про залишення позовної заяви без руху
01 червня 2020 року справа № 701/370/20
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Тимошенко В.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Начальника Маньківського відділу Уманської місцевої прокуратури Безручко Р. П. про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
27.04.2020 до Маньківського районного суду Черкаської області звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Начальника Маньківського відділу Уманської місцевої прокуратури Безручко Р. П., в якій просить:
1) визнати протиправною бездіяльність Маньківського відділу Уманської місцевої прокуратури, що виражається у ненаданні відповіді на запит згідно Закону України "Про доступ до публічної інформації";
2) зобов'язати Маньківський відділ Уманської місцевої прокуратури надати належним чином сформовану та завірену інформацію, а саме:
- спростувати чи підтвердити відношення зазначеної публікації до позивача;
- спростувати чи підтвердити факт подання зазначеного повідомлення в районну газету прокурором Я. Заболотньою;
- надати копію наказу чи самостійного рішення прокурора з обов'язковим посиланням на положення закону, що спричинило необхідність розміщення в районній газеті зазначеної публікації.
Крім того, в позовній заяві позивач просить відстрочити сплату судового збору до винесення рішення у справі, оскільки у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності в нього відсутній дохід.
Ухвалою Маньківського районного суду Черкаської області від 28.04.2020 справу №701/370/20 передано на розгляд за підсудністю до Черкаського окружного адміністративного суду.
28.05.2020 справа №701/370/20 надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду та передана на розгляд судді Тимошенко В. П. шляхом автоматизованого розподілу.
Подана позивачем позовна заява не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України і підлягає залишенню без руху, з огляду на таке.
Згідно з пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України у позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
В порушення вказаних вимог КАС України, в позовній заяві не вказано реєстраційний номер облікової картки платника податків або номер і серію паспорта та адресу електронної пошти позивача.
Згідно пункту 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Позивач в позовній заяві відповідачем вказує Начальника Маньківського відділу Уманської місцевої прокуратури Безручко Р. П., проте позовних вимог до нього не заявляє.
Позовні вимоги про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання надати належним чином сформовану та завірену інформацію заявлено до Маньківського відділу Уманської місцевої прокуратури, але позивач не зазначає його в якості відповідача.
Суддя, вважає, що даний недолік можливо усунути шляхом подачі до суду позовної заяви в новій редакції, в якій уточнити відповідача(ів) до яких позивач заявляє позовні вимоги та зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Частиною 3 ст. 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (надалі - Закон № 3674).
Частиною 2 ст. 4 Закону №3674-VI визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою розмір ставки судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року №294-ІХ встановлено розмір прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб на 2020 рік, а саме у місячному розмірі з 1 січня - 2102 гривень.
Даний позов містить одну вимогу немайнового характеру, а тому позивачу належить сплатити судовий збір у розмірі 840 грн 80 коп.
З огляду на викладене, суддя дійшов до висновку про необхідність надання позивачеві строку для усунення недоліків, а саме надання доказів сплати судового збору за подання адміністративного позову у сумі 840 грн 80 коп. Належним доказом сплати судового збору є лише оригінал документу.
Щодо клопотання позивача про відстрочення від сплати судового збору суддя зазначає таке.
В силу положень ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
При цьому, відповідно до частин 1, 2 статті 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;
2) позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необгрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року № 10 єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).
В постанові Пленумі Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" вказано, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81) 7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
Враховуючи вищевикладене суддя зазначає, що позивачем до клопотання про відстрочення сплати судового збору не додано жодного документа на підтвердження його матеріального становища.
Крім того, Законом України «Про судовий збір» передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення позивача від сплати судового збору.
З огляду на вказане, позивачу слід надати актуальні станом на дату подання позовної заяви відомості про наявність у нього субсидії на сплату житлово-комунальних послуг, інших видів державної допомоги, довідки про наявність банківських рахунків та коштів на них, довідку про доходи, отриману в територіальному органі ДПС, довідку про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, інформацію щодо наявності нерухомого та рухомого майна, інші докази, що підтверджують відсутність у позивача доходу за попередній календарний рік або ж надати документ про сплату судового збору в сумі 840, 80 грн.
Враховуючи викладене, суддя приходить до висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 161, 169, 256, 294 КАС України, суддя
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Начальника Маньківського відділу Уманської місцевої прокуратури Безручко Р. П. про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Надати позивачеві для усунення вказаних вище недоліків позовної заяви десять днів з моменту отримання копії даної ухвали.
За клопотанням учасника справи суд продовжує процесуальні строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 Кодексу адміністративного судочинства України, на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.
Суддя В.П. Тимошенко