Іменем України
01 червня 2020 р. № 400/1383/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6, Миколаїв, 54001
провизнання протиправною відмови, оформленої листом від 29.01.2020 р. № 154/ФОП-14-29-50-05-16; зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у Миколаївській області з вимогою визнати протиправною відмову відповідача, оформлену листом від 29.01.2020 №154/ФОП-14-29-50-05-16, в задоволенні заяви позивача від 21.01.2020 про повернення помилково сплаченої суми єдиного внеску у сумі 15819,54 гривень; зобов'язати ГУ ДПС у Миколаївській області підготувати висновок про повернення ОСОБА_1 помилково сплачених коштів єдиного внеску у сумі 15819,54 гривень.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що в період 2017-2018 він перебував у трудових відносинах з Миколаївською філією державного підприємства «Адміністрація морських портів України», незалежну професійну діяльність фактично не здійснював, та єдиний внесок за нього регулярно та в повному обсязі сплачував роботодавець, що згідно положень чинного законодавства виключало в нього наявність обов'язку зі сплати єдиного внеску, як самозайнятою особою, що має право на заняття адвокатською діяльністю.
Однак, відповідач відмовив у задоволенні заяви листом від 29.01.2020, посилаючись на те, що за позивачем рахуються фінансові санкції за несвоєчасну сплату єдиного внеску. Позивач вважає зазначену відмову протиправною.
Відповідач відзиву проти позову не надав.
Суд розглянув справу 01.06.2020 відповідно до вимог ст.262 КАС України, без проведення судового засідання, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» та Рішення Ради суддів України від 17.03.2020 №19, в порядку письмового провадження, на підставі матеріалів справи.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 має свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю з 01.04.2014 р.
З 01.12.2016 ОСОБА_1 працює за трудовим договором на посаді юристконсульта в Миколаївській філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України».
В липні 2018 та в січні 2019 ОСОБА_1 сплатив єдиний внесок: 06.07.2018 на суму 10908 гривень за І-ІV квартали 2017 р. та І квартал 2018 р.; 19.07.2018 на суму 2458 гривень; 28.01.2019 на суму 2453 гривень за ІІІ квартал 2018 р.
Загальна сума сплаченого єдиного внеску складає 15819,54 гривень.
27.11.2019 Верховний Суд сформулював правовий висновок у постанові по адміністративній справі №160/3114/19, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає ГУ ДФС щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Ознайомившись з зазначеною позицію Верховного Суду, ОСОБА_1 дійшов висновку, що він помилково сплатив 15819,54 гривень єдиного внеску, та 27.01.2020 звернувся до ГУ ДПС у Миколаївській області з заявою про повернення помилково сплачених коштів.
29.01.2020 ГУ ДПС у Миколаївській області надало ОСОБА_1 відповідь з відмовою в поверненні помилково сплачених коштів, з тих підстав, що за ним рахуються несплачені фінансові санкції за несвоєчасну сплату єдиного внеску.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме юридичну практику, в тому числі адвокатську, та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Повноважень суду для відходу від правових висновків Верховного Суду, діючий КАС України та Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не містить.
Відповідачем не надано посилання на постанову Верховного Суду, в якому було б сформульований протилежний правовий висновок, ніж той, на якій посилається позивач вище - постанова ВС від 27.11.2019 у справі №160/3114/19.
Судом також самостійно така відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку не знайдена.
За таких обставин, суд зобов'язаний врахувати правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду.
З врахуванням цього правового висновку, приймаючи до уваги, що позивач будучи одночасно адвокатом працював за трудовим договором на посаді юрисконсульта, дохід від незалежної адвокатської діяльності не отримував, він не мав обов'язку сплачувати єдиний внесок як особа, яка провадять незалежну професійну діяльність.
У такому випадку на нього не розповсюджується вимога передбачена абзацом другим пункту 2 частини першої статті 7 Закону, про обов'язкову сплату єдиного внеску не меншому за розмір мінімального страхового внеску, навіть за відсутності доходів від незалежної професійної діяльності.
Враховуючи, що позивач працював у спірний період за трудовим договором, не здійснював самостійну професійну діяльність та не отримував від неї доходу, він відповідно до правового висновку Верховного Суду, зазначеного вище, не є платником єдиного внеску у розумінні п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Самостійна сплата ОСОБА_1 , який не є платником єдиного внеску, 15819,54 гривень в якості єдиного внеску є помилковим.
Не може бути кваліфікована зазначена сплата як добровільна, оскільки для сплати єдиного внеску у добровільному порядку, відповідно до ст.10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» необхідно укладання відповідного договору про добровільну участь.
Позивач та відповідач не надають суду відомостей про укладання між ними такого договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч.13 ст.9 Закону, суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п.6 Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, який затверджений наказом Міністерства фінансів України №6 від 16.01.2016, повернення Коштів здійснюється на підставі заяви Платника про таке повернення (далі - Заява).
Відповідно до п.7 Порядку, у разі надходження Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати реєстрації Заяви проводить перевірку наданої Платником інформації.
Заява залишається без задоволення у таких випадках:
невідповідність Заяви формі, визначеній у додатку 1 до цього Порядку;
недостовірність викладеної у Заяві Платника інформації;
подання Заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску;
наявність у Платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій.
Відповідачем відмова у поверненні помилково сплачених коштів обґрунтована заборгованістю зі сплати фінансових санкцій.
Разом з тим, що це за фінансові санкції, відповідачем не поясненно, ані у листі, ані відзиву по справі (не надано взагалі).
Враховуючи вищевикладені висновки суду, що позивач не є платником єдиного внеску у розумінні п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в нього не може бути заборгованості зі сплати єдиного внеску, а також фінансових санкцій з цього приводу.
За таких обставин, аргумент відповідача, яким обґрунтована відмова у поверненні помилково сплачених коштів, є неприйнятним.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, та необхідність задоволення їх у повному обсязі.
Сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 840,80 гривень підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001 43144729) задовольнити.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління ДПС у Миколаївській області, оформлену листом від 29.01.2020 №154/ФОП-14-29-50-05-16, в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 21.01.2020 про повернення помилково сплаченої суми єдиного внеску у сумі 15819,54 грн.
3. Зобов'язати Головне управління ДПС у Миколаївській області підготувати висновок про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) помилково сплачених коштів єдиного внеску у сумі 15819,54 гривень (п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'ятнадцять грн. п'ятдесят чотири коп.).
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001 43144729) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 840,80 гривень (вісімсот сорок грн. вісімдесят коп.).
4. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя В. В. Біоносенко
Рішення складено в повному обсязі 03.06.2020