Ухвала
02 червня 2020 року
м. Київ
справа № 501/402/19
провадження № 61-6407ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 14 лютого 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 березня 2020 року у справі за заявою Комунального підприємства «Автобаза санітарного транспорту» про забезпечення позову до пред'явлення позову,
У лютому 2019 року Комунальне підприємство (далі - КП) «Автобаза санітарного транспорту» звернулося до суду із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову, в якій просило суд забезпечити майбутні позовні вимоги КП «Автобаза санітарного транспорту» до ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1726439151237 та автомобіль MERCEDES-BENZ 24OD, державний номер знак НОМЕР_1 .
Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 14 лютого 2019 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 16 березня 2020 року, заяву КП «Автобаза санітарного транспорту» про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1726439151237 та автомобіль MERCEDES-BENZ 24OD, державний номер знак НОМЕР_1 .
Застосовано зустрічне забезпечення позову.
Визначено КП «Автобаза санітарного транспорту» розмір зустрічного забезпечення у сумі 10 000 грн та зобов'язано заявника сплатити вказану суму на депозитний рахунок суду у строк, що не перевищує десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
У квітні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 14 лютого 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 березня 2020 року.
Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовлено, а касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Запропоновано заявнику сплатити судовий збір за подання касаційної скарги та надати документ, що підтверджує його сплату та уточнити прохальну частину касаційної скарги, яка має бути сформульована відповідно до положень статті 409 ЦПК України. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У наданий суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду строк заявник направив матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 14 лютого 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 березня 2020 року скасувати.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року
№ 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4).
Крім того, пунктами 1-4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз'яснено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У рішенні Дейвіда Горнсбі (David Hornsby) та Ади Енн Горнсбі (Ada Ann Hornsby) проти Грецької Республіки, № 18357/91, § 40 від 19 березня 1997 року, у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece), Європейський суд з прав людини зазначив, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін».
Задовольняючи заяву КП «Автобаза санітарного транспорту» про забезпечення позову, районний суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив із того, що є підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_1 , оскільки вказаний вид заходів забезпечення позову є доцільним та співмірним з можливими вимогами майбутнього позову, а невжиття таких заходів може призвести до істотного порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача та утруднити виконання рішення суду в майбутньому.
Суди, враховуючи характер спору і зміст майбутніх позовних вимог, дійшли обґрунтованого висновку про те, що предметом спору за позовом, який має намір подати КП «Автобаза санітарного транспорту», є відшкодування завданої майнової шкоди в порядку регресу, а невжиття співмірних заходів забезпечення позову може мати негативні наслідки та утруднити виконання ймовірного судового рішення у разі задоволення позову.
Крім того, районний суд правильно зазначив, що застосований захід забезпечення позову не порушує прав відповідача на користування спірним майном і є тимчасовим заходом.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
З огляду на зміст оскаржуваних судових рішень та касаційної скарги, вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 14 лютого 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 березня 2020 року у справі за заявою Комунального підприємства «Автобаза санітарного транспорту» про забезпечення позову до пред'явлення позову відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. А. Воробйова
Ю. В. Черняк