02 червня 2020 р. м. Чернівці справа № 824/463/20-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання рішення незаконним,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив :
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач) щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № і протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за віком згідно до статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з часу виникнення права на пенсію, тобто з 05 березня 2018 року, зарахувавши при цьому до пільгового стажу роботи, що дає право на пенсію згідно ст. 114 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" період роботи ОСОБА_1 з 20 травня 1988 року по 09 вересня 1988 року в дробильному цеху №1 на Передаточнінському гранітному кар'єрі ПАТ "Запоріжнерудпром", з 17 липня 1989 року по 20 листопада 1990 року на Дробильно-збагачувальній фабриці №2 (ДЗФ) державного підприємства "Єлецький гірничозбагачувальний рудник", 12 грудня 1990 року по 27 серпня 1991 року, з 27 серпня 1991 року по 11 січня 1994 року, з 30 березня 1998 року по 24 грудня 2001 року в закладі рч-328/67 Управління внутрішніх справ (УВС).
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначав, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області протиправно відмовило йому в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та безпідставно не зарахувавши при цьому до пільгового стажу періоди роботи з 20.05.1988 р. по 09.09.1988 р. в дробильному цеху №1 на Передаточнінському гранітному кар'єрі ПАТ "Запоріжнерудпром", з 17.07.1989 р. по 20.11.1990 р. на Дробильно-збагачувальній фабриці №2 (ДЗФ) державного підприємства "Єлецький гірничозбагачувальний рудник", 12.12.1990 р. по 27.08.1991 р., з 27.08.1991 р. по 11.01.1994 р., з 30.03.1998 р. по 24.12.2001 р. в закладі рч-328/67 Управління внутрішніх справ (УВС), оскільки в нього наявні всі підтверджуючі документи.
Ухвалою суду від 16.04.2020 р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
12.05.2020 р. Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області не погоджуючись із поданим позовом подало до суду відзив, в якому вказувало, що враховуючи надані позивачем документи та рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.02.2019 р. по справі 824/881/18 проведено розрахунок стажу ОСОБА_1 , який за Списком №1 становить 4 роки 5 місяців 6 днів, а загальний стаж становить 27 років 10 місяців 29 днів.
Отже враховуючи вищезазначене, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу за Списком №1 підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 немає. Відтак в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 .
Як зазначив позивач у адміністративному позові, він неодноразово звертався до відповідача із заявами про призначення пенсії на пільгових умовах.
13.08.2018 р. позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив повторно розглянути його заяву від 05.03.2018 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення за пенсією - 05.03.2018 р., із зарахуванням до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 періоди роботи з 20.05.1988 р. по 09.09.1988 р. на посаді слюсаря-ремонтника ІІ розряду у дробильному цеху на Передаточнінскому гранітному кар'єрі ПАТ "Запоріжнерудпром"; з 17.07.1989 р. по 20.11.1990 р. майстер Дробильно-збагачувальної фабрики №2 (ДЗФ) державного підприємства "Єлецький гірничозбагачувальний рудник" (а.с. 23 -24).
Розглянувши вказану заяву, відповідача листом від 29.08.2019 р. повідомлено позивача, що оскільки в трудовій книжці відсутні відомості , що визначають право на пенсію на пільгових умовах, зокрема щодо періодів зайнятості протягом повного робочого дня на роботах з (особливо) шкідливими та (особливо) важкими умовами праці, характеру виконуваної роботи, розділу, підрозділу, пункту найменування списків або їх номерів, яким передбачено такі періоди такі періоди роботи, то для розгляду можливості зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 20.05.1988 р. по 09.09.1988 р. на посаді слюсаря-ремонтника ІІ розряду у дробильному цеху на Передаточнінскому гранітному кар'єрі ПАТ "Запоріжнерудпром"; з 17.07.1989 р. по 20.11.1990 р. майстер Дробильно-збагачувальної фабрики №2 (ДЗФ) державного підприємства "Єлецький гірничозбагачувальний рудник" необхідно надати уточнюючі довідки , видані вказаними вище організаціями або їх правонаступниками (а.с. 25).
Вважаючи дії щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Процедура призначення та отримання пенсії, в тому числі на пільгових умовах, встановлена Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
За змістом п. "а" ст. 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Аналогічне положення закріплено у п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV/
Відповідно до абз. 2 п. "а" ст. 13 Закону № 1788-XII працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Стосовно спірних періодів роботи позивача з 20.05.1988 р. по 09.09.1988 р. та з 17.07.1989 р. по 20.11.1990 р., суд зазначає наступне.
Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок № 383), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 р. за №1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Відповідно до п. 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р. "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі - Порядок №637) встановлено правило, згідно якого при призначенні пільгових пенсій необхідне надання довідок встановленого зразка з метою підтвердження відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, і видаються підприємством, на якому особа працювала або правонаступником (п. 20 Порядку №637). У разі відсутності правонаступника, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Основним документом, який підтверджує стаж та характер роботи є трудова книжка, при цьому, у разі відсутності відомостей у ній, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств.
Дослідженням трудової книжки серії НОМЕР_1 виданої на ім'я позивача встановлено, що позивач :
з 20.05.1988 р. по 09.09.1988 р. працював слюсарем-ремонтником II розряду у дробильному цеху для проходження виробничої практики на Передаточнінскому гранітному кар'єрі ПАТ "Запоріжнерудпром";
з 17.07.1989 р. по 20.11.1990 р. працював майстером Дробильно-збагачувальної фабрики №2 (ДЗФ) державного підприємства "Єлецький гірничозбагачувальний рудник".
Як вбачається із матеріалів справи, довідкою від 21.01.2020 р. виданою акціонерним товариством "Запоріжнерудпром" підтверджено, що ОСОБА_1 працював повний робочий день на Передаточнінскому гранітному кар'єрі ПАТ "Запоріжнерудпром", в даний час АТ "Запоріжнерудпром", дробильний цех №1 і за період з 20.05.1988 р. по 09.09.1988 р. виконував роботи слюсаря - ремонтника (як слюсаря з ремонту устаткування у виробництві "Відкриті гірничі роботи та роботи на поверхні" за професією, посадою : слюсар - ремонтник (як слюсар з ремонту устаткування, що передбачено Списком №2 (а.с. 21).
Аналіз наведених вище норм права дає змогу прийти до висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Підтвердженням (доказом), що позивач, у вищезазначені періоди (які не зараховані позивачу до пільгового стажу) працював повний робочий день на підземних роботах - є записи в його трудовій книжці.
Водночас, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
Суд зазначає, що відмова відповідача у призначенні позивачу пільгового стажу пенсії не відповідає вимогам пенсійного законодавства.
Отже, судом встановлено, що трудова книжка позивача оформлена належним чином, всі записи засвідчені належним чином, а тому вимога відповідача про надання додаткових довідок не відповідає вимогам законодавства.
Водночас, суд звертає увагу, що здійснення перевірки довідок, виданих пенсійним фондом здійснюється лише у разі відсутності записів у трудовій книжці. Натомість, періоди роботи з 20.05.1988 р. по 09.09.1988 р. та з 17.07.1989 р. по 20.11.1990 р. належним чином зафіксовані у трудовій книжці позивача, що підтверджується матеріалами справи.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 р. по справі № 754/14898/15-а.
Разом з тим, суд роз'яснює, що посади, які обіймав позивач, а саме з 20.05.1988 р. по 09.09.1988 р. (слюсаря-ремонтника) та з 17.07.1989 р. по 20.11.1990 р. (майстра) згідно Постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. "Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах" передбачені Списком №2, тому можуть бути зарахований відповідачем до стажу роботи саме за відповідним списком.
Стосовно спірних періодів роботи позивача з 12.12.1990 р. по 27.08.1991 р., з 27.08.1991 р. по 11.01.1994 р., з 30.03.1998 р. по 24.12.2001 р., суд зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач, з 12.12.1990 р. по 11.01.1994 р. прийнятий до закладу рч-328/67 Управління внутрішніх справ (УВС) контролером відділу технічного контролю (ВТК) по другому розряду з підземними умовами праці ( з 27.08.1991 р. переведений на посаду майстра гірничої ділянки № 2 з підземними умовами праці); а з 30.03.1998 р. по 24.12.2001 р. працював на посаді бурильника з підземними умовами праці.
Судом встановлено, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.02.2019 р. №824/881/18, яке набрало законної сили 12.03.2019 р. надано висновок стосовно вказаного періоду та зазначено наступне.
Відповідно до ст. 13 Закону №1788-ХІІ порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" на роботах із шкідливими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається ст. 100 даного Закону.
За змістом вказаної норми особам, які мають право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.
Як зазначено вище, відповідно до п. 3 Порядку №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Пунктом 4.2 Порядку №383 передбачено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на данному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
Якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1997 р., у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992 р., 5-річний період роботи на данному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням п. 4.2 цього Порядку ( п. 4.4. Порядку №383).
Відповідно до п. 4.5 Порядку №383, що якщо ж атестація з 21.08.1992 р. не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997 р., право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 р. включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 р., право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Пунктом 6 Порядку №383 визначено, що працівникам спеціалізованих підприємств і організацій (ремонтних, ремонтно-будівельних, монтажних та ін.), зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими умовами праці безпосередньо у виробничих структурних підрозділах інших підприємств та організацій за професіями та на посадах, передбачених Списками, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховуються періоди роботи, відпрацьовані на цих підприємствах або в організаціях, за результатами атестації відповідних робочих місць.
Проведення атестації робочих місць визначено також п. 1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. №442 (далі - Порядок №422), згідно яких атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до п. 4 Порядку №422 вказано, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
З аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що наявність атестації робочого місця, не може бути визначальною обставиною, яка обумовлює право позивача на пільгову пенсію, оскільки працівник не несе відповідальності за не проведення атестації керівником підприємства та організації. Визначальною ознакою є факт роботи позивача на посадах із особливо шкідливими і важкими умовами праці, що передбачені в Списку № 1 та характер роботи, які дають підстави для призначення пільгової пенсії.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Відповідачем зараховано до стажу роботи позивача, який дає право на призначення пенсії, враховуючи уточнюючу довідку Сокирянської випраної колонії №67 від 14.03.2018 р. №671, період з 01.08.1992 р. по 21.08.1992 р., однак не враховано період роботи з 22.08.1992 р. по 11.01.1994 р.
Як зазначив відповідач, атестацією робочих місць у Сокирянській виправній колонії №67, яка була проведена у 1996 р. згідно наказом №29 від 05.03.1996 р., не підтверджено право на пільгове забезпечення по посаді майстра гірничої дільниці №2, яку позивач обіймав з 01.08.1991 р. по 01.01.1994 р.
У листі від 25.04.2018 р. №11381/02 відповідач зазначив, що з 30.03.1998 р. по 24.12.2001 р. позивач працював у Сокирянській виправній колонії №67 на посаді буровика. Проведеними атестаціями у 1996 р. та у 1999 р. (наказ №100 від 28.09.1999 р.) по посаді буровика не підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення.
Дослідженням довідки №67/2.1-1281 від 23.05.2018 р. наданої Державним підприємством кримінально-виконавчої служби №67 встановлено, що позивач у період з 01.08.1991 р. (наказ №78 о/с від 27.08.1991 р.) по 11.01.1994 р. (наказ №1 о/с від 06.01.1994 р.) працював на посаді майстра гірничої дільниці №2 з підземними умовами праці /в зазначений період атестація місць в установі РЧ - 328/67 проводилась, але дана посада атестації не підлягала. У період з 30.03.1998 р. (наказ №10 від 30.03.1998 р.) по 24.12.2001 р. (наказ №45 від 28.12.2001 р.) позивач працював на посаді буровщика відділу головного маркшейдера з підземними умовами праці повний робочий день /в зазначений період атестація місць в установі РЧ - 328/67 проводилась, але дана посада атестації не підлягала.
Оскільки у період часу з 01.08.1991 р. по 11.01.1994 р. та з 30.03.1998 р. по 24.12.2001 р. позивач працював на посадах, які не підлягали атестації та не були підтверджені атестаціями робочих місць, суд приходить до переконання, що відповідач правомірно не врахував до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за Списком № 1 вказаний період.
Крім того, суд звертає увагу, що в ході судового розгляду справи позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували бездіяльність роботодавця щодо не проведення атестації спірних посад, а також те, що ці посади підлягали обов'язковій атестації.
Стосовно не врахування відповідачем до стажу роботи позивача, який дає право пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 період роботи з 12.12.1990 р. по 01.08.1991 р. на посаді контролера ВТК гірничої дільниці з підземними умовами праці (посада передбачена Списиком №1), оскільки в уточнюючій довідці від 14.03.2018 р. №671 не підтверджено зайнятість позивача у вказаний період протягом повного робочого дня, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 Порядку №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Дослідженням трудової книжки позивача встановлено, що з 12.12.1990 р. по 11.01.1994 р. позивач працював у закладі рч-328/67 Управління внутрішніх справ (УВС) контролером відділу технічного контролю (ВТК) по другому розряду з підземними умовами праці (з 27.08.1991 р. переведений на посаду майстра гірничої ділянки № 2 з підземними умовами праці).
Згідно із відомостями вказаними у довідці №67/2.1-1281 від 23.05.2018 р. наданої Державним підприємством кримінально-виконавчої служби №67, у період з 12.12.1990 р. (наказ №110 о/с від 13.12.1990 р.) по 01.08.1991 р. (наказ №78 о/с від 27.08.1991 р.) позивач працював на посаді контролера ВТК гірничої дільниці з підземними умовами праці по ІІ розряду (в зазначений період атестація робочих місць в установі РЧ - 328/67 не проводилась, а також в наказі начальника установи РЧ - 328/67 про призначення від 13.12.1990 р. №110 о/с не зазначена інформація щодо трудової діяльності на повний і неповний робочий день).
На переконання суду, відмова відповідача у частині не зарахування періоду роботи з 12.12.1990 р. по 01.08.1991 р. на посаді контролера ВТК гірничої дільниці з підземними умовами праці відповідачем не обґрунтована. Відповідач всупереч чинного законодавства не здійснив дослідження питання режиму роботи державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №67" за вказаний період.
Оскільки, додатковими документами отриманими на запит відповідача не спростовано та не підтверджено те, що позивач з 12.12.1990 р. по 01.08.1991 р. на посаді контролер ВТК гірничої дільниці з підземними умовами був зайнятим протягом не повного робочого дня, суд приходить до висновку, що не зарахування періоду роботи позивача з 12.12.1990 р. по 01.08.1991 р. на посаді контролер ВТК гірничої дільниці з підземними умовами праці, є протиправним.
Також суд звертає увагу, що відповідач листом від 06.05.2019 р. №678/02-14 повідомлено позивача, що на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.02.2019 р. №824/881/18-а ним зараховано до стажу, який дає право на призначення пенсії за Списком №1 зараховано, в тому числі період з 12.12.1990 р. по 21.08.1992 р.
Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, що визнання протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Відповідно не підлягає також задоволенню вимога, щодо зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за віком згідно до статті 114 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з часу виникнення права на пенсію, тобто з 05.03.2018 р., зарахувавши при цьому до пільгового стажу роботи, що дає право на пенсію згідно ст. 114 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" період робот з 20.05.1988 р. по 09.09.1988 р. в дробильному цеху №1 на Передаточнінському гранітному кар'єрі ПАТ "Запоріжнерудпром", з 17.07.1989 р. по 20.11.1990 р. на Дробильно-збагачувальній фабриці №2 (ДЗФ) державного підприємства "Єлецький гірничозбагачувальний рудник", 12.12.1990 р. по 27.08.1991 р., з 27.08.1991 р. по 11.01.1994 р., з 30.03.1998 р. по 24.12.2001 р. в закладі рч-328/67 Управління внутрішніх справ (УВС).
Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно ч. 1 - 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів наданих позивачем окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі.
Частиною 5 ст. 139 КАС України встановлено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки, у задоволенні позову позивачу відмовлено повністю та за відсутності понесення відповідачем судових витрат, судом розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, 58002, Код ЄДРПОУ 40329345)
Суддя І.В. Маренич