Постанова
Іменем України
01 червня 2020 року
м. Київ
справа № 523/6051/17
провадження № 61-47245 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Одеська міська рада;
представник відповідача - Чечітко Андрій Юрійович ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Одеської міської ради на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 липня 2017 року у складі судді Середи І. В. та постанову апеляційного суду Одеської області від 09 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Калараша А. А.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права на спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що її рідний дядько - ОСОБА_3 з 1986 року постійно проживав однією сім'єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, з ОСОБА_4 . Дітей у них не було.
Вона постійно підтримувала з ними тісний родинний зв'язок, періодично приїжджаючи у гості, допомагаючи їм у всіх проблемах, які у них виникали. Коли її дядько - ОСОБА_3 та його дружина - ОСОБА_4 стали людьми похилого віку, постійно хворіли і потребували сторонньої допомоги, на їх прохання вона стала з ними проживати з 2011 року, надавала їм допомогу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дядько, а вона залишилася проживати разом з ОСОБА_4 , доглядала за нею, оскільки та була інвалідом третьої групи, хворіла на катаракту очей, асматичний бронхіт, мала перелом шийки лівої кістки стегна, та атеросклеротичну хворобу серця.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. Вона поховала її за свої кошти. Після звернення до нотаріуса для оформлення спадщини, вона отримала роз'яснення про необхідність підтвердження факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем у судовому порядку.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просила суд встановити факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 з жовтня 2011 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнати за нею право на спадкування квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14 липня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 з жовтня 2011 року до 01 листопада 2016 року. Визнано за ОСОБА_1 право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт проживання позивача однією сім'єю з ОСОБА_4 з жовтня 2011 року до 01 листопада 2016 року підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема довідкою комунального підприємства «ЖКС «Пересипський» про те, що ОСОБА_1 проживала без реєстрації разом з тіткою - ОСОБА_4 однією сім'єю, вели спільне господарство з вересня 2011 року по день смерті ОСОБА_4 . Ураховуючи встановлені судом факти, відсутність заповіту та інших спадкоємців, позивач як спадкоємець четвертої черги має право на спадкування після ОСОБА_4 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Одеської області від 09 жовтня 2018 року апеляційну скаргу представника Одеської міської ради залишено без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 липня 2017 року залишено без змін.
Суду апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що факт проживання позивача однією сім'єю з ОСОБА_4 з жовтня 2011 року до 01 листопада 2016 року підтверджено належними та допустимими доказами. Відповідно до довідки комунального підприємства «ЖКС «Пересипський» ОСОБА_1 проживала без реєстрації разом з тіткою - ОСОБА_4 однією сім'єю, вели спільне господарство з вересня 2011 року по день смерті ОСОБА_4 . Показання свідків, які підтвердили факт спільного проживання позивачки з ОСОБА_4 , кореспондуються із документами, наданими ОСОБА_1 , а саме: квитанцією на оплату та монтаж вікон, квитанціями на придбання холодильнику, обігрівача, електрочайника, м'ясорубки, ортопедичного матрацу, витратами на проведення оперативного лікування ОСОБА_4 тощо. Ураховуючи встановлені судом факти, відсутність заповіту та інших спадкоємців, позивач як спадкоємець четвертої черги має право на спадкування після ОСОБА_4 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2018 року Одеська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 15 січня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 523/6051/17з Суворовського районного суду м. Одеси.
У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що, на думку міської ради, матеріали справи не містять належних доказів спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 однією сім'єю; на час розгляду справи позивач постійно проживала разом зі своєю сім'єю - сином та онуком, по АДРЕСА_2 . При цьому міська рада посилалась на те, що спір було розглянуто з порушенням правил підсудності.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що оскаржувані судові рішення є законним та обґрунтованим. Вважала висновки судів такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи. Вказувала, що згідно з довідкою дільниці № 7 комунального підприємства «ЖКС Фонтанський» від 07 грудня 2017 року вона не проживає та не зареєстрована по АДРЕСА_2 . Акт обстеження квартири АДРЕСА_3 свідчить про те, що з 2013 року за зазначеною адресою постійно мешкають: ОСОБА_5 з дружиною та сином. Актом обстеження житлово-побутових умов по АДРЕСА_4 від 02 листопада 2017 року встановлено, що за адресою реєстрації вона не мешкає з 2011 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , актовий запис №11079, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (а.с. 10).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 49,6 кв. м.
Як вбачається зі спадкової справи № 238/2017, 14 березня 2017 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулася ОСОБА_1 , посилаючись на те, що вона більше п'яти років проживала з ОСОБА_4 однією сім'єю, вела з нею спільне господарство, піклувалася про неї, а в наступному і поховала її. У відповідь державний нотаріус Четвертої одеської державної нотаріальної контори надала роз'яснення щодо необхідності звернення до суду для встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем протягом п'яти років до часу відкриття спадщини.
Із довідки комунального підприємства «ЖКС «Пересипський» від 07 лютого 2017 року вбачається , що ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_5 з 26 травня 1986 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 50).
Довідкою (виписка з домової книги про склад сім'ї та прописку) від 07 лютого 2016 року підтверджується, що в квартирі була зареєстрована ОСОБА_4 , знята з реєстрації у зв'язку зі смертю (а.с. 51).
Відповідно до довідки комунального підприємства «ЖКС «Пересипський» ОСОБА_1 проживала без реєстрації разом з тіткою - ОСОБА_4 однією сім'єю, вели спільне господарство з вересня 2011 року по день смерті ОСОБА_4 (а.с. 18).
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 березня 2012 року було встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме, що вона є його племінницею. При розгляді даної справи судом було враховано пояснення ОСОБА_4 , допитаної в якості свідка, яка пояснила, що вона знаходилася в фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 та проживала з ним разом однією сім'єю. ОСОБА_1 неодноразово відвідувала за їх місцем проживання, вони спілкувалися як родичі та їй було відомо, що вона є племінницею ОСОБА_3 (а.с. 36).
Довідкою дільниці № 7 комунального підприємства «ЖКС Фонтанський» від 07 грудня 2017 року підтверджено, що ОСОБА_1 не проживає та не зареєстрована АДРЕСА_2 .
Актом обстеження квартири АДРЕСА_3 (з додатками) встановлено, що з 2013 року та по теперішній час за зазначеною адресою постійно мешкають: ОСОБА_5 з дружиною та сином.
З акту обстеження житлово-побутових умов по АДРЕСА_4 від 02 листопада 2017 року вбачається, що за адресою реєстрації ОСОБА_1 не мешкає з 2011 року по теперішній час.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 3 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до статей 1217, 1258 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Згідно зі статтею 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).
Вирішуючи спір, суди, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшли правильного висновку про те, що факт проживання позивача однією сім'єю з ОСОБА_4 з жовтня 2011 року до 01 листопада 2016 року підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема: довідкою комунального підприємства «ЖКС «Пересипський» про те, що ОСОБА_1 проживала без реєстрації разом з тіткою - ОСОБА_4 однією сім'єю, вели спільне господарство з вересня 2011 року по день смерті ОСОБА_4 ; актом обстеження квартири АДРЕСА_3 (з додатками), з якого вбачається, що з 2013 року та по теперішній час за зазначеною адресою постійно мешкають ОСОБА_5 з дружиною та сином; актом обстеження житлово-побутових умов по АДРЕСА_4 від 02 листопада 2017 року, з якого вбачається, що за адресою реєстрації ОСОБА_1 не мешкає з 2011 року по теперішній час.
Посилання касаційної скарги на порушення правил підсудності при вирішенні спору безпідставні, оскільки у встановленому законом порядку ухвалу про відкриття провадження у справі відповідачем не оскаржено, а правила виключної підсудності порушено не було (стаття 114 ЦПК України 2004 року).
Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення апеляційного суду не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 липня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 09 жовтня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара