Номер провадження 2/754/3878/20
Справа №754/988/20
Іменем України
22 травня 2020 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Таран Н.Г.,
секретаря судового засідання: Раєвського П.А.,
за участю:
представника позивача: адвоката Козир С.В.
представника відповідача: адвоката Коваленко Т.А.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни, про зняття арешту з банківських рахунків на яких отримується пенсія та заробітна плата,
В провадження судді Деснянського районного суду м. Києва Таран Н.Г., надійшла позовна заява ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О., про зняття арешту з банківських рахунків на яких отримується пенсія та заробітна плата. Вимоги позову обґрунтовані тим, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О., при примусовому виконанні виконавчого листа №2-63/11 від 14.05.2018 року, виданого Деснянським районним судом м. Києва незаконно було накладено арешт на рахунки позивача, а саме: № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Ощадбанк» для отримання пенсії та № НОМЕР_2 , відкритого в АТ «ПриватБанк» для отримання заробітної плати. У зв'язку з вищевикладеним просила скасувати арешт на грошові кошти, що містяться на банківських рахунках № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Ощадбанк» для отримання пенсії та № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «ПриватБанк» для отримання заробітної плати.
Відповідач - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. направила до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що вважає вимоги позову необґрунтованими, та такими, що суперечать чинному законодавству України та не підлягають задоволенню, мотивуючи тим, що арештовані рахунки не є рахунками із спеціальним режимом використання, оскільки не відповідають визначеним законодавством ознакам таких рахунків, а тому Банками було прийнято до виконання постанову приватного виконавця про накладення арешту на кошти боржника. Позивачем не надано до суду жодного належного доказу щодо статусу рахунків, не було надано довідки з Банку, яка б підтверджувала, що на кошти, які знаходяться на рахунку заборонено звертати стягнення.
В судовому засіданні представник позивача: адвокат - Козир С.В. позов підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача: адвокат - Коваленко Т.А. просила суд у задоволені позову відмовити.
Суд, вислухавши думку представника позивача, представника відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Статтею 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Конституція України, проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначила зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов'язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (статті 1,3 Конституції України).
Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Обов'язковість рішень суду полягає у тому, що вони не можуть бути скасовані або змінені будь-якими адміністративними або державними органами, громадськими організаціями тощо та їх посадовими чи службовими особами; ці органи та особи не можуть винести іншого рішення у цій судовій справі; ці органи та особи не можуть приймати актів, що суперечать рішенню суду, виходячи із припущення про його неправильність; жоден орган, крім суду вищої інстанції, не може скасувати рішення суду.
Зазначене конституційне положення відображено і у ч. 1 ст. 18 ЦПК України.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, чітко визначені Законом України «Про виконавче провадження».
За змістом ст. 1 Закону «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виходячи із змісту ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких основних засад як верховенство права, обов'язковість виконання рішень, законність, диспозитивність, справедливість, неупередженість, об'єктивність, гласність та відкритість, розумність строків виконавчого провадження, співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Судом встановлено, що 22.08.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №59874962) з виконання виконавчого листа №2-63/11 виданого Деснянським районним судом м. Києва 14.05.2018 року, про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором №013-2008-067 від 23.01.2008 року в сумі 134353,77 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 03.03.2010 року становить 993607,80 грн., а також, витрати по сплаті судового збору в сумі 1700,00 грн., та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.
Вказану постанову про відкриття виконавчого провадження супровідним листом від 22.08.2019 року було направлено до відома та виконання боржнику - ОСОБА_1 та ПАТ «Універсал Банк».
22.08.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. винесено постанову проарешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку(ах) - всі рахунки та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 3804616,75 грн.
Вказану постанову про арешт коштів боржника супровідним листом від 22.08.2019 року було направлено на виконання до банківських, інших фінансових установ та сторонам виконавчого провадження.
07.11.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. винесено постанову прозвернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, оскільки при примусовому виконанні виконавчого листа №2-63/11 було з'ясовано, що ОСОБА_1 отримує дохід/пенсію у ГУПФ України в м. Києві та ТОВ «Інгул».
Вказана постанова 07.11.2019 року направлена на виконання в ГУПФ України в м. Києві та ТОВ ФІРМА «Інгул».
Пунктами 6, 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Згідно із ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Частиною 2 цієї ж статті визначено, що забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15- 1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Також, ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується з разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
Постанова приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. про арешт коштів боржника від 22.08.2019 винесена у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» задля забезпечення реального виконання боржником рішення, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках у банках та всіх інших рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.
У постанові про накладення арешту на кошти боржника зазначено: «крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику».
Тобто, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О.вказаною постановою визначила банківським установам, які виконують рішення виконавця, порядок виконання з урахуванням обмежень, визначених законодавством, перелік яких не містить обмежень щодо накладення арешту на рахунок, на який серед інших зарахувань здійснюється нарахування заробітної плати чи пенсії.
Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Пунктом 8 розділу VIII «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, визначено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
Частиною 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Тобто, ПАТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Ощадбанк» після отримання постанови приватного виконавця про арешт коштів, які знаходяться на рахунках, що належать боржнику - ОСОБА_1 , повинні були повідомити, що рахунки, на які накладено арешт, є рахунками зі спеціальним режимом призначення, на які законом заборонено накладення арешту і повернути зазначену постанову без виконання.
Однак, таких повідомлень від ПАТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Ощадбанк» на адресу приватного виконавця не надходило.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Так, відповідно до п.1.2. р. І Наказу МФУ № 758 від 22.06.2012 року «Про затвердження Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України» рахунки із спеціальним режимом використання - рахунки, які відкриваються в Казначействі та його органах підприємствам, установам, організаціям для проведення розрахунків з надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, з погашення заборгованості перед державним бюджетом, з повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (Верховною Радою Автономної Республіки Крим, міськими радами) або під державні (місцеві) гарантії, з електронного адміністрування податків, для сплати заборгованості за електроенергію, для зарахування депозитних коштів та не бюджетні рахунки розпорядників бюджетних коштів.
Таким чином, наведеними законодавчими положеннями обмежено право виконавця в частині накладення арешту на кошти боржника, звернення стягнення, на які заборонено законом.
Водночас, визначено обов'язок Банку повернути постанову, якщо рахунок має спеціальний режим використання.
Разом з тим, позивачем ОСОБА_1 не подано доказів, які б вказували на те, що наведені рахунки мають спеціальний режим використання. У поданих позивачем до суду документах будь-які відомості щодо режиму використання рахунку відсутні.
Враховуючи вищезазначене, суду не надано доказів, що виконавцю направлено повідомлення Банку про неможливість накладення арешту на рахунки, тому приватний виконавець в межах наданих йому повноважень правомірно наклав арешт на кошти боржника.
При цьому, Банк в якому арештовано кошти боржника, відповідно до ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», не повідомив приватного виконавця про цільове призначення рахунку та не повернув постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також відповідно до вимог ст. 79-80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані дії щодо накладення арешту на грошові кошти боржника та постанова від 22.08.2019 року були вчинені і прийняті відповідно до закону без порушень прав боржника, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
КеруючисьЗаконом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 258-260, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни, про зняття арешту з банківських рахунків на яких отримується пенсія та заробітна плата - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 29.05.2020 року.
Суддя: Н.Г. Таран