справа № 754/184/20
провадження №: 2-з/752/110/20
11.03.2020 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділення внатурі частки із спільної часткової власності, -
В січні 2020 позивач ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва із позовом, в якому просить виділити їй, ОСОБА_1 , разом із донькою ОСОБА_3 , у власність внатурі частку в спільному нерухомому майні у вигляді житлової кімнати площею 17,2 кв.м в квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 69,5 кв.м, згідно з технічним паспортом, виданим КП «БТІ м. Києва» 12.06.2015, інвентаризаційна справа за № 6057; залишити у спільному користуванні усіх співвласників квартири, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з Технічним паспортом, виданим КП «БТІ м. Києва» 12.06.2015, інвентаризаційна справа за № 6057, загальною площею становить 69,5 кв.м: кухню площею 9,1 кв.м, ванну кімнату площею 2,6 кв.м, коридор площею 10,9 кв.м та вбиральню площею 1,0 кв.м; стягнути з ОСОБА_2 на її, ОСОБА_1 , користь та її доньки, грошову компенсацію у розмірі 996,31 грн за надлишок 0,33 кв.м в кімнаті 10,0 кв.м в квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що загальною площею становить 69,5 кв.м, згідно з технічним паспортом, виданим КП «БТІ м. Києва» 12.06.2015, інвентаризаційна справа за № 6057, а також стягнути на її, ОСОБА_1 , користь понесені судові витрати у розмірі 1152,60 грн.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11.01.2020, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділення внатурі частки із спільної часткової власності, передано для розгляду до Голосіївського районного суду м. Києва.
В березні 2020 вищезазначена цивільна справа надійшла на адресу Голосіївського районного суду м. Києва.
Разом із поданням позовної заяви, позивач звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно у вигляді заборони вчиняти певні дії, а саме, відчужувати та передавати в користування в загальній площі 64/100 частин належних їм часток цього нерухомого майна - 64/300 її частин в квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 69,5 кв.м, згідно з технічним паспортом, виданим КП «БТІ м. Києва» 12.06.2015, інвентаризаційна справа за № 6057.
Свою заяву позивач обґрунтовує тим, що предметом даного позову є виділення в натурі частки із спільної часткової власності. На підставі ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється за взаємною згодою співвласників. Однак, відповідач, як співвласник спірного майна, цієї умови не виконує та вживає одноосібні заходи щодо найскорішого продажу спірної частки у цій квартирі, що в подальшому може унеможливити рішення суду, а тому, з метою ефективного захисту своїх інтересів, позивач змушена звернутися до суду із вказаною заявою про забезпечення позову.
Суд, вивчивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, всебічно з'ясувавши обставини, на які заявник посилається як на підстави вимог своєї заяви, вважає необхідним відмовити у задоволенні заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 статті 150 ЦПК України, визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006, №9 постановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник (позивач), та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Однак, всупереч вказаних процесуальних норм та роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України, заявником не зазначено про існування об'єктивних обставин вважати, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При розгляді заяви про забезпечення позову, судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо виділення в натурі частки із спільної часткової власності, а саме квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно договору купівлі-продажу квартири від 01.07.2003, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оліферовським О.І., зареєстрованого в реєстрі за № 1027, ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах і в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_6 продали, а ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та від імені і в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , купили в рівних частках кожний 64/100 часток квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно договору купівлі-продажу 64/300 часток квартири від 23.07.2004, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оліферовським О.І., зареєстрованого в реєстрі за № 2103, ОСОБА_7 передала, а ОСОБА_8 прийняла у власність 64/300 часток квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з цим, дослідивши матеріали позовної заяви з додатками, а також заяви про забезпечення позову, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви з огляду на те, що позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на 64/300 часток квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , без надання жодних доказів того, що в разі невжиття заходів забезпечення може бути утрудненим та неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову зважаючи на зміст позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, предмет позову, а також викладені у заяві доводи позивача та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності щодо співставлення їх належності, допустимості, достовірності кожного окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку між собою, суд прийшов до висновку про відсутність належних правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, у зв'язку із цим заява не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, -
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділення внатурі частки із спільної часткової власності - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Ю.Ю. Мазур