01 червня 2020 року справа № 580/1350/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гараня С.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у зв'язку не врахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з червня 2012 року по квітень 2018 року у Акціонерному товаристві "Черкаський приладобудівний завод" та травень - липень 2019 року у Дочірньому підприємстві "Зета" Приватного акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області врахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з червня 2012 року по квітень 2018 року у Акціонерному товаристві "Черкаський приладобудівний завод" та травень - липень 2019 року у Дочірньому підприємстві "Зета" Приватного акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод";
- судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 11.12.2019 її представник звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області із вимогою про зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з червня 2012 року по квітень 2018 року у Акціонерному товаристві "Черкаський приладобудівний завод" та з травня 2018 року по травень 2019 року у Дочірньому підприємстві "Зета" Приватного акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод". Листом відповідача від 18.12.2019 № 107199/03 повідомлено, що за інформацією ГУ ДПС у Черкаській області АТ "Черкаський приладобудівний завод" та ДП "Зета" ПрАТ "Черкаський приладобудівний завод" станом на 01.12.2019 мають заборгованість з єдиного соціального внеску, зокрема і за вказані періоди. Тому наявність такої заборгованості призводить до того, що періоди, за які не сплачено єдиний соціальний внесок, не включаються в страховий стаж для обчислення соціальних виплат та пенсій.
Відповідно до ухвали від 27.04.2020 розгляд даної справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, про що подав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що управлінням правомірно не враховано позивачу періоду роботи з червня 2012 року по квітень 2018 року в Акціонерному товаристві "Черкаський приладобудівний завод" та з липня по травень 2019 року у Дочірньому підприємстві "Зета" Приватного акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод" до страхового стажу, у зв'язку з тим, що за даний період відсутні відомості про сплату страхових внесків. З урахуванням викладеного відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вивчивши доводи сторін, викладені у позовній заяві та відзиві на позовну заяву, дослідивши письмові докази, які містяться у справі, суд встановив таке.
Під час розгляду справи судом встановлено та матеріалами справи підтверджено те, що з 24.10.1986 по 27.04.2018 позивач працювала на Акціонерному товаристві "Черкаський приладобудівний завод", відповідно наказу № 226-к від 23.10.1986 та № 16-к від 27.04.2018.
Відповідно реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) від 05.07.2019 вбачається, що позивачу не було зараховано стаж роботи в Акціонерному товаристві "Черкаський приладобудівний завод" з червня 2012 року по квітень 2018 року.
Згідно трудової книжки позивача НОМЕР_1 позивач з квітня 2018 року по липень 2019 року працювала на Дочірньому підприємстві "Зета" Приватного акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод".
Відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) від 05.07.2019 вбачається, що позивачу не було зараховано стаж роботи в Дочірньому підприємстві "Зета" Приватного акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод" з травня по липень 2019 року.
11 грудня 2019 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області із вимогою про зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з червня 2012 року по квітень 2018 року у Акціонерному товаристві "Черкаський приладобудівний завод" та з травня 2018 року по травень 2019 року у Дочірньому підприємстві "Зета" Приватного акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод".
Листом відповідача від 18.12.2019 № 107199/03 повідомлено, що за інформацією ГУ ДПС у Черкаській області АТ "Черкаський приладобудівний завод" та ДП "Зета" ПрАТ "Черкаський приладобудівний завод" станом на 01.12.2019 мають заборгованість з єдиного соціального внеску, зокрема і за вказані періоди. Тому наявність такої заборгованості призводить до того, що періоди, за які не сплачено єдиний соціальний внесок, не включаються в страховий стаж для обчислення соціальних виплат та пенсій.
Отже з матеріалів справи встановлено, що підставою для відмови у зарахуванні позивачу стажу роботи з червня 2012 року по квітень 2018 року у Акціонерному товаристві "Черкаський приладобудівний завод" та з травня по липень 2019 року у Дочірньому підприємстві "Зета" Приватного акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод" стало те, що відсутні відомості про сплату страхових внесків за ці періоди.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).
Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004 - дати набрання чинності законом) - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Статтею 21 Закону №1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять у тому числі і від роботодавців.
У відповідності до частини п'ятої статті 21 Закону №1058-IV центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування надають Пенсійному фонду інформацію для ведення персоніфікованого обліку в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціальною страхування.
Пунктом 1 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1998 року №794 (далі - Положення №794) визначено, що персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно з пунктом 5 Положення №794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).
Пунктом 16 Положення №794 встановлено, що на кожну фізичну особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується постійний індивідуальний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів. Персональна облікова картка фізичної особи повинна мати таку структуру: частина персональної облікової картки, де зберігаються анкетні дані про фізичну особу: ідентифікаційний номер; прізвище, ім'я та по батькові; дата народження: місце народження; стать; адреса постійного місця проживання; серія і номер документа, з якого взято відомості до персональної облікової картки: громадянство; номер домашнього телефону (за згодою); частина персональної облікової картки, що відображає сплату страхового збору (внесків) та стаж роботи фізичної особи: ідентифікаційний номер роботодавця; рік, за який внесено відомості; тривалість трудової або іншої діяльності, яка зараховується до стажу роботи: сума заробітку (доходу), на який нараховується страховий збір (внески) на пенсійне страхування (помісячно); розмір страхового збору (внесків) на пенсійне страхування за відповідний місяць; відомості, які підтверджують наявність особливих умов праці, які дають право на пенсію на пільгових умовах.
За наявними у справі документами, зокрема, з листа та відзиву відповідача, встановлено, що за період з червня 2012 року по квітень 2018 року та з травня по липень 2019 року в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про страховий стаж позивача відсутні, оскільки відсутні відомості про сплату АТ "Черкаський приладобудівний завод" та ДП "Зета" ПрАТ "Черкаський приладобудівний завод" страхових внесків.
При цьому, суд зазначає, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Суд зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання з боку роботодавця - АТ "Черкаський приладобудівний завод" та ДП "Зета" ПрАТ "Черкаський приладобудівний завод" обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаних підприємствах, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Вказана позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 09.09.2019 по справі № 242/5448/16-а.
Також, Верховним судом у постанові від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а(2а/208/245/16), від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а та від 20 березня 2019 року у справі № 688/947/17, від 30.09.19 у справі № 316/1392/16-а та від 30.09.19 у справі № 414/736/17 висловлена правова позиція яка полягає в тому, що «…за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі…».
Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 встановлено, що вона працювала з червня 2012 року по квітень 2018 року у Акціонерному товаристві "Черкаський приладобудівний завод" та з квітня 2018 по липень 2019 року у Дочірньому підприємстві "Зета" Приватного акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод".
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків Акціонерним товариством "Черкаський приладобудівний завод" та Дочірнім підприємством "Зета" Приватного акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод" не є підставою для незарахування періодів роботи з червня 2012 року по квітень 2018 року та з травня по липень 2019 року до страхового стажу позивача.
У відповідності до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з вимогами ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Крім того, відповідно до вимог статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частинами першою, третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У пункті 269 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу наданих робіт, суд зазначає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Отже, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, належать до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин необхідні договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені в установленому порядку.
В позовній заяві позивач зазначив, що попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які він поніс у зв'язку з розглядом справи становить 1 840 грн, з яких 1000 грн ним сплачено за правничу допомогу, пов'язану з підготовкою та написанням даного позову та 840,80 грн - судовий збір.
В матеріалах справи наявні докази, що підтверджують оплату ОСОБА_1 за надання правової допомоги адвокатом Пропадущим А.В. коштів в сумі 1 000 грн а саме: надано договір про надання правової допомоги від 12.09.2019 № 026, додаткову угоду № 2 від 12.09.2019 до договору про надання правової допомоги від 12.09.2019 № 026, квитанцію від 25.09.2019 на суму 800 грн, квитанції від 30.12.2019 на суму 200 грн, згідно яких адвокат прийняв від позивача гонорар в сумі 1 000 грн за підготовку і оформлення даної позовної заяви, відтак, враховуючи те, що будь-яких клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу адвоката з обґрунтуванням неспівмірності витрат, відповідачем подано не було, тому наявні підстави для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 1 000 грн.
Також, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач сплатила судовий збір у сумі 840,80 грн згідно квитанції від 20.04.2020 №79965, який зараховано до спеціального фонду державного бюджету України.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 840,80 грн та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 1 000 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з червня 2012 року по квітень 2018 року у Акціонерному товаристві "Черкаський приладобудівний завод" та травень - липень 2019 року у Дочірньому підприємстві "Зета" Приватного акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) врахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) періоди роботи з червня 2012 року по квітень 2018 року у Акціонерному товаристві "Черкаський приладобудівний завод" та травень - липень 2019 року у Дочірньому підприємстві "Зета" Приватного акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. та понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.М. Гарань