Справа №534/718/20
Провадження №1-кс/534/233/20
іменем України
30 травня 2020 року Комсомольський міський суд Полтавської області м. Горішні Плавні
у складі: головуючого слідчого судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засіданняОСОБА_2
прокурораОСОБА_3
слідчої ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
захисникаОСОБА_6
розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ромни Сумської області, громадянина України, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого:
- підозрюваного у чиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України,
До Комсомольського міського суду Полтавської області звернулась старший слідчий відділення поліції №2 Кременчуцького ВП ГУНП ОСОБА_4 із клопотанням, погодженим прокурором, в якому прохає застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою вмотивовано старшим слідчим необхідністю забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, запобіганням ризикам можливого переховування від органів досудового розслідування та суду, знищення, переховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризикам впливу на свідків чи інших учасників кримінального провадження а також ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Виходячи із змісту внесеного клопотання, органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що початку квітня 2020 року, точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, Особа_1 за попередньою змовою з Особою_2, перебуваючи в приміщенні службового кабінету №15, Горішньоплавнівського міського відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), розташованого за адресою: Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Миру, 15, висловили незаконну вимогу ОСОБА_7 про передачу їм грошових коштів у розмірі 5 000 грн, за закриття відносно останнього виконавчого провадження №54836775 від 09.10.2017 та за зняття обмеження в праві виїзду за кордон.
Після цього, 26.05.2020 о 12 год. 50 хв. Особа_1 та Особа_2, перебуваючи біля будівлі Горішньоплавнівського міського відділу державної виконавчої служби Північно-Схої за адресою: м. Горішні Плавні, вул. Миру, 15, наголосили ОСОБА_7 на необхідності виконання своїх незаконних вимог щодо передачі їм грошових коштів та Особа_1 зазначила, що кошти в сумі 5 000 грн. необхідно буде передати їй самій або людині, яка підійде від неї.
Після вказаного, 29.05.2020 близько 12 год. 00 хв., ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_5 та зазначив, що передачу грошових коштів у розмірі 5 000 грн. за закриття відносно останнього виконавчого провадження №54836775 від 09.10.2017 та за зняття обмеження в праві виїзду за кордон, останній має передати саме йому.
У подальшому, 29.05.2020 об 12 год. 05 хв. ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, з корисливим мотивом, з метою сприяння у передачі неправомірної вигоди Особа_1 та Особа_2, попередньо обговоривши час, місце та спосіб отримання грошових коштів від потерпілого ОСОБА_7 , зустрівся з ним та одержав від ОСОБА_7 у сквері поблизу будівлі Горішньоплавнівського міського відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) за адресою: м. Горішні Плавні, вул. Миру, 15, обумовлену суму грошових коштів у розмірі 5 000 грн для передачі Особа_1 та Особа_2, проте злочин не було доведено до кінця з причин, які не залежали від його волі.
Зазначеним діям підозрюваного ОСОБА_5 надано правову кваліфікацію за ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України.
Старший слідчий внесене клопотання підтримала повністю, посилаючись на зазначені у ньому обставини та просила його задовольнити. Зазначила, що з урахуванням існуючих ризиків лише запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
В судовому засіданні прокурор підтримуючи клопотання старшого слідчого та зазначаючи про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, наполягав на застосуванні відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Прокурор наголосив на тому, що підозрюваний під загрозою можливого покарання може переховуватись від слідства та суду. Також, маючи можливість вільно пересуватись, ОСОБА_5 може здійснювати незаконний вплив на свідків, знищити, переховувати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Захисник підозрюваного у судовому засіданні прохав у задоволенні клопотання старшого слідчого відмовити та застосувати відносно його підзахисного більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту, як такий що буде забезпечувати виконання підозрюваним процесуальних обов'язків. Зазначив, що стороною обвинувачення не доведено існування наголошених ризиків та доцільність застосування найсуворішого запобіжного заходу. Також захисник вказав, що підозрюваний має позитивні характеризуючи дані, а саме, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.
З'ясувавши думки учасників кримінального провадження, перевіривши надані матеріали досудового розслідування, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
У відповідності до ч.4 ст.176, ст.177 КПК України, запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Як вбачається з представлених суду матеріалів, в провадженні відділення поліції №2 Кременчуцького відділу поліції ГУ НП в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером - 42020171090000069 від 21.05.2020 за фактом сприяння в одержанні неправомірної вигоди посадовою особою.
В межах зазначеного кримінального провадження 30.05.2020 ОСОБА_5 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України.
Копія клопотання та копії доданих до нього матеріалів вручена підозрюваному ОСОБА_5 о 09 год. 00 хв. 30.05.2020, у відповідності до вимог ст.184 КПК України.
Про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 свідчать, зокрема, відомості, відображені у заяві про кримінальне правопорушення від 20.05.2020, в письмових поясненнях заявника про кримінальне правопорушення від 20.05.2020, в показаннях свідків від 21.05.2020, 29.05.2020, протоколі огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів-грошових купюр з фото таблицею від 29.05.2020, протоколі обшуку від 29.05.2020, протоколі огляду місця події від 29.05.2020.
За таких обставин, проаналізувавши приєднані до клопотання старшого слідчого матеріали досудового розслідування, слідчий суддя доходить висновку, що наведенні вище докази, доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який відповідно до ст.183 КПК України може бути застосований, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Одночасно, слідчий суддя зазначає, що у відповідності до ст.198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
Між тим, за змістом положень ст.ст.193,194 КПК України, слідчий суддя на даній стадії кримінального судочинства не вправі вирішувати ті питання, які вирішує суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Водночас, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин (п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
За змістом ст.194 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази, обставини, які свідчать, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, на які вказує слідчий.
В якості підстави для застосування найсуворішого запобіжного заходу слідчий у внесеному клопотанні посилається на наявність чотирьох ризиків, що передбачені ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду; знищення, переховування або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; можливість незаконного впливу на свідків та інших учасників даного кримінального провадження; можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Наявність зазначених ризиків була підтримана старшим слідчим та прокурором у судовому засіданні.
Слідчий суддя зазначає, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 01.06.2006 року у справі «Мамедова проти Росії», (пункті 74) Суд вказував, що хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину. Тримання під вартою також не можна застосовувати як передбачення вироку у формі позбавлення волі.
За відсутності переконливих доказів на підтвердження можливості підозрюваним здійснювати незаконний вплив на свідків чи інших учасників кримінального провадження, вказаний ризик свого підтвердження в ході розгляду клопотання не знайшов, оскільки всі свідки у даному кримінальному провадженні, більшість з яких були залучені у якості понятих для здійснення окремих слідчих дій, вже допитані, а свідок ОСОБА_7 допитаний двічі. Крім того, ані старшим слідчим, ані прокурором не надано жодного доказу, що на свідків чиниться чи може чинитися тиск з боку ОСОБА_5 . А такі твердження, як прокурора, так і слідчого є їх власними переконаннями без відповідних доказів. Одночасно, ані прокурором, ані слідчим не надано зрозумілих пояснень та конкретних доказів того хто саме є іншими учасниками кримінального провадження з відповідним визначенням їх процесуального статусу.
Судом встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 раніше ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності не притягувався, має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , одружений, негативної життєвої репутації не має.
У цьому контексті ані прокурором, ані старшим слідчим ризик щодо перешкоджання провадження іншим чином і не деталізовано яким саме чином.
У судовому засіданні ОСОБА_5 пояснив, що на утримання малолітньої дочки сплачує аліменти за рішенням суду, офіційно наразі не працює, проте до недавнього часу постійно працював за кордоном, зокрема восени 2019 року у Чеській Республіці.
Також суд критично ставиться до дій працівників СБУ, поліції, прокурати, які під час затримання ОСОБА_5 та його особистого обшуку не вилучили у останнього два паспорти громадянина України для виїзду закордон видані на його ім'я. Натомість під час розгляду клопотання прокурор та слідчий посилалися на такий риз як переховування від органів досудового розслідування та суду без належного доказового обґрунтування.
Також суду не надано зрозумілих пояснень та відповідних належних доказів, які саме речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушенняпідозрюваний ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити з урахуванням того, що по такій категорії справ проведено всі невідкладні оперативні слідчі дії. Натомість орган досудового розслідування звертаючись до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в обґрунтування заявленого клопотання посилається на відповідний ризик.
Згідно ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Суд наголошує, що у розумінні вимог даної статті КПК України рапорти, котрі містяться у матеріалах справи працівників поліції не можуть слугувати доказами у кримінальному процесі.
Також судом встановлено, що за змістом протоколу огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів-грошових купюр від 29.05.2020 ОСОБА_7 вручено грошові кошти у сумі 5 000 грн, кожна з купюр номіналом по 200 грн, у кількості 25 шт. Разом з тим, згідно протоколу огляду місця події від 29.05.2020 зі сміттєвої урни вилучено лише 24 купюри номіналом по 200 грн на суму 4 800 грн, серії та номера яких збігаються з купюрами, що видавалися ОСОБА_7 згідно протоколу огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів-грошових купюр від 29.05.2020. Одночасно у підозрюваного під час затримання, що також відображається у протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, вилучено купюру номіналом 200 грн, проте ані серія, ані номер не збігаються купюрами, що вручалися ОСОБА_7 згідно протоколу огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів-грошових купюр від 29.05.2020, проте ані прокурором, ані слідчим зрозумілих пояснень у судовому засіданні не надано.
Разом із тим, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може слугувати підставою для запобіжного ув'язнення.
Між тим, за змістом ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд, серед іншого, зобов'язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Приймаючи рішення з цього питання, суд має дослідити обставини, які відповідно до ст.178 КПК України враховуються при застосуванні запобіжного заходу, обґрунтованість такого застосування щодо конкретної особи, зважаючи на дані про її соціальні зв'язки, місце проживання, схильності, способу життя і поведінки тощо.
При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України», п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 у справі «Хайредінов проти України»).
Умовою застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою (виходячи з його правової природи), серед іншого має бути також обґрунтована впевненість судді у тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Аналізуючи обґрунтованість ризиків, які стали підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу ЄСПЛ у рішенні по справі «І.А. проти Франції» указав, що вбачає порушення, коли, суди обираючи тримання під вартою, обмежуються «схематичними» мотивами, такими як «неналежна поведінка обвинуваченого», «тяжкість покарання, яке загрожує», тощо. До того ж, ЄСПЛ у рішенні по справі «Александр Макаров проти Росії» наголосив, що в ухвалі мають бути зазначені обставини, які дають підстави очікувати, що цей ризик справдиться, а слідчий чи прокурор мають надати докази цього.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України, не є достатньою підставою для застосування до нього найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Суд звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 01.06.2006 року у справі «Мамедова проти Росії», в пункті 74 якого Суд вказував, що хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину. Тримання під вартою також не можна застосовувати як передбачення вироку у формі позбавлення волі.
З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини, враховуючи відсутність у підозрюваного негативних характеристик, наявність у нього міцних соціальних зв'язків, наявність у підозрюваного на утриманні малолітньої дитини, наявність постійного місця проживання, не надання стороною обвинувачення жодних переконливих доказів, щоб б свідчили про недостатність застосування до ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, котрі не знайшли своє підтвердження в ході розгляду клопотання, а також відсутність інших ризиків, слідчий суддя доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Разом із тим, у відповідності до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Оцінивши всі обставини в їх сукупності, у відповідності до вимог ст.178 КПК України, суд вважає за необхідне застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово, як достатній для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного із покладенням на останнього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Судом встановлено, що громадянкою ОСОБА_9 , яка є тещею підозрюваного надано згоду на перебування останнього під домашнім арештом у її приватній власності, зокрема квартирі за адресою: АДРЕСА_2
Відповідно до ч.1 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно із матеріалами справи підозрюваний ОСОБА_5 затриманий в порядку ст.208 КПК України 29.05.2020 о 13 год. 52 хв. Враховуючи, що слідчим суддею прийнято рішення про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, ОСОБА_5 підлягає негайному звільненню з-під варти в залі суду.
Керуючись ст.ст.176, 177, 178, 181, 183, 194 КПК України, суд,
У задоволенні клопотання слідчого СВ відділення поліції №2 Кременчуцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області погодженого з прокурором Горішньоплавнівського відділу Кременчуцької місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шістдесят днів запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , цілодобово, без дозволу слідчого, прокурора та покласти на нього обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду, залежно від стадії кримінального провадження, за першою вимогою; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити засіб електронного контролю, нести повну матеріальну відповідальність за його пошкодження та відповідальність за спробу його зняти; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні за межами судового засідання.
Звільнити ОСОБА_5 з-під варти негайно в залі суду.
Контроль за виконанням ухвали покласти на ВП №2 КВП ГУНП в Полтавській області.
Строк ухвали закінчується 29 липня 2020 року.
Ухвала може бути оскаржена протягом 5 (п'яти) діб з дня її оголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Полтавської області.
Повний текст ухвали проголошено 02 червня 2020 о 17 год. 00 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1