Справа № 703/2484/19
2/703/163/20 .
02 червня 2020 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Опалинської О.П.
при секретарі судового засідання Холодняк Л.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином в розмірі 31964 гривні 02 копійки.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 квітня 2019 року, який вступив в законну силу 28 травня 2019 року у кримінальному провадженні № 696/1251/18 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України за те, що він 09 серпня 2018 року близько 20 години 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, біля магазину ФОП « ОСОБА_3 » по АДРЕСА_4 в ході сварки, з метою спричинення тілесних ушкоджень умисно завдав металевим предметом один удар в передню частину центру тім'яної області голови ОСОБА_1 , чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку з раною тім'яної області голови, яка згідно висновку експерта №05-6-01/418 від 08 листопада 2018 року за ознакою небезпеки для життя відноситься до категорії легких, що спричинила короткочасний розлад здоров'я.
За даним вироком суду, ОСОБА_2 призначено покарання у виді громадських робіт на строк 160 годин.
У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 був визнаний потерпілим, однак під час його розгляду вимог матеріального та морального характеру до ОСОБА_2 не заявляв.
Позивач вказує, що протиправними діями відповідача йому завдано матеріальних збитків та моральну шкоду в зв'язку з тим, що він в період з 09 по 17 серпня 2018 року перебував на стаціонарному лікуванні в Кам'янській районній центральній лікарні.
Таким чином позивач наполягає на стягненні з відповідача понесених ним витрат на лікування та придбання медичних препаратів в загальному розмірі 1964 гривні 02 копійки.
Крім того, протиправними діями відповідача позивачу заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в 30000 гривень, що полягає в перенесеному фізичному болі та стражданнях, яких він зазнав у зв'язку із ушкодженням здоров'я, а також у заподіянні йому відповідачем душевних страждань, суттєвому порушенні звичного способу життя, зокрема, нормального сну та душевного спокою, що вимагало в нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак надав суду заяву в якій позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував та просив справу розглядати без його участі.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про те, що у Смілянському міськрайонному суді Черкаської області розглядається цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до нього про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, у встановленому порядку не подав відзив на позовну заяву. Будь - яких заяв чи клопотань на адресу суду не надходило.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За згодою позивача, викладеної в письмовій заяві, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.
Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Як передбачено ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 09 серпня 2018 року близько 20 години 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, біля магазину ФОП « ОСОБА_3 » по АДРЕСА_4 в ході сварки, з метою спричинення тілесних ушкоджень умисно завдав металевим предметом один удар в передню частину центру тім'яної області голови ОСОБА_1 , чим спричинив йому тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта №05-6-01/418 від 08 листопада 2018 року за ознакою небезпеки для життя відносяться до категорії легких, спричинивши короткочасний розлад здоров'я.
Вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 квітня 2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у вигляді 160 годин громадських робіт.
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ч.7 ст.128 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до вимог ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна» (з наступними змінами) та абз.1 п. 2 постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» судам роз'яснено, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками, які підлягають відшкодуванню в повному обсязі, є "….витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права…".
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягають до задоволення, оскільки позивачем надано належні та допустимі докази на предмет підтвердження завданої відповідачем майнової шкоди в розмірі 1964 гривні 02 копійки.
Судом також встановлено, що внаслідок протиправних дій відповідача позивачу спричинена моральна шкода.
Згідно із пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» від 31.03.1995 року №4 (зі змінами та доповненнями) зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до п. 9 вищевказаної постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно зі ст. 46 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод (в редакції Протоколу № 11), рішення Європейського суду є обов'язковими для держав-учасниць Конвенції. При цьому Україна офіційно визнала юрисдикцію Європейського суду з питань тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Отже, суду необхідно враховувати в своїй діяльності прецеденту практику Європейського суду з прав людини.
Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).
Згідно практики Європейського суду з прав людини завжди призначається компенсація за порушення прав людини. Розмір компенсації зазвичай становить 1000 - 5000 євро. Таким чином визначений розмір спричиненої позивачеві моральної шкоди цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому, моральна шкода, серед іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
При вирішенні питання про задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди, суд враховує характер протиправних дій відповідача по відношенню до позивача, які є кримінально караними, ступінь вини відповідача, глибину душевних страждань позивача, які зумовлені заподіянням йому тілесних ушкоджень, фізичного болю та страждань, що призвели до ушкодження здоров'я, зміни звичного для нього способу життя та необхідність вжиття позивачем додаткових зусиль для його організації.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Судом встановлено, що також вбачається з вироку Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 квітня 2019 року, який набрав законної сили 28 травня 2019 року, позивач є потерпілим внаслідок вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення.
Як передбачено ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Суд вважає, що протиправними діями відповідача, позивачу, заподіяно моральну шкоду. Що ж до розміру цієї шкоди, то з урахуванням ступеня вини відповідача, обставин вчинення кримінального правопорушення, враховуючи характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданих травм, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, які настали для позивача, у зв'язку із ушкодженням здоров'я, суд вважає, що 10000 гривень, є достатньою компенсацією для відшкодування заподіяної йому моральної шкоди.
Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також належить стягнути судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 768 гривень 40 копійок.
На підставі вищевикладеного та керуючись п.п. 3,9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» від 31.03.1995 року № 4, ст.ст. 22,23,1166,1167,1177,1195 ЦК України, ст.ст.2,4,5,10,11-12,17,18,77-81,82,89,133,137,141, 223, 247,259,263-265, 280 ЦПК України,-
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , ІПН - НОМЕР_1 , матеріальну шкоду завдану злочином в розмірі 1964 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят чотири) гривні 02 (дві) копійки, моральну шкоду заподіяну злочином в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень та судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок, а всього - 12732 (дванадцять тисяч сімсот тридцять дві) гривні 42 (сорок дві) копійки.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 284 та 354 щодо подачі заяви про перегляд заочного рішення та апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Рішення може бути оскаржене позивачем в 30-денний строк з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , ІПН - НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Головуючий О.П.Опалинська