02 червня 2020 року справа № 580/1700/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді: Тимошенко В.П.,
за участю секретаря: Остроушко Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця Павелків (Вольф ) Тетяни Леонідівни , третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача акціонерне товариство "Банк Форвард" про визнання протиправними та скасування постанов,
встановив:
15 травня 2020 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Приватного виконавця Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни , в якому просить:
1) визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження № 60304481 від 15.10.2019 року;
2) визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 60615622 від 15.11.2019 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем не додержано вимог ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», а тому без достатніх на те правових підстав відкрито виконавче провадження не за місцем проживання, перебування боржника фізичної особи або знаходження його майна.
У відзиві на адміністративний позов відповідач не погодилась з доводами адміністративного позову, мотивуючи свою позицію тим, що в розумінні норм Цивільного кодексу України та положень Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" грошові кошти у вигляді записів на рахунках є майном. Позивач є власником карткового рахунку та наявних на ньому грошових коштів, що відкритий у АТ "Банк Форвард", який територіально розміщений в місті Києві, тому приватним виконавцем правомірно відкрито виконавче провадження. Крім того, заперечувала щодо стягнення з неї витрат на правову допомогу в сумі 2000,00 грн, оскільки дана сума є завищеною.
Представник позивача подала до суду заяву, в якій просить справу розглянути без її участі та участі позивача.
Відповідач та тертя особа у судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Оскільки всі учасники справи у судове засідання не з'явилися, то відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта позивача.
15.10.2019 відповідачем на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса ІМНО Київської області Кондратюк В.С. від 19.08.2019 №2914 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60304481.
15.11.2019 відповідачем на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса КМНО Разумова О.І. від 15.08.2019 №1533 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60615622.
Позивачем оскаржувані постанови отримані після звернення до відповідача з адвокатським запитом, а саме 13.05.2020.
Не погоджуючись з оскаржуваними постановами позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
Статтею 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пункт 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII передбачає, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно із ч. 2 ст. 25 Закону №1404-VIII, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Статтею 24 Закону №1404-VIII встановлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач - ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією його паспорту.
Крім того, з оскаржуваних постанов судом встановлено, що місце проживання боржника ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 , тобто вказана інформація про місце проживання позивача була відома приватному виконавцю під час відкриття виконавчих проваджень.
Отже, за вказаних обставин, відсутні законні підстави прийняття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення з фізичної особи заборгованості, місце проживання якої є : АДРЕСА_1 .
Суд звертає увагу, що в оскаржуваних постановах виконавчим округом відповідача є місто Київ, а не Смілянський р-н, Черкаська обл.
Одночасно суд звертає увагу, що за ч. 2 ст. 24 Закону №1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
За змістом норм ч. 1 ст. 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Закон №1404-VIII вирізняє майно боржника, на майно як таке, що підлягає державній реєстрації з метою встановлення його місцезнаходження та примусової реалізації, інше майно, а також кошти не залежно від того зберігаються вони на рахунках у банківській установі чи отриманні у вигляді заробітної плати, пенсії, стипендії і в інший спосіб або зберігаються у власності боржника.
Отже, виконання рішення за місцезнаходженням майна в розумінні вимог ч. 2 ст. 24 Закону №1404-VIII передбачає можливість виконання рішення лише за місцезнаходженням такого.
На переконання суду, положення ч. 2 ст. 24 Закону №1404-VIII, що стосуються виконання рішення за місцезнаходженням майна, розроблені для найбільш швидкого та ефективного доступу державного виконавця до майна, з метою його опису та примусової реалізації, натомість арешт коштів на рахунках не вимагає особистої присутності державного виконавця та може бути здійснений навіть за умови значної віддаленості установи банку.
Судом встановлено, що приймаючи рішення про відкриття виконавчих проваджень, відповідач керувалася листом стягувача, за яким кошти боржника знаходяться на рахунках, відкритих в АТ "Форвард Банк", при цьому, фактичним місцезнаходженням якого є адреса стягувача у виконавчих провадженях № 60304481 та № 60615622
Згідно статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
Суд вважає, що у даному випадку місцезнаходженням майна є не місце розташування самого товариства, при цьому, відповідно до листа адресованого приватному виконавцю не вбачається про розміщення будь-яких коштів, що належать позивачу на такому рахунку, що унеможливлює застосування положень ст. 190 ЦК України.
При цьому ст. 190 Цивільного кодексу України передбачено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 цього ж Кодексу).
Пунктами 3.1, 3.2 ст.3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Грошові знаки випускаються у формі банкнот і монет, що мають зазначену на них номінальну вартість.
Жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що "рахунок" є майном в розумінні статті 190 ЦК України. Так само, не передбачено й визначення місцезнаходження "рахунку" за місцем знаходження будь-якої фінансової установи.
Також, суд не приймає до уваги посилання відповідача на лист Міністерства юстиції України, оскільки даний лист містить роз'яснення про те, що приватний виконавець дійсно може приймати виконавчі документи за місцезнаходженням саме грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах. Тобто, вказане роз'яснення не містить інформації щодо можливості прийняття виконавчих документів за місцезнаходженням лише рахунків боржника.
Крім того, суд відхиляє посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №905/3542/15, оскільки вказана постанова прийнята щодо інших правовідносин і в ній Верховним Судом надана оцінка правовідносинам щодо правомірності накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках боржника, а не щодо відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням карткового рахунку боржника за відсутністю доказів про наявність на цьому рахунку грошових коштів.
Отже, суд доходить висновку, що відповідачем не додержано вимоги статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та без достатніх на те правових підстав відкрито виконавчі провадження не за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи або знаходження її майна, а в іншому виконавчому окрузі. Відповідач протиправно всупереч чинного законодавства прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності в нього достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі.
Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене, суд вважає, що оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження прийняті відповідачем поза межами наданих повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому позовні вимоги слід задовольнити.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн., то суд зазначає таке.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 грн. позивачем до позову надано: договір про надання правової допомоги від 05.05.2020 №5-2020; додаткова угода від 05.05.2020 №5-2020; інформацію про рух коштів, відповідно до якої ОСОБА_4 отримала кошти в сумі 2000 грн. за надання правової допомоги за Договором №5-2020 від 05.05.2020 (платник ОСОБА_1 ).
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 12, 72-77, 242- 243, 245-246, 255, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 60304481 від 15.10.2019.
Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 60615622 від 15.11.2019.
Стягнути за рахунок приватного виконавця Павелків Тетяни Леонідівни (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, офіс 15) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1681 (одну тисячу шістсот вісімдесят одну ) грн. 60 коп. та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 2000 (дві тисячі) грн.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення та з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 02.06.2020.
Суддя В.П. Тимошенко