03 червня 2020 року справа № 580/1392/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерала-майора Ігоря Момота (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з адміністративним позовом до головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерала-майора Ігоря Момота (19601, м. Черкаси, с. Оршанець, вул. підполковника Красніка, 1), в якому просить:
-визнати протиправною бездіяльність Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по 19.06.2018 року, день звільнення з військової служби;
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 19.06.2018 року;
-зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення;
-стягнути витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги адвоката.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період проходження військової служби в головному центрі підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерала-майора Ігоря Момота в період з грудня 2015 по 19.06.2018 йому не виплачувалась індексація грошового забезпечення. В позовній заяві позивач вказує на таку невиплату індексації посилаючись на отриману 17.03.2020 довідку про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за 2015-2018 роки.
До суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, та просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Щодо виплати індексації грошового забезпечення головний центр підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерала-майора ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) зазначає, що індексація грошового забезпечення позивачу була виплачена в повному обсязі згідно Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”. Відповідач вказує, що виплата індексації грошового забезпечення позивачу здійснювалась по листопад 2015 року включно відповідно до Порядку № 1078. Індексації підлягали доходи позивача, які не мали разового характеру. Нараховувалась індексація, коли величина споживчих цін перевищила поріг індексації , який установлювався в розмірі 103 відсотки. Відповідно до відзиву, відповідач вказує на відсутність необхідності здійснювати та виплачувати індексацію грошового забезпечення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій згідно посвідчення серія НОМЕР_2 від 04.03.2015. Відповідно до Наказу №192-ос від 18.05.2018 позивача звільнено в запас у зв'язку із закінченням контракту, а згідно Витягу з наказу №240-ОС 19.06.2018 позивач закінчив проходити службу.
04.03.2020 ОСОБА_2 звернувся до Начальника Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України ім. генерал-майора Ігоря Момота полковника Коцеруби Д.М. із заявою про надання довідки про нарахування індексації грошового забезпечення за період з 2007 року по 2018 включно (заява вх. № 1 Ш-49 від 04.03.2020).
Згідно листа головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота (військова частина НОМЕР_1 ) вих. №11/Ш48.49.50-44/10-674 від 17.03.2020 направлено позивачу довідку про розмір грошового забезпечення та довідку про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за 2015-2018 роки. Також вище вказаним листом відповідач повідомляє про те, що 17.03.2020 позивачу було виплачено заборгованість індексації грошового забезпечення за 2015 рік в сумі 4855, 22 грн.
Згідно довідки про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за 2015-2018 роки № 31 від 17.03.2020 року індексація грошового забезпечення позивачу за період з січня 2015 року по листопад 2015 року сплачена у листопаді 2015 та березні 2020 року, однак індексація грошового забезпечення не виплачувалась з грудня 2015 року по травень 2018 року.
Вважаючи невиплату індексації грошового забезпечення протиправною, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року № 2017-III, законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Статтею 19 Закону № 2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частини друга і третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.2001 року №1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Як визначено статтею 1 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За приписами статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону № 1282-XII встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Законом України від 24.12.2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у частині першій статті 4 Закону № 1282-XII цифри « 101» замінено цифрами « 103».
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Держстату України (http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2016/ct/is_c/isc_u/isc2016m_u.html) у квітні місяці 2016 року величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації у 103 відсотка та складала 103,5 відсотка.
Приписами частини другої статті 5 Закону № 1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Відповідно до статті 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з статтею 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі Порядок № 1078).
Як встановлено пунктом 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету (пункт 6 Порядку № 1078).
Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.12.2018 року у справі №825/874/17.
Крім того, відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При цьому, суд при розгляді даної справи враховує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 Рішення).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Разом з тим, вирішуючи спір, суд враховує, що згідно із загальними засадами права, дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, а бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
При цьому в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 2016 по 19.06.2018, що свідчить саме про протиправну бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період. У зв'язку з чим, суд з урахуванням вимог статті 9 КАС України з метою належного захисту прав позивача вважає за необхідне визнати таку бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язати нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби.
При цьому, місяцем з якого починається виплата індексації є травень 2016 року, оскільки цей місяць слідує за базовим після перевищення встановленого порогу для нарахування індексації, а тому в нарахуванні індексації за грудень 2015 року та січень-квітень 2016 року необхідно відмовити.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність своєї бездіяльності, а відтак позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.05.2016 року по 19.06.2018 року, день звільнення з військової служби та зобов'язання відповідча нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.05.2016 року по 19.06.2018 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При цьому, позивачем не доведено необхідності встановлювати судовий контроль за виконанням рішення суду, оскільки підстав для невиконнання рішення суду відповідачем не має в силу ст. 129 Конституції України.
У зв'язку з цим суд вважає необхідним задовольнити позов частково.
Щодо вимоги стягнути з відповідача понесені витрати на надання позивачу професійної правничої допомоги адвоката слід зазначити наступне.
Передусім документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд досліджує згідно поданих документів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг та (або) значенню справи.
Згідно матеріалів справи договір про надання правової допомоги між адвокатським бюро “Попова Андрія” та ОСОБА_1 було укладено 03.03.2020.
Дослідивши вказаний договір суд зазначає, що його предмет не конкретизований відносно позивача та стосується загального зобов'язання щодо надання правничої допомоги.
Також при визначенні суми відшкодування суд враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Стосовно послуги щодо пошуку та аналіз судової практики з питань застосування законодавства та надання позивачу консультацій та роз'яснень то такі послуги залежать від кваліфікації адвоката та є загальними, внаслідок чого встановити вартість таких консультацій та їх необхідність для особи яка звертається за правовою допомогою щодо розгляду конкретної справи судом першої інстанції не вбачається за можливе, тому суд вважає, що вартість такої послуги позивачем не доведена належним чином.
Щодо обгрунтування розміру витрат на правничу допомогу, а саме щодо написання позовної заяви адвокатом слід зазначити наступне.
Провадження в адміністративній справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження. Зважаючи на предмет спору та його учасників суд дійшов висновку, що розгляд даного спору є справою незначної складності. Згідно частини 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності та співмірності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Оскільки написання позовної заяви за даною категорією спорів та написання відповіді на відзив не є досить складним та не потребує значних зусиль та часу вартість наданих послуг професійної правничої допомоги адвоката не відповідає критерію розумності, співмірності, а отже позовна вимога щодо стягнення з Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота (військова частина НОМЕР_1 ) на користь позивача понесені витрати пов'язані з наданням йому професійної правничої допомоги адвоката підлягають частковому задоволенню у розмірі 1000 грн. (одна тисяча гривень), 00 коп.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України “Про судовий збір” з відповідача останній у відповідності до ст. 139 КАС України не стягується.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 257, 262 КАС України, на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.05.2016 року по 19.06.2018 року, день звільнення з військової служби.
Зобов'язати Головний центр підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота (військова частина НОМЕР_1 ) (вул. Підполковника Красніка, 1, селище Оршанець, м. Черкаси, 19601, код ЄДРПОУ 14321512) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.05.2016 року по 19.06.2018 року.
Стягнути з Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерала-майора Ігоря Момота (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 понесені витрати, пов'язані з наданням йому професійної правничої допомоги адвоката у сумі 1000 грн. (одна тисяча гривень), 00 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Суддя П.Г. Паламар