Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
02 червня 2020 р. № 520/4298/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу № 520/4298/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у виплаті лише 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018 та лише 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2019;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою без урахування постанови КМУ № 649 від 22.08.2018;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 без урахування постанови КМУ № 649 від 22.08.2018
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач протиправно зменшив розмір суми підвищення пенсії із 100 % до 50 % - з 01.01.2018 та до 75 % з 01.01.2019. Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 відкрито спрощене провадження по даній справі та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
27.04.2020 представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. У вказаному відзиві представник управління зазначив, що дії управління щодо проведення перерахунку пенсії за рахунок виплати 50 % та 75 % суми підвищення пенсії не можуть вважатися протиправними, оскільки перерахунок проведено на виконання постанови КМУ від 21.02.2018 № 103.
Положеннями ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно ч.2 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України: за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду.
Відповідно 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років, яка призначена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Судом встановлено, що з 01.01.2018 пенсію позивача перераховано відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 на підставі довідки, виданої уповноваженим органом.
З 01.01.2018 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 в розмірі 50 % суми підвищення пенсії, з 01.01.2019 - 75 % суми підвищення пенсії, що підтверджується наявним в матеріалах справи перерахунком по пенсійній справі № ФХ106346.
Не погоджуючись із вказаним перерахунком пенсії, позивач через свого представника звернувся до відповідача із відповідним запитом.
Листом № 2000-0203-8/5674 від 11.03.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило представника позивача про те, що на виконання постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 управлінням з 01.01.2018 здійснено перерахунок пенсії. Виплата перерахованих підвищених пенсій проводилась з 01.01.2018 в таких розмірах: з 01.01.2018 - 50 %; з 01.01.2019 - 75 %. За матеріалами пенсійної справи позивача нараховані пенсійні виплати здійснювались і здійснюються своєчасно, у відповідності до норм та вимог чинного законодавства. Для нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів немає підстав.
Щодо вирішення справи по суті, суд зазначає наступне.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Вказаним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до частини третьої (четвертої) статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції на момент призначення пенсії) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у строки, встановлені частиною другою статті 51 цього Закону.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII частину 4 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" викладено у такій редакції: "усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій" (набрання чинності з 01.01.2017).
Таким чином, починаючи з 01.01.2017 законодавцем змінено правові підстави перерахунку пенсії військовослужбовцям та віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України визначати умови, порядок проведення перерахунку пенсії та встановлювати розміри проведених виплат.
Урядовим рішенням передбачено набрання чинності з 1 березня 2018 р. постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та визначено порядок перерахунку і виплати пенсій, що призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 № 103 (надалі - постанова № 103) передбачено, що військовослужбовцям та деяким іншим особам перерахунок пенсій здійснюватиметься із урахуванням трьох складових оновленого грошового забезпечення, визначеного на 1 березня 2018 року - окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років. Виплата перерахованих пенсій здійснюватиметься поетапно починаючи з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Органи Пенсійного фонду здійснюватимуть перерахунок пенсій на підставі довідок про складові оновленого грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, які будуть видані відповідними міністерствами та відомствами.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабміну від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які затверджені відповідною постановою Уряду, оскільки спірна постанова встановлює відсоткове зменшення виплати пенсії військовослужбовцям та звужує складові грошового забезпечення, які підлягають врахуванню при обрахунку пенсії військовослужбовцям.
Постановою від 05 березня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишив без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року - без змін.
Відповідно до ч.2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 325 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Таким чином, пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб" втратили чинність з 05 березня 2019 року, як того вимагає ч.2 ст. 265 КАС України.
Тобто, на момент перерахунку пенсійним органом пенсії позивача з 01.01.2018 та з 01.01.2019 постанова № 103 була чинною та не скасованою, відтак, дії Головного управління ПФУ в Харківській області щодо проведення перерахунку пенсії за рахунок виплати 50 % суми підвищення пенсії з 01 січня 2018 року та 75 % з 01 січня 2019 року до 05 березня 2019 року не можуть вважатися протиправними, оскільки такий перерахунок за вказаний період проведено на виконання постанови № 103, чинної до 05 березня 2019 року.
У зв'язку із чим, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті пенсії позивачу за рахунок виплати лише 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018 та лише 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2019 по 04.03.2019 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2018 до 04.03.2019 задоволенню не підлягають.
Поряд із тим, судом враховано правову позицію викладену в рішенні Верховного Суду від 06.08.2019 по зразковій справі № 160/3586/19, в якій зазначено, що з 05 березня 2019 року пенсія колишньому військовослужбовцю підлягає виплаті у розмірі 100 % суми підвищення пенсії, у зв'язку із скасуванням пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати 75 % суми підвищеної пенсії з 05.03.2019 згідно постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 05.03.2019 з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії.
Поряд із тим, щодо позовних вимог позивача в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести виплату перерахованих сум однією сумою, суд зазначає наступне.
Спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб'єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно. У разі набрання чинності рішенням суду перерахування донарахованих сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ від 19.10.2000 року (далі за текстом - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159 (далі - Порядок № 159).
Відповідно до положень ст. ст. 1 та 2 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно положень п.2 та 3 Порядку № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, серед яких, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
У п.4 Порядку закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3 вказаного вище Закону).
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи був виплачений нарахований дохід, та чи виплачений він із порушенням строків, чи нараховувався і виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 55 Закону №2262-XII, ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ та п. 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1 - 3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 19 грудня 2011 року (справа № 6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа № 21-2003а16), та Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№ 523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17) та від 18 липня 2018 року (справа № 490/6755/15-а).
Враховуючи те, що судом встановлено, що права позивача порушено з 05.03.2019, саме з вказаної дати позивач має право на компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001.
Щодо позовної вимоги про незастосування при нарахуванні та виплаті перерахованої пенсії та компенсації втрати частини доходів положень постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018, суд зазначає про відсутність підстав вважати, що відповідачем при нарахуванні та виплаті пенсії та компенсації втрати частини доходів буде застосовано така постанова Кабінету Міністрів України, отже зазначена позовна вимога заявлена на майбутнє та є передчасною.
Стосовно позовних вимог в частині виплачувати пенсію, суд вказує наступне.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.
З огляду на фактичні обставини справи та зумовленого ними нормативного регулювання спірних правовідносин, суд виходить з того, що заявлена позивачем вимога є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження - майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, ідентифікаційний код - 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати 75 % суми підвищеної пенсії з 05.03.2019 згідно постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 05.03.2019 з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 05.03.2019 згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справа розглядалась в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.С. Мороко