СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/19876/19
пр. № 2/759/1657/20
05 березня 2020 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Миколаєць І.Ю.
при секретарі Шелудько В.В.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
свідків ОСОБА_7., ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суд м.Києва з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 , позивач у справі, придбала 20.05.2003 року квартиру АДРЕСА_3 на праві приватної власності.
В подальшому з 10.07.2003 року позивач надала дозвіл на вселення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які були членами її сім'ї.
На сьогоднішній день позивач є єдиним власником вказаної квартири.
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у 2016 році самостійно виселилися та перестали проживати у квартирі АДРЕСА_3 .
Відповідно до акту № 582, затвердженого Начальником ЖЕД №9 КП «ККОЖФ Святошинського району» від 09.12.2016 року комісією встановлено, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не проживають у квартирі АДРЕСА_3 .
Відповідно до акту від 05.03.2019 року, засвідченого начальником ЖЕД 8-9, встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не проживають у квартирі позивача.
Відповідно до акту № 740 від 23.10.2019 року, засвідченого начальником ЖЕД 8-9 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не проживають у квартирі позивача з 2016 року.
Крім того, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не здійснюють утримання квартири, в якій вони зареєстровані, не сплачують комунальні платежі. Весь тягар по оплаті за проживання здійснює позивач у справі.
Тому просить суд, визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народжені та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народжені такими, що втратили право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_4 .
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 29.11.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачам подати відзив на позовну заяву, позивачу роз'яснено право подати відповідь на відзив, та відповідачам право на подання заперечень на відповідь на відзив (а.с.19-20).
У судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали.
У судове засідання відповідачі не зявилась про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Направлені судом поштові відправлення на адресу відповідачів поверталися у вигляді зворотніх повідомлень.
Рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання. Одним із таких прикладів, коли поведінка заявників стала однією з причин затягування розгляду справи, є рішення Європейського суду з прав людини «Чікоста і Віола проти Італії».
Відповідно до ч.1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст.317 ЦК України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ст.150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності квартиру користуються нею для особистого проживання і мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , позивач у справі, придбала 20.05.2003 року квартиру АДРЕСА_3 на праві приватної власності.
В подальшому з 10.07.2003 року позивач надала дозвіл на вселення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які були членами її сім'ї.
На сьогоднішній день позивач є єдиним власником вказаної квартири.
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у 2016 році самостійно виїхали та перестали проживати у квартирі АДРЕСА_3 .
Відповідно до акту № 582, затвердженого Начальником ЖЕД №9 КП «ККОЖФ Святошинського району» від 09.12.2016 року комісією встановлено, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не проживають у квартирі АДРЕСА_3 .
Відповідно до акту від 05.03.2019 року, засвідченого начальником ЖЕД 8-9, встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не проживають у квартирі позивача.
Відповідно до акту № 740 від 23.10.2019 року, засвідченого начальником ЖЕД 8-9 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не проживають у квартирі позивача з 2016 року.
Крім того, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не здійснюють утримання квартири, в якій вони зареєстровані, не сплачують комунальні платежі. Весь тягар по оплаті за проживання здійснює позивач у справі.
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання за відомостями відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської РДА від 12.11.2019 року №11014338 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 знята з реєстраційного обліку з квартири АДРЕСА_3 з 07.10.2019 року (а.с.17).
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання за відомостями відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської РДА від 12.11.2019 року №11014318 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.18).
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Усунення перешкод власник може вимагати навіть тоді, коли ці перешкоди не пов'язані з позбавленням його володінням майном.
Згідно ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідач порушує право власності позивача, позбавляє можливості розпорядитись своїм майном на власний розсуд, тобто позивач обмежений у здійсненні свого права власності, а тому суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і вони підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Відповідно, до ст.405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Таким чином, факт реєстрації відповідача ОСОБА_6 у зазначеній квартирі сам по собі підтверджує наявність перешкод для позивача у користуванні власністю, а позов є обґрунтований й підлягає задоволенню в частині вимог що стосується усунення права користування житловим приміщенням саме його, так як ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 знята з реєстраційного обліку з квартири АДРЕСА_3 з 07.10.2019 року.
Рішення після набрання законної сили є підставою для зняття ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з реєстраційного обліку з квартири АДРЕСА_3 .
Керуючись Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ст.ст.6-13, 18, 19,77-79, 81, 89, 244-245, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, ст. ст. 71, 72 ЖК України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_3 .
Рішення після набрання законної сили є підставою для зняття ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя І.Ю. Миколаєць