Спарва№ 308/3238/20
02.06.2020 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бедьо В.І., за участю представника Закарпатської митниці Держмитслужби Селеша О.Я., розглянувши адміністративну справу за матеріалами протоколу про порушення митних правил відносно громадянина України ОСОБА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце народження - Україна, Закарпатська обл.,Міжгірський р-н; місце роботи - тимчасово не працює; місце проживання - АДРЕСА_1 ; закордонний паспорт - НОМЕР_1 від 01.11.2018 року; орган, що видав - 2101, за ст.471 Митного кодексу України,-
29.02.2020 року о 11 год. 27 хв. в зону митного контролю на ділянку
“В'їзд” митного посту «Ужгород» Закарпатської митниці Держмитслужби заїхав легковий автомобіль марки «MERCEDES-BENZ », моделі «318», реєстраційний номерний знак України НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 , під керуванням громадянина України ОСОБА_1 , що прямував з Чеської республіки в Україну в приватних справах.
Як форму проходження митного контролю гр. України ОСОБА_1 , обрав порядок проходження митного контролю по каналу “зелений коридор”.
Згідно ч. 5 ст. 366 МК України обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.
Згідно ч. 6 даної статті громадяни, які проходять (проїжджають) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.
При усному опитуванні гр. України ОСОБА_1 заявив, що переміщує через митний кордон України виключно особисті та заперечив наявність у нього будь-яких товарів в обсягах, що підлягають обов'язковому письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами та підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України.
Відповідно ч. 1 ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Згідно ч.2 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої ПКМУ від 21.05.2012 №451 - митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів здійснюється виключно митними органами відповідно до законодавства, вибірково, у формах та обсязі, що визначені на підставі результатів системи управління ризиками.
Згідно п. 6 цієї Технологічної схеми - під час митного контролю та митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів митні органи у пунктах пропуску здійснюють, зокрема, аналіз та оцінку ризиків, митний огляд (огляд та переогляд автомобільних транспортних засобів і товарів, ручної поклажі та багажу, особистий огляд громадян).
Відповідно до п. 6 ПКМУ «Про затвердження вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України» від 23.05.2012 №467, на підставі результатів аналізу та оцінки ризиків, транспортний засіб було виведено з загального потоку «зеленого коридору» для проведення митного огляду на оглядовий майданчик.
В ході митного контролю зазначеного транспортного засобу та речей громадянина України ОСОБА_1 , був виявлений не заявлений при усному опитуванні товар іноземного виробництва, а саме: мобільні телефони іноземного виробництва «Redmi 8 3GB RAM 32GB ROM» у кількості 20 шт., мобільні телефони іноземного виробництва «Mi 9T 6 GB RAM 128 GB ROM» у кількості 10 шт, мобільні телефони іноземного виробництва «Redmi 7A 2GB RAM 32GB ROM» у кількості 14 шт., мобільні телефони іноземного виробництва «Xiaomi Mi Max 3 4GB RAM 64GB ROM» у кількості 29 шт, мобільні телефони іноземного виробництва «Xiaomi Mi Max 3 6GB RAM 128GB ROM» у кількості 58 шт., планшети іноземного виробництва «Xiaomi Mi Pad 4 4GB RAM 64GB ROM» у кількості 45 шт. Загальна кількість виявленого товару становить 176 шт. вагою 90 кілограм.
Виявлений товар знаходився у багажному відсікові мікроавтобуса серед особистих речей громадянина ОСОБА_1 у шести дорожніх сумках. Доступ до виявленого нічим не утруднювався та став можливим після відкриття дверей багажного відсіку мікроавтобуса.
Виявлений товар гр. ОСОБА_1 не визнав своєю власністю, та пояснив, що перевозив його через митний кордон України з Чехії, м. Прага на прохання малознайомої особи.
Згідно мережі «Інтернет» вартість незаявленого товару перевищує 500 євро та потребує додаткової оцінки із залученням спеціаліста-експерта.
Відповідно до частини 4 статті 374 Митного кодексу України, товари (крім підакцизних), що ввозяться громадянами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі, сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують обмеження, встановлені частиною першою цієї статті, але загальна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, з поданням документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів, та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України, в частині, що перевищує еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші ніж відкриті для повітряного сполучення пункти пропуску через державний кордон України). Базою оподаткування таких товарів є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг.
Таким чином, гр. України ОСОБА_1 порушив встановлений порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто у гр. України ОСОБА_1 під час митного контролю виявлено товари, а саме: мобільні телефони іноземного виробництва «Redmi 8 3GB RAM 32GB ROM» у кількості 20 шт., мобільні телефони іноземного виробництва «Mi 9T 6 GB RAM 128 GB ROM» у кількості 10 шт, мобільні телефони іноземного виробництва «Redmi 7A 2GB RAM 32GB ROM» у кількості 14 шт., мобільні телефони іноземного виробництва «Xiaomi Mi Max 3 4GB RAM 64GB ROM» у кількості 29 шт, мобільні телефони іноземного виробництва «Xiaomi Mi Max 3 6GB RAM 128GB ROM» у кількості 58 шт., планшети іноземного виробництва «Xiaomi Mi Pad 4 4GB RAM 64GB ROM» у кількості 45 шт. Загальна кількість виявленого товару становить 176 шт. вагою 90 кілограм. Загальна вартість та вага виявленого товару перевищує неоподатковану норму переміщення через митний кордон України, при обранні формою проходження митного контролю через «зелений коридор» товарів, переміщення яких через митний кордон України обмежено законодавством України.
Зазначені дії ОСОБА_1 мають ознаки порушення (порушень) митних правил, передбаченого (передбачених) статтею 471 Митного кодексу України.
В судовому засіданні представник Закарпатської митниці Держмитслужби, вказував на те, що громадянин ОСОБА_1 порушив встановлений порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю. Просив визнати останнього винним та накласти на нього стягнення у виді штрафу із конфіскацією вилученого товару.
Громадянин України ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду клопотання про прискорення розгляду справи у зв'язку із необхідністю виїзду за межі території України на роботу та просив розглянути справу у його відсутності. Також на адресу суду було надіслано письмові пояснення відповідно до яких, ОСОБА_1 зазначає, що переміщуваний ним товар не відносяться до товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, у зв'язку з чим відсутні підстави для їх конфіскації. У звязку з чим просив повернути, вилучені в нього протоколом про порушення митних правил товари» для належного митного оформлення.
Заслухавши думку представника Закарпатської митниці Держитслужби та дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Так, за змістом ст.ст.458,487 МК України, ст.ст.9-11 КУпАП підставою для визнання особи винною в порушенні митних правил, як різновиду адміністративного правопорушення, є встановлення у вчиненому нею діянні всіх ознак складу такого правопорушення, в тому числі ознак суб'єктивної та об'єктивної сторони складу правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.486 МК України завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Частиною 1 статті 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно ст.471 МК України відповідальність настає за порушення встановленого цим Кодексом порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через «зелений коридор», товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України.
У відповідності до вимог ч.1 ст.494 МК України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно вимог ч.2 ст.494 МК України протокол про порушення митних правил повинен містити зокрема такі дані: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка склала протокол; необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, якщо її встановлено; місце, час вчинення, вид та характер порушення митних правил; посилання на статтю цього Кодексу, що передбачає адміністративну відповідальність за таке порушення; прізвища та адреси свідків, якщо вони є; відомості щодо товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення та документів, вилучених згідно із статтею 511 цього Кодексу , інші необхідні для вирішення справи відомості.
В своїй сукупності матеріали справи свідчить про наявність в діях ОСОБА_1 складу порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України. Дії громадянина України ОСОБА_1 за ст.471 МК України кваліфіковані правильно.
Вина гр. України ОСОБА_1 , підтверджується матеріалами справи, а саме протоколом про ПМП №0355/30500/20 від 29.02.2020 р.; поясненнями ОСОБА_1 , актом проведення огляду (переогляду) товарів, т/з, ручної поклажі та багажу від 29.02.2020 р. та іншими матеріалами справи.
Р азом з тим, щодо вилученого у ОСОБА_1 товару, суд вважає зазначити наступне.
Відповідно до вимог ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно ст.256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
В частині 1 статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявления за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Згідно ч.8 ст.264 МК України митна декларація, з моменту її прийняття органом доходів і зборів, є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації, лише з моменту прийняття митним органом митної декларації.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.4 МК України декларант - це особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.
Як передбачено п.2 ч.1 ст.265 МК України декларантом має право виступати особа, яка відповідно до законодавства України має право вчиняти щодо товарів юридично значущі дії від свого імені.
Згідно ч.4 ст.3 МК України, у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.
Як убачається із матеріалів справи, під час проходження митного контролю по «зеленому коридору» він пред'явив його для огляду разом з особистими речами і яких-небудь утруднень для їх огляду не було створено.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 митна декларація для письмового декларування товару співробітниками митниці не надавалась, що об'єктивно доводиться відсутністю її у матеріалах справи, як і відсутністю протоколу, у якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від заповнення митної декларації і подання її до митного контролю.
Митний орган при розгляді товару та складенні протоколу повинен вказати до якої групи товарів відноситься товар, що переміщується згідно з наведеним переліком у додатку. Перелік товарів, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України перелічений у додатках до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 436 «Про затвердження переліків товарів, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України», яка втратила чинність на підставі Постанови КМ № 960 від 24.10.2018 року.
Зі змісту постанови КМУ№ 960 від 24.10.2018 року «Деякі питання проведення заходів офіційного контролю товарів, що ввозяться на митну територію України (у тому числі з метою транзиту)» вбачається, що товар, який був виявлений та вилучений при митному огляді згідно ПМП №0355/30500/20 від 29.02.2020року не перебуває в переліку товарів, які в разі ввезення на митну територію України (у тому числі з метою транзиту) підлягають заходам офіційного контролю; а тому твердження про те, що мобільні телефони та вилучені товари входять до переліку товару, переміщення якого через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, є помилковим.
Про це також не зазначено і в протоколі про порушення митних правил та не зазначено коду товару (УКТ ЗЕД), що нібито обмежено їх переміщення, а також не наведено нормативні акти державного органу , яким обмежено таке переміщення.
Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про радіочастотний ресурс України», радіоелектронні засоби та випромінювальні пристрої, що можуть застосовуватися на території України у смугах радіочастот загального та спеціального користування, ввозяться з-за кордону, реалізуються та експлуатуються в Україні за їх відсутністю у Реєстрі радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, заборонених до застосування та ввезення на територію України.
Статтею 5 Закону вказано, що фізичні особи відносяться до загальних користувачів радіочастотного ресурсу України до групи технологічні користувачі та радіоаматори.
Радіоелектронні засоби загального призначення -це РЕЗ, що використовуються в смугах радіочастот загального призначення та які не призначені для потреб спеціальних користувачів, тому дозволів для ввезення даних товарів відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 29 ЗУ «Про радіочастотний ресурс України» не потрібно, оскільки останні є радіоелектронними засобами загального призначення та внесені у реєстр радіоелектронних засобів, що можуть застосовуватись на території України.
Так, рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації № 147 від 17.03.2015 року, що зареєстровано Мін'юсті України 1 квітня 2015 року визнано таким, що втратило чинність Рішення Національної комісії з питань регулювання зв'язку України № 51 від 04.02.2010 р., затвердженого в Міністерстві юстиції України №162/17457 від 15.02.2010 р. та Рішення № 50, якими регулювалось питання переліку товарів на які Державним підприємством «УДЦР» видаються документи необхідні для митного контролю та митного оформлення та перелік радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, для ввезення яких, в тому числі переміщення у міжнародних поштових відправленнях, міжнародних експрес-відправленнях, не потрібні дозволи.
Таким чином, фізичні особи відносяться до загальних користувачів радіочастотного ресурсу України, а тому отримання дозволу для ввезення радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв на них не розповсюджується. Забороняється ввозити виключно ті радіоелектронні засоби та випромінювальні пристрої, що внесенні у Реєстрі як заборонені до застосування.
Зазначена продукція при ввезенні в Україну повинна обов'язково мати документ, який підтверджує дотримання встановлених обмежень, а саме супровідну документацію, якою є інструкція з експлуатації електричного та електронного обладнання або лист від виробника про відповідність обладнання технічному регламенту, а томуробити висновок про те, що вилучені мобільні телефони та інша електронна продукція входять до переліку товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України без проведення попередньої оцінкивідповідності вимогам технічного регламенту обмеження використання деяких небезпечних речовин в електричному та електронному обладнанні підстави відсутні, у зв'язку із чим підстави для конфіскації переміщуваних мобільних телефонів та іншої вилученої електронної продукції, як таких, що входять до переліку товарів, переміщення яких заборонено чи обмежено відсутні й відповідний вилучений товар підлягає поверненню для здійснення належного митного оформлення або для зворотного вивезення за межі України.
Крім того рішеннями Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації Радіотелефоні системи стільникового зв'язку GSM-900/1800 та UMTS які були вилучені протоколом внеслись до реєстру радіоелектронних засобів випромінювальних пристроїв, що можуть застосовуватись на території України в смугах радіочастот загального користування.
У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори" від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Правопорушення, яке вчинив громадянин України ОСОБА_1 полягало у переміщенні через митний кордон не задекларований митному органу товару, що не є обмежений до переміщення через митний кордон України, який він завозив із собою, що підлягає обов'язковому декларуванню.
Об'єктивна сторона правопорушення, яке вчинив громадянин України ОСОБА_1 полягає в недекларуванні товару, при проходженні митного контролю в «зеленому коридорі», тобто в зоні спрощеного митного контролю, відповідальність за що передбачена ст. 471 МК України.
Згідно зі ст. 471 МК України, за таке правопорушення передбачено накладення адміністративного стягнення в виді штрафу і конфіскації не задекларованого товару, якщо такі обмежені до переміщення.
З огляду на вищевказані обставини та критерії правомірності позбавлення володіння згідно зі ст. 1 Протоколу до Конвенції, не викликають сумнівів щодо застосування адміністративного стягнення конфіскації товарів, та відповідає першим двом критеріям. Втручання є правомірним, адже конфіскація прямо встановлена і передбачена законом, а саме санкцією ст. 471 МК України. Конфіскація здійснюється для задоволення наявного суспільного інтересу, адже таким інтересом є додержання встановленого законами України порядку переміщення товарів через митний кордон нашої держави.
Проте відповідність третьому критерію справедливій рівновазі між суспільним та приватним інтересам є не очевидною. Він є оціночним і стосується кожної конкретної справи, а тому встановлюється окремо щодо кожного порушника митних правил на підставі безпосереднього з'ясування обставин і фактів.
ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. "Справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний надмірний тягар" (рішення у справі від 02.11.2004 р. "Трегубенко проти України","Гирлян проти Росії" від 09.10.2018).
Разом з тим, при вирішення питання про конфіскацію певного предмета правопорушення мають значення, зокрема: характеристика безпосереднього предмету правопорушення (чи загалом можливе його законне переміщення через митний кордон України, у тому числі чи підлягають сплаті митні платежі, інші податки, у зв'язку з переміщенням предмета правопорушення через митний кордон; джерело походження безпосереднього предмета правопорушення; причини, які призвели до порушення порядку проходження митного контролю в зонах спрощеного митного контролю; мета переміщення порушником предмета через митний кордон України; наявність завданої державі шкоди; вартість безпосереднього предмета правопорушення; майновий стан порушника.
Ввезення вилучених товарів згідно протоколу допускається, за умови їх письмового декларування митному органу в повному обсязііз сплатою у випадках, визначених законами України, вивізного мита та з поданням відповідних документів, виданих державними органами.
Так, у п. 28 рішення "Гирлян проти Росії" від 09.10.2018 (скарга № 35943/15) суд повторює, що для того, щоб бути пропорційним, втручання повинно відповідати серйозності порушення і санкції з огляду на тяжкість злочину, за яке воно призначене для покарання - в даному випадку недотримання вимоги декларації - а не серйозність будь-якого передбачуваного порушення, яке насправді не було встановлено, наприклад, злочин відмивання грошей або ухилення від сплати податків (див. Ісмаїлов, § 38, Grifhorst, § 102, і Boljeviж, § 44).
Отже, з огляду на практику Європейського суду, за вищевказане правопорушення, яке полягає в недекларуванні товарів, громадянин України ОСОБА_1 підлягає адміністративному стягненню у виді штрафу.
При вирішенні питання про призначення стягнення за вчинене порушення суд також враховує положення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, у відповідності до яких «Кожна фізична або юридична особа мас право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
В контексті забезпечення дотримання принципів Конституції та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля утвердження верховенства права та європейських підходів до розуміння прав людини, 23 лютого 2006 року Верховною Радою України було прийнятоЗакон України №3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Основними цілями даного Закону є застосування практики Європейського суду з прав людини з метою забезпечення виконання рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України та впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини.
Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Так, приймаючи рішення по справі, суд враховує правові позиції висловлені ЄСПЛ у справі «Бакланов проти Росії» (09.06.2005 року) та у справі «Фрізен проти Росії» (24.03.2005 року), а саме те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Крім того, суд приймає до уваги правові позиції висловлені у справі «Ісмайлов проти Росії» (п.38 Рішення від 16.10.2008 року), згідно яких для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити надмірний тягар для особи.
Відповідно до ст.33КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Обтяжуючих відповідальність особи обставин судом не встановлено. За правилами ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Зважаючи на викладене, враховуючи характер скоєного, матеріали справи, встановлені судом обставини, та зазначені норми закону, суд дійшов висновку, що на гр. України ОСОБА_1 має бути накладено стягнення за ст.471 МК України, у виді штрафу у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян без конфіскації вилученого товару, що був безпосереднім предметом порушення митних правил.
У відповідності до вимог ч.3 ст.528 МК України вилучений згідно протоколу про ПМП №0355/30500/20 від 29.02.2020 року товар, слід повернути особі у якої такий вилучений, власнику або його представнику за дорученням після належного митного оформлення та сплати митних платежів або з метою його вивезення за межі митної території України.
Відповідно до п.5 ч.2ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI (з наступними змінами та доповненнями) у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. Відповідно до Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП, ст.471 МК України, ч. 4 Закон України «Про судовий збір» суддя,
Громадянина України ОСОБА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце народження - Україна, Закарпатська обл.,Міжгірський р-н; місце роботи - тимчасово не працює; місце проживання - АДРЕСА_1 ; закордонний паспорт - НОМЕР_1 від 01.11.2018 року; орган, що видав - НОМЕР_4 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.471 МК України та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.(одна тисяча сімсот грн,00 коп).
Вилучені згідно протоколу про порушення митних правил №0355/30500/20 товар, а саме: мобільні телефони іноземного виробництва «Redmi 8 3GB RAM 32GB ROM» у кількості 20 шт., мобільні телефони іноземного виробництва «Mi 9T 6 GB RAM 128 GB ROM» у кількості 10 шт, мобільні телефони іноземного виробництва «Redmi 7A 2GB RAM 32GB ROM» у кількості 14 шт., мобільні телефони іноземного виробництва «Xiaomi Mi Max 3 4GB RAM 64GB ROM» у кількості 29 шт, мобільні телефони іноземного виробництва «Xiaomi Mi Max 3 6GB RAM 128GB ROM» у кількості 58 шт., планшети іноземного виробництва «Xiaomi Mi Pad 4 4GB RAM 64GB ROM» у кількості 45 шт. повернути особі у якої такий вилучений ОСОБА_1 , власнику або його представнику за дорученням після належного митного оформлення та сплати митних платежів або з метою його вивезення за межі митної території України.
Стягнути з громадянина України ОСОБА_1 , судовий збір на користь держави у розмірі 420,40 грн . (чотириста двадцять гривень 40 копійок)
Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Строк звернення постанови для виконання - три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду Бедьо В.І.