Ухвала
02 червня 2020 року
м. Київ
справа № 2-92/10
провадження № 61-8338 ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 10 березня 2020 рокуу справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - комунальне підприємство «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради, про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на майно,
До Верховного Суду 21 травня 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного суду від 10 березня 2020 року у вказаній вище справі.
Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ).
За таких обставин перевірка оформлення касаційної скарги ОСОБА_1 щодо додержанням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону № 460-ІХ.
У порушення вимог пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта ОСОБА_1 .
У порушення пунктів 4, 6 частини другої статті 392 ЦПК України заявник у вступній частині касаційної скарги оскаржує постанову Житомирського апеляційного суду від 10 березня 2020 року однак у прохальній частині касаційної скаргипросить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 10 березня 2012 року.
За таких обставин, заявнику необхідно уточнити зміст касаційної скарги та яке судове рішення ним оскаржується.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження з визначенням конкретного пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України. Також надіслати на адресу суду копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Також, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Разом з тим, у переліку додатків до касаційної скарги зазначено, що додано квитанцію про сплату судового збору, проте заявником не долучено її до касаційної скарги, що підтверджується актом, складеним службовими особами Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, під час розкриття поштового конверта.
Відповідно до пунктів а) і д) частини першої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» (у редакції, чинній на момент звернення до суду з цим позовом) ставка державного мита із позовних заяв була встановлена у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51 грн) і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1 700 грн); ставка державного мита із позовних заяв немайнового характеру була встановлена у розмірі 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (8,50 грн).
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
Зі змісту положень пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
Враховуючи, що позов одночасно об'єднує вимоги майнового та немайнового характеру, ціна позову за вимоги майнового характеру (визнання права власності на майно) має визначатись загальною сумою вартості спірного майна.
Із поданої касаційної скарги та копії судового рішення не вбачається ціни позову станом на день його подання щодо вимог майнового характеру (вартості господарської будівлі площею 35 кв. м), тому неможливо встановити розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви, у зв'язку з чим заявник при сплаті судового збору має підтвердити відповідність такої сплати належними доказами (позовна заява з визначеною ціною позову або інші належні докази).
Оскільки докасаційної скарги не додано документів на підтвердження ціни позову, суд позбавлений можливості встановити розмір судового збору, який підлягає сплаті при поданні касаційної скарги.
Отже, на підтвердження розміру судового збору необхідно суду надати документи, що підтверджують його сплату у встановленому розмірі.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печер. р-ні/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон № 540-IX).
Відповідно до положень підпункту 3 пункту 12 розділу XII «Прикінцевих положень» вказаного ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 185, 390, 393 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України та Законом № 540-IX,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 10 березня 2020 рокузалишити без рухута надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, але не пізніше десяти днів з дня закінчення карантину.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Білоконь