_3 ), копія листа Головного центру обробки інформації Державної прикордонної служби України від 10.04.2020 № 184/С-4770, копія паспорту НОМЕР_2 для виїзду за кордон ОСОБА_3 .
Вказані документи свідчать про те, що громадянин ОСОБА_3 , який займає посаду директора Підприємства, у період з 15.07.2019 по 19.07.2019, не перебував і не міг перебувати у приміщенні Підприємства, оскільки перебував у відпустці за кордоном.
Відповідач був обізнаний про те, що П.В. Волкотруб є виконувачем обов'язків Підприємства, оскільки його посадова особа, головний спеціаліст ОСОБА_1, отримав копію наказу № 520/к-тр від 12.07.2019 разом із листом позивача № 2617-07/2019 від 17.07.2019.
Наведені факти додатково свідчать про те, що складення актів від 18.07.2019 та від 19.07.2019 відбувалось із недотриманням вимог Закону № 877-V. Посадовими особами Головного управління позапланова перевірка не здійснювалась, виконувач обов'язків директора Підприємства участь у ній не брав, акт перевірки на підпис йому не надавався.
Відповідно, складення актів перевірки від 18.07.2019 та від 19.07.2019, заміна сторінки у акті перевірки, внесення на четверту сторінку акта перевірки відомостей про те, що «від підпису відмовились, акт направлено рекомендованим листом, підпис, ОСОБА_1» свідчить про те, що акт перевірки від 19.07.2019 є невмотивованим.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 72 КАС України).
Відповідно до ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Суд, оцінюючи акт перевірки як доказ, повинен встановити відповідність його критерію допустимості.
Повне та всебічне встановлення обставин справи здійснюється виключно на підставі підтверджених належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами учасників справи або таких міркувань та доводів стосовно певних обставин, які не потребують доведення. Докази, одержані з порушенням закону, не приймаються.
Використання доказів, отриманих з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості судового розгляду в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи має їх використання вирішальне значення для вирішення справи по суті.
Суд вважає, що акт перевірки від 19.07.2019 є таким, що одержаний з порушенням порядку його складення, а тому неможливо вважати доведеними будь-які порушення законодавства, визначені ним, внаслідок недопустимості його як доказу.
Відповідно, посилання відповідача в оскаржуваному рішенні, на матеріали позапланової перевірки та акт від 19.07.2019 є безпідставним, оскільки належні, допустимі та достовірні докази здійснення перевірки та наявності порушень з боку позивача відсутні.
Позивач, на думку суду, обґрунтовано відмовив посадовим особам Головного управління у допуску до проведення позапланової перевірки.
Судом відмічається, що недопустимість доказів щодо суб'єкта вчинення правопорушення та правомірність його дій, виключає можливість застосування до позивача адміністративно-господарської санкції, яка передбачена п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону № 5007-VI.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про протиправність рішення Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві № 23 від 07.08.2019 про застосування до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» штрафу за створення перешкод для виконання покладених функцій на посадових осіб Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, та, як наслідок, про наявність підстав для скасування рішення.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом , запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст. 8 Конституції України та ст. 6 КАС України, суд, на підставі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У відповідності до п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04, 10.02.2010) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29).
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01.07.2003).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27.09.2001).
За приписами ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На переконання суду, відповідач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються доводи щодо правомірності оскаржуваного рішення, суду не надав.
Натомість, позивач довів суду, що діяв обґрунтовано та в межах прав, визначених спеціальним законом.
Ст. 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом підкреслюється, що у відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 19, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення № 23 від 07.08.2019 про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, прийняте Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві.
3. Стягнути на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» (адреса: 02091, м. Київ, Харківське шосе, 148-А, код ЄДРПОУ: 39604270) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (адреса: 03151, м. Київ, вул. Волинська, 12, код ЄДРПОУ: 40414833) сплачений судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня).
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя К.С. Пащенко