Справа №705/960/20
2/705/1528/20
29 травня 2020 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області
в складі: головуючої-судді Білик О.В.
за участю секретаря судового засідання - Щербакової Л.А
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Карайкоза Ганна Ігорівна, про виключення державної реєстрації, -
До Уманського міськрайонного суду Черкаської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Карайкоза Г.І., про виключення державної реєстрації. Позивач вказує на те, що відповідач ОСОБА_2 по Договору дарування від 29.08.2017 укладеного з ОСОБА_3 , набула майнових прав на частку житлового будинку по АДРЕСА_1 , яка одночасно належить і позивачу по Договору дарування від 27.05.1994. Позивач зазначає, що він з ОСОБА_2 стали співвласниками, які діють за взаємною згодою, але заради об'єктивності цього не сталося в зв'язку з виготовленням і використанням ОСОБА_2 підробних документів при оформленні державної реєстрації у зацікавленої особи приватного нотаріуса Карайкози Г.І., що привело до порушень і необхідності скасування рішення про державну реєстрацію, а саме: згадана частина будинку має ряд обмежень в зв'язку з судовими спорами в Уманському міськрайонному суді, справа 705/7263/14, 705/6002/15, 705/3530/16 та інші. У позові позивач посилається на те, що не перевірено дійсність і законність правовстановчих документів - підробні відомості про земельну ділянку і її кадастровий номер, відсутня інформація про зареєстрованих власників в квартирі і їх сімейний стан, немає моєї згоди як власника половини квартири, рішення завершених судів та інші відомості необхідні для державної реєстрації. На підставі вищевикладеного, позивач просить суд зобов'язати ОСОБА_2 вилучити державну реєстрацію частин житлового будинку по АДРЕСА_1 з Державного реєстру прав та стягнути судовий збір з відповідача.
Ухвалою судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11.03.2020 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
28.04.2020 ухвалою судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Карайкоза Ганна Ігорівна, про виключення державної реєстрації прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав вимоги позову, посилаючись на обставини викладені в ньому та просив позов задоволити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання, будучи належним чином, відповідно до вимог ЦПК України, повідомленою про місце, дату та час проведення судового засідання у справі, -не з'явилася. Однак, 27.05.2020 на адресу суду за вх.. №11558 від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява, у якій вона вказує, що позовну заяву та вимоги позову вона вважає незаконними та безпідставними, які направлені на умисне завдання шкоди з мотивів вимагання від неї та передачі позивачу безоплатно належної їй квартири. Відповідач посилається на те, що позовна заява ОСОБА_1 є надуманою, безпідставною та безпредметною і не відповідає нормам як матеріального, так і процесуального права, тому підлягає відмові у задоволенні позовних вимог повністю. У відзиві зазначено, що позивач, відповідач та третя особа, є неналежними сторонами, оскільки не є суб'єктами права вимоги та несення обов'язку. ОСОБА_1 не є суб'єктом державної реєстрації та власником її майна, зареєстрованого в державному реєстрі. Відповідач вказує на те, що вона не є органом державної реєстрації, не приймала рішення по державній реєстрації, не вносила відомості до державного реєстру права власності на майно, не уповноважена здійснювати будь-якої дії по державній реєстрації нерухомого майна, то вона не несе жодної відповідальності за державну реєстрацію нерухомого майна. Крім того, у відзиві відповідач вказує на зловживанні позивачем процесуальними та матеріальними правами, що доводить кількість справ, які перебувають у суді за позовом ОСОБА_1 . Тому відповідач просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, а розгляд справи проводити у її відсутність.
Третя особа приватний нотаріус Карайкоза Г.І. в судове засідання не з'явилася, про день та час слухання справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Вислухавши пояснення позивача, врахувавши процесуальну позицію відповідача, вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до договору дарування, що був укладений 27 травня 1994 року та посвідчений державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 2-1577, ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , прийняли в дар кожен в рівних долях належну ОСОБА_4 1/3 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який розташований на присадибній ділянці розміром 2035 кв.м.
Позивач посилається на те, що 29.08.2017р. згідно договору дарування ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 1/6 частину житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність або відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення чи захисту в обраний спосіб.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Карайкоза Ганна Ігорівна, про виключення державної реєстрації. При цьому, позовні вимоги не містять нормативно-правового обґрунтування таких порушень саме ОСОБА_2 ..
Звертаючись за захистом своїх прав до суду саме заявник повинен обґрунтувати підстави позову, предмет позову, вказати осіб, які порушують його права, та яких може стосуватись вирішення спору відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільно-процесуального судочинства.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ЦПК України таз посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог, зазначені ним обставини. Однак таких доказів він не надав і не ставив питання в судовому засіданні про їх витребування, відповідно до процедури врегульованої ЦПК України. Таким чином, при викладених обставинах, у зв'язку з тим, що позивач не довів тих обставин, на які він посилається в своїй позовній заяві - позов не підлягає задоволенню.
Належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.
Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред'явленому позову при наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Виходячи із диспозитивності цивільно-процесуального судочинства, суд позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог та вирішити спір, який пред'явлений до неналежного відповідача, та застосувати інші, ніж заявлені позивачем, правові підстави позову.
Суд не має права з власної ініціативи здійснювати заміну неналежного відповідача на належного, оскільки відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред'являти позов до належного відповідача, тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 в даній справі не може бути відповідачем.
Відповідно до ст.. 6 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», організаційну систему державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України та його територіальні органи; суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; державні реєстратори прав на нерухоме майно.
При цьому, суд вважає, що вимога виключення державної реєстрації, не може бути задоволена, оскільки це є дискреційним повноваженням відповідного органу реєстрації, щодо виконання судового рішення.
На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Карайкоза Ганна Ігорівна, про виключення державної реєстрації не підлягає до задоволення.
Судові витрати - це витрати, які несуть сторони, треті особи із самостійними вимогами у справах позовного провадження, заявники і заінтересовані особи в справах окремого провадження, стягувач і боржник у справах наказного провадження, за вчинення цивільних процесуальних дій, пов'язаних із розглядом справи в порядку цивільного судочинства. Частиною 1 статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду з відповідним позовом судовий збір не було сплачено, оскільки позивач є інвалідом першої групи, на підтвердження чого він надав копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 від 30.06.2016р., вид пенсії -по інвалідності, інвалід першої групи загальне захворювання по зору. Документів на підтвердження факту понесених інших судових витрат - позивачем ОСОБА_1 додано не було.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 258, 259, 263-264, 274, 279 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Карайкоза Ганна Ігорівна, про виключення державної реєстрації - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 02.06.2020
Суддя: О. В. Білик