Справа № 712/4379/20
Провадження №1-кс/712/2257/20
01 червня 2020 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого слідчого відділу Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_6 , погоджено прокурором Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_7 про накладення арешту на майно, -
До суду звернувся старший слідчий слідчого відділу Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області капітан поліції ОСОБА_6 з клопотанням про накладення арешту на майно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , заборонивши органам, що здійснюють реєстрацію майна вчиняти будь які дії з реєстрації та перереєстрації права власності на вищевказане майно з метою забезпечення поданого цивільного позову та відшкодування завданої злочином шкоди.
Клопотання обґрунтовано тим, що в ході проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_5 , згідно з розпорядженням першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади від 06.05.2015 № 132 переведений на посаду заступника директора Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, тобто посаду четвертої категорії класифікації посад в органах місцевого самоврядування.
Наказом директора департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради від 23.04.2018 № 302 про делегування повноважень заступнику директора Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради надано право розпорядження рахунками, підписання платіжних, фінансово-господарських (у тому числі договорів про закупівлю), розрахункових та інших розпорядчих документів, а довіреністю від 26.12.2018 уповноважено ОСОБА_5 укладати, змінювати, розривати угоди закупівель товарів, робіт і послуг, трудові, цивільно-правові угоди тощо, розпоряджатися рахунками, визначати умови правочинів на власний розсуд, відповідно до Положення про Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, здійснювати будь-які дозволені законодавством операції з правом першого підпису фінансових та звітних документів, підписання платіжних та інших розрахункових документів та ін.
Відповідно до п. 4.2 Положення про Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, затвердженого рішенням міської ради № 2-4779 від 22.08.2019, заступник директора Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради здійснює керівництво підрозділами у складі департаменту.
Отже, ОСОБА_5 , як заступник директора Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, в силу наданих йому повноважень, визначених Положенням про Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, та розпорядження від 06.05.2015 № 132, наказу від 23.04.2018 № 302 здійснював організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тобто був службовою особою в розумінні ч. 3 ст. 18 КК України та п. 1 примітки до ст. 364 КК України.
04.03.2020 ОСОБА_5 , відповідно до п. 2 Розділу завдання та обов'язки посадової інструкції, затвердженої 07.05.2015, довіреності від 26.12.2018, будучи відповідальним за організацію та контроль діяльності групи централізованого господарського обслуговування закладів освіти, культури та спорту, економічні та фінансові питання, уповноваженим на укладання, зміну, розірвання угод закупівель товарів, робіт і послуг, трудових, цивільно-правових угод тощо, розпорядження рахунками, визначення умов правочинів на власний розсуд, відповідно до Положення про Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради на здійснення будь-яких дозволених законодавством операцій з правом першого підпису фінансових та звітних документів, підписання платіжних та інших розрахункових документів та інше, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, повторно, зловживаючи своїм службовим становищем з метою розтрати бюджетних коштів Черкаської міської ради у розмірі 55 336 грн 86 коп. на користь ТОВ «Каштан-Плюс», з директором якого був знайомим внаслідок попередніх договірних відносин між Департаментом освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради та зазначеним товариством, всупереч ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі», якою передбачена максимальна економія та ефективність під час здійснення закупівель, та п. 7 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України, будучи зобов'язаним здійснювати управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, перебуваючи в своєму робочому кабінеті в приміщенні Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради за адресою: м. Черкаси, вул. Гоголя, 251, уклав як заступник директора Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради з ТОВ «Каштан-Плюс», в особі директора ОСОБА_8 , договір № 26 про закупівлю картоплі для потреб дошкільних навчальних закладів м. Черкаси у кількості 13 113 кг за завищеною ціною - 15 грн 25 коп. за 1 кг на загальну суму 199 973 грн 25 коп. з ПДВ.
У подальшому, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, будучи згідно з наказом від 23.04.2018 № 302 та довіреністю від 26.12.2018 уповноваженим на підпис та розпорядження бюджетними коштами, діючи умисно, усвідомлюючи факт закупівлі згідно з договором № 26 від 04.03.2020 картоплі за завищеною ціною, зловживаючи службовим становищем після поставки у період часу з 05.03.2020 по 12.03.2020 відповідно до зазначеного вище договору частини товару - картоплі у кількості 7 665,6 кг за ціною 14 грн за 1 кг, перебуваючи в своєму робочому кабінеті в приміщенні Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради за адресою: м. Черкаси, вул. Гоголя, 251, підписав у період часу з 06.03.2020 по 23.03.2020 платіжні доручення № 526 про сплату ТОВ «Каштан-Плюс» за договором про закупівлю № 26 на суму 22 862 грн, № 527 про сплату ТОВ «Каштан-Плюс» за договором про закупівлю № 26 на суму 30 913 грн, № 386 про сплату ТОВ «Каштан-Плюс» за договором про закупівлю № 26 на суму 6 888 грн, № 387 про сплату ТОВ «Каштан-Плюс» за договором про закупівлю № 26 на суму 19 607 грн, № 388 про сплату ТОВ «Каштан-Плюс» за договором про закупівлю № 26 на суму 26 782 грн, та № 47 про сплату ТОВ «Каштан-Плюс» за договором про закупівлю № 26 на суму 266 грн, згідно з якими Управлінням Державної казначейської служби України у м. Черкасах Черкаської області перераховано бюджетні кошти на розрахунковий рахунок ТОВ «Каштан-Плюс» НОМЕР_1 , відкритий у банку АТ КБ «ПРИВАТБАНК», на загальну суму 107 318 грн.
Разом з тим, ОСОБА_5 вчинити усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, не зумів з причин, що не залежали від його волі, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин із забороною відвідування закладів освіти її здобувачами.
Відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи №8/233 від 19.05.2020 ринкова вартість картоплі (ДК 021-2015 (CPV) 15310000-4 - Картопля та картопляні вироби) станом на дату укладення договору № 26 від 04.03.2020 за оптовими цінами (загальний обсяг поставки понад 13 тон) могла становити 11 грн 03 коп. за 1 кг на підприємствах-платниках ПДВ (з включенням ПДВ) та 11 грн 06 коп. за 1 кг на підприємствах-неплатниках ПДВ.
Таким чином, ОСОБА_5 повторно зловживаючи своїм службовим становищем, здійснив закінчений замах на розтрату бюджетних коштів Черкаської міської ради на користь ТОВ «Каштан-Плюс» на загальну суму 55 336 грн 86 коп., внаслідок чого територіальній громаді м. Черкаси в особі Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради завдано збитків на суму 22 766 грн 83 коп.
27.05.2020 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Подільське Золотоніського району Черкаської області, громадянину України, українцю, працюючому на посаді начальника управління економічного розвитку, планування, звітності та обліку Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, одруженому, маючому на утриманні малолітню дитину ОСОБА_9 , депутатом, інвалідом, учасником бойових дій не являється, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимому, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 191 КК України, - закінчений замах на розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинений повторно.
З урахуванням того, що інтересам територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради завдано збитків у розмірі 22 766 грн 83 коп., вказана підстава свідчить про необхідність вжиття у кримінальному провадженні заходів щодо забезпечення цивільного позову, а саме: накласти арешт на майно, яке належить ОСОБА_5 що узгоджується з вимогами п. 7 ч. 2 ст. 131 і ч. 1 ст. 170 КПК України.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_5 останній володіє житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .
Незастосування у даному випадку арешту на майно ОСОБА_5 може призвести до його зникнення, втрати або пошкодження, а також переоформлення прав власності на інших осіб та інших наслідків, які можуть зашкодити кримінальному провадженню.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, оскільки ОСОБА_5 не є власником зазначеного в клопотанні будинку, крім того, цивільний позов по даному клопотанню не заявлений.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав думку захисника та просив суд в клопотанні відмовити.
Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає наступне.
Статтею 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження визначено арешт майна.
Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів, 2) спеціальної конфіскації, 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 170 КПК України метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.
Згідно до ч. 3 ст. 170 КПК України підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, можливість спеціальної конфіскації майна; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях (Карабет та інші проти України», «Сізарєв проти України», «Васильчук проти України», «Салахов та Іслямова проти України» зазначав про те, що кожна особа, яка вказує на порушення вимог ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню), повинна мати ефективний засіб правового захисту та необхідні процесуальні гарантії від зловживання з боку представників держави.
Також, Європейський суд з прав людини вважає, що принцип процесуальної рівності сторін як один із елементів більш широкої концепції справедливого судового розгляду вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представляти свою позицію за таких обставин, які не ставлять цю сторону в істотно невигідне щодо протилежної сторони становище (див. пункт 72 і пункт 74 рішення ЄСПЛ від 7 червня 2001 р. у справі «Кресс проти Франції»).
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю результатами інтелектуальної, творчої діяльності.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.
Таким чином, беручи до уваги обставини кримінального провадження, вважаю, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, зазначеного в клопотанні, є необґрунтованим, оскільки стороною обвинувачення не надано достатніх підстав для висновку, що потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, а мета кримінального провадження може бути досягнута і без застосування таких процесуальних заходів.
Наведене свідчить про відсутність будь-яких законних підстав накладення арешту, які би відповідали меті та завданням арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження.
При цьому, необхідно звернути увагу на те, що накладення арешту на майно на підставі наведених у клопотанні підстав порушить «справедливий баланс» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.
В судовому засіданні встановлено, що кримінальне провадження № 42020251010000036 відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.03.2020 порушено за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених: за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 191 КК України - закінчений замах на розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинений повторно.
27.05.2020 ОСОБА_5 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 191 КК України.
В клопотанні слідчим зазначено, що «З урахуванням того, що інтересам територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради завдано збитків у розмірі 22 766 грн. 83 коп., вказана підстава свідчить про необхідність вжиття у кримінальному провадженні заходів щодо забезпечення цивільного позову, а саме: накласти арешт на майно, яке належить ОСОБА_5 що узгоджується з вимогами п. 7 ч. 2 ст. 131 і ч. 1 ст. 170 КПК України.»
Однак, як вбачається з матеріалів кримінального провадження та доданих до клопотання документів, цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.
Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуженя об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна власником будинку АДРЕСА_1 являється ОСОБА_10 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 1076, виданий 29.10.20116, видавник: ОСОБА_11 державний нотаріус Чорнобаївської державної нотаріальної контори.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Оцінюючи дотримання права кожної фізичної та юридичної особи на мирне володіння своїм майном, декларованого ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слідчий суддя зважає на те, що накладення арешту у даному кримінальному провадженні буде становити втручання у право власності, однак таке втручання на даний час не може вважатись таким, що здійснене у відповідності до передбаченої законом правової процедури.
Беручи до уваги викладене, слідчий суддя доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання.
Керуючись ст. ст. 40, 98, 100, 131, 132, 167, 170, 171, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання старшого слідчого слідчого відділу Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_6 , про накладення арешту на майно - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Черкаської області протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1 .
Повний текст ухвали виготовлений 02.06.2020 року.