ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 травня 2020 року м. Київ № 826/1341/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючої судді - Добрівської Н.А.,
розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу
за позовомПублічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної М.А.
доГоловного управління ДПС у Київській області
проскасування суми податкового боргу, визначеного в податковій вимозі від 25.07.2017 №1407-17, -
Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної М.А. (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області) про скасування суми податкового боргу, визначеного в податковій вимозі від 25.07.2017 №1407-17.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна вимога не містить інформації щодо періодів, за які обліковується заборгованість по сплаті податкового зобов'язання. Позивач наголошує, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.02.2016 №213 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та повноваження ліквідатора ПАТ «ВіЕйБі Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіної Марини Анатоліївни строком на два роки до 19.03.2020 включно. Звертає увагу, що найголовнішим завданням у процесі ліквідації банків є захист клієнтів і вкладників банку, що зумовлено передусім значним обсягом кредиторської заборгованості банку. Відтак, вважає, що контролюючим органом неправомірно винесена та направлена позивачеві спірна вимога, оскільки законодавцем передбачено право кредитора на заявлення Фонду своїх вимог до банку, а тому вимога підлягає відкликанню. Також, звернув увагу і на те, що контролюючим органом порушено вимоги наказу Міністерства доходів і зборів України «Про затвердження Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків» від 10.10.2013 №576 в частині строків направлення спірної вимоги.
У своїх додаткових поясненнях до позовної заяви позивач, окрім наведених вище доводів, звертає увагу суду на те, що контролюючий орган не звертався в межах ліквідаційної процедури до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» із заявою про визнання його кредитором з посиланням на наявність боргу по сплаті: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості в сумі 7721,91 грн; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 4516,34 грн; земельного податку з юридичних осіб в сумі 10711,13 грн.
ГУ ДФС у Київській області проти позову заперечував мотивуючи свою позицію тим, що сума узгодженого грошового зобов'язання виникла внаслідок несплати позивачем в установлені строки самостійно задекларованих у деклараціях сум податкових зобов'язань. Тому, на думку відповідача, податкову вимогу сформовано у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Податковим кодексом України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2018 позовну заяву залишено без руху, та надано строк позивачу для усунення виявлених судом недоліків.
16.02.2018 на виконання вимог ухвали суду представник позивача через канцелярію суду надіслав додаткові документи по справі.
Ухвалою суду від 14.03.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) на підставі пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.
13.04.2020 судом постановлена ухвала, якою від відповідача витребувано детальний розрахунок суми боргу, штрафів та пені нарахованих позивачу за спірний період (у вигляді таблиці з зазначенням дати нарахування, сплаченої суми боргу на яку нараховується пеня та періоду за який нарахована з урахуванням облікової ставки НБУ на кожний такий день (детальний розрахунок суми боргу повинен містити такі дані: дату операції, опис операції, суму нарахованих зобов'язань/зменшених, суму самостійної сплати, суму нарахованої пені з періодом такого нарахування, заборгованість всього на кожну дату операції).
Оскільки на день розгляду справи у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України», постанови КМУ від 19.06.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682-р «Питання Державної податкової служби», суд, з урахуванням змісту позовних вимог та доводів, наведених на їх обґрунтування дійшов висновку про необхідність здійснення на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України заміни первинного відповідача - Головне управління ДФС у Київській області на її процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області (надалі - ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А)).
На вимогу суду правонаступник відповідача - ГУ ДПС у Київській області направив витребувані судом документи, а також надав додаткові пояснення, в яких стверджує про правомірність дій контролюючого органу щодо складення спірної вимоги на виконання і у відповідності до вимог Податкового кодексу України і щодо визначеної в ній сумі бургу платника, яка останнім жодним чином не спростована.
Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 №733 «Про віднесення ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №123 про запровадження з 21.11.2014 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк».
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.02.2015 №35 продовжено термін здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк» по 20.03.2015 включно.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 №188 «Про відкликання банківської ліцензії Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк» прийнято рішення №63 про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку строком на 1 рік, з 20.03.2015 по 19.03.2016 включно.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.02.2016 № 213 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та повноваження ліквідатора ПАТ «ВіЕйБі Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіної М.А. строком на два роки до 19.03.2018 включно.
На підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15.02.2018 № 474 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та повноваження ліквідатора ПАТ «ВіЕйБі Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіної Марини Анатоліївни строком на два роки до 19.03.2020 включно.
Контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми «Ю» за №1407-17 від 25.07.2017, згідно якої загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 22949,55 грн, у тому числі: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості в сумі 7721,91 грн; податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 4516,34 грн; земельний податок з юридичних осіб в сумі 10711,30 грн.
Звертаючись до суду із цим позовом позивач стверджує, що податкова вимога ГУ ДВС у Київській області №1407-17 від 25.07.2017 направлена засобами поштового зв'язку рекомендованим листом (штрих кодовий ідентифікатор поштового відправлення: 0829300053232) та отримано позивачем лише 17.08.2017, на підтвердження чого надано копію зазначеного поштового відправлення.
Аналізуючи доводи позивача та заперечення відповідача, з урахуванням наданих ними доказів, суд бере до уваги таке.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
За правилами пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України).
Отже, за своїм змістом податкова вимога є документом, яким контролюючий орган повідомляє платника податків про невиконання ним свого податкового обов'язку та виникнення у нього податкового боргу.
При цьому, якщо платник податків самостійно узгодив суму податкового зобов'язання шляхом подання податкової декларації, але не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлений строк, контролюючий орган одразу направляє йому податкову вимогу, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Разом з тим, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України №4452-VI від 23.02.2012 «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Пунктом 16 статті 2 Закону №4452 встановлено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Відповідно до частин першої-третьої статті 46 Закону №4452 уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду.
З дня призначення уповноваженої особи Фонду: строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.
Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.
У спірній податковій вимозі форми «Ю» № 1407-17 від 25.07.2017, відповідач повідомив позивача про виникнення станом на 24.07.2017 сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 22949,55 грн, у тому числі: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості в сумі 7721,91 грн; податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 4516,34 грн; земельний податок з юридичних осіб в сумі 10711,30 грн. Крім того, цією вимогою позивача попереджено, що починаючи з 01.12.2014 на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності в майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та штрафи, визначені Податковим кодексом України; органом доходів і зборів буде здійснено опис майна в податкову заставу. Відповідач вимагає сплатити суму податкового боргу, включаючи штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та пеню, нараховану на нього (за їх наявності). Також позивача попереджено, що в разі несплати суми податного боргу до платника податків будуть застосовані передбачені Податковим кодексом України заходи стягнення податкового боргу; можливе проведення публічних торгів з продажу майна, яке перебуває у податковій заставі, не раніше через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
При цьому дана сума не включає в себе жодних штрафних (фінансових) санкцій чи пені.
Положеннями статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, частиною п'ятою статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється:
1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;
2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку);
3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;
4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі;
5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.
При цьому контролюючим органом не порушено вимоги пункту 3 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який забороняє нарахувати неустойку (штрафи, пені), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), оскільки спірна податкова вимога визначає лише суму основного боргу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками житлового нерухомого майна; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлового нерухомого майна; земельного податку - без будь-яких штрафний санкцій (штрафів чи пені).
Фактичне направлення та отримання спірної податкової вимоги не є примусовим стягненням коштів та майна банку та не є зверненням стягнення на майно банку, адже відповідно до пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно ж приписів пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
Крім того, за змістом статті 88 Податкового кодексу України майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку. При цьому право податкової застави не потребує письмового оформлення.
За правилами підпункту 89.1.1 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України визначено, що право податкової застави виникає у разі, зокрема, несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.
Слід зазначити, що викладене у спірній податковій вимозі попередження про виникнення права податкової застави на майно позивача не можна вважати накладенням арешту на кошти та майно банку, адже за змістом статті 88, 89 Податкового кодексу України податкова застава виникає автоматично у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, і не потребує письмового оформлення.
Відтак, направлення на адресу ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» податкової вимоги не свідчить про провадження органом доходів і зборів заходів, спрямованих на погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу. Такі дії контролюючого органу лише формують та документально визначають податковий борг, при цьому останні об'єктивно передують процесу погашення податкових зобов'язань або стягненню податкового боргу. Власне сама обставина прийняття/формування контролюючим органом податкової вимоги не порушує приписів частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки в даному випадку контролюючим органом не здійснювалось нарахування будь-яких санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), не накладався арешт на кошти чи майно банку, не здійснювалось примусове стягнення його коштів та майна.
Правова позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.09.2018 у справі № 808/3046/16, від 21.11.2018 у справі № 820/6112/15, від 04.12.2018 у справі № 813/4158/16, від 05.03.2020 у справі №803/1408/16.
Стосовно посилань позивача щодо порушення контролюючим органом вимог наказу Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №576 «Про затвердження Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків» в частині строків направлення спірної вимоги, суд враховує положення пункту 4.1 цього Порядку, яким визначено, що податкова вимога надсилається (вручається) не раніше першого робочого дня після закінчення встановленого Кодексом граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
При цьому, розділ IV цього Порядку, зокрема пункти 4.3 і 4.5, на які посилається позивач, визначають строки для передачі сформованої податкової вимоги саме до відповідного структурного підрозділу для подальшої її обробки і направлення платнику.
До того ж, такі посилання позивача, які і інші наведені у позові і в додаткових поясненнях доводи, не спростовують факту існування у позивача суми податкового боргу у визначеному контролюючим органом розмірі, що вказує на відсутність правових підстав і фактичних обставин для висновку про можливість «скасування суми податкового боргу, визначеного в податковій вимозі від 25.07.2017 №1407-17»
З урахуванням викладеного суд виходить з того, що при прийнятті оскаржуваної податкової вимоги контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень, а тому позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Оскільки, за наслідками розгляду справи по суті суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 5, 7-11, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної М.А. відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Суддя: Н.А. Добрівська