79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
25.05.2020 справа № 914/495/20
За позовом: Акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» м. Львів,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Косіка Юрія Васильовича м. Львів,
про: стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат в сумі 323 069, 69 грн.
Суддя Синчук М.М.
За участю секретаря судового засідання
Кияк І.В.
Представники учасників справи:
позивач: не з'явився.
відповідач: не з'явився.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» до Фізичної особи-підприємця Косіка Юрія Васильовича про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат в сумі 323 069, 69 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.03.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №914/495/20 за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 16.03.2020р.
Ухвалою суду від 16.03.2020р. розгляд справи відкладено на 13.04.2020р.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", установлено на усій території України карантин з 12 березня до 3 квітня 2020 року, заборонивши: відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників).
Надалі Кабінет Міністрів прийняв рішення продовжити карантинні заходи в Україні до 24 квітня 2020 року.
02 квітня 2020 року набрав законної сили Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, яким внесено зміни зокрема і до Господарського процесуального кодексу України. Так, розділ X «Прикінцеві положення» доповнено пунктом 4 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».
У судовому засіданні 13.04.2020р. суд, зважаючи на впроваджені карантинні заходи дійшов висновку про необхідність відкласти судове засідання на 04.05.2020р.
Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті публічного акціонерного товариства "Укрпошта", поштове відправлення від 14.04.2020р. з ухвалою суду від 13.04.2020р. (ідентифікатор поштового відправлення 7901413150038) отримано відповідачем 16.04.2020р.
На засіданні 22 квітня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №291 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», якою вніс зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 та продовжив дію карантину до 11 травня 2020 року.
У судовому засіданні 04.05.2020р. у зв'язку з продовженням карантинних заходів для запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 суд постановив розгляд справи відкласти на 25.05.2020 р.
Постановою Кабінету Міністрів України № 343 від 04.05.2020 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» внесено певні зміни до актів Кабінету Міністрів України, зокрема, у постанові Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. № 291, від 29 квітня 2020 р. № 313 та від 4 травня 2020 р. № 332. Так, карантинні заходи на території України продовжено до 22.05.2020р., крім того, вказаною постановою послаблено карантинні заходи, зокрема, дозволено діяльність адвокатів.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Положеннями статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, п. 1, 2, 4, 10 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є верховенство права, рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та розумність строків розгляду справи судом.
Положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема статтями 7, 13 визначено, що кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Постановою від 20 травня 2020 р. Кабінет Міністрів України постановив з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. продовжити на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" .
Через канцелярію суду 25.05.2020 р. від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача.
Заяв та клопотань від відповідача, зокрема про відкладення розгляду справи, станом на 25.05.2020р. до канцелярії суду не надходило.
В судове засідання 25.05.2020р. представник позивача не з'явився.
В судове засідання 25.05.2020р. представник відповідача не з'явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання був належним чином та завчасно повідомлений на адресу, зазначеній в позовній заяві та згідно витягу з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ.
Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті публічного акціонерного товариства "Укрпошта", поштове відправлення з ухвалою суду від 04.05.2020р. (ідентифікатор поштового відправлення 7901413203476) отримано відповідачем 21.05.2020р.
У судовому засіданні 25.05.2020р., суд, зважаючи на те, що явка уповноважених представників сторін у судове засідання не визнавалась судом обов'язковою, враховуючи клопотання представника позивача про розгляд справи за відсутності останнього, відсутність заяв та клопотань представника відповідача, скасування Кабінетом Міністрів України певних заборон, дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті у даному судовому засіданні.
Зміст та підстави вимог позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, у порушення умов Договору № 5426-ДС/ЗЭ/А-2016 від 22.06.2016р., укладеного між Акціонерним товариством «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» та Фізичною особою-підприємцем Косіком Юрієм Васильовичем, не здійснено у повному обсязі орендної плати та відшкодування комунальних платежів.
Зважаючи на порушення умов Договору, розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 263 332, 49 грн.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивачем, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу нараховано інфляційне збільшення суми боргу - 21 423, 98 грн. та 3% річних - 11 495, 1 грн.
Крім того, відповідно до п.6.2 Договору позивачем нараховано неустойку у вигляді пені у сумі 26 818, 12 грн.
Зміст та підстави заперечень відповідача.
Відповідач щодо позовних вимог не заперечив, відзиву на позовну заяву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Фактичні обставини справи встановлені судом.
22 червня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО», правонаступником якого на теперішній час є Акціонерне товариство «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» (надалі - Орендодавець, Позивач) та Фізичною особою-підприємцем Косіком Юрієм Васильовичем (надалі - Орендар, Відповідач), укладено договір оренди № 5426-ДС/33/А-2016 (далі - Договір).
Відповідно до умов пп. 1.1, 1.2 Договору, Орендодавець зобов'язується передати під тимчасове платне користування об'єкт нерухомості та майно, перелік, площа і балансова вартість яких вказана в Додатку №1, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Орендар, у свою чергу, бере на себе зобов'язання прийняти Об'єкт і Майно, своєчасно здійснювати оплату в порядку, передбаченому цим Договором і по закінченню терміну оренди повернути Об'єкт і Майно з оренди з урахуванням їх природного зносу.
Відповідно до п. 1.4. Договору факт передачі Майна в оренду та факт повернення Майна з оренди оформлюється відповідними актами прийому-передачі Майна в оренду/з оренди, які повинні бути підписаними уповноваженими представниками обох сторін.
На підтвердження факту передачі майна в оренду сторонами було підписано акт приймання-передавання в оренду майна від 22.06.2016р.
Після закінчення строку відбулось повернення майна з оренди, що оформлено актом приймання-передавання повернення майна з оренди від 22.05.2019 р.
Згідно п. 2.3.1 Договору, Орендар зобов'язувався прийняти Майно, яке передається йому в оренду, і здійснювати орендну плату на поточних рахунок Орендодавця в розмірі та терміни, обумовлені в в розділі 4 цього Договору.
Відповідно до п. 4.1 Договору за користування орендованим Об'єктом та Майном встановлена орендна плата за календарний місяць в розмірі 6 666,67 грн., крім того ПДВ- 1 333,33 грн., всього з ПДВ - 8 000,00 грн. за один календарний місяць.
Згідно з п. 4.6 розрахунки між Сторонами за оренду Об'єкта та Майна проводяться на підставі пред'явленого Орендодавцем рахунку, шляхом перерахування Орендарем орендної плати на поточний рахунок Орендодавця протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати отримання від Орендодавця рахунку на оплату.
Позивачем було надано послуги відповідачу з надання в оренду нежитлового приміщення і необоротних активів, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №90332518 від 31.10.2017 р., акту №90365039 від 30.11.2017 р., акту №90388758 від 31.12.2017 р., акту №90401464 від 31.01.2018 р., акту №90436357 від 28.02.2018 р., акту №90464108 від 31.03.2018 р., акту №90493027 від 30.04.2018 р., акту №90519806 від 31.05.2018 р., акту №90537112 від 30.06.2018 р., акту №90571086 від 31.07.2018 р., акту №90597351 від 31.08.2018 р., акту №90634054 від 30.09.2018 р., акту №90656421 від 31.10.2018 р., акту №90708257 від 30.11.2018 р., акту №90720562 від 31.12.2018 р., акту №90768390 від 31.01.2019 р., акту №90795650 від 28.02.2019 р., акту №90816602 від 31.03.2019 р., акту №90862066 від 30.04.2019 р., акту №90884479 від 22.05.2019 р.
Відповідач, у порушення зобов'язань за Договором не здійснив оплати орендних платежів за жовтень 2017 р. у сумі 8000,00 грн. (рахунок-фактура №90332518 від 31.10.2017 р.); за листопад 2017 у сумі 8000,00 грн.( рахунок-фактура №90365039 від 30.11.2017); за грудень 2017 у сумі 8000,00 грн. (рахунок-фактура №90388758 від 31.12.2017); за січень 2018 у сумі 8000,00 грн. (рахунок-фактура №90401464 від 31.01.2018); за лютий 2018 у сумі 8000,00 грн. (рахунок-фактура №90436357 від 28.02.2018); за березень 2018 у сумі 8000,00 грн. (рахунок-фактура №90464108 від 31.03.2018); за квітень 2018 у сумі 8000,00 грн. (рахунок-фактура №90493027 від 30.04.2018); за травень 2018 у сумі 8000,00 грн. (рахунок-фактура №90519806 від 31.05.2018); за червень 2018 у сумі 8000,00 грн. (рахунок-фактура №90537112 від 30.06.2018); за липень 2018 у сумі 8000,00 грн. (рахунок-фактура №90571086 від 31.07.2018); за серпень 2018 у сумі 8000,00 грн. (рахунок-фактура №90597351 від 31.08.2018); за вересень 2018 у сумі 8000,00 грн. (рахунок-фактура №90634054 від 30.09.2018); за жовтень 2018 у сумі 8000,00 грн. (рахунок-фактура №90656421 від 31.10.2018); за листопад 2018 у сумі 8000,00 грн. (рахунок-фактура №90708257 від 30.11.2018); за грудень 2018 у сумі 8000,00 грн. (рахунок-фактура №90720562 від 31.12.2018); за січень 2019 у сумі 8000,00 грн. (рахунок-фактура №90768390 від 31.01.2019); за лютий 2019 у сумі 8000,00 грн. (рахунок-фактура №90795650 від 28.02.2019); за березень 2019 у сумі 8000,00 грн. (рахунок-фактура №90816602 від 31.03.2019); за квітень 2019 у сумі 8000,00 грн. (рахунок-фактура №90862066 від 30.04.2019); за травень 2019 у сумі 5677,43 грн (рахунок-фактура №90884479 від 22.05.2019).
Відповідно до п. 2.3.9 Орендар зобов'язався укласти договори з постачальниками комунальних послуг та послуг експлуатаційних з спеціалізованими організаціями або компенсувати Орендодавцю витрати з оплати Комунальних платежів, понесені Орендодавцем протягом терміну оренди з метою обслуговування Об'єкту за фактичними обсягами послуг.
Відповідно до п. 2.3.11 Договору, Орендар щомісячно відшкодовує Орендодавцю суму Комунальних платежів до 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним, на підставі відповідного рахунку від Орендодавця.
Згідно з п. 2.3.14 Орендар компенсує комунальні платежі починаючи з дати підписання Акту прийому-передачі Об'єкту/Майна в оренду.
Відповідач, у порушення зобов'язань за Договором не здійснив оплати за комунальні платежі згідно акту приймання-здачі (надання послуг) №90321793 від 06.10.2017 у сумі 4264,25 грн. - часткове погашення у сумі 127,54 грн., не погашено 4136,71 грн., рахунок-фактура №90321793 від 06.10.2017; акту №90343632 від 06.11.2017 у сумі 5200,40 грн., рахунок-фактура №90343632 від 06.11.2017; акту №90394056 від 06.12.2017 у сумі 5905,28 грн., рахунок-фактура №90394056 від 06.12.2017; акту №90399323 від 09.01.2018 у сумі 6199,33 грн., рахунок-фактура №90399323 від 09.01.2018; акту №90432197 від 05.02.2018 у сумі 6457,75 грн., рахунок-фактура №90432197 від 05.02.2018; акту №90457467 від 06.03.2018 у сумі 6307,57 грн., рахунок-фактура №90457467 від 06.03.2018; акту №90471560 від 04.04.2018 у сумі 6001,76 грн., рахунок-фактура №90471560 від 04.04.2018; акту №90502384 від 07.05.2018 у сумі 3732,78 грн., рахунок-фактура №90502384 від 07.05.2018; акту №90518904 від 06.06.2018 у сумі 4728,91 грн., рахунок-фактура №90518904 від 06.06.2018; акту №90539324 від 06.07.2018 у сумі 3620,81 грн., рахунок-фактура №90539324 від 06.07.2018; акту №90590423 від 03.08.2018 у сумі 4378,09 грн., рахунок-фактура №90590423 від 03.08.2018; акту №90622487 від 05.09.2018 у сумі 4652,64 грн., рахунок-фактура №90622487 від 05.09.2018; акту №90643321 від 03.10.2018 у сумі 4228,56 грн., рахунок-фактура №90643321 від 03.10.2018; акту №90679134 від 05.11.2018 у сумі 4960,87 грн., рахунок-фактура №90679134 від 05.11.2018; акту №90707119 від 05.12.2018 у сумі 6493,28 грн., рахунок-фактура №90707119 від 05.12.2018; акту №90756368 від 04.01.2019 у сумі 6744,50 грн., рахунок-фактура №90756368 від 04.01.2019; акту №90787509 від 08.02.2019 у сумі 6281,40 грн., рахунок-фактура №90787509 від 08.02.2019; акту №90817144 від 06.03.2019 у сумі 5354,21 грн., рахунок-фактура №90817144 від 06.03.2019; акту №90851918 від 05.04.2019 у сумі 3293,47 грн., рахунок-фактура №90851918 від 05.04.2019; акту №90884205 від 08.05.2019 у сумі 3279,95 грн., рахунок-фактура №90884205 від 08.05.2019; акту №90897856 від 22.05.2019 у сумі 3696, 79 грн., рахунок-фактура №90897856 від 22.05.2019.
В матеріалах справи міститься копія акту звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2019 - 22.05.2019 р. між АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» та ФОП Косік Ю. В., згідно якого, дебетове сальдо станом на 22.05.2019р. становить 263 332, 49 грн.
Крім того, у п.5 підписаного сторонами Акту приймання - передавання повернення з оренди по Договору № 5426-ДС/3Э/А-2016 від 22.05.2019 р. зазначено, що станом на день підписання даного акту заборгованість Орендаря перед Орендодавцем становить 263 332, 49 грн.
В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем заборгованості за Договором № 5426-ДС/3Э/А-2016 у сумі 263 332, 49 грн.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивачем, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу нараховано інфляційне збільшення суми боргу -21 423, 98 грн. та 3% річних - 11 495, 1 грн.
Відповідно до п. 6.2 Договору, у разі прострочення оплати сум орендної плати Орендодавець має право вимагати, а Орендар зобов'язаний сплатити неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.
На підставі п.6.2 Договору позивачем нараховано неустойку у вигляді пені у сумі 26 818, 12 грн.
При винесенні рішення суд виходив з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли з Договору оренди № 5426-ДС/33/А-2016 від 22 червня 2016 року.
Матеріалами справи підтверджено, що Орендодавцем згідно Договору в період з 22.06.2016р. по 22.05.2019 р. було надано майно Орендарю в оренду.
Відповідно до п. 4.1 Договору за користування орендованим Об'єктом та Майном встановлена орендна плата за календарний місяць в розмірі 6 666,67 грн., крім того ПДВ- 1 333,33 грн., всього з ПДВ - 8 000,00 грн. за один календарний місяць.
Згідно з п. 4.6 розрахунки між Сторонами за оренду Об'єкта та Майна проводяться на підставі пред'явленого Орендодавцем рахунку, шляхом перерахування Орендарем орендної плати на поточний рахунок Орендодавця протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати отримання від Орендодавця рахунку на оплату.
Відповідач взятих на себе договірних зобов'язань із оплати орендних платежів за договором належним чином не виконав повністю, внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати орендних платежів у період з жовтня 2017 р. по травень 2019р., яка є предметом спору в даній справі.
Відповідно до п. 2.3.9 Орендар зобов'язався укласти договори з постачальниками комунальних послуг та послуг експлуатаційних з спеціалізованими організаціями або компенсувати Орендодавцю витрати з оплати Комунальних платежів, понесені Орендодавцем протягом терміну оренди з метою обслуговування Об'єкту за фактичними обсягами послуг.
Згідно з п. 2.3.14 Орендар компенсує комунальні платежі починаючи з дати підписання Акту прийому-передачі Об'єкту/Майна в оренду.
Відповідач взятих на себе договірних зобов'язань із оплати комунальних платежів за договором належним чином не виконав повністю, внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати комунальних платежів у період з жовтня 2017 р. по травень 2019р., яка є предметом спору в даній справі.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 263 332, 49 грн. заборгованості з оплати орендної плати та комунальних платежів є обґрунтованою та підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 4.6 розрахунки між Сторонами за оренду Об'єкта та Майна проводяться на підставі пред'явленого Орендодавцем рахунку, шляхом перерахування Орендарем орендної плати на поточний рахунок Орендодавця протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати отримання від Орендодавця рахунку на оплату.
Відповідно до п. 2.3.11 Договору, Орендар щомісячно відшкодовує Орендодавцю суму Комунальних платежів до 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним, на підставі відповідного рахунку від Орендодавця.
Щодо нарахування 3% річних суд зазначає таке.
Відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Відповідно до позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеній в Постанові від 08.10.2018 року, прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь.
Таким чином, нарахування Позивачем 3% річних на суму заборгованості з оплати комунальних платежів з 10 числа, наступного за звітним місяцем є невірним, адже зважаючи на вищенаведене, 10 число наступного за звітним місяцем є останнім днем, коли Відповідач повинен був сплатити заборгованість з оплати комунальних платежів за місяць, що передував нарахуванню заборгованості, тобто заборгованість з оплати комунальних платежів підлягає нарахуванню з 11 числа наступного за звітним місяцем.
Так, судом здійснено перерахунок 3% річних, та встановлено, що до стягнення підлягає сума 3% річних в розмірі 11 486, 46 грн.
Щодо нарахування інфляційних втрат суд зазначає таке.
Як зазначає Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.01.2020р. у справі № 924/532/19.
Відтак, здійснивши власний розрахунок за наведеними вище правилами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають до задоволення в заявленому розмірі 21 423, 98 грн.
Щодо стягнення пені.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, пеня - це санкція, що триває у часі та розраховується за кожен день невиконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 6.2 Договору, у разі прострочення оплати сум орендної плати Орендодавець має право вимагати, а Орендар зобов'язаний сплатити неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.
Позивачем на підставі п. 6.2 Договору нараховано неустойку у вигляді пені на загальну суму боргу з орендної плати 157 677, 43 грн. у період з 23.05.2019р. по 23.11.2019р. у сумі 26 818, 12 грн.
Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач, підписавши акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2019 - 22.05.2019 р. та акт приймання - передавання повернення з оренди по Договору № 5426-ДС/3Э/А-2016 від 22.05.2019 р. (де у п. 5 зазначено, що станом на день підписання даного акту заборгованість Орендаря перед Орендодавцем становить 263 332, 49 грн.) підтвердив заборгованість за Договором, відтак в силу положень ч.1, ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу строк позовної давності переривався і новий строк почався з 26.05.2019р.
Відповідно до положень ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Згідно з позицією Верховного суду, викладеній, зокрема, у постанові від 05.03.2019р., справа № 910/1389/18, відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Суд погоджується з доводами позивача, що відповідач, підписавши акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2019 - 22.05.2019 р., визнав заборгованість з оплати орендної плати.
У постанові об'єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, висновки якої суд враховує, зазначено, що відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, щодо неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.
Відтак, суд звертає увагу позивача, що нарахування пені в силу положень ст. 232 Господарського кодексу України починається від наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, а не від дня, коли зобов'язана особа вчинила дії, що свідчать про визнання боргу.
Відповідно до вимог ст.14 Господарського процесуального кодексу, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Отже, суд не вправі виходити за межі вимог, заявлених позивачем.
Зважаючи на наведене, судом здійснено перерахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, за допомогою системи Ліга.Закон в межах заявленого позивачем періоду з 23.05.2019р. по 23.11.2019р. окремо за кожен період прострочення орендної плати в межах періоду нарахування 6 місяців.
Сума пені, що підлягає нарахуванню за невиконання зобов'язання зі сплати орендної плати, як відображено в таблиці, становить 5 089, 05грн.
Сума заборгованостіДата початку розрахунку Дата закінчення розрахункуСума пені
8000 грн. 23.05.2019 06.06.2019 115,07 грн.
8000 грн.23.05.201909.07.2019368,22 грн.
8000 грн.23.05.201906.08.2019578, 85 грн.
8000 грн.23.05.201906.09.2019809, 86 грн.
8000 грн.23.05.201906.10.20191026,69 грн.
8000 грн. 23.05.2019 07.11.2019 1251, 95 грн.
5 677,43 грн.28.05.201923.11.2019938,41 грн.
Таким чином, загальний розмір пені, що підлягає стягненню становить 5 089, 05грн.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 301 331, 98 грн.
Судові витрати.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Як доказ сплати судового збору, позивачем долучено до справи платіжне доручення від 18.02.2020 року на суму 4 850,00 грн.
Відповідно до ставок судового збору, встановленого Законом України «Про судовий збір», позивачем у справі за подання позовної заяви майнового характеру у розмірі 323 069, 69 грн. необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 4 846, 00 грн.
З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають понесені позивачем на сплату судового збору у сумі 4 519,86 грн.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Косіка Юрія Васильовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), на користь Акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» (79026, Львівська обл., місто Львів, вулиця Козельницька, будинок 15, ідентифікаційний код 23269555) суму основного боргу за договором оренди в розмірі 263 332,49 грн., 21 423, 98 грн.інфляційні збитки, 11 486, 46 грн. 3% річних., 5 089, 05 грн. пені, всього 301 331, 98 грн.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Косіка Юрія Васильовича ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), на користь Акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» (79026, Львівська обл., місто Львів, вулиця Козельницька, будинок 15, ідентифікаційний код 23269555) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 519,86 грн.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 01.06.2020 р.
Суддя Синчук М.М.