02 червня 2020 року справа № 580/1302/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2020 № Ф-2825-55.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» він звільнений від сплати за себе єдиного внеску. Однак, 23.01.2020 позивач помилково подав звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску за 2019 рік і вказав суму нарахування єдиного внеску. Відтак, позивач вважає, що така сума помилково нарахованого єдиного соціального внеску не підлягає до сплати, оскільки договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не укладав, а тому просить вимогу про сплату боргу (недоїмки) визнати протиправною та скасувати.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі за даним позовом без повідомлення учасників справи (письмове провадження).
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач надав до суду відзив у якому зазначив, що позивач самостійно подав звіт щодо суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2019 рік та вказав суму нарахованого єдиного внеску 11016 грн 72 коп. При цьому, будь-якої повторної подачі чи уточнень до даного звіту законодавством не передбачено, у зв'язку з чим вважає позов не обґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває з 07.10.2005 на обліку в Головному управління ДПС у Черкаській області як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування.
З 06.07.2018 позивачу встановлено інвалідність ІІ групи згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ № 125795.
23.01.2020 позивачем подано звіт № 1436 про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску за 2019 рік, в якому у таблиці відобразив суми нарахування єдиного внеску у розмірі 11016 грн 72 коп.
Заявою від 19.02.2020 позивач повідомив Державну податкову службу України про допущену помилку та просив не застосовувати до нього заходи примусового реагування щодо заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску, оскільки позивач є інвалідом ІІ групи.
Листом Державної податкової служби України від 16.03.2020 № 9541/6/99-00-04-06-01-06 повідомлено позивача про відсутність підстав для скасування самостійно визначеного позивачем зобов'язання.
Головним управлінням ДПС у Черкаській області сформовано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2020 № Ф-2825-55, згідно якої заборгованість позивача зі сплати ЄСВ становить 10150 грн 95 коп.
Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2020 № Ф-2825-55 протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI.)
Відповідно до пункту 2 статті1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Виключно Законом №2464-VI визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (п.2 ст. 2 Закону №2464-VI ).
Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI та пп. 3 пункту 1 розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. № 449 (далі - Інструкція № 449) передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування.
Пунктом 5 розділу IV Інструкції № 449 передбачено, що зазначена категорія платників самостійно для себе визначає базу для нарахування єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, але в розмірі, не більшому за максимальну величину бази нарахування єдиного внеску; платники сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Для платників, зазначених у підпункті 3 пункту 1 розділу II Інструкції № 449, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 22 відсотків на суму, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до частини 4 статті 4 Закону № 2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз змісту вказаних норм права дає суду підстави вважати, що звільнення фізичної особи - підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Даний висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 805/2195/17-а.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, суд вказує, що виключення з вказаної категорії осіб становлять тільки ті фізичні особи - підприємці, які добровільно беруть участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлений частиною 3 статті 10 Закону № 2464-VI, а саме особи, зазначені у частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.
З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналогічний порядок добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування передбачений у розділі V Інструкції № 449.
Таким чином, з урахуванням наведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, подання особою «звіту про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» не свідчить про добровільну участь особи у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу призначена пенсія по інвалідності довічно, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ № 125795.
Доказів укладення позивачем договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування сторони не надали.
А відтак, позивач звільнений від сплати єдиного внеску за 2019 рік.
Відповідно до приписів пункту 4 розділу VІ Інструкції № 499 на підставі звіту платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи орган доходів і зборів формує вимогу про сплату боргу (недоїмки) та надсилає її у визначені законом строки на адресу боржника.
Згідно наявними в матеріалах справи даними інтегрованої картки платника податків позивача за кодом класифікації доходів бюджету 71040000, обліковуються операції щодо самостійного нарахування платником податків єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 11016 грн 72 коп., згідно зі звітом № 1436 від 23.01.2020, з терміном сплати 10.02.2020.
Отже, суд вважає, що відповідачем сформовано спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) на виконання повноважень, у порядку і у спосіб, передбачений законом, проте без урахування тієї обставини, що позивач отримує пенсію по інвалідності.
Щодо посилання сторони відповідача на те, що Порядком № 435 не передбачено подання уточнюючих та коригуючи звітів, повторне подання звіту за один і той же період після граничного терміну його подання, самостійне виправлення помилок зазначених у звіті, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини 4 статті 6 КАС України забороняється відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, що регулює спірні відносини.
Згідно частини 6 статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Пунктом 6 розділу VI Інструкції № 499 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною у випадку її скасування судом.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Враховуючи встановлені обставини та досліджені під час розгляду справи докази, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2020 № Ф-2825-55 є протиправною.
Крім того, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що позивач зобов'язаний сплатити самостійно нараховану суму єдиного соціального внеску, незважаючи на помилковість подання ним такої звітності, оскільки відсутність норми закону, яка врегульовує внесення виправлень до звіту про суми нарахованого єдиного внеску або його відкликання платником, не може спричиняти звуження прав людини і громадянина, або спричиняти понесення ним невиправданих матеріальних втрат.
Таким чином, на підставі викладеного вище, з огляду на підстави та предмет спору, на підставі встановлених фактів та обставин, суд дійшов до висновку, що позов належить задовольнити повністю.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розподіл судових витрат здійснюється у порядку визначеному статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2 ,6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 43142920) про визнання протиправним і скасування рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу від 12.03.2020 № Ф-2825-55 про сплату фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 10150 грн 95 коп.
Судовий збір належить відшкодувати за рахунок коштів, передбачених бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення з урахуванням положень п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Кульчицький