Іменем України
03 червня 2020 року
Київ
справа №2а-19282/10/0570
провадження №№К/9901/34062/18, К/9901/34063/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Смоковича М.І.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційні скарги Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року (головуючий суддя - Зеленов А.С., судді - Буряк І.В., Смагар С.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року (головуючий суддя - Жаботинська С.В., судді - Нікулін О.А., Радіонова О.О.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до Державної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Апеляційного суду Донецької області
про визнання незаконною бездіяльності, стягнення недоплачених сум заробітної плати, грошового утримання та надбавки за вислугу років,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
29.07.2010 ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної судової адміністрації України (далі - відповідач-1, скаржник-2), Кабінету Міністрів України (далі - відповідач-2), Міністерства фінансів України (далі - відповідач-3, скаржник-1), Державного казначейства України (далі - відповідач-4), Апеляційного суду Донецької області (далі - відповідач-5), в якому просила:
- поновити строк, передбачений для звернення до суду для захисту порушеного права;
- визнати незаконною бездіяльність Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, по виконанню Постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» щодо нарахування посадового окладу суддям та «Положення про порядок призначення та виплати щомісячного грошового утримання працюючим суддям та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці» щодо нарахування та виплати щомісячного грошового утримання у відповідності до встановленої мінімальної заробітної плати;
- стягнути з Державної судової адміністрації України 182353,07 грн. недоплаченої заробітної плати та суму щомісячного грошового утримання, яка утворилася в результаті неправильного застосування розміру мінімальної заробітної плати при розрахунку посадового окладу судді, з січня 2006 року по час ухвалення рішення по справі;
- стягнути з Державної судової адміністрації України заборгованість щомісячної надбавки за вислугу років, починаючи з 1 січня 2009 року по час ухвалення рішення по справі;
- зобов'язати з 01.06.2010 виплачувати заробітну плату, нарахування якої проводити, виходячи із середнього заробітку, розрахованого відповідно до діючого на цей момент мінімального розміру заробітної плати.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що з 06.03.2002 працює на посаді судді Апеляційного суду Донецької області. При цьому посадовий оклад їй встановлено, виходячи з мінімальної заробітної плати у розмірі 332 грн. У подальшому, всупереч вимогам Закону України «Про статус суддів» та схемам посадових окладів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №865 від 03.09.2005, перерахування розміру окладу не здійснювалось. Зазначені обставини призвели до значного зменшення розміру заробітної плати судді, що є порушенням конституційної гарантії незалежності суддівської влади, заборгованість по заробітній платі станом на 01.06.2010 складає 182,353 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Апеляційного суду Донецької області про визнання незаконною бездіяльності, стягнення недоплачених сум заробітної плати, грошового утримання та надбавки за вислугу років задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність Апеляційного суду Донецької області щодо не проведення перерахунку заробітної плати та щомісячного грошового утримання ОСОБА_1 з 19 серпня 2009 року з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 в редакції станом на 31.12.2005, та неподання до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу грошового забезпечення ОСОБА_1 із зазначенням розміру заробітної плати та щомісячного грошового утримання виходячи з 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, з 01 січня 2009 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Визнано неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та щомісячного грошового утримання ОСОБА_1 з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, та з 01 січня 2009 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Визнано неправомірною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та щомісячного грошового утримання ОСОБА_1 з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат станом на момент проведення виплат, та з 01 січня 2009 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Зобов'язано Апеляційний суд Донецької області провести перерахунок ОСОБА_1 з 01 січня 2009 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, та з 19 серпня 2009 року перерахунок заробітної плати та щомісячного грошового утримання, визначивши їх розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат. Після перерахунку здійснити виплату недоплачених сум з утриманням обов'язкових податків та зборів з одночасним поданням до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу.
Зобов'язано Міністерство фінансів України профінансувати вказані виплати.
Зобов'язано Державну судову адміністрацію України виділити Апеляційному суду Донецької області з єдиного рахунку Державного бюджету України № 35213015004024 , відкритому у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_1 з 01 січня 2009 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, та з 19 серпня 2009 року заробітної плати і щомісячного грошового утримання, обчислених з урахуванням посадового окладу, виходячи з 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент проведених виплат з урахуванням раніше проведених виплат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення у справі, суди зазначили, що невиплата позивачеві заробітної плати, розрахованої з посадового окладу у розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні, починаючи з 19 серпня 2009 року є звуженням її природного права на отримання належної заробітної плати від держави як конституційної гарантії, пов'язаного з одночасним порушенням державою конституційної гарантії недоторканості судді, втручанням виконавчої влади у виключну сферу судової влади, що порушує фундаментальний принцип поділу влади, як демократичної організації держави в розумінні ст. 6 Конституції України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
14 лютого 2011 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Міністерства фінансів України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року, в якій відповідач-3 просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник-1 посилається на те, що частиною другою статті 4 Бюджетного кодексу України передбачено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням закону про Державний бюджет України. Вказує, що з 01 січня 2003 року головним розпорядником коштів, передбачених в Державному бюджеті на утримання судів загальної юрисдикції, є Державна судова адміністрація України, яка несе відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду. Скаржник-1 вважає, що судами попередніх інстанцій при винесенні рішень повно і всебічно не досліджено положення бюджетного законодавства, що підлягали обов'язковому застосуванню при вирішенні цієї справи.
01 березня 2011 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Державної судової адміністрації України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року, в якій відповідач-1 просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник-2 посилається на те, що дії Державної судової адміністрації України ґрунтуються на Законі України «Про судоустрій і статус суддів», Законах України про Державний бюджет на 2005-2009 роки, Бюджетному кодексі України та статті 68 Конституції України. Крім того, вказує, що Державною судовою адміністрацією України розроблено проєкт постанови Кабінету Міністрів України щодо скасування обмеження при обчисленні посадових окладів виходячи з мінімальної заробітної плати 332грн, зазначений проєкт був надісланий на погодження, проте жодним із міністерств вказаний проєкт не підтриманий.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2016 року касаційні скарги Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України задоволено. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 3 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року скасовано. Ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Апеляційного суду Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Постановою Верховного Суду України від 20 вересня 2017 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2016 року скасовано, а справу передано цьому ж суду на новий касаційний розгляд.
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча були повідомлені належним чином про дату, час і місце судового засідання. Позивачем та представником відповідача 5 подані клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Відтак, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 345 КАС України, Суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 07 лютого 2002 року №3060-ІІІ ОСОБА_1 обрано на посаду судді безстроково.
Згідно з довідкою апеляційного суду Донецької області від 27 серпня 2010 року №134к ОСОБА_1 з 5 березня 2002 року працює на посаді судді апеляційного суду Донецької області.
Відповідно до довідок апеляційного суду Донецької області заробітна плата ОСОБА_1 з січня 2006 року по серпень 2010 року розраховувалась із посадового окладу, розмір якого становив 3154 грн та протягом цього часу не змінювався. Перерахунок посадового окладу за вказаний період часу не проводився.
Надбавка за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до довідок апеляційного суду Донецької області у період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року виплачувалась у розмірі 40 відсотків від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України (надалі -КАС України), Законом України "Про статус суддів" №2862-ХІІ (далі - Закон №2862), постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1243 "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" (далі - Постанова №1243), постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 "Про оплату праці суддів" (далі -Постанова №865).
Частиною третьою статті 11 Закону України "Про статус суддів" №2862-ХІІ від 15 грудня 1992 року передбачено, що гарантії незалежності суддів, включаючи заходи їх правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим.
Відповідно до частин 1, 2 статті 44 Закону України "Про статус суддів" заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
Підпунктом "а" підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року №107-VI в Закону України "Про статус суддів" внесені зміни у частині другій статті 44 слова "у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя" замінені словами "Кабінетом Міністрів України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року у справі № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом "а" підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. №107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Частиною 4 статті 44 Закону України "Про статус суддів" передбачено, що суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VІ змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, однак не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахування доплати за кваліфікаційні класи.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 справа №1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України також і положення пункту 61 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до ст. 44 Закону України "Про статус суддів".
Зміни до абзацу другого частини четвертої ст. 44 Закону України "Про статус суддів", внесені Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", втратили чинність 22 травня 2008 року.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про оплату праці» умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаного Закону 30 червня 2005 року та 03 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанови №514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України», згідно з абзацом 2 пункту 1 якої посадовий оклад Голови Верховного Суду України з 01 червня 2005 року становив 15 розмірів мінімальної заробітної плати, та № 865 «Про оплату праці суддів», якою затверджена Схема посадових окладів голови та заступника голови судової палати, голови Військової судової колегії, секретаря Пленуму та суддів Верховного Суду України, керівників та суддів вищих спеціалізованих судів, апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано, виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати. Постанова Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 повинна була набрати чинності з 01 січня 2006 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» було зафіксовано розрахункову величину для обчислення посадових окладів працівників певних установ, що фінансуються з бюджету, у тому числі й суддів, у розмірі встановленої мінімальної заробітної плати - 332 грн.
Іншою постановою від 31 грудня 2005 року №1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865» внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865, зокрема, постанову доповнено пунктом 4-1, згідно з яким також встановлено, що розміри посадових окладів, передбачені постановою від 03 вересня 2005 року №865, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн і у подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2008 року №19, якою затверджено зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865, зазначену постанову було доповнено пунктом 2-2 такого змісту: «Суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п'ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків».
Розміри посадових окладів керівників та суддів апеляційних судів викладено у додатку 4 Постанови №865 та залежать від груп міст.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №614 «Деякі питання віднесення областей та міст до груп за оплатою праці» Донецьку область за оплатою праці віднесено до групи «поза групою». Відповідно до додатку 4 до Постанови КМУ №865 з 01.01.2006 посадовий оклад судді Апеляційного суду Донецької області становить 9,5 розмірів мінімальних заробітних плат.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року визнані незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1243 "Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року №1310 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865" та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року постанова Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2008 року залишена без змін.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).
З аналізу положень статті 44 Закону України "Про статус суддів" №2862-ХІІ вбачається, що заробітна плата судді, як складова його матеріального і соціально-побутового забезпечення, є елементом статусу судді. Вона складалась з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. У свою чергу посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
Колегія суддів зазначає, що у такий спосіб законодавець диференційовано вирішив питання про оплату праці суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів, які виконують ще й обов'язки на адміністративних посадах, з метою досягнення справедливого співвідношення в оплаті праці в залежності від обсягу виконуваної роботи.
Суд враховує, що постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року скасовано, у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування постанов Кабінету Міністрів України «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865» від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 3 вересня 2005 року № 865, відмовлено. При цьому касаційним судом зазначено, що оскаржувані постанови не звужують існуючі гарантії незалежності суддів. Постанови Кабінету Міністрів України, що є предметом оскарження, не суперечать Закону України «Про статус суддів», прийняті в межах повноважень Кабінету Міністрів України.
Отже, судом касаційної інстанції у справі щодо оскарження нормативно-правового акту органу виконавчої влади висловлено правову позицію щодо законності пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та зобов'язання відповідачів здійснити перерахунок та виплату позивачу заборгованості по заробітній платі та щомісячному грошовому утриманню.
Стосовно правомірності ухвалених судами попередніх інстанцій рішень в частині задоволення позовних вимог про перерахунок позивачу надбавки за вислугу років, Суд звертає увагу на таке.
Згідно позиції Верховного Суду України, сформованої при перегляді судового рішення суду касаційної інстанції від 15 червня 2016 року у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду цієї справи Верховним Судом України), з 01 січня до 22 травня 2008 року (з дати набрання чинності Законом №107-VI до винесення Конституційним Судом України Рішення №10-рп/2008) надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 01 січня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 січня 2009 року у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Таким чином, Закон України «Про статус суддів» і Постанова Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 по-різному врегульовували питання виплати суддям надбавки за вислугу років.
За правилами частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За таких обставин, виходячи із визначених в частині 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, після 22 травня 2008 року - дати винесення Конституційним Судом України Рішення №10-рп/2008 - слід застосовувати положення Закону України «Про статус суддів», який має вищу юридичну силу, а не підзаконний нормативний акт - постанову Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865».
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 17 червня 2014 року (справа № 21-91а14), від 13 січня 2015 року (справа №21-582а14).
Крім того, Суд звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду України 13 січня 2015 року у справі №21-582а14 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах дійшла висновку, що з 1 січня по 31 грудня 2006 року (під час дії статті 113 Закону № 3235-IV) та з 1 січня до 22 травня 2008 року (з дати набрання чинності Законом № 107-VI до винесення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008) надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 1січня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 січня 2009 року у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
З огляду на наведене, Суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є саме зобов'язання Апеляційного суду Донецької області з 01 січня 2009 року здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату надбавки за вислугу років у відповідності до положень частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів» у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Згідно ст. 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись статтями 139, 341, 345, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
Касаційні скарги Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року скасувати, та ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Апеляційного суду Донецької області про визнання незаконною бездіяльності, стягнення недоплачених сум заробітної плати, грошового утримання та надбавки за вислугу років - задовольнити частково.
Зобов'язати Апеляційний суд Донецької області з 01 січня 2009 року здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату надбавки за вислугу років у відповідності до положень частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів» у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин.
В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Головуючий суддя Н.А. Данилевич
Судді М. І. Смокович
Н.В. Шевцова