Справа №752/5157/19
Провадження № 2/752/4287/19
Іменем України
24.06.2019 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
з участю секретаря - Петрова Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київський іподром», третя особа:Первинна профспілкова організація Комунального підприємства «Київський іподром» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
позивач звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Київський іподром», третя особа:Первинна профспілкова організація Комунального підприємства «Київський іподром» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.09.2014 р. позивача прийнято на посаду бригадира наїзника КП «Київський іподром».
Наказом від 27.06.2018 р. № 48а ОСОБА_1 оголошено догану за невиконання наказу № 43-а.
Рішенням комісії по трудовим спорам КП «Київський іподром» від 15.08.2018 р. зазначену догану скасовано та запропоновано директору підприємства зняти дисциплінарне стягнення.
31.01.2019 р. КП «Київський іподром» звернулось до Голови Первинної профспілкової організації КП «Київський іподром» з поданням про надання згоди на звільнення працівника, однак у наданні такої згоди було відмовлено.
Наказом віл 22.02.2019 р. позивача звільнено з займаної посади з 25.02.2019 р. на підставі п.3 ст.40 КЗпП України.
Своє звільнення ОСОБА_1 , вважає незаконним, оскільки він був звільнений без згоди первинної профспілкової організації, а також без врахування того, що до нього застосовувалось лише одне дисциплінарне стягнення, яке в подальшому скасовано рішенням Комісії з трудових спорів.
Дійсною підставою свого звільнення позивач вважає наявність у нього конфлікту з керівництвом підприємства щодо системних порушень трудового законодавства з приводу чого він звертався до Головного управління держпраці у Київській області.
На підставі положень ст.ст. 274-279 ЦПК України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді бригадира наїзника КП «Київський іподром» з 01.03.2017 р.
На підставі наказу від 22.02.2019 р. ОСОБА_1 , був звільнений з 25.02.2019 р.з посади бригадира наїзників КП «Київський іподром» на підставі п.3 ст.40 КЗпП України.
Наказом від 27.06.2018 р. № 48а бригадиру-наїзнику виробничого відділу тренувального відділення № 10 ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни (за невиконання вимог наказів № 49-а від 17.05.2017 р. «Про затвердження Правил службової поведінки та ділової етики на К «Київський іподром» та № 43-а від 15.06.2018 р. «Щодо розміщення коней»).
Рішенням комісії по трудовим спорам КП «Київський іподром» від 15.08.2018 р. запропоновано директору КП «Київський іподром» ОСОБА_2 зняти дисциплінарне стягнення у вигляді догани бригадиру-наїзнику ОСОБА_1 .
Відомості про те, що таке дисциплінарне стягнення було скасовано матеріали справи не містять.
31.01.2019 р. КП «Київський іподром» звернулось до Голови Первинної профспілкової організації КП «Київський іподром» з поданням про надання згоди на звільнення працівника за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правлами внутрішнього трудового розпорядку.
Відповідно до рішення Первинної профспілкової організації КП «Київський іподром» від 10.02.2019 р., оформленого протоколом № 114 від 10.02.2019 р., у наданні згоди на звільнення бригадира-наїзника виробничого відділу КП «київський іподром» ОСОБА_1 на підставі п.3 ст.40 КЗпП України було відмовлено.
Наказом віл 22.02.2019 р. позивача звільнено з займаної посади з 25.02.2019 р. на підставі п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Згідно з роз'ясненнями, наданими у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.92 за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; - невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення може минути не більше місяця.
Ддля звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов'язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Така позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.12.2018 у справі № 700/63/18, від 03.04.2019 у справі № 520/3689/16-ц.
Як встановлено судом наказом від 27.06.2018 р. № 48а ОСОБА_1 було оголошено догану, і зазначений наказ не був скасований у встановлений законом спосіб на момент його звільнення, а отже роботодавцем були дотримані вимоги п.3 ст.40 КЗпП України в цій частині.
Відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з такої підстави може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.
Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.
Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
Як вбачається з наданого позивачем рішення засідання профспілкового комітету № 114 від 10.02.2019 р. рішення про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 , надійшло до КП «Київський іподром» 18.02.22019 р., а отже профспілковим органом було пропущено строк повідомлення роботодавця про прийняте рішення.
Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем були дотримані вимоги п.3 ст.40 та ст.43 КЗпП України при звільнені ОСОБА_1 , в зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київський іподром», третя особа: Первинна профспілкова організація Комунального підприємства «Київський іподром» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя