01 червня 2020 року м. Рівне №460/2054/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності та відмови протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якій просить суд
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування до трудового стажу позивача періоду трудової діяльності в Млинівському районному об'єднанні «Сільгосптехніка» з 08.08.1974 по 10.11.1974 та зобов'язати відповідача зарахувати до трудового стажу позивача періоду трудової діяльності в Млинівському районному об'єднанні «Сільгосптехніка» з 08.08.1974 по 10.11.1974, а саме 2 календарних дні та 3 місяці;
визнати протиправною відмову відповідача від 30.09.2019 № Л - 2016/07.1 - 59 в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду трудової діяльності з 02.07.1993 по 01.12.1999 та зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоду трудової діяльності з 02.07.1993 по 01.12.1999, а саме 30 календарних днів 4 місяці та 6 років.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що стаж роботи у Млинівському районному об'єднанні «Сільгосптехніка» з 08.08.1974 по 10.11.1974 підтверджується записами у трудовій книжці позивача. Оскільки основним документом, що підтверджує стаж трудової діяльності є трудова книжка, позивач стверджує, що незарахування до стажу роботи такого стажу є безпідставним. Щодо незарахування стажу адвокатської діяльності з 02.07.1993 по 01.12.1999 до страхового стажу зазначає, що протягом періоду адвокатської діяльності ним сплачувалися страхові внески у встановленому порядку, однак за сплином строку зберігання відповідних документів додати такі до пенсійного органу не видалося можливим. Стверджує, що відсутність відповідних відомостей у системі персоніфікованого обліку за умови сплати страхових внесків не може слугувати відмовою у зарахуванні періоду адвокатської діяльності до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії.
Ухвалою суду від 23.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позову не визнав, подав відзив на позовну заяву (а.с.30-31), у якому зазначив про безпідставність вимог позивача. Вказує, що позивач звернувся до відповідача із зверненням, а не із заявою про перерахунок пенсії, яка має відповідати Додатку 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 № 22-1. Покликаючись до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про адвокатуру» та Закону України «Про збір на обов'язкове соціальне страхування» від 26.06.1997 № 402/97-ВР зазначає, що періоди зайняття адвокатською діяльністю зараховуються до страхового стажу за умови надання документів про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Повідомляє, що за нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. За відсутності відповідних відомостей щодо сплати страхових внесків за період з 02.07.1993 по 01.12.1999 відповідний стаж адвокатської діяльності не підлягає зарахуванню до страхового стажу для призначення пенсії. З таких підстав просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Дослідивши позовну заяву, відзив на позов, з'ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з урахуванням такого.
Як встановлено судом, з 31.08.2019 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003.
Пенсію позивачу обчислено з урахуванням страхового стажу 33 роки 9 місяців 21 день (а.с.16).
До вказаного стажу не зараховані періоди роботи позивача з 08.08.1974 по 10.11.1974 у Млинівському районному об'єднанні «Сільгосптехніка», а також з 02.07.1993 по 01.12.1999 період зайняття адвокатською діяльністю.
На звернення позивача щодо зарахування до страхового стажу для обчислення пенсії адвокатської діяльності відповідач листом від 30.09.2019 № Л-2016/07.1-59 повідомив, що види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію визначено статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої, до стажу роботи зараховується будь-яка робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків. Відповідно до даних реєстру застрахованих осіб Державного загальнообов'язкового державного соціального страхування наявні відомості про сплату позивачем страхових внесків за час зайняття адвокатською діяльністю за періоди з 01.12.1999 по 31.12.1999, з 01.12.2000 по 31.12.2000, з 01.09.2001 по 30.09.2001, з 01.12.2001 по 31.12.2001, з 01.07.2003 по 31.12.2003 та з 01.01.2004 по 01.09.2005. Враховуючи зазначене, зайняття позивачем адвокатською діяльністю у 1999-2005 роках зараховано до страхового стажу для призначення пенсії згідно з відомостями Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за вказані вище періоди, з урахуванням періодів, за які сплачено страхові внески. Крім того зазначено, що у разі надання до Корецького відділу обслуговування громадян документів на підтвердження сплати страхових внесків у 1993-2003 роках, відомості про які відсутні у матеріалах пенсійної справи позивача, буде розглянуто питання щодо зарахування вказаних періодів до страхового стажу (а.с.17).
Вважаючи, такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу у період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Відповідно до пункту 1 частини першої та частини третьої статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Даною статтею визначено порядок обчислення страхового стажу, а саме: періоди трудової діяльності, що враховувалися для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (по 31.12.2003), зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (на підставі трудової книжки, диплому про період стаціонарного навчання, військового квитка та інших документів, які підтверджують періоди роботи), а з 01.01.2004 - згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку пропорційно до сплати страхових внесків.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядком підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок), встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати; посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, як визначено законодавством та підтверджується відповідачем, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Тільки за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати; посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Суд встановив, що у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а.с.10-11) містяться, зокрема, такі записи:
запис № 1 - 08.08.1974 прийнятий на посаду слюсаря з ремонту автомобілів в Млинівське районне об'єднання «Сільгосптехніка», наказ № 72 від 19.08.1974;
запис № 2 - 10.11.1974 звільнений з підприємства за ст. 38 КЗОТ УРСР, наказ № 87 від 11.11.1974;
запис № 11 - 01.07.1993 зайняття адвокатською діяльністю індивідуально, рішення КДК Рівненської обл. № 1 від 08.06.1993;
запис № 12 - 02.10.2003 припинено індивідуальну адвокатську практику.
Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 31.07.2019 у справі № 563/956/19, яке набрало законної сили 31.08.2019, встановлено факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 - трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення якої 15 серпня 1976 року.
В силу положень частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, період роботи позивача слюсарем з ремонту автомобілів у Млинівському районному об'єднанні «Сільгосптехніка» з 08.08.1974 по 10.11.1974, а саме 2 календарних дні та 3 місяці, підтверджено відповідними записами у трудовій книжці позивача.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, згідно з пунктом 1.1 якої трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктом 2.4 вказаної Інструкції передбачено, що записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з пунктом 2.6. Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
У пункті 2.10. цієї ж Інструкції передбачено, що у розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.
Дослідивши записи у трудовій книжці НОМЕР_1 суд з'ясував, що відомості про роботу позивача внесені у відповідності до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та не містять неточних або неправильних записів, виправлень, закреслень тощо.
Як зазначалось судом, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Отже, за наявності відповідних записів про роботу у трудовій книжці трудовий стаж вважається підтвердженим належним чином.
За таких обставин, не зарахування відповідачем до трудового стажу позивача періоду трудової діяльності в Млинівському районному об'єднанні «Сільгосптехніка» з 08.08.1974 по 10.11.1974 є протиправним.
Щодо незарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду зайняття індивідуальною адвокатською діяльністю з 02.07.1993 по 01.12.1999 з тих підстав, що інформація про сплату страхових внесків за цей період в системі персоніфікованого обліку відсутня, суд вказує на таке.
Як встановлено судом, згідно із свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю від 25.12.2001 № 41 позивачу надано право на зайняття адвокатською діяльністю на підставі рішення Рівненської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 08.06.1993 № 1. Сторонами вказані обставини не заперечуються.
Також, записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 (а.с.10-11) підтверджено зайняття адвокатською діяльністю індивідуально у період з 01.07.1993 по 02.10.2003 (записи № 11 та № 12).
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Частиною першою статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до пункту 3-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються наступні періоди:
1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 01.07.2000 по 31.12.2017 включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Отже, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01.07.2000 по 31.12.2017 включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
З метою отримання відомостей щодо сплати страхових внесків (єдиного внеску) за період провадження адвокатської діяльності протягом 1993 - 2003 років позивач звертався до Головного управління ДПС у Рівненській області з листом від 11.09.2019, у відповідь на який податковий орган повідомив, що надати інформацію про систему оподаткування за період з 1993 по 2003 роки немає можливості, оскільки відповідно до положень Переліку типових документів, що утворюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5 та зареєстрованого Міністерством юстиції України як нормативно-правовий акт 17.04.2012 за № 571/20884 (далі-Перелік), строк зберігання декларацій, що відображають звітність усіх платників податків та документи (розрахунки, звіти, відомості, заяви, заявки, довідки, листи, перерахунки, платіжні документи, виклики) до декларації, що відображають звітність платників податків згідно статті 279, 283 Переліку становить 5 років (а.с.18).
Дотримуючись принципу офіційного з'ясування обставин справи з метою повного та всебічного з'ясування усіх обставин у справі, суд ухвалою від 27.04.2020 витребовував у Головного управління ДПС у Рівненській області інформацію щодо системи оподаткування адвоката ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у період 1993-1999 років, а також копії декларацій, що відображають звітність платника податків ОСОБА_1 та документів (розрахунки, звіти, відомості, заяви, заявки, довідки, листи, перерахунки, платіжні документи, виклики) до вказаних декларацій за період 1993-1999 років.
Листом від 18.05.2020 № 5386/ФОП/17-00-53-05 Рівненське управління Головного управління ДПС у Рівненській області повідомило, що згідно з базами даних АС «Податковий блок» ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Рівненській області, Рівненське управління, Корецька ДПІ (КОРЕЦЬКИЙ Р-Н 1708) з 16.12.1993. Основний вид діяльності (69.10) - діяльність у сфері права, ознака незалежної професійної діяльності - адвокат.
Щодо надання копій зазначено, що надати копії декларацій, поданих ОСОБА_1 , за період з 1993 року по 1999 рік не має можливості, оскільки відповідно до положень Переліку типових документів, що утворюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5 та зареєстрованого Міністерством юстиції України як нормативно-правовий акт 17.04.2012 за № 571/20884, строк зберігання декларацій, що відображають звітність усіх платників податків та документи (розрахунки, звіти, відомості, заяви, заявки, довідки, листи, перерахунки, платіжні документи, виклики) до декларації, що відображають звітність платників податків згідно статті 279, 283 Переліку становить 5 років (а.с.48).
За таких обставин, у зв'язку з відсутністю інформації в ITC "Податковий блок" та оскільки документальні дані на підтвердження сплати у встановленому порядку страхових внесків за сплином строків зберігання у податковому органі відповідної звітності подати відповідачу не видається можливим, враховуючи підтвердження податковим органом перебування ОСОБА_1 на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Рівненській області з 16.12.1993, суд вважає докази, наявні в матеріалах справи достатніми для зарахування ОСОБА_2 в стаж для обчислення пенсії за віком періоду індивідуальної адвокатської діяльності з 02.07.1993 по 01.12.1999 згідно з записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .
Разом з цим, суд звертає увагу, що відсутність у позивача можливості надати будь-які інші документи для підтвердження сплати страхових внесків у зв'язку зі знищенням документальних даних у податковому органі за закінченням встановленого терміну їх зберігання та відсутністю відповідних відомостей у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення. Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто, в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу відповідними записами у трудовій книжці, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
За таких обставин, враховуючи, що записи у трудовій книжці НОМЕР_1 підтверджують зайняття індивідуальною адвокатською діяльністю, відмова відповідача щодо зарахування до страхового стажу позивача вказаного періоду трудової діяльності з 02.07.1993 по 01.12.1999 є протиправною.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача у спірних відносинах суд виходить з того, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, а практичне застосування ефективного механізму захисту для адміністративного суду є обов'язковим, оскільки протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 13 Конвенції, крім іншого визначає те, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
«Ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції можливий за наявності двох обов'язкових умов: забезпечення поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Відсутність «бажаного результату» виключає можливість визначення ефективності правового захисту, оскільки «бажаний результат» встановлює межі (кінцеву мету) правового захисту, який полягає у використанні передбачених законом можливостей для поновлення порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права саме в цих межах.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
У рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» ЄСПЛ зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Суд вказав, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Разом з цим, у рішенні ЄСПЛ «Салах Шейх проти Нідерландів» визначено, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що обраний позивачем зобов'язальний спосіб захисту в частині зобов'язання відповідача зарахувати до трудового стажу позивача періоду трудової діяльності в Млинівському районному об'єднанні «Сільгосптехніка» з 08.08.1974 по 10.11.1974, а саме 2 календарних дні та 3 місяці, а також періоду адвокатської діяльності з 02.07.1993 по 01.12.1999, а саме 30 календарних днів 4 місяці та 6 років, є достатнім та повною мірою сприятиме ефективному відновленню порушеного права позивача.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України суд присуджує на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 840,80 грн (а.с.7).
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Короленка, буд. 7, ЄДРПОУ 21084076) про визнання бездіяльності та відмови протиправними, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не зарахування до трудового стажу ОСОБА_1 періоду трудової діяльності в Млинівському районному об'єднанні «Сільгосптехніка» з 08.08.1974 по 10.11.1974.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період трудової діяльності в Млинівському районному об'єднанні «Сільгосптехніка» з 08.08.1974 по 10.11.1974, а саме 2 календарних дні та 3 місяці.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 30.09.2019 № Л - 2016/07.1 - 59 в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду трудової діяльності з 02.07.1993 по 01.12.1999.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період трудової діяльності з 02.07.1993 по 01.12.1999, а саме 30 календарних днів 4 місяці та 6 років.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок гривень) 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 3 розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Таким чином, строк на апеляційне оскарження рішення суду продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Повний текст рішення складений 01 червня 2020 року.
Суддя Нор У.М.