Справа № 420/4716/20
03 червня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Потоцька Н.В., розглянувши клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального провадження,-
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення.
Розглянувши вказане клопотання, суддя проходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
По перше: заявлений у поданому клопотанні суб'єктний склад, а саме: відповідач не відповідає заявленому у справі № 420/4716/20. Також в обґрунтуванні вказаного клопотання йдеться про визнання протиправним та скасування наказу № 35 від 20.02.2020 р. ГУ ДМСУ в Одеській області, тоді як предметом розгляду у справі є рішення Державної міграційної служби України від 13.05.2020 року № 154-20.
По друге:
Згідно з п. 20 частини першої ст. 4 КАС України, адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною другою ст.12 КАС України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно ч.2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Частиною четвертою ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Справа, яка розглядається, до таких спорів не відноситься.
Згідно ч.1 ст.260 КАС України, питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Щодо критерію «малозначності», суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine) від 09 жовтня 2018 року (заява № 26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
ЄСПЛ у вказаному рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалось судами нижчих інстанцій.
З огляду на викладене, суд вважає, що для представника позивача застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним.
В судовому рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988 року (скарга №10465/83) зазначено, що серед вимог, які суд визнав як такі, що випливають з фрази «передбачено законом», є наступні:
- будь-яка норма не може вважатися «законом», якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатись розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію;
- фраза «передбачено законом» не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. У внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічної влади у здійснення прав.
З огляду на критерії, напрацьовані ЄСПЛ, суд вважає, що правові норми ст. 12, 257-262 КАС України сформульовані з достатньою точністю, що свідчить про можливість для позивача передбачити, що справа буде розглянута в порядку спрощеного позовного провадження.
Так, в ухвалі суду про відкриття провадження у справі від 09.08.2019 суд, дослідивши матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, дійшов висновку, що дана адміністративна справа згідно ст. 12, 257-262 КАС України, відноситься до справ незначної складності.
У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі».
Крім того, в ч.3 ст. 257 КАС України міститься ряд критеріїв, які необхідно з'ясувати та довести належними поясненнями та доказами, для вирішення питання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
В свою чергу, позивачем при зверненні із клопотанням про розгляд справи за правилами загального позовного провадження не здійснено його правове обґрунтування, не зазначені обставини, які за положеннями Кодексу могли вимагати розгляду справи саме в порядку загального позовного провадження.
З урахуванням зазначеного, клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 2, п.20 ст. 4, ч.6 ст. 12, 243, 248, 256, 257, 260, ч.5 ст. 262 КАС України, суд,-
В задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження - відмовити.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення по справі оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Потоцька Н.В.