Справа № 755/20699/19
№ 1-кс/755/2420/20
"22" травня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Волинської обл., Ковельського р-ну, смт. Любленець, громадянина України, із середньою освітою, не одруженому, не працюючому, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019101040000167 від 02.12.2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 301, ч. 3 ст. 153 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
Слідчий СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 .
Клопотання погоджено з прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_5 .
Клопотання мотивоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що влітку 2018 року, більш точна дата невстановлена, перебуваючи у місті Ковель, Волинської обл., ОСОБА_4 , маючи злочинний умисел на вчинення сексуального насильства щодо малолітнього, прийняв рішення про задоволення своєї статевої пристрасті неприроднім способом з малолітнім ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому на той момент виповнилося 13 років. Усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи наслідки, однак, цілеспрямовано бажаючи їх настання, ОСОБА_4 , перебуваючи у місті Ковель, Волинської обл., більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлено, невстановленому місці у невстановлений досудовим розслідування час, але не пізніше літа 2018 року, зустрівся із малолітнім ОСОБА_8 , якому на той момент виповнилося 13 років. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом за участю малолітнього ОСОБА_8 , користуючись безпорадним станом останнього, у зв'язку з його малолітством, тобто, психічним станом ОСОБА_8 , внаслідок якого останній не міг повною мірою усвідомлювати характер і значення вчинюваних ОСОБА_4 дій, вступив у статеві зносини з останнім. Реалізуючи прямий злочинний умисел, направлений на вчинення сексуального насильства щодо малолітнього ОСОБА_8 , влітку 2018 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 оголив свої статеві органи (статевий член) та тіло малолітнього ОСОБА_8 . Після цього, ОСОБА_4 почав виконувати мацання та інші непристойні дотики до тіла малолітнього ОСОБА_8 , який супротиву не чинив. Продовжуючи реалізацію прямого злочинного умислу, спрямованого на насильницьке задоволення статевої пристрасті неприроднім способом, ОСОБА_4 непристойними рухами довів свої статеві органи (половий член) до статевого збудження та ерекції, після чого, ввів у ротову порожнину малолітнього ОСОБА_8 свій статевий член та приступив до орального сексу з останнім. Продовжуючи свої злочинні дії, спрямованні на насильницьке задоволення статевої пристрасті неприроднім способом відносно малолітнього ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, використовуючи малолітній вік ОСОБА_8 , якому на момент вчинення злочину виповнилося лише 13 років, чітко усвідомлюючи, що малолітній потерпілий не може чинити опір сексуальному насиллю з боку ОСОБА_4 , останній ввів пальці руки до анального отвору малолітнього ОСОБА_8 , після чого, ввівши в анальний отвір потерпілого свій статевий член, почав займатися з останнім анальним сексом. Завершуючи свої злочинні дії сексуального характеру, спрямовані на задоволення статевої пристрасті неприродним способом, що посягають на загальноприйняті засади суспільства в частині зв'язків між людьми та їх статевих потреб, ОСОБА_4 , довівши себе до піку статевого задоволення, спрямував свій статевий член до відкритої ротової порожнини малолітнього ОСОБА_8 , куди відбулася еяколяція. Увесь вищезазначений процес насильницького задоволення статевої пристрасті неприроднім способом відносно малолітнього ОСОБА_8 , ОСОБА_4 фіксував за допомогою невстановленого пристрою з функцією відеофіксації, для подальшого його розповсюдження.
Згідно висновку експерта № 23-2/206 від 13.05.2020 року: 1. На наданому на дослідження диску для лазерних систем зчитування міститься 4 (чотири) відеофайли - «V80921-192922.mp4», «V80921-191708.mp4», «V80913-173051 .mp4», «little-servise.mp4» та 1 (один) графічний файл «little- servise.mp4.jpg», які відносяться до продукції порнографічного характеру. 2. На наданому на дослідження диску для лазерних систем зчитування міститься 4 (чотири) відеофайли - «V80921-192922.mp4», «V80921-191708.mp4», «У80913-173051.тр4», «little-servise.mp4» та 1 (один) графічний файл «little- servise.mp4.jpg», які відносяться до дитячої порнографії.
Згідно висновку експерта № 23-3/208 від 18.05.2020 року: 1. У зображеннях особи на відеофайлі «У80913-173051.mp4» в часовому проміжку «0:04:31-0:04:34» та у порівняльних зразках ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зображена одна і та сама особа. 2. У зображеннях особи худорлявої тілобудови з світлим тоном волосся на відеофайлах «V80913-173051.mp4», «У80921-191708.тр4», «У80921-192922.тр4», «little-servise.mp4» та у порівняльних зразках ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зображена одна і та сама особа.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК України, а саме: задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням насильства, вчинене щодо малолітнього.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що влітку 2018 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи у м. Ковель, Волинської обл., більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлено, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на виготовлення та зберігання предметів, що містять дитячу порнографію. З метою виготовлення та зберігання предметів, що містять дитячу порнографію, ОСОБА_4 заздалегідь приготував невстановлений пристрій із функцією аудіо- та відеофіксації. Перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , влітку 2018 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на виготовлення та зберігання предметів, що містять дитячу порнографію за участю малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вступив у статеві зносини з останнім, зокрема, оголивши свої статеві органи та тіло малолітнього ОСОБА_8 , якому на момент вчинення злочину виповнилося лише 13 років. Після цього, ОСОБА_4 почав виконувати мацання та інші непристойні дотики до тіла малолітнього ОСОБА_8 , який супротиву не чинив, у зв'язку зі своїм безпорадним станом у зв'язку з малолітством. Продовжуючи свої злочинні дії, спрямованні на виготовлення за зберігання матеріалів, що містять дитячу порнографію за участі малолітнього ОСОБА_8 , ОСОБА_4 непристойними рухами довів себе до статевого збудження, після чого, ввів в ротову порожнину малолітнього ОСОБА_8 свій статевий член та приступив до орального сексу з останнім, в свою чергу, увесь процес задоволення статевої пристрасті неприродним способом ОСОБА_4 фіксував на заздалегідь приготовлений пристрій із функцією аудіо- та відеофіксації, в свою чергу, здійснював дії, спрямовані на виготовлення матеріалів порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію, для подальшого зберігання. Продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, спрямований на створення матеріалів порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію, ОСОБА_4 , умисно використовуючи малолітній вік потерпілого, якому на той момент виповнилося лише 13 років, ввів пальці руки до анального отвору малолітнього ОСОБА_8 , після чого, ввів в анальний отвір потерпілого свій статевий член та почав займатися з останнім анальним сексом. У свою чергу, вищевказаний процес задоволення статевої пристрасті неприродним способом із малолітнім ОСОБА_8 , з метою реалізації прямого злочинного умислу, спрямованого на створення матеріалів порнографічного характеру, що містить дитячу порнографію, для подальшого їх зберігання, ОСОБА_4 фіксував на пристрій із функцією аудіо- та відеофіксації. У подальшому, продовжуючи реалізацію злочинного умислу та посягаючи на загальноприйняті засади суспільства в частинні зв'язків між людьми та їх статевих потреб, ОСОБА_4 , довівши себе до піку статевого задоволення, спрямував свій статевий член до відкритої ротової порожнини малолітнього ОСОБА_8 , куди відбулася еяколяція. Увесь вищезазначений процес задоволення статевої пристрасті неприроднім способом із застосуванням насильства щодо малолітнього ОСОБА_8 , з метою створення та подальшого зберігання матеріалів порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію, ОСОБА_4 фіксував за допомогою невстановленого пристрою аудіо- та відеофіксації.
Згідно висновку експерта № 23-2/206 від 13.05.2020 року: 1. На наданому на дослідження диску для лазерних систем зчитування міститься 4 (чотири) відеофайли - «V80921-192922.mp4», «V80921-191708.mp4», «V80913-173051 .mp4», «little-servise.mp4» та 1 (один) графічний файл «little- servise.mp4.jpg», які відносяться до продукції порнографічного характеру. 2. На наданому на дослідження диску для лазерних систем зчитування міститься 4 (чотири) відеофайли - «V80921-192922.mp4», «V80921-191708.mp4», «У80913-173051.тр4», «little-servise.mp4» та 1 (один) графічний файл «little- servise.mp4.jpg», які відносяться до дитячої порнографії.
Згідно висновку експерта № 23-3/208 від 18.05.2020 року: 1. У зображеннях особи на відеофайлі «У80913-173051.mp4» в часовому проміжку «0:04:31-0:04:34» та у порівняльних зразках ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зображена одна і та сама особа. 2. У зображеннях особи худорлявої тілобудови з світлим тоном волосся на відеофайлах «V80913-173051.mp4», «У80921-191708.тр4», «У80921-192922.тр4», «little-servise.mp4» та у порівняльних зразках ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зображена одна і та сама особа.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 301 КК України, а саме: виготовлення, зберігання матеріалів, що містять дитячу порнографію.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 153, ч. 4 ст. 301 КК України, повністю доведена та підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколом огляду веб-сторінки від 07.05.2020 року; висновком експерта № 23-2/206 від 13.05.2020 року; висновком експерта № 23-3/208 від 18.05.2020 року; рапортами працівників оперативних підрозділів та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою до застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочинів, передбачених ч. 3 ст. 153 ч. 4 ст. 301 КК України, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, а також, запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, шляхом підмовляння, підкупу, погроз, може схиляти їх до дачі неправдивих показань, відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід досудового розслідування, вчинити інші кримінальні правопорушення, зокрема, злочини сексуального характеру відносно малолітніх, або неповнолітніх осіб, тобто в межах вказаного кримінального провадження існують ризики. Таким чином, більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти зазначеним ризикам.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 підтримав клопотання та зазначив, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра у вчиненні злочину означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. В основу підозри бралися об'єктивні докази, тому, вважає, що ОСОБА_4 обґрунтовано повідомлено про підозру. Зокрема, було проведено експертизу відеозапису, було допитано неповнолітнього потерпілого, який вказує на обставини та факти, які вказують на причетність ОСОБА_4 до злочину. Сторона обвинувачення наполягає на запобіжному заході у вигляді тримання під вартою, оскільки, зважаючи на те, що на досудовому розслідуванні встановлено, що певні обставини відбувались за адресою проживання підозрюваного, тому застосовувати домашній арешт немає підстав. Крім того, заперечував щодо визначення розміру застави, оскільки потерпілим була малолітня особа, яка жодним чином не могла протидіяти злочинній діяльності підозрюваного, що можна розцінювати як насильство, оскільки на момент вчинення злочину підозрюваному було 25 років, а потерпілому - 13 років. Зокрема, особисте зобов'язання не буде мотивувати підозрюваного виконувати свої процесуальні обов'язки. Крім того, існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України. По-перше, підозрюваний є хрещеним батьком потерпілого і йому відомо місце проживання останнього. Зокрема, підозрюваний ОСОБА_4 може чинити тиск на матір потерпілого, яка визнана потерпілою і в подальшому, буде допитана. Крім того, є також свідки, на яких підозрюваний буде чинити тиск шляхом залякування, підкупу чи погроз, якщо буде знаходитись не під вартою. Також, підозрюваний може переховуватись від суду та органів досудового розслідування, оскільки проживає на кордоні з Польщею, тобто, таким чином, може уникнути відповідальності. У зв'язку з вищенаведеним, просив задовольнити клопотання та застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без альтернативи у вигляді застави. Крім того, просив долучити до матеріалів клопотання флеш-накопичувач, на якому міститься відеозапис, що підтверджує обставини, викладені у повідомленні про підозру, а також, копію протоколу допиту неповнолітнього потерпілого.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 також підтримав клопотання та просив обрати підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без альтернативи у вигляді застави, оскільки злочин вчинено із застосуванням насильства.
Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечив проти застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та зазначив, що з точки зору моралі, важко будь-що пояснити, однак, просив врахувати те, що п. 5 ч. 1 ст. 184 КПК України передбачено, що клопотання має містити посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Прокурор зазначив, що його підзахисний може вчиняти тиск на свідків та потерпілого, ухилятися від суду та органів досудового розслідування, але жодного посилання на докази, які б обґрунтовували ці ризики - немає. Так, злочин тяжкий, але підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий, підозри за іншим кримінальним правопорушенням відносно нього немає, повідомлень про тиск від неповнолітнього потерпілого чи його батьків не надходило. Крім того, просив врахувати, що його підзахисний вину визнає, усі обставини підтверджує, а тому, переховуватись від органу досудового розслідування не буде. Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор не доведе недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя, має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні. Тому, вважає, що домашній арешт за місцем проживання, який є другий по суворості запобіжним заходом, буде достатнім для виконання підозрюваним ОСОБА_4 своїх процесуальних обов'язків.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника та просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки йому необхідно доглядати за мамою, яка хворіє на серце.
Зокрема, у судовому засіданні за участю учасників кримінального провадження, було переглянуто відеозапис подій, наданий прокурором для долучення до матеріалів клопотання, які викладені у клопотанні та у повідомленні про підозру, після перегляду якого, підозрюваний ОСОБА_4 зазначив, що причетний до подій, які на ньому відображені, при цьому судом, було роз'яснено, що будь-які твердження чи заяви, зроблені ним під час розгляду даного клопотання, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні,
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, захисника та підозрюваного, слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав,
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігти вчинення особою правопорушення або втечу після його вчинення.
Вирішення питання судом щодо застосування запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання неможливості виконання завдань кримінального провадження, передбачені ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так у рішенні ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (пункті 175) зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також див. рішення у справі « Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, SeriesA,№ 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
При розгляді вказаного вище клопотання, слідчий суддя виходить з того, що наявна обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 153 ч. 4 ст. 301 КК України, які, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів.
Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 194КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому суд має керуватися практикою ЄСПЛ, а саме тим, що оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).
Також суд враховує, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Як відображено у рішеннях ЄСПЛ, аргументи на користь і проти звільнення не можуть бути «загальними та абстрактними» (Boicenco v. Moldova (Бойченко проти Молдови) § 142; Khudoyorov v. Russia (Худойоров проти Росії), § 173), але повинні стосуватись специфічних фактів і особистих обставин заявника, які виправдовують його тримання під вартою Aleksanyan v. Russia (Алексанян проти Россії), § 179).
Таким чином, наявні ризики дають підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний може вчинити інші правопорушення, офіційно ніде не працює, може впливати на потерпілого та свідків, може уникати від досудового розслідування і суду, тому, слідчий суддя вважає необхідним застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 183, 176-178, 186, 193-196, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 днів з моменту його фактичного затримання, тобто до 19 липня 2020 року включно.
Взяти підозрюваного ОСОБА_4 під варту в залі суду.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 рахувати з моменту винесення ухвали, тобто з 22 травня 2020 року.
Суд, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: