Іменем України
03 червня 2020 року
Київ
справа №813/2240/17
адміністративне провадження №К/9901/20039/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Смоковича М.І., Кашпур О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 813/2240/17
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління патрульної поліції у м.Львові про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року, прийняту в складі головуючого судді Брильовського Р.М.,
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого Улицького В.З., суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.
І. Суть спору
1. У червні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління патрульної поліції у м. Львові із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив:
1.1 визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 22 травня 2017 року №170 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, поновити його на службі в поліції на посаді інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №1 Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 травня 2017 року по день постановлення рішення суду в даній справі з розрахунку 199,41 грн за день».
2. На обґрунтування позову позивач зазначила, що звільнення позивача зі служби в поліції відбулось за відсутності правових на те підстав та з порушенням вимог законодавства.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 з 30 березня 2015 року працював в органах внутрішніх справ.
Наказом Національної поліції України від 07 листопада 2015 року №114 о/с ОСОБА_1 прийнятий на службу в поліцію.
4. До Управління патрульної поліції у м.Львові ДПП від 17 серпня 2016 року із прокуратури Львівської області надійшов лист про те, що слідчим відділом прокуратури Львівської області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні від 29 квітня 2016 року №42016140000000081 за фактом зловживання працівником правоохоронних органів своїм службовим становищем та за фактом незаконного збуту наркотичних засобів організованою групою за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364, частиною третьою статті 307 Кримінального кодексу України за участю інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №1 Управління патрульної поліції у м.Львові ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 .
5. У зв'язку із цим, наказом начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 18 серпня 2016 року №2384 призначено службове розслідування та на період проведення такого відсторонено від виконання службових обов'язків інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №1 Управління патрульної поліції у м.Львові ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 .
6. У подальшому, рапортом т.в.о. начальника УПП у м.Львові ДПП Качмара Ю.М. на ім'я начальника Департаменту патрульної поліції Жукова Є. О. від 14 вересня 2016 року службове розслідування за вищезгаданим фактом було продовжено.
7. Проведеним за даним фактом службовим розслідуванням встановлено, що «в ході досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні задокументовано неодноразові факти придбання інспектором взводу №1 роти №1 батальйону №1 лейтенантом поліції ОСОБА_1 за попередньою змовою групи осіб небезпечних наркотичних засобів. 16 серпня 2016 року слідчими прокуратури Львівської області спільно з працівниками УВБ у Львівській області ДВБ НП України в ході проведення в порядку частини третьої статті 233 Кримінального процесуального кодексу України особистого обшуку лейтенанта поліції ОСОБА_1 виявлено та вилучено небезпечні засоби».
8. Висновком службового розслідування, затвердженим начальником Департаменту патрульної поліції підполковником поліції Жуковим Є.О. від 17 жовтня 2016 року за фактом можливого порушення службової дисципліни інспектором взводу №1 роти №1 батальйону №1 Управління патрульної поліції у м.Львові ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_1 прийнято рішення припинити службове розслідування та остаточне рішення щодо наявності чи відсутності в діях лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, прийняти після завершення розслідування по кримінальному провадженні №42016140000000081 від 29 квітня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 309 Кримінального кодексу України, чи/або після рішення суду.
9. Вироком Жовківського районного суду Львівської області від 10 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 31 березня 2017 року, у кримінальній справі №444/2096/16-к (провадження №1-кп/444/15/2017) ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за частиною першою статті 309 Кримінального кодексу України до штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 грн.
10. У зв'язку із набранням законної сили рішення апеляційної інстанції від 31 березня 2017 року у кримінальній справі №444/2096/16-к, наказом начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 22 травня 2017 року №170 о/с «По особовому складу» позивача звільнено зі служби в поліції, з яким останній ознайомився під розписку 22 травня 2017 року.
10.1. Зі змісту вказаного наказу вбачається, що звільнення ОСОБА_1 відбулось відповідно до пункту 10 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII). Підставою видання наказу слугувала ухвала апеляційного суду Львівської області від 31 березня 2017 року №444/2096/16-к.
ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їхнього ухвалення
11. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, відмовлено в задоволенні позову.
12. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки ухвала апеляційного суду в справі №444/2096/16-к від 31 березня 2017 року набрала законної сили, наказ начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №170 о/с від 22 травня 2017 року відповідно до пункту 10 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
ІV Касаційне оскарження
13. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, яку зареєстровано 24 листопада 2016 року.
14. У касаційній скарзі позивач зазначає, що судами першої і апеляційної інстанцій постановлено рішення із неправильним застосуванням норми матеріального та процесуального права. Так, позивач наголошує на тому, що суди першої та апеляційної інстанції безпідставно відмовили в задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження в цій справі до розгляду справи №444/2096/16-к Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
14.1. Також заявник касаційної скарги вважає, що суд апеляційної інстанції в супереч чинному законодавству склав повний текст ухвали про відмову в задоволенні заяви про зупинення провадження від 24 жовтня 2017 року в цій справі - 25 жовтня 2017 року, тобто після проголошення остаточного рішення (ухвали) суду апеляційної інстанції від 24 жовтня 2017 року.
14.2. Додатково заявник касаційної скарги зауважує, що відповідач не мав право звільняти його зі служби в органах поліції без закінчення службового розслідування.
14.3. За таких обставин заявник касаційної скарги просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
15. 27 листопада 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України у складі судді Черпак Ю.К. відкрито касаційне провадження та витребувано із Львівського окружного адміністративного суду справу № 813/2240/17.
16. 15 січня 2018 року справа № 813/2240/17 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
17. 12 лютого 2018 року на виконання вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (набрав чинності 15 грудня 2017 року) касаційну скаргу передано до Верховного Суду.
18. 29 лютого 2018 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю: Бевзенка В.М., суддів: Шарапу В.М., Данилевич Н.А.
19. 24 квітня 2020 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року № 659/0/78-20 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
20. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю - Шевцову Н.В., суддів - Кашпур О.В., Смоковича М.І.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
21. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
22. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
23. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
24. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
25. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
26. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII.
27.1. Стаття 3. У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
27.2. Частина перша статті 7. Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
27.3. Частина перша статті 18. Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
27.4. Частини перша та друга статті 18. Поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
27.4.1. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
27.5. Частини першої та другої статті 19. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
27.5.1. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
27.6. Пункт 10 частини 1 статті 77. Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
28. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (в редакції на час виникнення правовідносин, далі - Дисциплінарний статут)
28.1. Стаття 1. Службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
28.2. Стаття 2. Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
28.3. Стаття 12. На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
28.4. Частини 1, 2, 10 статті 14. З метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
28.4.1. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
29. Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 12 березня 2013 року № 230 (в редакції на час виникнення правовідносин, далі - Інструкція № 230)
29.1. Пункт 2.1. Підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
29.2. Підпункт 2.2.2 пункту 2.1. Службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення.
29.3. Пункти 5.2 - 5.3 Початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування).
29.4. Абзац 1 пункту 5.4. Якщо вину особи РНС (особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України) повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
29.4.1. Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
VІ Позиція Верховного Суду
30. Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
31. З аналізу норм законодавства, яке регулює особливості проходження служби в органах поліції вбачається, що однією з підстав для звільнення із органів поліції є притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення на підставі судового рішення, яке набрало законної сили (пункт 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII).
32. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що вироком Жовківського районного суду Львівської області від 10 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 31 березня 2017 року (набрала законної сили 31 березня 2017 року), в кримінальній справі №444/2096/16-к (провадження №1-кп/444/15/2017) визнано ОСОБА_1 винним та засуджено останнього за частиною першою статті 309 Кримінального кодексу України до штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 грн.
33. У зв'язку із набранням законної сили рішення апеляційної інстанції від 31 березня 2017 року у кримінальній справі №444/2096/16-к, наказом начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 22 травня 2017 року №170 о/с «По особовому складу» позивача звільнено зі служби в поліції, відповідно до пункту 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII.
34. Таким чином Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що наказ начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 22 травня 2017 року №170 о/с «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції виданий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
35. Щодо доводів касаційної скарги стосовно постановлення рішення в цій справі без врахування результатів перегляду кримінальної справи №444/2096/16-к у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Верховний Суд зауважує.
36. Як вже зазначалося вище вироком Жовківського районного суду Львівської області від 10 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 31 березня 2017 року, в кримінальній справі №444/2096/16-к ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого частиною першою статті 309 Кримінального кодексу України та засуджено до штрафу в розмірі 1700 грн. За наслідками апеляційного оскарження вирок суду набрав законної сили 31 березня 2017 року.
37. Відповідно до статті 129 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
38. Частиною четвертою статті 72 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій) визначено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
39. Таким чином, перегляд кримінальної справи №444/2096/16-к у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ не є підставою для зупинення провадження в справі, оскільки вирок Жовківського районного суду Львівської області від 10 січня 2017 року набрав законної сили та відповідно до статей 129 Конституції України та частини четвертої статті 72 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій) є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу.
40. Доводи касаційної скарги щодо не закінчення службового розслідування не спростовують висновків про законність та обґрунтованість оскаржуваного наказу, оскільки підставою для звільнення позивача за пунктом 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII є саме набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, а не висновки службового розслідування.
41. Щодо касаційної скарги стосовно складення судом апеляційної інстанції повного тексту ухвали про відмову в задоволенні заяви про зупинення провадження від 24 жовтня 2017 року в цій справі - 25 жовтня 2017 року, тобто після проголошення остаточного рішення (ухвали) суду апеляційної інстанції від 24 жовтня 2017 року, Верховний Суд зазначає, що вступну та резолютивну частину ухвали про відмову в задоволенні заяви про зупинення провадження від 24 жовтня 2017 року судом складено та проголошено 24 жовтня 2017 року, тобто до прийняття остаточного рішення (ухвали) від 24 жовтня 2017 року.
42. Верховний Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
43. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
44. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України Верховний Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, в справі № 813/2240/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н.В. Шевцова
Судді: О.В. Кашпур
М.І. Смокович