Справа № 308/5165/20
01 червня 2020 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участю секретаря Торчинович Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду, справу за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( зі слів) про затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, -
Позивач, Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Ужгородського міськрайонного суду із адміністративним позовом до відповідача громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( зі слів) про затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
Позов мотивує тим, що відповідач 29 травня 2020 року о 13 год. 05 хв. була виявлена та затримана в складі групи осіб прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на ділянці відповідальності віпс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ВПС «Ужгород» в районі 218 прикордонного знаку близько 700 м. до державного кордону України, при спробі незаконного перетинання державного кордону з України в Словацьку Республіку.
Документи що посвідчують особу та підтверджують законність перебування на території України у відповідача відсутні.
В подальшому, відповідно до ст. 263 КУпАП, була затримана в адміністративному порядку на термін до трьох діб з метою встановлення особи та з'ясування обставин правопорушення.
Позивач зазначає, що своїми діями відповідач вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 204-1 КУпАП.
Про затримання відповідача було повідомлено акредитовану в Україні консульську установу країни походження іноземця або особи без громадянства. Разом з тим, первинні заходи щодо встановлення особи затриманої, які були здійснені протягом терміну адміністративного затримання результату не дали. Відповідач, немає жодних документів, що посвідчують особу, підтверджують законність її перебування на території України або дають право на виїзд за межі території України, передбачених п.п. 16-19 та 20 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Окрім того в позові вказано, що процедура застосування реадмісії передбачена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.02.2015 року №158 «Про затвердження Інструкції про порядок реалізації компетентними та уповноваженими органами України міжнародних угод про реадмісію осіб», в якій зазначається...
Проведення заходів реадмісії з будь якою договірною Стороною передбачає ряд організаційних заходів, які включають процедуру ідентифікації особи, обмін інформацією між сторонами, та сам процес передачі особи від одного компетентного органу до другого компетентного органу. А також зазначає, що вказані заходи не можливо провести без застосування обмеження волі особи відносно якої застосовується реадмісія.
З огляду на викладене позивач просить: на підставі ч.2 та п.11 ч.б ст.12 та ст. 257 КАС України розгляд справи здійснити у порядку спрощеного позовного провадження; затримати громадянку Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Від представника позивача подано заяву про розгляд справи за його відсутності. При цьому просить врахувати суд, що на території України продовжено дію карантинних заходів. Також зазначає, що через технічні можливості забезпечення проведення судового засідання в режимі відео конференції у позивача відсутні.
Від відповідача по справі надійшла заява про розгляд справи без його участі. Вказує, що проти позовних вимог не заперечує. Заяв про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не подавав.Вказана заява складена у присутності перекладача Лозінська А. Згідно доданого до матеріалів справи доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 30.05.2020 року було залучено захисника Петрунь М.М..
Адвокат Петрунь М.М. подав заяву, відповідно до якої просить провести розгляд справи без його участі, вирішення позовних вимог залишає на розсуд суду.
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338-р «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації», з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров'я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемією, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України установлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 24 квітня 2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. № 291 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» внесено до відповідних актів Кабінету Міністрів України зміни, та продовжено дію карантину до 11 травня 2020 року.
Суд констатує, що згідно постанови КМУ від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» карантинні заходи продовжено до 22 червня 2020 року.
Положеннями ч.1 ст. 195 КАС України, передбачено, що учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою.
Слід констатувати, що з поданої до суду заяви представника позивача, вбачається, що відповідної технічної можливості для проведення судового засідання у режимі відео конференції, щоб забезпечило участь відповідача у розгляді справи, у позивача не має. Відповідач жодної заяви про участь в режимі відео конференції на подавав.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу за відсутності позивача, відповідача та його представника, за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач 29 травня 2020 року о 13 год. 05 хв. була виявлена та затримана в складі групи осіб прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на ділянці відповідальності віпс «Кам'яниця» ВПС «Ужгород» в районі 218 прикордонного знаку близько 700 м. до державного кордону України, при спробі незаконного перетинання державного кордону з України в Словацьку Республіку.
Документи що посвідчують особу та підтверджують законність перебування на території України у відповідача відсутні.
Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін та наявними у справі письмовими доказами: довідкою №21/63 від 01.06.2020 року, Протоколом про адміністративне затримання від 29.05.2020 року, Протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучених речей і документів, рішенням про примусове повернення до країн походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства,
Дії громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , кваліфіковані за ч.2 ст.204-1 КУпАП.
У відповідача відсутні будь які документи, що посвідчують особу, підтверджують законність його перебування на територію України або дають право на виїзд за межі території України, передбачених п.п. 16-19 та 20 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Вказану особу було затримано відповідно до ст. 263 КУпАП.
Законом України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав» від 03.09.2008 року було ратифіковано Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав.
Відповідно до положень ст. ст. 9, 29 Загальної декларації прав людини ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
У статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04.11.1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 11.09.1997 року, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, законного арешту або затримання з метою запобігання недозволеному в'їзду особи в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно з п. 14 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства врегульовані приписами ст. 289 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів, зокрема: затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
Із змісту наведеної норми слідує, що законодавцем фактично виділено окремий випадок звернення із позовною заявою - про затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації; фактичною підставою для такого звернення є відсутність в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора розміщує іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першої цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Оскільки приписи ст. 289 КАС України є спеціальними по відношенню до норми ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також прийняті пізніше ніж вказаний Закон, тому в розглядуваному випадку вони користуються пріоритетом у застосуванні.
Згідно з ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Крім цього, виходячи з роз'яснень, викладених у п. 26 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» від 25.06.2009 року № 1, положень ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та приписів ст. 289 КАС України, позовна заява з вимогою про затримання іноземця чи особи без громадянства може бути подана до суду лише з метою забезпечення видворення, тобто рішення судом про таке видворення повинно бути прийнято до вирішення питання про затримання або якщо такі позовні вимоги заявлені в одній позовній заяві, то під час вирішення такої позовної заяви.
З аналізу наведеного вбачається, що підставою для затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України є наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України.
З урахуванням наведеного та встановлених обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованим, оскільки у відповідача відсутній належний паспортний документ для виїзду з території України, на підставі якого він може вибути з території України, він не належить до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту, доказів протилежно матеріали справи не містять та відповідачем не представлено, при цьому останній порушив вимоги законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства та фактично незаконно перебуває на території України.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом встановлено, що відповідач коштів для виїзду з території України не має, працевлаштуватись на території України не має змоги та відомості, що відповідач відноситься до осіб, яким надано статус біженця і є особою, яка потребує додаткового захисту відсутні.
В ході судового розгляду встановлено, відповідач не має законних підстав для перебування на території України та існує ризик перешкоджання проведенню процедури його реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, оскільки в останнього відсутні документи, що дають право на виїзд з України.
Крім цього, відомостей що відповідач на територію України потрапив законним шляхом також відсутні.
Враховуючи вищенаведене та оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 12, 257, 241, 244, 246, 289 КАС України, ст. ст. 4, 9, 16, 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Угодою між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав, суд, -
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( зі слів) про затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію - задовольнити.
Затримати громадянку Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (зі слів) з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на строк достатній для виконання судового рішення, але який не може перевищувати шість місяців, починаючи з часу фактичного затримання.
Рішення може бути оскаржено з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. 289, п. 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України протягом десятиденного строку із дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду Фазикош О.В