Справа № 569/2461/20
01 червня 2020 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі
головуючого судді Кучиної Н.Г.,
при секретарі судового засідання Ющук О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу № 569/2461/20 за позовом ОСОБА_1 до Рівненського міського відділу ДВС юстиції у Рівненській області, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про звільнення майна з під арешту, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Рівненського міського відділу ДВС юстиції у Рівненській області, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про звільнення майна з під арешту.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що при зверненні до нотаріуса та при перевірці Реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно та реєстру заборон відчуження нерухомого майна було виявлено, що Рівненським міським відділом державної виконавчої служби ГТУЮ в Рівненській області накладено арешт на все належне йому майно. Зазначений арешт було накладено при виконанні виконавчого листа №2604/3102/2012 від 03.03.2012 року, виданого Дніпровським районним судом міста Києва, в межах виконавчого провадження №50028392, на підставі постанови про арешт коштів боржника від 08.02.2016 року.
Виконавче провадження №50028392 було завершене на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що існувала на момент завершення виконавчого провадження), а саме у зв'язку з нездійсненням авансування стягувачем (ПАТ «Укрсоцбанк»), однак арешт, який було накладено на все його майно при первинному пред'явленні виконавчого документа до виконання в межах виконавчого провадження №50028392 знято не було, тому вважає, що є всі підстави для звільнення майна з під арешту.
Ухвалою Рівненського міського суду від 06 березня 2020 року розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження.
Представник позивача надав суду заяву, в якій просить суд розглянути справу без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач АТ «Альфа- Банк», як правонаступник ПАТ «Укрсоцбанк» надав суду заяву вх. № 26321/20 від 01.06.2020 року, в якій позовні вимоги визнав та не заперечив щодо їх задоволення.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що заявлений позов підлягає до задоволення, виходячи з такого.
Судом встановлено, що на усе майно, належне ОСОБА_1 накладено арешт при виконанні виконавчого листа №2604/3102/2012 від 03.03.2012 року, виданого Дніпровським районним судом міста Києва, в межах виконавчого провадження №50028392, на підставі постанови про арешт коштів боржника від 08.02.2016 року.
Виконавче провадження №50028392 було завершене на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що існувала на момент завершення виконавчого провадження), а саме у зв'язку з нездійсненням авансування стягувачем (ПАТ «Укрсоцбанк»).
ПАТ «Укрсоцбанк» повторно пред'явив повернутий виконавчий лист №2604/3102/2012 від 03.02.2012 року, виданий Дніпровським районним судом міста Києва до виконання та Рівненським міським відділом ДВС було повторно відкрито виконавче провадження з його виконання за №56415110.
З оглянутої в судовому засіданні ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 05 березня 2019 року вбачається, що виконавчий лист №2604/3102/2012 від 03.03.2012 року було визнано таким, що не підлягає виконанню.
На підставі вказаної ухвали Дніпровського районного суду міста Києва, виконавче провадження №56415110, яке було відкрито повторно з виконання виконавчого листа №2604/3102/2012 від 03.03.2012 року, виданого Дніпровським районним судом міста Києва було закінчене на підставі п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».
Наслідки закінчення виконавчого провадження передбачені ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», так згідно ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Таким чином, керуючись нормами ст.39 та ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» арешт, накладений в межах виконавчого провадження №56415110 при повторному виконанні цього ж виконавчого листа було знято.
Проте, арешт, який було накладено на все майно боржника при первинному пред'явленні виконавчого документа до виконання в межах виконавчого провадження №50028392 знято не було.
Таким чином, суд приходить до висновку, що арешт накладений на майно порушує право власності позивача. З огляду на вищенаведене, не має жодних підстав для арешту майна, у зв'язку з тим, що виконавчий лист №2604/3102/2012 від 03.03.2012 року визнано таким, що не підлягає виконанню.
Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
Частиною 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Статтею 19Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Норма статті 41 Конституції України, положення якої кореспондуються із положеннями ст.ст.317, 319, 321 ЦК України, визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною 1 ст.317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Положення ст.319 ЦК України передбачають, що власнику майна належить право володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном за власним розсудом, та вчиняти по відношенню до свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права володіння та розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України).
Ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільного права та інтересу є визнання права.
Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-26 цс 13 від 15 травня 2013 року.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що накладення арешту на все майно ОСОБА_1 є перешкодою у здійсненні позивачем своїх прав власника нерухомості, а також відсутності підстав для існування такого арешту, суд вважає за необхідне задовольнити позов та звільнити майно позивача з-під арешту.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 237, 263-265, 280-282, 268 ЦПК України, Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Рівненського міського відділу ДВС юстиції у Рівненській області, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про звільнення майна з під арешту - задовольнити.
Звільнити усе належне ОСОБА_1 майно з під арешту, накладеного постановою державного виконавця Рівненського міського відділу ГТУЮ в Рівненській області в межах виконавчого провадження №50028392 від 08.02.2016 року
Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Рівненський міський суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач Рівненський міський відділ ДВС юстиції у Рівненській області, адреса місцезнаходження: м. Рівне, вул. Замкова. 22а.
Відповідач Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Ковпака, 29, ЄДРПОУ 00039019.
Суддя Н.Г. Кучина