ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.06.2020Справа № 910/3939/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Яркон" до товариства з обмеженою відповідальністю "Санінтеграл" про стягнення 916 675,33 грн.,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
У березні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Яркон" (далі - ТОВ "Яркон") звернулось до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що 25 квітня 2019 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Санінтеграл" (далі - ТОВ "Санінтеграл") було укладено договір постачання нафтопродуктів № 25.04/19. Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо поставки обумовлених даним правочином нафтопродуктів у встановлений строк не виконав, позивач, посилаючись на статті 526, 610, 612, 629, 655, 693, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 179, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 916 675,33 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 березня 2020 року вищенаведену позовну заяву ТОВ "Яркон" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/3939/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику/повідомлення представників сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Проте ТОВ "Санінтеграл" у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 17 березня 2020 року про відкриття провадження у справі № 910/3939/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01004, місто Київ, вулиця Крутий Узвіз, будинок 6/2-А. Проте вказане відправлення було повернуто підприємством поштового зв'язку на адресу суду без вручення адресату.
Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Приписами пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 17 березня 2020 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи послаблення постановами Кабінету Міністрів України від 4 травня 2020 року № 343, від 14 травня 2020 року № 377 та від 20 травня 2020 року № 392 протиепідеміологічних карантинних заходів, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань відповідача, в яких останній заперечував проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частин 5, 8 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
25 квітня 2019 року між сторонами було укладено договір постачання нафтопродуктів № 25.04/19, за умовами якого ТОВ "Санінтеграл" зобов'язалося поставити покупцеві нафтопродукти, а ТОВ "Яркон", у свою чергу, - прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату його вартості на умовах даного договору та додаткових угод до нього.
Зазначений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених юридичних осіб.
За змістом пункту 3.2 цього договору оплата товару здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку, якщо інше не передбачено в додаткових угодах до цього договору.
Відповідно до пункту 3.3 вказаної угоди датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
У випадку надходження грошових коштів після закінчення строку, передбаченого в рахунку або визначеного додатковою угодою до договору, постачальник має право відмовити у відвантаженні товару і повернути грошові кошти покупцю протягом 2 (двох) банківських днів з дати зарахування грошових коштів від покупця на поточний рахунок постачальника (пункт 3.4 наведеної угоди).
Пунктами 4.1, 4.9 договору передбачено, що постачальник зобов'язується відвантажити покупцю товар протягом трьох днів з дня отримання оплати. Моментом передачі товару за кількістю та якістю вважається дата підписання товарної та (або) товарно-транспортної накладних на товар.
Згідно з пунктом 11.2 наведеного правочину останній вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Закінчення строку дії договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання.
Судом встановлено, що на виконання умов цієї угоди позивач на підставі виставленого ТОВ "Санінтеграл" рахунку на оплату від 25 квітня 2019 року № 229 згідно платіжного доручення від 25 квітня 2019 року № 138 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача суму попередньої оплати у розмірі 690 670,08 грн. Належним чином засвідчена копія цього платіжного доручення наявна у матеріалах даної справи.
Крім того, відповідно до платіжного доручення від 3 травня 2019 року № 139 ТОВ "Яркон" додатково перерахувало відповідачу суму попередньої оплати за поставку дизельного палива у розмірі 226 005,25 грн. Копія цього документа також міститься у матеріалах справи.
Факт здійснення позивачем попередньої оплати вартості нафтопродуктів за договором постачання нафтопродуктів від 25 квітня 2019 року № 25.04/19 у загальному розмірі 916 675,33 грн. не був спростований відповідачем під час розгляду справи. Крім того, у матеріалах цієї справи відсутні докази існування між сторонами інших договорів, предметом яких є поставка спірних нафтопродуктів.
Водночас судом встановлено, що у передбачений укладеним між сторонами договором строк спірний товар на адресу позивача поставлено відповідачем не було.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, предметом яких є поставка товару.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 665 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 ЦК України).
Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
У матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до постачальника з відповідними вимогами, зокрема, про повернення перерахованої суми попередньої оплати, у позасудовому порядку.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що волевиявлення ТОВ "Яркон" щодо обрання одного з вищенаведених варіантів поведінки було виражене у поданні зазначеного позову з вимогами про стягнення з відповідача суми перерахованої останньому попередньої оплати непоставленого товару в розмірі 916 675,33 грн.
Судом також враховано, що підписаний між сторонами договір постачання нафтопродуктів було укладено терміном до 31 грудня 2019 року, і вказаний правочин не містить жодних положень про його автоматичну пролонгацію. Відтак, на момент звернення ТОВ "Яркон" до суду з наведеним позовом строк дії цієї угоди закінчився.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 916 675,33 грн. перерахованої позивачем попередньої оплати, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед ТОВ "Яркон", суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до ТОВ "Санінтеграл" про стягнення вказаної суми боргу, у зв'язку з чим даний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись пунктом 13 статті 8, статтями 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Санінтеграл" (01004, місто Київ, вулиця Крутий Узвіз, будинок 6/2-А; ідентифікаційний код 42234453) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Яркон" (10030, місто Житомир, вулиця Східна, будинок 88/2; ідентифікаційний код 31678214) 916 675 (дев'ятсот шістнадцять тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн. 33 коп. основного боргу, а також 13 750 (тринадцять тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 13 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 3 червня 2020 року.
Суддя Є.В. Павленко