Справа № 420/923/20
03 червня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій щодо перерахунку пенсії по інвалідності, зобов'язання нараховувати та виплачувати пенсію по інвалідності, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області (далі- ГУ ПФУ в Одеській області), в якій позивач просить:
визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області по перерахунку належної позивачу пенсії по інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня поточного року по формулі використаній в пункті 9-1 постанови Кабінету Міністрів України № 1210;
зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області нараховувати та виплачувати пенсію по інвалідності, обчислену з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня поточного року, по формулі: Зп(мін), де П - розмір пенсії, Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, без обмеження розміру пенсії по інвалідності;
стягнути з ГУ ПФУ в Одеській області суму протиправно не нарахованої та невиплаченої частини пенсії з 26.04.2019 р.;
допустити негайне виконання рішення суду відповідно до ч.1 ст. 371 КАС України у межах суми стягнення за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у 1986р. був зарахований до військової частини, яка виконувала дезактиваційні роботи у зоні відчуження Чорнобильської АЕС. Під час проходження військової служби позивач отримав значне переопромінення, що призвело до інвалідності ІІ групи, пов'язаної з виконанням робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС. Посилаючись на приписи Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2019, позивач зазначив щодо наявності у нього з 25.04.2019р. права на отримання пенсії по інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановної законом на 1 січня 2019 р. Проте лише з 01.07.2019р. відповідачем проведено перерахунок належної позивачу пенсії по інвалідності та при цьому, на думку позивача, при обчисленні основного розміру пенсії по формулі відповідач мав врахувати норми прямої дії, а саме Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка визначає порядок обчислення пенсії, виходячи із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 99213/20 від 28.02.2020р.), в якому в обґрунтування правової позиції, зокрема, зазначено, що згідно Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011р., за бажанням осіб пенсії можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990рр., в розмірі відшкодування фактичних збитків. У даному випадку заробітна плата для обчислення пенсії враховується за будь-які 12 місяців підряд, пенсія обчислюється за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження. При цьому зазначено щодо неможливості врахування довідки № 118 від 26.09.1996р. про заробітну плату позивача за період роботи в зоні відчуження з 08.07.1986р. по 07.09.1986р., оскільки зідно акта перевірки від 20.07.2012р. суми, зазначені в довідці, не відповідають даним, відображеним в особових рахунках, а інші первинні документи стосовно нарахованої заробітної плати відсутні. При цьому, на думку відповідача, перерахунок пенсії відповідно до п. 9-1 вищевказаного Порядку є недоцільним, оскільки за наслідками його проведення розмір пенсії буде меншим за існуючий.
Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2020р. позовну заяву залишено без руху; надано позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.
Ухвалою від 10.02.2020 р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 03.04.2020 р. встановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання; призначено підготовче засідання по справі на 28.04.2020 р.
Ухвалою суду від 14.05.2020р. підготовче провадження в адміністративній справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 28.05.2020 р.
До судового засідання сторони явку представників не забезпечили. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
За приписами ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно зі ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-
ОСОБА_1 , 1951 р.н. в період з 08.07.1986р. по 07.09.1986р. у складі військової частини НОМЕР_2 знаходився на зборах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 17).
Відповідно до виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії №191234 та довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого від 21.08.2002р. Серія 2-18 АГ позивачу встановлено другу групу інвалідності з 21.08.2002р. та ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 60%, у зв'язку з захворюванням, отриманим при виконанні обов'язків військової служби з ліківдації наслідків Чорнобильської АЕС.
ОСОБА_1 з 24.09.1991р. призначено пенсію по інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків на Чоробильській АЕС відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З 01.07.2019р. розмір пенсії позивача перераховано з урахуванням встановленого мінімального розміру пенсії для даної категорії осіб в розмірі 525 % прожиткового мінімуму, що становить 8211,00 грн., а з 01.12.2019р. - 8599,50 грн.
23.01.2020р. (вих. № 90/М-11) за результатами розгляду звернення позивача щодо пенсійного забезпечення, повідомлено, що він отримує пенсію по інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків на Чоробильській АЕС (ступінь втрати працездатності - 60 %) у розмірі фактичних збитків відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». З 01.07.2019р. пенсію перераховано відповідно до п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011р. «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». При цьому зазначено, що при страховому стажі 26 років 6 місяців та без заробітної плати розмір пенсії встановлено на рівні 8211,00 грн. - основний розмір пенсії, 655,20 грн. - підвищення інваліду війни 2 групи; 379,60 грн. - додаткова пенсія інвалідам 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи; 50,00грн. - цільова допомога інвалідам 2 групи, 6701 - державна адресна допомога (а.с. 15).
Посилаючись на не здійснення перерахунку пенсії з 26.04.2019р. у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 1-р(ІІ)/2019; проведення перерахунку пенсії за формулою, а не на підставі прямої норми Закону № 796-ХІІ, тобто у 5-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, помноженого відсоток втрати працездатності, без врахування положень постанови Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 р., без обмеження розміру, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Статтею 46 Конституції України регламентовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Положенням статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 Закону № 1788-XII визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Аналогічні приписи закріплено і у ст.ст. 9, 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку (ст. 6 Закону № 1788-XII).
Статтею 15 Закону № 1788-XII визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Пунктом 13 «Прикінцевих положень» Закону № 1058-IV встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Позивачу призначена пенсія по інвалідності відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 3 ст. 54 Закону № 796-XII умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011р. затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Кабінету Міністрів України № 851 від 15.11.2017 р. постанову № 1210 від 23.11.2011 р. доповнено п. 9-1 наступного змісту:
« 9-1. За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою:
П=Зс*Кзс*Кв/100%, де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).
Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою:Кзс=Зп(мін)*5/Зс1
де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;
Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.
Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.
У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 р. № 1-р(II)/2019 Справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Таким чином, словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 25.04.2019 року.
Відтак, чинними з 25 квітня 2019 року є положення ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, згідно з якими особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Тобто фактично в результаті ухвалення Рішення Конституційним Судом України змінено положення частини третьої статті 59 Закону, оскільки розширено раніше встановлений перелік осіб, на яких поширюється порядок обчислення пенсій по інвалідності, визначений цими положеннями Закону.
Відтак особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби та є інвалідами внаслідок цього, мають право на обчислення пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати згідно з ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни "Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи" з 25 квітня 2019 року.
Постановою Кабінету Міністрів України № 543 від 26.06.2019 р. абзац перший п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011р., викладено у такій редакції:
« 9-1. За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: П=Зс*Кзс*Кв/100%
де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).
Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою:
Кзс=Зп(мін)*5/Зс1
де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;
Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.
Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.
У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».
Судом встановлено, що позивач має статус особи, яка брала участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, особою з інвалідністю ІІ групи, перебуває на обліку в пенсійному органі як отримувач пенсії по інвалідності на умовах, встановлених ст. 54 Закону № 796-XII.
Отже, обчислення основної державної пенсії по інвалідності позивача відповідно вимог ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, підлягає з дати звернення із заявою, виходячи з того, що зазначеною законодавчою нормою передбачено, що обчислення пенсії по інвалідності, призначеної на умовах Закону № 796-XII, в розмірі, який обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, можливе лише за бажанням пенсіонера.
Таким чином, саме активні дії пенсіонера - звернення до пенсійного органу з відповідною заявою, можуть посвідчувати бажання останнього стосовно такого обчислення його пенсії.
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України № 851 від 15.11.2017р. внесено зміни до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011р., яка застосовується з 01.10.2017р., та зазначена постанова містить лише формулу, за якою обчислюється пенсія з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Однак, право на обчислення пенсії за цією формулою не є абсолютним, оскільки, в силу положень ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, потребує вчинення пенсіонером певних дій для його реалізації.
При цьому, вказана постанова Кабінету Міністрів України не надає повноважень органам Пенсійного фонду автоматично змінити механізм обчислення фактично отримуваної пенсії на механізм, передбачений ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, без волевиявлення пенсіонера.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з заявою від 09.04.2020р. (а.с. 45), яку подано після відкриття провадження у справі, проте із заявою про перерахунок пенсії за ст. 59 Закону № 796-ХІІ з 25.04.2019р. не звертався.
Відповідно до п. 4-7 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону № 2148-VІІІ) особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до Законів України «Про Кабінет Міністрів України», «Про державну службу», «Про Національний банк України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про судоустрій і статус суддів», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.
У свою чергу, згідно з п. 4-3 «Прикінцевих положень» Закону № 1058, пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 01.10.2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
З аналізу наведених норм вбачається можливість автоматичного переведення осіб, яким пенсія призначена, зокрема, за Законом № 796-ХІІ, на пенсію на загальних умовах - за Законом № 1058, у тому разі, якщо розмір пенсії, умовно розрахованої для цих осіб за Законом № 1058 із застосуванням п. 4-3 «Прикінцевих положень» Закону № 1058, виявиться більшим, ніж той, який ці особи фактично отримують за Законом № 796-ХІІ.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач не порушує питання про переведення його з пенсії, призначеної на умовах Закону № 796-ХІІ, на пенсію, на умовах Закону № 1058.
Норма п. 4-7 «Прикінцевих положень» Закону № 1058 жодним чином не стосується зміни механізму обчислення пенсії в межах Закону № 796-ХІІ (із передбаченого ст. 54 цього Закону на 5-кратний розмір мінімальної заробітної плати, визначений ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, позивач з 25.04.2019р. мав право на перерахунок та виплату пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте для реалізації такого права, як зазначено судом вище, необхідним є звернення із відповідною заявою.
Аналогічну правову позицю висловлено Верховним Судом у рішенні від 20.05.2020 р. у справі №520/12609/19.
Враховуючи викладене, у відповідача не було підстав для здійснення такого перерахунку з 25.04.2019р., з огляду на те, що відповідна заява позивачем не подавалась.
З приводу доводів позивача про протиправність перерахунку пенсії по інвалідності, виходячи з 5- кратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року за формулою, передбаченою п.9-1 Порядку № 1210, суд зазначає наступне.
Основний розмір пенсії позивача обчислено за формулою, визначеною пунктом 9-1 Порядку № 1210.
Загалом основний розмір пенсії позивача з 01.07.2019 р. склав 8211,00 грн., з 01.12.2019 р. - 8599,50 грн.
Суд зазначає, що формулу, за якою обчислюється пенсія по інвалідності у цьому випадку, визначено пунктом 9-1 Порядку № 1210. Цією нормою передбачено застосування для обчислення пенсії трьох складових: середнього показника середньої заробітної плати (доходу) за 2014, 2015 та 2016 роки, середньомісячного коефіцієнта заробітної плати та розміру відшкодування фактичних збитків. При цьому, для обчислення середньомісячного коефіцієнта заробітної плати у розрахунок береться п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня відповідного року та розмір середньої заробітної плати (доходу) на одну застраховану особу в цілому по Україні за рік, що передує відповідному року, тобто за попередній рік.
Відповідно до ч. 3 ст. 54 Закону № 796-XII умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Перерахунок пенсії позивача проведений за формулою, що передбачена п 9-1 Порядку № 1210 і наведені вище положення Порядку не скасовані та є чинними.
Застосування формули, передбаченої Порядком № 1210, при обчисленні розміру пенсії узгоджується також зі змістом ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що передбачає право особи на обчислення пенсії по інвалідності відповідно до цього Закону або за бажанням - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Тобто, за Законом 796-XII умови, порядок призначення пенсії по інвалідності визначаються актами Кабінету Міністрів України (ч. 3 ст. 54), і розмір пенсії може бути обчислений, з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
При цьому, Закон 796-XII та Закон № 2262 не містять положень про те, що пенсія по інвалідності розраховується саме в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, водночас передбачають проведення розрахунку пенсії у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, за формулою, в якій однією зі складових є п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
У Рішенні №3-рп/2012 від 25.01.2012 року Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Отже, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов'язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.
Щодо вимог позову в частині проведення відповідних виплат без обмеження розміру пенсії зазначає наступне.
Частиною 1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Тобто, в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб підлягає захисту у разі встановленням судом факту їх порушення.
Верховний Суд України, розглядаючи справу № 21-438а12, у постанові від 26 березня 2013 року дійшов висновку, що відповідно до ч. 1 ст. 2, п.п. 6, 8 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 6 КАС України, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивачів.
Матеріали даної справи не містять доказів того, що розмір пенсії позивача після проведеного перерахунку обмежений максимальним розміром.
Враховуючи вищевикладене, суддприходить до висновку, про передчасність та необґруність позовних вимог, у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.
Згідно п.1 ч.1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Враховуючи висновок суду про відмову в задоволенні позову, вимоги щодо звернення рішення суду до негайного виконання відповідно до ч.1 ст. 371 КАС України у межах суми стягнення за один місяць є безпідставними.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.п. 9, 10 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, а також те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, відсутні підстави для стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій щодо перерахунку пенсії по інвалідності, зобов'язання нараховувати та виплачувати пенсію по інвалідності,- відмовити.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року №540-ІХ..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя: Г.П. Самойлюк
.