Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"20" травня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/73/20
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
секретар судового засідання: Сенькіній Л.А.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОРИНГ"
до Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль"
про стягнення 700 852,58 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 644466,99 грн. основного боргу, 41751,25 грн. пені, 7967,00 грн. 3% річних, 6667,34 грн. інфляційних.
В ході розгляду справи 24.04.2020 від відповідача надійшов лист за вих. №277 від 24.04.2020, яким повідомлено суд про те, що основний борг сплачено в повному обсязі.
Сторони не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважних представників в судові засідання не направили, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлялися належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення та копія реєстру про відправку рекомендованої з повідомленням кореспонденції.
Оскільки явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що їх неявка не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОЛОРИНГ" (постачальник/позивач) та Приватним акціонерним товариством "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" укладено договір поставки №02112018 (а.с. 8-16), відповідно до якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність покупцю визначений цим договором товар, виготовлений у відповідності з ТУУ 25.2- 30306667-001:2005 зі змінами №1,2,3 "Ковпачок гвинтовий поліетиленовий. Технічні умови" та інші пакувальні матеріали, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та здійснювати його оплату (п.п. 1.1. договору).
Згідно п.п. 1.2. договору під товаром, що є предметом поставки за цим договором, розуміється: однокомпонентний полімерний гвинтовий ковпачок, надалі за текстом - "Товар".
Пунктами 2.1.-2.3. договору сума даного договору визначається шляхом арифметичного додавання сум ціни кожної окремої партії Товару, визначеної у товаросупровідних документах. Ціна Товару визначається за домовленістю сторін та зазначається у специфікаціях, які додаються до договору та є його невід'ємною частиною. Валютою договору є гривня України. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент ціни Товару в іноземній валюті.
Пунктом 2.4. договору передбачено, що покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, визначеною у підписаних обома сторонами специфікаціях та видаткових накладних (з урахуванням положень п. 2.6. договору). При цьому, в призначенні платежу покупець зобов'язаний крім іншої інформації зазначити реквізити рахунку - фактури або видаткової накладної або договору, за якими він здійснює оплату.
Також сторони погодили, що оплата кожної партії Товару здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника наступним порядком: 100% ціни кожної партії Товару оплачується покупцем протягом 65 календарних днів з моменту поставки Товару (п.п. 2.5. договору).
Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019, включно. Припинення строку дії договору не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання за цим договором, що залишились невиконаними на момент такого припинення, а також від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.п. 8.1. договору).
Станом на 26.07.2019 на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на суму 1160678,64 грн.
Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленої йому продукції в повному обсязі не виконав.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день пред'явлення даного позову до суду становила 644466,99 грн.
Разом з тим, після пред'явлення позову до суду відповідачем сплачено основну суму боргу в розмірі 644466,99 грн., що також підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 73-86).
Крім основної суми боргу, позивач просить стягнути з відповідача 41751,25 грн. пені, 7967,00 грн. 3% річних, 6667,34 грн. інфляційних.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п.п. 5.2. договору при порушенні покупцем строків оплати, у відповідності з п.п. 2.5. договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі одинарної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.
Перевіривши розрахунки позивача з урахуванням вихідних даних позивача та приймаючи до уваги той факт, що сума пені розраховується з урахуванням одинарної облікової ставки НБУ, суд вважає вірним нарахування пені в сумі 19380,82 грн., а саме:
в сумі 3470,21 грн. за період з 16.07.2019 по 22.10.2019 (98 днів) на суму 77022,56 грн.;
в сумі 6343,98 грн. за період з 24.07.2019 по 22.10.2019 (90 днів) на суму 153653,14 грн.;
в сумі 1631,33 грн. за період з 03.08.2019 по 22.10.2019 (80 днів) на суму 44535,65 грн.;
в сумі 7312,08 грн. за період з 22.08.2019 по 22.10.2019 (61 день) на суму 263206,12 грн.;
в сумі 623,22 грн. за період з 29.09.2019 по 12.10.2019 (13 днів) на суму 106049,52 грн.
В задоволенні вимог щодо стягнення 22370,43 грн. пені суд відмовляє.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача (а.с. 25) розмір 3% річних складає 7967,00 грн.
Перевіривши даний розрахунок, суд дійшов висновку, що за визначених позивачем вихідних даних, вірним є нарахування 3% річних в сумі 3482,80 грн., а саме:
в сумі 620,40 грн. за період з 16.07.2019 по 22.10.2019 (98 днів) на суму 77022,56 грн.;
в сумі 1136,61 грн. за період з 24.07.2019 по 22.10.2019 (90 днів) на суму 153653,14 грн.;
в сумі 292,84 грн. за період з 03.08.2019 по 22.10.2019 (80 днів) на суму 44535,65 грн.;
в сумі 1319,64 грн. за період з 22.08.2019 по 22.10.2019 (61 день) на суму 263206,12 грн.;
в сумі 113,31 грн. за період з 29.09.2019 по 12.10.2019 (13 днів) на суму 106049,52 грн.
В задоволенні вимог щодо стягнення 4484,20 грн. 3% річних суд відмовляє.
Також судом здійснено перерахунок інфляційних, за результатом якого суд вважає вірним нарахування в сумі 6727,00 грн.
Проте, приймаючи до уваги положення ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд вважає вимоги щодо стягнення інфляційних такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 19380,82 грн. - пені, 3482,80 грн. - 3% річних та 6667,34 грн. - інфляційних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє та припиняє провадження у справі в частині стягнення 644466,99 грн. основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору, оскільки даний борг був сплачений відповідачем після звернення позивача до суду.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (12201, Житомирська область, м. Радомишль, вул. Микгород, 71, ід. код 05418365)
- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОРИНГ" (03150, м. Київ, вул. Ділова, 5-Б, офіс 307) 19380,82 грн. - пені, 3482,80 грн. - 3% річних та 6667,34 грн. - інфляційних, а також 10109,97 грн. сплаченого судового збору.
3. В частині вимог щодо стягнення 644466,99 грн. провадження у справі закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 01.06.20
Суддя Кудряшова Ю.В.
Віддрукувати:
1 - в справу;
2, 3 - сторонам (рек. з повід.)