Справа № 420/2617/20
01 червня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказу і податкових повідомлень-рішень,-
26.03.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління ДПС в Одеській області № 580 від 01.10.2019 р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )»;
2) визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті ГУ ДПС в Одеській області № 0007203305 від 03.12.2019 року; № 0007273305 від 03.12.2019 року; № 0007243305 від 03.12.2019 року; № 0007233305 від 03.12.2019 року; № 0007193305 від 03.12.2019 року; № 0007183305 від 03.12.2019 року; № 0007263305 від 03.12.2019 року; № 0007253305 від 03.12.2019 року; № 0007223305 від 03.12.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач, зазначає, що 15.08.2019 р. ним отримано повідомлення від 12.08.2019 р. № 1522/13-05 за підписом заступника начальника ГУ ДФС в Одеській області В. Попова, в якому повідомлялось, що на підставі пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.7 п. 78.1 статті 78, 79 Податкового кодексу України та наказу № 6208 від 05.08.2019 р. з 06 вересня 2019 року буде проводитися документальна позапланова перевірка ФОП ОСОБА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено па органи державної фіскальної служби за період з 01.01.2016року по 26.09.2018року, дотримання вимог Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску па загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) за період з 01.01.2011 року по 26.09.2018 року». Разом з Повідомленнями ГУ ДФС в Одеській області від 12.08.2019 року позивачу також надійшла копія наказу № 6208 від 05.08.2019 р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
Перевірку було розпочато 06.09.2019 р., тобто у строк, визначений Наказом ГУ ДФС в Одеській області від 05.08.2019 р. та повідомленням ГУ ДФС в Одеській області від 12.08.2019 р. У зв'язку з викладеним, 10.09.2019 р. позивач надав відповідачу (правонаступник ГУ ДФС в Одеській області) для перевірки вказані в повідомлені ГУ ДФС в Одеської області від 12.08.2019 документи.
Як зазначено у позові, відповідно до вимог пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України та Наказу ГУ ДФС в Одеській області від 05.08.2019 р., перевірка тривала 5 робочих днів: з 06.09.2019 по 12.09.2019 р. включно. У позові вказано, що той факт, що контролюючий орган не повернув позивачу отримані від нього згідно опису від 10.09.2019 р. документи підтверджує, що перевірка фактично проводилась й була завершена.
На думку позивача, строк для складення та реєстрації акту за результатами перевірки складав з 13.09.2019 по 19.09.2019 р. включно. Строк для вручення чи направлення позивачу результатами перевірки тривав з 19.09.2019 по 20.09.2019 р. включно.
Разом з тим, зазначено у позові ані 19.09.2019 чи 20.09.2019 р., ані у подальшому акт за результатами перевірки, що тривала з 06.09.2019 по 12.09.2019 р. включно, позивачу не були ні вручені, ні направлені поштою. Акт за результатами перевірки, що тривала з 06.09.2019 по 12.09.2019 р. включно, позивач особисто чи через представників або поштою не отримував.
В подальшому, зазначено у позові 16.10.2019 р., на адресу позивача надійшло повідомлення від 03.10.2019 р. № 202/33-05 за підписом в.о. заступника начальника ГУ ДПС в Одеській області Вадима Попазова. Разом з Повідомленнями Відповідача від 03.10.2019 р. позивачу також надійшла копія наказу № 580 від 01.10.2019 р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )» за підписом в.о, заступника начальника ГУ ДПС в Одеській області Вадима Попазова. Вказаним наказом прийнято рішення провести 28 жовтня 2019 року тривалістю 4 робочих днів документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотриманню податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, за період 01.01.2016 року по 26.09.2018 року, дотримання вимог Закону України від 8 липня 2010 року №2464-71 «Про збір та облік єдиного внесу на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) за період 01.01.2011 року по 26.09.2018року».
Позивач зазначає, що як вбачається зі змісту повідомлення відповідача від 03.10.2019 р. та наказу відповідачі від 01.10.2019 р. вид та зміст нової перевірки, а також перевіряємий період, є абсолютно тотожними виду та змісту вже проведеної 06.09.2019-12.09.2019 р. перевірки.
У зв'язку з викладеним та з метою отримання роз'яснень з приводу ситуації, що склалась позивач звернувся до відповідача, посадові особи якого повідомили про скасування попередньої перевірки й призначення нової у зв'язку з реорганізацією, внаслідок якої повноваження ГУ ДФС в Одеській області перейшли до відповідача,
Також позивач отримав лист № 757/К/15-32-33-05-09 від 19.09.2019 року за підписом в.о. заступника ГУ ДПС в Одеській області Вадимо Попазова, в якому зазначено наступне: «Головне управління ДПС в Одеській області в зв'язку з припиненням функцій і повноважень Державної фіскальної служби і здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій / повноважень Державної фіскальної служби, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу повідомляє: Наказ №6208 від 05.08.2019 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 » ГУ ДФС в Одеській області і Повідомлення № 1522/14-05 від 12.08.2019 року - вважати скасованими».
Позивач звертає увагу на те, що оскільки лист від 19.09.2019 р., наказ відповідача від 01.10.2019 р. та повідомлення відповідача від 03.10.2019 р. не відповідають чинному податковому законодавству, не створюють підстав для повторної перевірки з питань та за період, за якими вже проведено перевірку, то й Акт перевірки також є незаконним та не може слугувати підставною для прийняття відносно позивача оскаржуваних ППР.
Так, зазначено у позові, чинним податковим законодавством не передбачено права контролюючого органу проводити (повторно) документальну позапланову перевірку платника податків з питань та за період, за якими вже проведено відповідну перевірку, за двома виключеннями. Про відсутність підстав для проведення повторної перевірки, а також про відсутність можливості (й власне обов'язку) повторно надати вже надані до перевірки документи, позивач повідомив відповідача 25.10.2019 р. Незважаючи на викладене, відповідач залишив лист позивача без уваги й, діючи всупереч вимогам чинного законодавства, провів повторну документальну позапланову перевірку позивача з питань та за період, що вже перевірялись з 06.09.2019 по 12.09.2019 року.
Таким чином, як стверджує позивач, акт перевірки є незаконним й не може слугувати підставою для прийняття відносно ФОП ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень. Більш того, недотримання встановлених статтями 75-81 ПК України приписів порушуй відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб'єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах. А тому в разі призначення документальної перевірки платник податків має право оскаржувати відповідні рішення (в тому числі накази про призначення перевірки), дії або бездіяльність контролюючого органу незалежно від того фактично здійснено таку перевірку.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач також посилається на помилковість висновків контролюючого органу про порушення позивачем 14.12.2016 р. умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності - внаслідок надання позивачем товариству з обмеженою відповідальністю «СТЕНСОН-УКРАЇНА» фінансової допомоги у сумі 38029414 грн. згідно листа від 14.12.2016 року без ПДВ.
У позові вказано, що відповідач розцінив перераховані позивачем товариству з обмеженої відповідальністю «СТЕНСОН-УКРАЇНА» грошові кошти як фінансову допомогу, надання якої, на думку відповідача, є забороненим для платника єдиного податку1-3 груп видом діяльності надання фінансової послуги. Водночас, вказує позивач, поняття «фінансова послуга» та «фінансове посередництво» не є тотожним. Позивач вказує, що фінансове посередництво є різновидом фінансової послуги, однак не кожна фінансова послуга є фінансовим посередництвом. Між тим, в Акті перевірки фактично вказується на надання фінансової послуги, у зв'язку і чим позивач начебто порушив умови перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. Такий висновок є помилковим, оскільки відповідачем не наведено доказів здійснення Позивачем саме фінансового посередництва у розумінні ч. 3. ст. 333 ГК України.
Отже, як стверджує позивач, висновок про порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності не відповідає дійсності, не підлягає врахуванню та не може бути підставою для подальшого прийняття відносно нього будь-яких податкових повідомлень-рішень.
У позові вказано, що відповідач посилаючись на вимоги ч. 4 п. 293.4 ст. 29 ПК України, зазначає, що фінансова допомога у сумі 14 900 грн., повернута ТОВ «СТЕНСОН-Україна» позивачу 23.12.2016 р. (4500 грн.), 27.12.2016 р. (5 400 грн.) та 21.12.2016 р. (5 000 грн.), входила до складу доходу позивача й підлягала оподаткуванню за ставкою 15%.
Такі висновки на думку позивача є помилковими, з огляду на наступне.
З посиланням на положення пп. 3, 5 п. 292.11 ст. 292 ПК України, позивач вказує, що як вбачається із Акту перевірки, грошові кошти, які відповідач розцінив в якості фінансової допомоги, наданої Позивачем ТОВ «СТЕНСОН-УКРАЇНА», були повернуті ТОВ «СТОНСОН- УКРАЇНА» Позивачу протягом менш як 12 місяців. З огляду на викладене, зазначені кошти не підлягають включенню до складу доходів позивача за 2016 рік як платника єдиного податку II групи.
У позові позивач також вказує на незаконність анулювання реєстрації платником єдиного податку. Так, в Акті перевірки зазначається, що в грудні 2016 р. позивач порушив умови перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, а саме надання поворотної фінансової допомоги, у зв'язку з 01.01.2017 р. повинен був перебувати на загальні системі оподаткування.
Далі відповідач за результатами проведення перевірки й шляхом складання оскаржуваних ППР заднім числом, а саме з 01.01.2017 року застосував до позивача наслідки порушення,умов перебування на спрощеній системі оподаткування без прийняття рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку, внаслідок чого за оскаржуваними ППР Позивачу донараховано податкові зобов'язання з ПДФО, ПДВ, ЄСВ, військового збору тощо, а також штрафні санкції.
Як стверджує позивач, єдиною передумовою для донарахування податкових зобов'язань зі сплати податку на доходи фізичних осіб та штрафних санкцій є прийняття рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку з обов'язковим внесенням відповідної інформацію до Реєстру платників єдиного податку та ЇЇ відображенням на офіційному веб-сайті ДФС Укради. Водночас Рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку має оформлюватися окремим документом, складеним у письмовій формі за підписом керівника контролюючого органу з обов'язковим наданням його платнику податків. Дане твердження цілком узгоджується із правовою позицію контролюючого органу, оприлюдненою на офіційному сайті ДФ України за посиланням: http://cv.sfs.gov.ua/media-ark/news-ark/print-298254.html І
Проте, як стверджує позивач, відповідач не приймав рішення про анулювання реєстрації Позивача платником єдиного податку. Таке Рішення не надходило на адресу Позивача, а також йому не вручалося. Окрім того, станом на 24.03.2020 року на офіційному веб-сайті центрального виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику за посиланням https://cabinet.tax.gov.ua/ також відсутня інформація про анулювання реєстрації чи виключення Позивача з реєстру платників єдиного податку.
Отже, зазначено у позові, з викладеного вбачається, що донарахування податкових зобов'язань з ПДФО ПДВ, ЄСВ, військового збору тощо, а також штрафних санкцій - є неправомірним оскільки Відповідачем не приймалося Рішення про анулювання реєстрації Позивача платником єдиного податку. Крім того, наявність в Акті перевірки тверджень відповідача про те, що починаючи 01.01.2017 року позивач начебто перебуває на загальній системі оподаткування, обліку та звітності, також відображення відповідачем в Акті перевірки визначених п. 299.11 ст. 299 ПК Україну наслідків анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку, свідчать про те, що анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку (з прийняттям відповідного рішення або без його прийняття) відбулось або у період часу до проведення перевірки, або під час проведе: перевірки позивача, але у будь-якому разі не після її проведення. Водночас зі змісту п. 299.11 ст. 299 ПК України вбачається, що рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку приймається контролюючим органом виключно на підставі акту перевірки, в якому зафіксовано відповідні порушення умов перебування на спрощеній Системі оподаткування, обліку та звітності.
Отже, як стверджує позивач, із зазначеного випливає, що повноваження контролюючого органу щодо анулювання реєстрації платника єдиного податку (шляхом прийняття відповідного рішення) виникають після завершення перевірки платника податку та складення акту перевірки. Між тим, з огляду на положення ст. 19 Конституції України та п. 56.21 ст. 56 ПК України наслідки анулювання відповідачем реєстрації позивача платником єдиного податку у період часу до настання визначеного п. 299.11 ст. 299 ПК України моменту виникнення у відповідача відповідних повноважень слід трактувати на користь саме платника податків - незаконність таких дій відповідача та безпідставність оскаржуваних ППР.
У позові вказано, що застосована до позивача адміністративно-господарська санкція у вигляді анулювання реєстрації платника єдиного податку ні чим іншим, ніж адміністративно-господарською санкцією в розумінні ст. 238 ГК України, строки застосування якої передбачені ч. 1 ст. 250 ГК України. Між тим, з акту перевірки випливає, що порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, позивач начебто вчинив в грудні 2016 року. Отже строк для притягнення позивача до встановленої п. 299.11 ст. 299 ПК України відповідальності станом на 01.01.2018 р. сплинув, незалежно від часу виявлення відповідачем зазначеного порушення. Однак, відповідач наклав на позивача адміністративно-господарську санкцію (анулювання реєстрації платника єдиного податку) майже через три роки від моменту його вчинення.
Таким чином, на думку позивача, відповідач вийшов за межі строку для застосування до позивача такої адміністративно-господарської санкції як анулювання реєстрації платника єдиного податку, у зв'язку з чим оскаржувані ППР, прийняті внаслідок таких незаконних дій Відповідача, піддягають скасуванню.
На думку позивача, відповідач помилково визначив податкові зобов'язання ОСОБА_1 як платнику ПДВ. У позові вказано, що в перевіряємий період позивач не був зареєстрований платником ПДВ й не підлягав обов'язковій реєстрації платником ПДВ.
Водночас, як стверджує позивач, відповідачем не доведено здійснення позивачем протягом 12 послідовних календарних місяців, що передують 01.01.2017 р. (стверджувана відповідачем дата початку перебування позивача на загальній системі оподаткування), оподатковуваних ПДВ господарських» операцій з постачання товарів/послуг в сумі, що перевищує 1 000 000 грн. без урахування ПДВ Таким чином наявний в Акті перевірки висновок відповідача про «порушення ОСОБА_1 п. 181.1 ст. 181, п. 183.1, п. 183.2 ст. 183 Податкового кодексу України 02.12.2010 року за № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого донарахована у загальній сумі 372761,20 грн., а саме за 2017 рік 184086,08 грн. і за 2018 рік - 188675,12 грн.» є помилковим, не підлягає врахуванню й не може слугувати для прийняття відносно позивача оскаржуваних ППР.
З аналогічних підстав помилковими є й наявні в Акті перевірки висновки про порушення Позивачем наступних вимог законодавства: п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого не надано податкові декларації з податку на додану вартість за 20 податкових періодів.
Ухвалою суду від 30.03.2020 року судом прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказу і податкових повідомлень-рішень та відкрито провадження в адміністративній справі.
Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст.262 КАС України.
21.04.2020 року (вх. №16321/20) від представника Головного управління ДПС в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками, згідно переліку, зазначеного у ньому.
Так, у відзиві відповідач зазначає, що Головне управління ДПС в Одеській області вважає адміністративний позов таким, що не підлягає задоволенню.
З посиланням на фактичні обставини справи щодо проведення перевірки, призначеної наказом №580 від 01.10.2019 року та висновки акту, який складений за її результатами, Головне управління ДПС в Одеській області просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
22.04.2020 року (вх. №16405) від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив разом із додатками, згідно переліку, зазначеного у ній.
Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв по суті спарви до суду не надходило.
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
З урахуванням положень ч.1 ст.120, ч.6 ст.120 КАС України, ст.258 КАС України, дана адміністративна справа вирішується судом у межах строку, визначеного ст. 258 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 25.12.2008 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець (запис № 2 556 000 0000 076717) та з 26.12.2008 року по 27.09.2018 перебував на податковому обліку.
ФОП ОСОБА_1 здійснював наступні види діяльності за КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 47.65 Роздрібна торгівля іграми та іграшками в спеціалізованих магазинах; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами.
27.09.2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб-фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис №25560060005076717 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем
ОСОБА_1 .1.14.1 Акту №301/15-32-33-05/ НОМЕР_1 вказано, що ФОП ОСОБА_1 оподаткування одержаних доходів від провадження діяльності з 01.01.2016 року по 26.09.2018 року здійснював на спрощеній системі.
З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що 05.08.2019 року на підставі п.78.1.7 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято наказ №6208 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця « ОСОБА_1 » (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), яким наказано провести документальну позапланову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 06.09.2019 року тривалістю 5 робочих днів, з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено па органи державної фіскальної служби за період з 01.01.2016року по 26.09.2018року, дотримання вимог Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску па загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) за період з 01.01.2011 року по 26.09.2018 року» (т.1 а.с.25).
12.08.2019 року на підставі п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.78.1.7 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України та наказу від 05.08.2019 року №6208 Головним управлінням ДФС в Одеській області складено повідомлення №1522/13-05 про проведення з 06.09.2019 року документальної позапланової перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено па органи державної фіскальної служби за період з 01.01.2016року по 26.09.2018року, дотримання вимог Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску па загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) за період з 01.01.2011 року по 26.09.2018 року та про необхідність надання документів для її проведення (т.1 а.с.26-27).
Судом встановлено, що позивачем 10.09.2019 року за вх. №4569/К/15-32 було подано документи щодо перевірки ДФС в Одеській області (а.с.27-28).
19.09.2019 року Головним управлінням ДПС в Одеській області на адресу позивача направлено листа №757/К/15-32-33-05-09, в якому зазначено, що Головне управління ДПС в Одеській області в зв'язку з припиненням функцій і повноважень Державної фіскальної служби і здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій / повноважень Державної фіскальної служби, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу повідомляє : «Наказ №6208 від 05.08.2019 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 » ГУ ДФС в Одеській області і Повідомлення № 1522/14-05 від 12.08.2019 року - вважати скасованими» (т.1 а.с.29).
01.10.2019 року Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі п.78.1.7 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України прийнято наказ №580 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця « ОСОБА_1 » (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), яким наказано провести документальну позапланову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 06.09.2019 року тривалістю 5 робочих днів, з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено па органи державної фіскальної служби за період з 01.01.2016року по 26.09.2018року, дотримання вимог Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску па загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) за період з 01.01.2011 року по 26.09.2018 року» (т.1 а.с.30).
03.10.2019 року на підставі п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.78.1.7 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України та наказу від 01.10.2019 року №580 Головним управлінням ДПС в Одеській області складено повідомлення №1522/13-05 про проведення з 28.10.2019 року документальної позапланової перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено па органи державної фіскальної служби за період з 01.01.2016року по 26.09.2018року, дотримання вимог Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску па загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) за період з 01.01.2011 року по 26.09.2018 року та про необхідність надання документів для її проведення (т.1 а.с.32).
07.11.2019 року Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі п.78.1.7 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, п.2 ч.1 ст.13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», згідно даних Державного реєстратора про припинення підприємницької діяльності від 26.09.2018 року №25560060005076717 і наказу ГУ ДПС в Одеській області від 01.10.2019 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності СГД ОСОБА_1 з питань дотримання податкового законодавства з 01.01.2016 року по 26.09.2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016року по 26.09.2018року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016року по 26.09.2018року за результатами якої складено акт №301/15-32-33-05/ НОМЕР_1 (т.1 а.с.34-67).
Вказаною перевіркою встановлено наступні порушення:
- п.63.3. ст.63 (абз.4) Податкового кодексу України, в результаті чого не повідомлено контролюючий орган про усі об'єкти оподаткування, які використовувались у здійсненні підприємницької діяльності;
- п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України не надання в повному обсязі;
- п.292.1 ст.292 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму валового доходу, платника єдиного податку ІІ групи за 2016 рік;
- ч.4 п.293.4 ст.293 Податкового кодексу України, в результаті чого не донараховано єдиний податок за 2016 рік у сумі 2235 грн.;
- пп.49.18.2, п.49.18.5, п.49.18, п.177.5.2 п.177.5, п.177.11 ст.177 Податкового кодексу України;
- пп.г) п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України;
- розділ ІІІ Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 року за №111/26556;
- п.168.1.4, п.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлена заборгованість (кредиторська) по податку з доходів фізичних осіб (*11010100) в сумі 5002,17 грн.;
- п.181.1 ст.181, п.183.1, п.183.2 ст.183 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано ПДВ у загальній сумі 372761,20 грн., а саме за 2017 рік 184086,08 грн. і за 2018 рік - 188675,12 грн.;
- п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України, в результаті чого не надано податкові декларації з податку на додану вартість за 20 податкових періодів;
- пп.1.4 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу, в результаті чого встановлена кредиторська заборгованість по військовому збору (*11011000) на дату припинення діяльності становить 503,46 грн.).
До вказаного акту відповідачем складено розрахунок податкових зобовязхань (штрафних санкцій) (т.1 ас.84-86).
На вказаний акт позивачем було подано заперечення та листом від 29.11.2019 року №5334/К/15-32-33-05-12 Головним управлінням ДПС в Одеській області висновки акту перевірки залишено без змін (т.1 а.с.6982).
На підставі висновків ату перевірки, Головним управлінням ДПС в Одеській області 03.12.2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
1) № 0007203305, яким позивачу за порушення ч.4 п.293.4 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Єдиний податок з фізичних осіб» на загальну суму 2 793,75 гри., у тому числі за податковим зобов'язанням 2 235,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 558,75 грн. (т.1 а.с.87);
2) № 0007273305, яким позивачу за порушення пп.1.4 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 786,78 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням 503,46 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 283,32 грн. (т.1 а.с.88);
3) № 0007243305, яким позивачу за порушення п.168.1.4, п.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 7622,50 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням 5002,17 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 2620,33 грн. (т.1 а.с.89);
4) № 0007233305 від 03.12.2019 р., яким до позивача за порушення пп.г) п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у умі 510,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що спл. подат. агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п (т.1 а.с.90);
5) № 0007193305, яким до позивача за порушення п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн. за платежем Адмін.штрафи та інші санкції (надх.коштів, контроль за справлянням яких закріп, за ГУДФС-рай) (т.1 а.с.91);
6) № 0007183305., за яким до позивача за порушення п.63.3. ст.63 (абз.4) Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170,00 грн. за платежем Адмін.штрафи та інші санкції (надх.коштів, контроль за справлянням яких закріп, за ГУДФС-рай (т.1 а.с.92);
7) № 0007263305., яким до позивача за порушення п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 3 400,00 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг) (т.1 а.с.93);
8) № 0007253305, яким позивачу за порушення п.181.1 ст.181, п.183.1, п.183.2 ст.183 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 465 951,50 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням 372 761,20 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 93190,30 грн. (т.1 а.с.94);
9) № 0007223305, за яким до позивача за порушення пп.49.18.2, п.49.18.5, п.49.18, п.177.5.2 п.177.5, п.177.11 ст.177 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн. за платежем Податок на доходи фіз. осіб, що сплачений фіз.особами зі результатами річного декларування (т.1 а.с.95).
Вважаючи наказ Головного управління ДПС в Одеській області № 580 від 01.10.2019 р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )» та податкові повідомлення-рішення, прийняті ГУ ДПС в Одеській області № 0007203305 від 03.12.2019 року, № 0007273305 від 03.12.2019 року,- № 0007243305 від 03.12.2019 року, № 0007233305 від 03.12,2019 року, № 0007193305 від 03.12.2019 року, № 0007183305 від 03.12.2019 року, № 0007263305 від 03.12.2019 року, № 0007253305 від 03.12.2019 року, № 0007223305 від 03.12.2019 року протиправними та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи дану справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Пунктом 1.1. статті 1 Податкового кодексу України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Відповідно до п. 61.1 ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з п.61.2 ст.61 ПК України податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Види перевірок, які контролюючі органи мають право проводити, визначені ст.75 ПК України, пунктом 75.1 якої визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Порядок зняття з обліку платників податків у контролюючих визначено розд. ХІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 № 462) зі змінами та доповненнями (далі - Порядок).
Згідно із п. 11.1 розд. ХІ Порядку платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючі органи за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації).
Дані про прийняття рішення щодо припинення юридичних осіб, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) контролюючі органи отримують від державних реєстраторів у порядку інформаційної взаємодії між ЄДР та інформаційними системами Центрального контролюючого органу.
При проведенні заходів податкового контролю, пов'язаних з ліквідацією або реорганізацією платника податків, контролюючі органи організовують та планують їх таким чином, щоб вимоги щодо сплати платежів, контроль за справлянням яких здійснюють контролюючі органи, були сформовані і отримані особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків, не пізніше строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог (п. 11.6 розд. ХІ Порядку).
Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (абзац перший п. 78.4 ст. 78 ПКУ).
Так, згідно з пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Отже, приписами пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України визначено, що перевірка проводиться саме у разі, коли розпочато процедуру, зокрема, припинення юридичної особи.
Натомість, судом встановлено, що як і наказ №6208 від 05.08.2019 року, так і наказ №580 від 01.10.2019 року прийняті контролюючими органами після 11 місяців від дня внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб-фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис №25560060005076717 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .
Відповідно до п.86.4 ст.86 Податкового кодексу України акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки не пізніше наступного робочого дня після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його представникам або надсилається у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У разі відмови платника податків або його представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.
Як вже встановлено судом 05.08.2019 року на підставі п.78.1.7 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято наказ №6208 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця « ОСОБА_1 » (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), яким наказано провести документальну позапланову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 06.09.2019 року тривалістю 5 робочих днів.
10.09.2019 року за вх. №4569/К/15-32 позивачем було подано документи щодо перевірки ДФС в Одеській області.
Таким чином, оскільки згідно наказу №6208 призначено з 06.09.2019 року тривалістю 5 робочих днів, зважаючи на надання позивачем у межах строку призначення такої перевірки визначених ГУ ДФС в Одеській області документів, акт за результатами такої перевірки відповідно до п.86.4 ст.86 Податкового кодексу України повинен був бути складеним 20.09.2019 року.
Натомість, як встановлено судом, 19.09.2019 року Головним управлінням ДПС в Одеській області на адресу позивача направлено листа №757/К/15-32-33-05-09, в якому зазначено, що Наказ №6208 від 05.08.2019 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 » ГУ ДФС в Одеській області і Повідомлення № 1522/14-05 від 12.08.2019 року - вважається скасованим.
Суд зазначає, що станом на дату вирішення даної адміністративної справи до суду не надано рішення уповноваженого органу про скасування вищевказаного наказу та повідомлення ГУ ДФС в Одеській області.
27.06.2019 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», згідно з якою утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1; реорганізовані деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2. Установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби.
31.07.2019 утворено ГУ ДПС в Одеській області (43142370), номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи: 1 556 102 0000 071008.
Згідно з абз. 3 п. 2 постанови КМУ від 18 грудня 2018 р. № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р «Питання Державної податкової служби» вирішено погодитися з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 р. № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до п.6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року №1074, дія якого поширюється, в тому числі, і на територіальні органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, права та обов'язки органів виконавчої влади переходять у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.
В той же час, згідно інформації з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) з 05.08.2019 року перебуває в стані припинення.
Тобто, процедура припинення Головного управління ДФС в Одеській області розпочата в день прийняття наказу №6208 від 05.08.2019 року.
При цьому, ні станом 05.08.2019 року (дату прийняття наказу №6208), ні станом на 01.10.2019 року (дата прийняття наказу №580) запис про ліквідацію вказаної юридичної особи або її припинення відсутні.
Таким чином, за наявності чинного наказу ГУ ДФС в Одеській області №6208 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця « ОСОБА_1 » (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )» у відповідача - Головного управління ДПС в Одеській області були відсутні підстави для прийняття Наказу Головного управління ДПС в Одеській області № 580 від 01.10.2019 р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
При вирішенні даної адміністративної справи суд також враховує те, що повідомлення №202/33-05 від 03.10.2019 року, прийняте на підставі наказу №580 від 01.10.2019 року, наказ №580 від 01.10.2019 року та акт від 07.11.2019 року №301/15-32-33-05/ НОМЕР_1 , складені відносно ОСОБА_1 як суб'єкта господарювання - фізичної особи-підприємця.
В той же час, суд зазначає, що 27.09.2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб-фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис №25560060005076717 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.9 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Тобто, з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб-фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис №25560060005076717 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 такий суб'єкт господарювання перестає існувати.
В той же час відповідно до ч.1 ст.52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Суд зазначає, що у разі наявності визначених Кодексом обставин для проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи - підприємця, у тому числі і у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої особи, податкової інформації, яка може свідчити про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, про порушення вимог законодавства контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тощо керівник контролюючого органу приймає рішення про проведення документальної позапланової перевірки платника податків - фізичної особи, яке оформлюється наказом.
Таким чином, станом на дату прийняття спірного наказу, за умов припинення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у контролюючого органу були відсутні підстави призначати перевірку щодо ОСОБА_1 як суб'єкта господарювання.
Суд зазначає, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року (справа № 826/17123/18) відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа № 826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) тощо.
При цьому, у постанові від 21 лютого 2020 року (справа № 826/17123/18) Верховний Суд сформував новий правовий висновок, наступного змісту: «оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».
Відтак, аналіз обов'язкового до врахування висновку Верховного Суду дає підстави вважати, що позивач вправі посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення податкової перевірки, однак таке право платник податків може реалізувати при оскарженні в подальшому наслідків проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень, а не при оскарженні наказу про проведення перевірки. Оцінка таких підстав позову є першочерговою при розгляді справ про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки податкових повідомлень рішень.
Зважаючи на вищевикладене, оскільки спірний наказ прийнято контролюючим органам після 11 місяців від дня внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб-фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис №25560060005076717 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та враховуючи вищевказані висновки суду про відсутність підстав для прийняття Наказу Головного управління ДПС в Одеській області № 580 від 01.10.2019 р за наявності чинного наказу ГУ ДФС в Одеській області №6208, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування Наказу Головного управління ДПС в Одеській області № 580 від 01.10.2019 р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )» є такими, що підлягають задоволенню.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності встановлено главою 1 Розділу XIV «Спеціальні податкові режими» Податкового кодексу України, відповідно до пункту 291.2 статті 291 якої спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п.291.3 ст.291 ПК України).
Згідно з п.п.2 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
- обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень. В свою чергу, порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.п.299.1, 299.2 ст.299 Податкового кодексу України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
Згідно з п.299.10 ст.299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:
1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;
2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;
3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;
4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;
5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку четвертої групи).
Аналогічну правову позицію займає Верховний Суд у постановах від 19.02.2019 року по справі № 826/7216/17, від 05.02.2019 року по справі № 805/206/17-а.
Проте, під час розгляду справи відповідачем не було надано акт перевірки, на підставі якого було прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку.
Таким чином, судом не встановлено та відповідачем не надано до суду доказів прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку.
Як вже встановлено судом 03.12.2019 року Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007203305, яким позивачу за порушення ч.4 п.293.4 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Єдиний податок з фізичних осіб» на загальну суму 2 893,75 гри., у тому числі за податковим зобов'язанням 2 235,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 558,75 грн. (т.1 а.с.87).
Так, висновки контролюючого органу в частині прийняття вказаного рішення обґрунтовані тим, що позивач не нарахував суми єдиного податку у розмірі 15% від суми отриманих коштів у вигляді повернення фінансової допомоги, в результаті чого донараховано єдиний податок за 2016 рік у сумі 2235 грн.
Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 14.12.2016 року платіжним дорученням №114 перерахував кошти у сумі 380294,14 грн. ТОВ «СТЕНСОН-Україна як фінансова допомога згідно листа від 14.12.2016 року без ПДВ.
В акті зазначено, що згідно виписок банку ФОП ОСОБА_1 було повернуто фінансову допомогу ТОВ «СТЕНСОН-Україна» наступними документами: №2 від 23.12.2016 р. у сумі 4500 грн.,№369 від 27.12.2016 р. у сумі 5 400 грн. та №1 від 21.12.2016 р. у сумі 5 000 грн.
Так, в акті зроблено висновок, що ФОП ОСОБА_1 порушив умови перебування на спрощеній системі оподаткування - єдиний податок ІІ група, отримав дохід у 2016 році у вигляді повернення фінансової допомоги у загальній сумі 14900,00 грн. зобов'язаний був оподаткувати дохід в сумі повернутих коштів за надання також допомоги за ставкою 15% з відповідним відображенням у Податковій декларації платника податку за 2016 рік.
Відповідно до пп.14.1.257 пю14.1 ст.14 Податкового кодексу України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.
Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Згідно з п.291.2 ст.291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Відповідно до пп.291.5 ст.291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп, зокрема, суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють: діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України "Про страхування", сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III цього Кодексу.
Згідно з п.292.3 ст.292 Податкового кодексу України до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).
Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.
До суми доходу платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.
До суми доходу платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за звітний період включається вартість реалізованих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пп.3, 5 ст.292.11 ст.292 Податкового кодексу України до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються: суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів; суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) - платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів.
Згідно з ч.5 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми
Відповідно до ч.4 п.293.4 Податкового кодексу України ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи - підприємці) у розмірі 15 відсотків до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.
Суд зазначає, що відповідно до абз. 3 ст. 333 Господарського кодексу України, фінансове посередництво - це діяльність, пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством.
Позивач стверджує, що перераховані на користь ТОВ «СТЕНСОН-Україна» грошові кошти не є фінансовим посередництвом в розумінні абз. 3 ст. 333 Господарського кодексу України, що не спростовано відповідачем.
Втім, суд зазначає, що протягом усього строку розгляду даної адміністративної справи позивачем не надано до суду договору чи іншого первинного документу на підставі якого ФОП ОСОБА_1 було здійснено перерахування коштів на користь ТОВ «СТЕНСОН-Україна».
Як вже встановлено судом 03.12.2019 року Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007223305, за яким до позивача відповідно до пп.49.18.2, п.49.18.5, п.49.18, п.177.5.2 п.177.5, п.177.11 ст.177 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн. за платежем Податок на доходи фіз. осіб, що сплачений фіз.особами за результатами річного декларування (т.1 а.с.95).
Вказані порушення обґрунтовані висновком акту перевірки про те, що позивач, порушуючи вимоги перебування на спрощеній системі оподаткування повинен був з 01.01.2017 року перебувати на загальній системі, особливості оподаткування доходів від обрання якої встановлено статтею 177 ПК України.
Так, перевіркою дотримання встановленого порядку подання до контролюючих органів податкових декларацій встановлено порушення, а саме не надання декларацій про майновий стан за 1 квартал 2017 року, за 2017 рік в результаті чого порушено пп.49.18.2, п.49.18.5, п.49.18, п.177.5.2 п.177.5, п.177.11 ст.177 Податкового кодексу України.
Відповідно до пп.49.18.2, п.49.18.5, п.49.18 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:
- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Згідно з п.177.5.2 п.177.5, п.177.11 ст.177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування чи сплачували фіксований податок до набрання чинності цим Кодексом, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування. Вперше зареєстровані підприємці в податковій декларації також зазначають інформацію про майновий стан та доходи за станом на дату державної реєстрації підприємцем. Платники податку розраховують та сплачують авансові платежі у строки, визначені підпунктом 177.5.1 пункту 177.5 цієї статті, що настануть у звітному податковому році.
В той же час, оскільки до суду не надано доказів прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації ФОП ОСОБА_1 платника єдиного податку, висновки контролюючого органу про порушено позивачем пп.49.18.2, п.49.18.5, п.49.18, п.177.5.2 п.177.5, п.177.11 ст.177 Податкового кодексу України є необґрунтованими.
Як вже встановлено судом 03.12.2019 року Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007263305., яким до позивача за порушення п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 3 400,00 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг) (т.1 а.с.93);
Перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2017 року по 26.09.2018 рік суб'єктом підприємницької діяльності за результатами перевірки підлягає сплаті до бюджету податок на додану вартість у сумі 372761,20 грн.
Як зазначено в акті, в порушення вказаного, з урахуванням обов'язкової реєстрації з 01.01.2017 року ФОП ОСОБА_1 не надано до контролюючого органу податкові декларації з ПДВ за 20 податкових періодів: з січня по лютий 2017 року - 1 податковий період; з березня 2017 року по строку до 20.04.2017 року та наступні податкові (звітні) періоди 2017-2018 років (до 20.10.2018 року) відповідно 19 податкових періодів.
Відповідно до п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
В той же час, оскільки до суду не надано доказів прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку, висновки контролюючого органу про порушено позивачем п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України є необґрунтованими.
Як вже встановлено судом 03.12.2019 року Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007253305, яким позивачу за порушення п.181.1 ст.181, п.183.1, п.183.2 ст.183 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 465 951,50 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням 372 761,20 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 93190,30 грн. (т.1 а.с.94).
Так, перевіркою встановлено, що в порушення п.181.1 ст.181, п.183.1, п.183.2 ст.183 Податкового кодексу України позивач не надав заяву про обов'язкову реєстрацію особи платника податку та відповідно занизив податкове зобов'язання з ПДВ за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року у загальній сумі 372761,20 грн. (обсяг операцій 1863806*20%)
Відповідно до п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Згідно з п.183.1 ст.183 Податкового кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.
Відповідно до 183.2ст.183 Податкового кодексу України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.
В той же час, оскільки до суду не надано доказів прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку, висновки контролюючого органу про порушено позивачем п.181.1 ст.181, п.183.1, п.183.2 ст.183 Податкового кодексу України є необґрунтованими.
Також, судом встановлено, що 03.12.2019 року Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007243305, яким позивачу за порушення п.168.1.4, п.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 7622,50 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням 5002,17 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 2620,33 грн. (т.1 а.с.89).
Перевіркою встановлено, що нарахування податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року проводилось за ставкою відповідно до п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України.
Як зазначено в акті, податок з доходів СГД-фізичної особи ОСОБА_1 повинен перераховуватися відповідно до пп.168.1.4, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України.
В ході перевірки встановлено, що кредиторська заборгованість по податку з доходів фізичних осіб на дату припинення підприємницької діяльності 26.09.2018 року у сумі 5002,17 грн. (період виникнення заборгованості по податку за січень 2016 року у сумі 1506,60 грн., за лютий 2016 року у сумі 1512 грн. і решта заборгованості за березень-квітень 1016 року)
Так, відповідно до п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Згідно з п. 168.1.1 п.168.1 ст.168.1 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до пп168.1.2. п.168.1 ст.168.1 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Згідно з пп.168.1.3. п.168.1 ст.168.1 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.
Відповідно до пп.168.1.4. п.168.1 ст.168.1 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).
Згідно з пп.168.1.5. п.168.1 ст.168.1 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Позивачем у позовній заяві не наведено доводів в спростування висновків контролюючого органу про порушення ФОП ОСОБА_1 п.168.1.4, п.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України.
Наявні в матеріалах справи докази також не спростовують вказані висновки контролюючого органу.
Як вже встановлено судом 03.12.2019 року Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007233305 від 03.12.2019 р., яким до позивача за порушення пп.г) п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що спл. подат. агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п (т.1 а.с.90).
Так, висновки контролюючого органу в частині прийняття вказаного рішення обґрунтовані в акті тим, що ФОП ОСОБА_1 не відобразив у звіті форми 1-ДФ виплати доходів за ознакою доходу « 157» у звіті форми 1-ДФ не відображав оплату за оренду приміщень; за « 153» ознакою, як виплати фінансової допомоги та/або поворотної фінансової допомоги фізичнім особам - підприємцям.
В акті вказано, що не відображення вище вказаних виплат у звіті форми 1-ДФ за відповідні податкові періоду, а саме надання відомостей не у повному обсязі призвели до зменшення податкових зобов'язань платника податку, чим порушено: - пп.г) п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України, де зазначено «Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:
- подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою* визначеною цим розділом т^ розділом II цього Кодексу.;
- Розділ III Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4 «Про твердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум Ходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з податку», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України ЗО січня 2015 р. за 111/26556.
Так, відповідно до пп.г) п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу.
Позивачем у позовній заяві не наведено доводів в спростування висновків контролюючого органу про порушення ФОП ОСОБА_1 п пп.г) п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України.
Наявні в матеріалах справи докази також не спростовують вказані висновки контролюючого органу.
Також, судом встановлено, що 03.12.2019 року Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007273305, яким позивачу за порушення пп.1.4 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 786,78 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням 503,46 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 283,32 грн. (т.1 а.с.88).
В акті вказано, що в періоді з 01.01.2016 року по 26.09.2018 року ФОП ОСОБА_1 був платником військового збору відповідно до п.п.1.1 п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України. За перевіряємий період нараховано війського збору із доходів, нарахованих з заробітної плати найманим працівникам у сумі 6485,98 грн., згідно наданих звітів форми 1-ДФ підприємцем, перераховано до бюджету, згідно картки особового рахунку та виписок банку у сумі 5982,52 грн., кредиторська заборгованість по військовому збору на дату припинення діяльності становить 503,46 грн., яка виникла у січні 2016 року - у сумі 125,55 грн., у лютому 2016 року у сумі 126,00 грн., та решта у березні-квітні 2016 року -251,91 грн.
В результаті порушення пп. 1.4 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень кодексу нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту встановлена кредиторська заборгованість по військовому збору на дату припинення діяльності становить,- 503,46 грн.
Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір:
1.1. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
1.2. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
1.3. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
1.4. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Таким чином, оскільки, військовий збір нараховується і сплачується із об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, беручи до уваги помилковість висновків акта перевірки про заниження податку на доходи фізичних осіб, суд приходить до висновку про безпідставність додаткового нарахування позивачу суми військового збору та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2017 № 0007881306.
Позивачем у позовній заяві не наведено доводів в спростування висновків контролюючого органу про порушення ФОП ОСОБА_1 пп.1.4 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.
Наявні в матеріалах справи докази також не спростовують вказані висновки контролюючого органу.
Також, судом встановлено, що 03.12.2019 року Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007183305., за яким до позивача за порушення п.63.3. ст.63 (абз.4) Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170,00 грн. за платежем Адмін.штрафи та інші санкції (надх.коштів, контроль за справлянням яких закріп, за ГУДФС-рай (т.1 а.с.92).
Так, висновки контролюючого органу в частині прийняття вказаного рішення обґрунтовані в акті тим, що ФОП ОСОБА_1 не повідомив про використання в підприємницькій діяльності об'єкти оподаткування за які здійснюються платежі у вигляду оренди.
В акті зазначено, що згідно наданих до перевірки документів, а саме: виписок банку ФОП ОСОБА_1 сплачує орендну плату за використання нежитлових приміщень і торгівельних місць наступним суб'єктам господарювання: ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «Метро-1», ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ПВК фірма «Лоск».
Як зазначено в акті, позивачем не надано установчі документи на нерухоме майно, яке використовувались в у підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_1 . Відомості про об'єкти оподаткування ФОП ОСОБА_1 повинен був надати у вигляді повідомлення про об'єкти оподаткування за формою №20-ОПП.
Відповідно до абз.3 п.63.3. ст.63 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.
Відповідно до абз.4 п.63.3. ст.63 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Відповідно до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою N20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом ПКУ.
Повідомлення за ф.№20-ОПП подається платниками податків за умови наявності об'єктів оподаткування або об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням.
Протягом усього строку розгляду даної адміністративної справи позивачем не надано до суду доказів в спростування вищевказаних висновків податкового органу.
Позивачем у позовній заяві не наведено доводів в спростування висновків контролюючого органу про порушення ФОП ОСОБА_1 п.63.3. ст.63 (абз.4) Податкового кодексу України.
Наявні в матеріалах справи докази також не спростовують вказані висновки контролюючого органу.
Як вже вказано вище 03.12.2019 року Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007193305, яким до позивача за порушення п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн. за платежем Адмін.штрафи та інші санкції (надх.коштів, контроль за справлянням яких закріп, за ГУДФС-рай) (т.1 а.с.91).
Відповідно до п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
При цьому великий платник податків на запит контролюючого органу зобов'язаний також надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису підзвітних осіб копії таких документів, що створюються ним в електронній формі з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, не пізніше двох робочих днів, наступних за днем отримання запиту.
Для платників податків, які відповідно до цього пункту зобов'язані надавати інформацію в електронній формі, загальний формат та порядок подачі такої інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. У разі невстановлення електронного формату та порядку надання такої інформації платник податків звільняється від обов'язку подання її в електронній формі.
Як вже встановлено судом позивачем 10.09.2019 року за вх. №4569/К/15-32 було подано документи щодо перевірки ДФС в Одеській області (а.с.27-28).
Доказів повернення позивачу вказаних документів з боку контролюючого органу не наданою
Оскільки повідомлення про проведення перевірки на підставі наказу №580 від 01.10.2019 року не містить вичерпного переліку документів, які повинен був надати позивач, зважаючи на те, що 10.09.2019 року ОСОБА_1 за вх. №4569/К/15-32 було подано документи щодо перевірки ДФС в Одеській області, суд вважає, що висновки контролюючого органу про порушення позивач п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України є необґрунтованими.
Суд зазначає, що пунктом 86.8 ст.86 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому ст.58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.
Для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв'язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.
Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 (справа №826/12651/14), від 27.01.2015 (справа №21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа №1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа №808/1746/15), від 04.02.2019 (справа №807/242/14), від 28.01.2020 (справа № 818/998/17).
Враховуючи висновки суду про протиправність наказу Головного управління ДПС в Одеській області № 580 від 01.10.2019 р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), оскільки підставою для проведення перевірки за результатами якої прийнято спірні податкові повідомлення-рішення був даний наказ, вказане є безумовною підставою для визнання незаконними і прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 812/1283/17.
За таких обставин, оскаржувані у справі податкові повідомлення-рішення № 0007203305 від 03.12.2019 року, № 0007273305 від 03.12.2019 року,- № 0007243305 від 03.12.2019 року, № 0007233305 від 03.12.2019 року, № 0007193305 від 03.12.2019 року, № 0007183305 від 03.12.2019 року, № 0007263305 від 03.12.2019 року, № 0007253305 від 03.12.2019 року, № 0007223305 від 03.12.2019 року є протиправними та підлягають скасуванню.
При прийнятті рішення суду по суті заявлених позовних вимог судом враховані висновки Верховного суду щодо застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, оскільки:
- відповідно до ч.5, ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права;
- відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд також зауважує, що рішення суду має бути не тільки законним та обґрунтованим, воно повинно бути ще й ефективним у захисті порушених прав, свобод та інтересів. А тому, вважає, що покладання на відповідача в даному випадку обов'язку зареєструвати податкову накладну не вважатиметься втручанням у його дискреційні повноваження.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов'язку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не повинен втручатися в його компетенцію.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України” Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 94 КАС якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5663,35 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1652297275.1 від 17.03.2020 року та у розмірі 1,00 грн. квитанцією №0.0.1660339617.1 від 25.03.2020 року.
Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 5664,34 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказу і податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління ДПС в Одеській області № 580 від 01.10.2019 р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )»;
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області 03.12.2019 року № 0007203305, яким ОСОБА_1 за порушення ч.4 п.293.4 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Єдиний податок з фізичних осіб» на загальну суму 2 793,75 гри., у тому числі за податковим зобов'язанням 2 235,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 558,75 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області 03.12.2019 року № 0007273305, яким ОСОБА_1 за порушення пп.1.4 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 786,78 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням 503,46 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 283,32 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області 03.12.2019 року № 0007243305, яким ОСОБА_1 за порушення п.168.1.4, п.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 7622,50 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням 5002,17 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 2620,33 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області 03.12.2019 року № 0007233305 від 03.12.2019 р., яким до ОСОБА_1 за порушення пп.г) п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у умі 510,00 грн. за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що спл. подат. агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п».
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області 03.12.2019 року № 0007193305, яким до ОСОБА_1 за порушення п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн. за платежем «Адмін.штрафи та інші санкції (надх.коштів, контроль за справлянням яких закріп, за ГУДФС-рай)».
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області 03.12.2019 року № 0007183305., за яким до ОСОБА_1 за порушення п.63.3. ст.63 (абз.4) Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170,00 грн. за платежем «Адмін.штрафи та інші санкції (надх.коштів, контроль за справлянням яких закріп, за ГУДФС-рай».
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області 03.12.2019 року № 0007263305., яким до ОСОБА_1 за порушення п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 3 400,00 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг).
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області 03.12.2019 року № 0007253305, яким ОСОБА_1 за порушення п.181.1 ст.181, п.183.1, п.183.2 ст.183 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 465 951,50 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням 372 761,20 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 93190,30 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області 03.12.2019 року № 0007223305, за яким до ОСОБА_1 за порушення пп.49.18.2, п.49.18.5, п.49.18, п.177.5.2 п.177.5, п.177.11 ст.177 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн. за платежем «Податок на доходи фіз. осіб, що сплачений фіз.особами зі результатами річного декларування».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 5664,34 грн. (п'ять тисяч шістсот шістдесят чотири гривні 34 коп.).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідачі - Головне управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370).
Суддя Корой С.М.
.