29 травня 2020 року справа № 580/760/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Паламаря П.Г.,
за участю секретаря Трегулова Б.Л.,
позивача - ОСОБА_1 (особисто),
представника позивача -Пропадущого А.В.(за ордером),
представника відповідача - Ющенка О.В. (за посадою),
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Черкаська виправна колонія (62)" про визнання протиправним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся адвокат Пропадущий А.В. в інтересах клієнта ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) з позовом до Державної установи "Черкаська виправна колонія (62)" (18027, м. Черкаси, вул. Сурікова, 30, далі - відповідач) в якому з урахуванням збільшених позовних вимог просить:
-визнати протиправним та скасувати наказ державної установи "Черкаська виправна колонія (№62)" №25/ОС-20 від 06.02.2020;
-поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора (з професійної підготовки) відділу по роботі з персоналом державної установи "Черкаська виправна колонія (№62)";
-стягнути з державної установи "Черкаська виправна колонія (62)" код ЄДРПОУ 08564854 на користь ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 43057,50 грн.;
-стягнути з державної установи "Черкаська виправна колонія (62)" код ЄДРПОУ 08564854 на користь ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі грн. 00 коп.).
26.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.01.2020 ОСОБА_1 подано рапорт про звільнення його з Державної кримінально виконавчої служби за власним бажанням, однак у зв'язку зі зміною сімейних обставин 31.01.2020 позивачем подано рапорт про відкликання рапорту про звільнення. Зазначено, що всупереч норм КЗпП України 06 лютого 2020 року наказом №25/ОС-20, позивача звільнено зі служби. При чому, на думку позивача протиправне звільнення зі служби призвело до морального страждання, так як йому потрібно утримувати сім'ю, а також малолітню дитину від першого шлюбу.
В судовому засіданні позивач, а також його представник позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача надав письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив в задоволенні вимог відмовити, оскільки звільнення позивача відбулося за власним бажанням.
В судовому засіданні представники відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечував.
Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
14 серпня 2010 року ОСОБА_1 прийнятий на службу в Державну установу «Черкаська виправна колонія (62)» у відповідності до трудової книжки серії НОМЕР_2 .
24 січня 2020 року за вх. № 2/61 ОСОБА_1 подано рапорт на ім'я начальника установи - начальника арештного дому Державної установи «Черкаська виправна колонія (№62)» майора внутрішньої служби Валерія Івановича Субототенка, яким просив звільнити його з Державної кримінально виконавчої служби за власним бажанням.
31 січня 2020 року за вх. № 2/88 ОСОБА_1 подано рапорт начальнику установи про відкликання рапорту про звільнення від 24.01.2020 за № 2/61.
06 лютого 2020 року Державною установою «Черкаська виправна колонія (№62)» винесено наказ №25/ОС-20 «Про особовий склад» капітана внутрішньої служби, старшого інспектора (з професійної підготовки) відділу по роботі з персоналом Державної установи «Черкаська виправна колонія (№62)» ОСОБА_1 звільнено зі служби в державній кримінально-виконавчій службі України з 06.02.2020.
10 лютого 2020 року за вх. №438-2-20 позивачем подано повторний рапорт про відкликання рапорту про звільнення від 24.01.2020 за № 2/61.
12 лютого 2020 року ОСОБА_1 ознайомлено з наказом про звільнення(акт від 12.02.2020).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Законами України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713-IV(далі - Закон № 2713-IV), «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією із гарантій держави щодо забезпечення права на працю працездатним громадянам є правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи згідно до вимог статті 5-1 КЗпП України.
Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст.13 Закону № 2713-IV передбачено, що підприємства установ виконання покарань є державними підприємствами, які здійснюють господарську діяльність та професійно-технічне навчання засуджених. Порядок призначення і звільнення з посад, права, обов'язки та умови служби працівників підприємств установ виконання покарань, які мають спеціальні звання рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, визначаються відповідно до законодавства.
Згідно п. 3 ч. 6 та ч. 8 ст. 14 Закону № 2713-IV капітан внутрішньої служби відноситься до середнього начальницького складу кримінально-виконавчої служби, а трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).
Держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України. (ч. 1, 5 ст. 23 Закону № 2713-IV).
Так, згідно зі ст. 38 КЗпП України встановлено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в наслідок того, що позивач не вимагав розірвання трудового договору після подачі заяви про звільнення, про що надано рапорт про відкликання, прийнятий наказ Державної установи "Черкаська виправна колонія (№62)" №25/ОС-20 від 06.02.2020 не узгоджується з нормами Конституції України та КЗпП України про право на працю, а тому є протиправним і таким який підлягає до скасування.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність резолюції керівництва на рапорт про відкликання заяви про звільнення від 31.01.2020, оскільки уповноважений орган не вправі звільнити працівника за поданою раніше заявою у разі якщо останній не вимагає розірвання трудового договору.
Крім того, як встановлено п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону №580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням, однак ОСОБА_1 бажання в наслідок відкликання рапорту про звільнення не виявляв, враховуючи подачу рапорту про відкликання заяви про звільнення до фактичного звільнення.
Разом з тим, позивач підлягає поновленню на посаді з якої його було звільнено виходячи з наступного.
Згідно ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
За таких обставин, позивач підлягає поновленню на посаді і в структурі з якої його було звільнено з 06.02.2020 - а саме на посаді старшого інспектора (з професійної підготовки) відділу по роботі з персоналом Державної установи «Черкаська виправна колонія (№62)».
Крім того, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. (ст. 235 КЗпП України).
З урахуванням того, що суд прийшов до висновку про протиправність оспорюваного наказу та необхідність поновлення позивача на роботі, то підлягають і задоволенню позовні вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи з наступного.
При вирішенні питання про стягнення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить із того, що при обчисленні належної до виплати суми застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р. (далі - Порядок № 100).
Так, згідно з вимогами пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньомісячної заробітної плати здійснюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до п. 5.8 Порядку № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Так, згідно довідки Державної установи «Черкаська виправна колонія (№62)» від 06.04.2020 №8/1292/Ющ, заробітна плата ОСОБА_1 за два місяці, які передували звільненню позивача - грудень-січень 2020 року становила 22389,96грн. за 39 відпрацьованих днів(довідка відповідача № 2/1375 від 14.04.2020 про відпрацьовані дні ОСОБА_1 - у січні 2020 року 16 днів, а у грудні 2019 року 23 дні), а відповідно середньоденна заробітна плата становить 574,10 грн.
З матеріалів справи встановлено, що період вимушеного прогулу становить з 07.02.2020 по 29.05.2020р., що становить (лютий 2020 року - 16 днів; березень 2020 року - 21 день; квітень 2020 року - 21 день; травень 2020 року - 19днів) - 77 робочих днів.
Таким чином, підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.02.2020р. по 29.05.2020р. (виходячи з розрахунку 77днів х574,10грн.) у сумі 44205,70грн.
Відповідно до п. 2-3 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 2000 грн. суд зазначає.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування позивачу грошових коштів за заподіяні, на думку позивача, моральні страждання, оскільки для задоволення таких вимог потрібні такі фактори як наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а даних факторів з матеріалів справи не вбачаються.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 1 та ч. 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд зазначає що між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Андрія Пропадущого» укладено договір про надання правничої допомоги. Договором передбачено обсяг робіт та їх вартість.
До заяви надані розрахунки наданих послуг визначені в актах виконаних робіт та вартість за їх виконання, яка склала - 5750грн.
Окрім того, в матеріалах наявні квитанції про сплату грошових коштів за надання правничої допомоги на суму 3900грн.
З аналізу статті 134 КАС України, випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, позовну заяву та значення справи для сторони, суд робить висновок, що справа не потребувала значних затрат часу на її підготовку, підготовка цієї справи не вимагала значного обсягу технічної роботи.
Враховуючи викладене, беручи до уваги надані позивачем в обгрунтування своєї вимоги документи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2200 грн, що були сплачені позивачем адвокату у цій адміністративній справі.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір" з відповідача останній у відповідності до ст. 139 КАС України не стягується.
Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Державної установи "Черкаська виправна колонія (№62)" №25/ОС-20 від 06.02.2020.
Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора (з професійної підготовки) відділу по роботі з персоналом державної установи "Черкаська виправна колонія (№62)".
Стягнути з державної установи "Черкаська виправна колонія (62)" (код ЄДРПОУ 08564854) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.02.2020 по 29.05.2020 у розмірі 44205,70грн. (сорок чотири тисячі двісті п'ять грн. 70 коп.).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань державної установи "Черкаська виправна колонія (62)" (код ЄДРПОУ 08564854) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правову допомогу в сумі 2200 грн. грн. (дві тисячі двісті) грн. 00 коп.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора (з професійної підготовки) відділу по роботі з персоналом державної установи "Черкаська виправна колонія (№62)" та виплати заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.Г. Паламар
Повний текст рішення виготовлено 03.06.2020