Справа № 420/4551/20
02 червня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Корой С.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Приморського районного відділу в м.Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,-
28.05.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Приморського районного відділу в м.Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу - Приморського районного відділу в м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь №5115-520/5115.1-20 від 16.05.2020) в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу - Приморського районного відділу в м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до п.п.3,5,6 ч.1 ст.172 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ознайомившись зі змістом адміністративного позову, суддя дійшов висновку, що він не відповідає ст.160, ст.161 КАС України.
Згідно з приписами п.2 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;
Так, позивач у якості відповідача зазначає Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Приморського районного відділу в м.Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області з кодом за ЄДРПОУ: « 37811384».
При цьому згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань вірним найменуванням юридичної особи з кодом ЄДРПОУ « 37811384» є: «Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області».
Суд зазначає, що відповідно до п.9 ч.1 ст.4 КАС України відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Частиною 3 статті 46 КАС України визначено, що відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно п.7 ч.1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг
Частиною 1 статті 55 КАС України визначено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ч.3 ст.55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Таким чином, з урахуванням наведених положень КАС України, Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області та його відділи, зокрема: Приморський районний відділ в м.Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області є самостійними суб'єктами владних повноважень в розумінні приписів КАС України.
Отже, позивачу необхідно визначитись із відповідачами у справі та надати до суду відповідні уточнення до позову.
Згідно з ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається, в тому числі, зміст позовних вимог.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пп.2-4 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Натомість, в прохальній частині позовної заяви позивач, зокрема, просить суд визнати протиправною відмову територіального органу ГУ ДМС в Одеській області.
При цьому, відмова сама по собі не є рішенням чи дією суб'єкта владних повноважень, оскільки така відмова має бути відображена саме у рішенні суб'єкта владних повноважень або у його діях.
Таким чином, позивачу необхідно уточнити вказану позовну вимогу у відповідності до приписів ст.5 КАС України, з урахуванням вищевикладеного судом.
Згідно ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 2 статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Так, даний адміністративний позов містить одну вимогу немайнового характеру.
У відповідності до п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 1 січня 2020 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 2102,00 грн.
Отже, за подачу адміністративного позову з даними вимогами позивач повинен надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. (2102,00 грн.*0,4).
Однак, позивачем не надано до суду доказів сплати судового збору.
Натомість, позивач зазначає, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі п.7 ч.1 ст.5, п.14 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір».
Суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо наявності підстав для звільнення від сплати судового збору відповідно до пункту 14 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір", - з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Зі змісту наведеної статті 3 вищевказаного закону вбачається, що законодавець розрізняє позовні заяви та інші заяви, які можуть бути об'єктом сплати судового збору.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Згідно з п.14 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Однак, вказана норма не передбачає звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви до адміністративного суду в інтересах зазначених осіб.
При цьому, пункт 14 вказаної норми звільняє від сплати судового збору осіб, які в інтересах малолітніх подають саме заяви, а не позовні заяви.
Також вказана норма передбачає звільнення від сплати судового збору за подачу заяви про захист прав дітей, а не звільнення від сплати судового збору за подачу позовної заяви в інтересах дітей.
На користь цього твердження свідчить також положення статті 8 Закону України "Про судовий збір", відповідно до п. п. "ґ" пункту 2 частини 1 якої враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору за таких умов: позивачем є особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Суд звертає увагу на те, що частина 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір", містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а стаття 5 цього ж Закону - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
Частиною 7 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
З цього приводу суд зазначає, що зазначені норми слід враховувати в системному зв'язку зі статтею 53 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Нормами статті 53 КАС України встановлюються правила участі у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Так, відповідно до частини першої зазначеної статті у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування повинні надати адміністративному суду документи та інші докази, які підтверджують наявність визначених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з нормами частини першої статті 56 КАС України права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Таким чином, звертаючись з позовом в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , його матір ОСОБА_1 , - діє як законний представник неповнолітнього в розумінні частини 1 статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України, а не як фізична особа, якій законом надане право звертатися до суду в інтересах інших осіб відповідно до частини 1 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вказана правова позиція узгоджується із висновком, викладеним в ухвалі Верховного Суду від 29.05.2019 у справі N 640/109/19.
Водночас, відповідно п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
Аналіз наведеної норми свідчить про те, що від сплати судового збору звільняються громадяни, які захищають у суді права та інтереси інших осіб, за умови, якщо останні мають пільги щодо сплати судового збору відповідно до законодавства.
Як слідує з наявних матеріалів, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, в якому просить суд визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу - Приморського районного відділу в м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь №5115-520/5115.1-20 від 16.05.2020) в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представництво інтересів іншої особи у суді відповідно до статті 56 КАС України не є абсолютною підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до пункту 7 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки закон не звільняє батьків, які звертаються в інтересах неповнолітньої / малолітньої дитини від сплати судового збору при зверненні до суду, за виключенням батьків дітей, пільги для яких встановлені пунктом 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Таким чином, аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку про те, що Закон не відносить неповнолітніх / малолітніх дітей та батьків, які звертаються в їх інтересах щодо дозволів на розробку проектів землеустроїв для відведення земельних ділянок, до категорії громадян, які звільняються від сплати судового збору, а тому позивач не вважається особою, яка звільняється від сплати судового збору, - і на підставі пункту 7 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верхового Суду від 15.01.2018 у справі N 607/1046/17, постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі N 367/5983/16-ц, ухвалі Верховного Суду від 22.11.2018 у справі 754/16008/17.
Таким чином, чинне законодавство України не звільняє позивача від сплати судового збору за подання даної позовної заяви в інтересах її дитини.
Інших правових підстав для звільнення від сплати судового збору суду позивачем не наведено, рівно як і не заявлено клопотання про звільнення / відстрочення / розстрочення сплати судового збору.
Отже, позивачу необхідно надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 840,80 грн.
Відтак, системно проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та дослідивши позовну заяву, судом з'ясовано, що при подачі адміністративного позову позивачем не було виконано вимог, передбачених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ч. 1 ст.169 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно ч.2 ст.169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. та уточненої позовної заяви (з копією для інших учасників справи) з урахуванням вищевикладеного судом..
Керуючись ст.ст.160, 161, 169 КАС України, суддя, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Приморського районного відділу в м.Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Копію цієї ухвали надіслати позивачу.
Встановити позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви, який обчислюється з дня наступного за закінченням строку дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя С.М. Корой