Справа № 420/7932/19
03 червня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Бойко О.Я.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної Фіскальної Служби, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору, Одеська митниця Держмитслужби, про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500000/2019/000542/2 від 29.10.2019 р., вирішив задовльнити позовні вимоги.
І. Суть спору:
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної Фіскальної Служби, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору, Одеська митниця Держмитслужби, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500000/2019/000542/2 від 29.10.2019 р.
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
04.09.2019 року позивач уклав з Товариством Michael Berzun, Nataly Berzun, Berzun договір купівлі-продажу, за яким придбав легковий автомобіль марки Mercedes-Bens; модель S600, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 ; потужність 390; об'єм двигуна 5980, реєстраційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 ; дата першого допуску до експлуаації 05.02.23014р., номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу: НОМЕР_3 ; ціна продажу 42500 (сорок дві тисячі п'ятсот), Євро. Пробіг 37869 км.
Даний автомобіль позивач придбав на нейтральній зоні між Німеччиною-Україною та ввіз своїм ходом на територію України для розмитнення.
06.09.2019р. позивач подав митну декларацію №UA500650/2019/046494 та 14.09.2019р. митну декларацію №UA 500650/2019/048517. Відповідно до поданих декларацій позивач визначив митну вартість за першим методом визначення митної вартості товарів- за ціною договору купівлі-продажу 15868612, 6 грн. (42500 Євро або 58292,44 дол.США).
Розглянувши подані позивачем документи, 29.10.2019р., відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500650/2019/000542/2 із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.
На думку позивача, рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, прийнятим з порушенням вимог Митного кодексу України та належить до скасування. Позивач вважає, що відповідач при прийнятті рішення не обґрунтував причини, на підставі яких він дійшов до висновку про неможливість визначення митної вартості товару за вартістю операції, не зазначив будь-яких числових значень складових митної вартості товарів, які містяться у використаних ним джерелах. Крім того, відповідач не зазначив, чи порівнювався ідентичний товар з автомобілем, який декларував позивач (рік випуску, марка, модель, тип двигуна, потужність двигуна інше).
Також позивач звертає увагу на те, що застосована відповідачем митна декларація для порівняння містить ціну нібито ідентичного товару (183331 дол. США), яка значно перевищує ціну вказану у поданій декларації та ціну, яку визначив судовий експерт (63906 дол. США). Відповідач використав для порівняння декларацію, яка була подана майже за рік до подання позивачем декларації на зазначений вище автомобіль.
Таким чином, незважаючи на те, що позивач надав усі передбачені законодавством документи, відповідач у спірному рішенні не навів переконливих аргументів щодо неможливості застосування основного методу визначення митної вартості, не вказав підстави для переходу до застосування другорядного (резервного) методу та використання іншої митної декларації.
В судовому засіданні представник позивача підтвердила позовні вимоги.
(б) Позиція відповідача
03.02.2020 р. відповідач до суду надав відзив на адміністративний позов в якому заперечував порти позовної вимоги, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити з наступних підстав (а.с.78).
Зокрема, відповідач зазначав, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, він встановив, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або належить сплаті за ці товари.
Зазначені обставини виключали можливість перевірки відповідачем числового значення, заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статті 54 Митного кодексу України та обумовили необхідність запитувати від декларанта встановлені статтею 53 МК України додаткові документи та відомості. Проте декларант не подав всі додаткові документи, які були витребувані відповідачем, а саме:
1)банківські платіжні документи, які стосувалися оплати фактурної вартості транспортного засобу, перевезення, транспортно-експедиторських та інших послуг за межами митної території України;
2) калькуляції транспортних витрат за межами митної території України з урахуванням вартості фрахту, вартості інших складових вартості транспортування товару, що декларується, у тому числі територією експортера;
3)копії митної декларації країни відправлення;
4)якщо здійснювалося страхування - страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування;
5)звіт щодо вартості з ресурсу Schwacke;
6)звіт щодо вартості судової експертизи.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод №2) у даному випадку не міг бути використаним, оскільки були відстуні дані щодо фізичних характеристик товару, якості та репутації на ринку.
Метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо подібних товарів (метод №3) також не міг бути використаний через відсутність даних стосовно схожих складових клмпонентів товару.
Метод визначення митної вартості на основі віднімання (метод №4) вартості відповідач не міг використати у зв'язку з відсутністю даних стосовно: витрат на виплату комісійних, що були фактично сплачені, або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду; звичайних витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування та інших пов'язаних з такими операціями витрат.
Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості (метод №5) не може бути використаний через відсутність даних, що надаються виробником товарів.
За допомогою інформації, отриманої за результатами митного контролю, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим - 183 331 дол. США.
17.02.2020р. через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив. У своїй відповіді на відзив позивач посилався на те, що у відповідача не було обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Подані ним документи повністю підтверджували заявлену митну вартість товарів.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
27.12.2019р. суд ухвалою відкрив провадження в адміністративній справі №420/7932/19 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив судове засідання на 30.01.2020 року.
30.01.2020р. у відкритому судовому засдіанні суд ухвалою залучив в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Одеську митницю Держмитслужби.
11.03.2020р. в судове засідання учасники справи не з'явилися. Суд з урахуванням положень ч.9 ст.205 КАС України ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.
06.04.2020р. суд письмовою ухвалою витребував у позивача додаткові докази та зупинив провадження у справі до надходження документів, що витребовувалися.
03.06.2020р. після надходження документів, що витребовувалися, суд поновив провадження у справі та розглянув її по суті.
IV. Обставини, встановлені судом
Позивач уклав з Товариством Michael Berzun, Nataly Berzun, Berzun договір купівлі-продажу, за яким придбав легковий автомобіль марки Mercedes-Bens; модель S600, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 ; потужність 390; об'єм двигуна 5980, реєстраційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 ; дата першого допуску до експлуатації 05.02.23014р., номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу: НОМЕР_3 ; ціна продажу 42500 (сорок дві тисячі п'ятсот), Євро. Пробіг 37869 км. (а.с.17).
Даний автомобіль позивач придбав на нейтральній зоні між Німеччиною-Україною та ввіз своїм ходом на територію України для розмитнення.
06.09.2019р. позивач подав митну декларацію №UA500650/2019/046494 та 14.09.2019р. митну декларацію №UA 500650/2019/048517. Відповідно до поданих декларацій позивач визначив митну вартість за першим методом визначення митної вартості товарів- за ціною договору купівлі-продажу 15868612, 6 грн. (42500 Євро або 58292,44 дол.США).
Для підтвердженої заявленої митної вартості автомобіля позивач разом з митною декларацією надав митному органу наступні документи:
§ договір купівлі-продажу автомобіля ( з перекладом на українську мову) (а.с.17);
§ рахунок-фактура №0304;
§ свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу COE-K-1033/17-00083 (а.с.18);
§ квитанцію про сплату 462000 грн. за розмитнення автомобіля (а.с.25);
§ висновок судового експерта Ткач С.А. №10/1 від 12.09.2019р. про визначення ринкової вартості автомобіля, відповідно до якого вартість автомобіля станом на 12.09.2019р. становила 63 906 дол. США, що за курсом НБУ 24,97 складає 1595732,82 грн.(а.с.27).
Розглянувши подані позивачем документи, 29.10.2019р., відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500650/2019/000542/2 із застосуванням резервного методу визначення митної вартості (а.с.23).
У зазначеному рішенні вказано, що до митного оформлення разом з поданою митною декларацією для підтвердження заявленої митної вартості товарів подано: рахунок фактуру, коносамент, висновок експертної організації, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Вказані документи містять розбіжності та недоліки, зокрема:
- для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні перевізні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- згідно з ч.2 статті 53 МК України, якщо рахунок сплачено, декларантом для підтвердження митної вартості товару подаються банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.
Таким чином, згідно з ч.6 статті 54 МКУ не подані основні документи, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість.
Також в рішенні зазначено, що відповідач запропонував позивачеві надати (за наявності) до органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість та усувають виявлені недоліки і розбіжності, а саме:
1) банківські платіжні документи, які стосувалися оплати фактурної вартості транспортного засобу, перевезення, транспортно-експедиторських та інших послуг за межами митної території України;
2) калькуляції транспортних витрат за межами митної території України з урахуванням вартості фрахту, вартості інших складових вартості транспортування товару, що декларується, у тому числі територією експортера;
3) копії митної декларації країни відправлення;
4) якщо здійснювалося страхування - страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування;
5) звіт щодо вартості з ресурсу Schwacke;
6) звіт щодо вартості судової експертизи.
У спірному рішення зазначено, як підставу його прийняття те, що витребувані додаткові документи позивач не надав.
Відповідно до проведеного аналізу баз даних АСМО «Інспектор 2006» та ЄАІС Держмитслужби України відповідач встановив, що рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений час до митного оформлення є вищим: товар 1 - 183 331 дол. США. Встановлюючи рівень митної вартості товарів за резервним методом, відповідач посилався, як на основу для визначення саме такого рівня митної вартості, на МД від 24.05.2018р. №UA100210/2018/438613.
Суд встановив, що в МД від 24.05.2018р. №UA100210/2018/438613, яку відповідач використав при коригуванні митної вартості автомобіля, зазначений автомобіль з наступними характеристиками: марка Mercedes-Bens; модель S600 GUARD; тип:221Р, варіант І17 LNO, версія: НОМЕР_4 . Загальна сума за рахунком 85000 EUR (а.с. 89)
V. Джерела права та висновки суду.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином.
Зміст даних спірних правовідносин становить вирішення питання щодо правомірності коригування митним органом митної вартості легкового автомобіля, придбаного позивачем, який він ввіз на територію України для розмитнення.
Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами МК України.
Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України (надалі МК України), законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.
До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п. 23, 24 ст. 4 МК України, митне оформлення це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно з положеннями Митного кодексу України, орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до п. 2 ч. 2 зазначеної статті Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобовязані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 цієї статті Кодексу передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах пятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості.
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є обєктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобовязані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.
Таким чином, орган доходів і зборів має право вимагати від декларанта додаткові документи при наявності визначених законом підстав, визначених ч. 3 ст. 53 МК України.
З огляду на матеріали справи, суд зазначає, що позивач на підтвердження митної вартості подав відповідачу: декларацію, договір купівлі-продажу автомобіля, в якому зазначена загальна ціна 42 500 євро ( з перекладом на українську мову (а.с.17)); рахунок-фактуру №0304 на суму 42 500 євро; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу COE-K-1033/17-00083 (а.с.18); квитанцію про сплату 462000 грн. за розмитнення автомобіля (а.с.25); висновок судового експерта Ткач С.А. №10/1 від 12.09.2019р. про визначення ринкової вартості автомобіля, відповідно до якого вартість автомобіля станом на 12.09.2019р. становила 63 906 дол. США, що за курсом НБУ 24,97 складає 1595732,82 грн.(а.с.27).
На думку відповідача, дані документи не містили повноти даних на підтвердження задекларованої митної вартості. У зв'язку з цим відповідач зазначив, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні перевізні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; згідно з ч.2 статті 53 МК України, якщо рахунок сплачено, декларантом для підтвердження митної вартості товару подаються банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.
Проте суд не погоджується з таким аргументом відповідача. Що стосується відсутності банківських платіжних документів, на які посилається відповідач, твердження позивача про те, що оплата за автомобіль була здійснена готівкою, підтверджується інформацією у розділі Х Договору купівлі-продажу транспортного засобу. Дану обставину відповідач не взяв до уваги.
Так само щодо транспортних перевізних документів, наявність яких відповідач вважає обов'язковою, позивач зазначив, що він придбав автомобіль на нейтральній зоні між Німеччиною та Україною і ввіз його своїм ходом. Відповідно до даних у розділі Х Договору купівлі-продажу транспортного засобу транспортний засіб був переданий покупцю одразу після одержання покупної ціни 42 500 євро. Протилежне відповідач не довів.
Що стосується страхових документів, то вони надаються за умови, якщо здійснювалося страхування. Дану обставину відповідач не з'ясовував у позивача.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного орагну обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у своїй посатвноі від 20.02.2018р. у справі №809/1884/16.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Аналогічну правовоу позицію Верховний Суд висловив також у постанові від 15.05.2018р. у справі № 809/1275/17.
З урахуванням доданих позивачем до декларації документів, суд вважає, що вони не містять розбіжностей та є достатніми для підтвердження заявленої митної вартості. Вівдповідач не вказав, які саме існують невідповідності та в яких з поданих декларантом документів вони містяться.
Згідно з ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Пунктами 2,3 частини 6 статті 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.
Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 8 ст. 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 07.08.2018 року у справі №809/1261/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерціійних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використоувавалася митним органом при визначенні митної вартості оцінювання товарів із зщастосуванням резервного методу.
Таким чином, орган митного контролю повинен належним чином обґрунтувати рішення, чому саме не були враховані попередні методи визначення митної вартості.
У спірному рішенні відповідач зазначає підставою для визначення митної вартості автомобіля цінову інформацію ЄАІС ДФС України по автомобілю задекларованому у МД №UA100210/2018/438613 від 24.05.2018р. Проте не зазначив яким чином, за якими характеристиками співпадають, вказаний у даній декларації автомобіль та автомобіль задекларований позивачем. Тобто відстуні посилання на основні співпадаючі характеристики автомобілів (рік випуску, марка, тип, потужність двигуна). Крім того, суд звертає увагу на те, що застосована митна декларація була подана майже за рік до подання декларації позивача.
Таким чином, суд робить висновок, про недоведеність з боку відповідача необхідності застосування ним резервного методу для обчислення митної вартості товару.
На підставі викладених обставин суд вважає, що відповідач прийняв необґрунтоване рішення, без врахування усіх необхідних обставин. А відтак - спірне рішення є протиправним та належить до скасування.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
VI. Судові витрати
При поданні позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 1536,80 грн. Даний факт підтверджується квитанцією №ПН3710 від 24.12.2020р. (а.с4). З урахуванням висновку суду про задоволення позову, сплачений та документально підтвержений позивачем судовий збір належить до відшкодування. Адже відповідно до ч.1 статті 139 КАС України: «При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у спрваі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд -
1.Адміністратвиний позов задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA500000/2019/000542/2 від 29.10.2019р.
3.Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача, ОСОБА_1 , судові витрати у сумі 1536 (одну тисячу п'ятсот тридцять шість), 80 грн.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду.
3. Позивач- ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Відповідач - Одеська митниця ДФС адреса: 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-а код ЄДРПОУ 39441717.
Третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Одеська митниця Держмитслужби , адреса: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-А; код ЄДРПОУ 43333459.
Повний текст рішення складений та підписаний 03 червня 2020 року.
Суддя О.Я. Бойко
.